ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.04.22 18:18
війна, яка вдихає те ж саме повітря, яка харчується тим, що і всі, носить такі ж самі непозірні сорочки джинси кроси
війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детал

Сергій Гупало
2018.04.22 16:58
Впадеш уб’ють. Іди, іди…
Позаду завжди за тобою
Постійні носії біди
І чути шепоти конвою.

До сміху серденько тули,
Тримай печаль навпроти сонця.
Чарки, не чари, на столі,

Маркіяна Рай
2018.04.22 13:41
А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не звернулося.

Випила би тебе солодку, та не напитися.
Викроїла б тебе і - латкою побіля серця: протяги стережи!
Тільки як коло тебе навстіж груди не прочинити?
Ти

Світлана Майя Залізняк
2018.04.22 11:31
Фото - на згадку - обрамлене мохом.
Хто не повірить - покажемо Вчора.
Я превесела (і сумочка бохо),
знаджена... і заспокоєна морем.

Ти відхилився, бо знав що навіки
в дощ розлучаємось. Ліпше - дівулі.
Я відтіняла сріблясто повіки,

Олександр Сушко
2018.04.22 08:57
Бісики пускає молодиця,
Усмішку дарує пречудову.
Хоче жити краля у столиці,
Викладати українську мову.

А в селі - кабанчики, телята,
Хлопці некультурні та лайливі.
Хведір-залицяльник - бита карта,

Микола Дудар
2018.04.21 19:41
Знову звучатиме Моцарт
На перехресті думок
Погляд зупиниться: - Що це?…
Перший - найважчий крок

Ти, відповідно, вже поруч
Обрій привабливих губ…
Корчить дочасно свій обруч

Ігор Деркач
2018.04.21 13:37
Що проминає, того вже немає.
Отак і нас не буде, як мине
останній день утраченого раю,
де ще буяє житіє земне..

Іду по лісу, чи гуляю полем,
або на сонці грію тілеса –
я наодинці із душевним болем,

Олександр Сушко
2018.04.21 12:17
Од праці горб. Втомився, аж змалів.
Ручиці прикипіли до лопати.
Буколіки потрібні цій землі,
Комусь природу варто описати.

Поклони б'ють земельці селюки,
Іде ратай з відром вівса за плугом.
Утніть, брати, величне, на віки -

Світлана Майя Залізняк
2018.04.21 11:54
А Цицерон оспівує цицьки,
між без'язиких розсипає перли.
Його поез не сплутаєш ні з ким,
читайте від Опішні до Говерли.

Встигає в дощ садити картоплі,
ловити щук, білити вишню, сливку,
ховає пера гусячі в дуплі,

Сонце Місяць
2018.04.21 06:37
бездонна лазур берлінська
& вирій вкрай запустів
& крізь квітневості
шугають птахів дітиська

маршує цісарське військо
з-за блиску його мов стій
міські конспірологи зблизька

Серго Сокольник
2018.04.21 03:03
Спорожніла карафа бажань,
Що її Усевишній відміряв,
І з"явилось питання питань
Міри шалу відпитої щиро,
Ким постали на грані зими
Ми, оголені, мов перед Богом?..
Ти вказівкою серця прийми
У майбутнє на мапі дорогу,

Ярослав Чорногуз
2018.04.21 00:31
Цвітуть сади і серце завмирає
Від солоду і хмелю, і жаги.
У цьому передпокої розмаю
Замріяно всміхаються Боги.

Рожева ласка розлилась високо.
У щебеті пташинім ожива,
Відсвічує на сонці, пестить око

Іван Потьомкін
2018.04.20 21:22
Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике. Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять

Вікторія Лимарівна
2018.04.20 16:30
Слова… Вони вміло розбуджують вмить.
Відкриють цікавий навколишній світ.
Далекий, привабливий, загадковий.
Відчуємо потяг не випадковий:
В пізнанні збагатимо внутрішній світ,
Стосунки взаємні , та й розум не спить.

Слова… Вони стислі бувають, гірк

Оксана Дністран
2018.04.20 09:38
Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
Так всепроникно - до судин і так стихійно -
До букв і ком серцебиття, до філіграні,
У круговерті весняній, у довгожданій.

До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
Щоб не гірчив оп

Леся Геник
2018.04.20 09:29
О туго моя темноока...
О мученько сива моя...
Найважче з тобою до року,
а потім - ти вже, як cвоя.

А після - ти, наче родина.
І в будні не йдеш, і до свят,
уперто уже й безупинно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05

Человек Песок
2018.02.20

Інеса Завялова
2018.02.17

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Ніна Калина
2017.12.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович (1983) / Проза

 Хто я для тебе?

Хто я для тебе? Розмірковую про це ще з моменту нашої зустрічі… А зустріч сталася понад три роки… Тоді, коли ми стрілися вперше, я була для тебе – здобиччю.
Так, нема чого приховувати, адже виховані домашні дівчатка з доброго дива не забредуть у сумнівному товаристві посеред ночі до придорожнього кафе, яке радше називати забігайлівка.
Двоє дорослих дядь, які привели посередночі трьох кобіт, аби порозважатися. Зі сторони це, скоріш за все, виглядало саме так.
Дівчата були на підпитку, тому лишалося зовсім трохи, аби напоїти до правильної кондиції і отримати заплановане. Я тоді сотні разів пожалкувала, що опинилася за компанію у цій пригоді. Ми були у невідомому мені місці, прийшли утрьох, отже й піти мали утрьох. Але бажання дівчат хильнути халявного пива вирішило усе. Мужики вуха розвісили і чекали стану, коли можна буде знайти сексу на халяву, а я стала бранкою ситуації…
І тут ти вирішив проявити людяність (?), бо коли ми всі шестеро сиділи за столом, побачив, що я нічого не їм і не п’ю. Я сиділа, ніби тут і не тут, і дивилася на тебе. Просто дивилася у очі. І все. Ти щось там плів, вибачався за те, що квасу не завезли, а є лише пиво, але я не вживаю пива, тому просто сиділа за столом і дивилася, як мої приятельки заграють і регочуть з п’яними мужиками. Мені було гидко. Але відразу не можна було виказувати. Жарти про секс. Жартома мацання за стегна, добре, що мацали не мене.
Адже коли ми познайомилися з оцими молодиками, то вони клюнули на моє відверте декольте. Хоч зазвичай я так не ходжу, проте ми поверталися того дня з пляжу, і на мені була сукенка, у якій було не жарко. Сукенка з великим вирізом. І купальник.
Мужики пили пиво обабіч магазину, де ми купили собі хто що. Я була голодна, весь день трималася на яблуках білий налив, воді і насінні соняшника. Ми наплавалися. Я багато пірнала, тому підкріпитися дуже хотілося. Я побігла вибирати їжу, дівчата купили собі улюблених ласощів – пива і риби.
Пиво якось швидко скінчилося і треба було їхати додому… Або не їхати… я і не підозрювала, що події можуть скластися таким чином, і мої приятельки, бажаючи наживи, вирішать «замолодити» двох підстаркуватих льоліків. Вони для мене буди таки підстаркуваті… Але льоліки повелися, купили пива, підійшли пригостити. Один із них лупав очита, але тонув у мому декольте… мені було незручно, але прикритися не було чим, бо пляжний варіант був розрахований на пляж, а не на доленосні знайомства зі сватаннями…
Вікентій почав загравати. Все випускав свої далеко не однозначні жартики, але насувалася ніч, я подумала, що пиво доп’ється і розбіжимося. Та не так то воно склалося, як гадалося. Вікентій не давав проходу, аж поки одна з моїх приятельок Ксюша не видала ненароком, що вона йде від чоловіка, і у неї є всі шанси стати власницею не лише авто, яких у сім’ї аж два, але й квартири.
І тут Вікентій різко змінив свій вектор залицянь. Мені стало бридко і легко водночас. Бридко, бо оті всі слова, випущені цим півнем, ніц не вартували. Вікеша розраховував розжитися в перспективі, а от те, що вектор змінився різко і причини були – суто розрахунок мене зачепило. Паті продовжувалася. Незабаром ми вже набилися у викликане таксі і поїхали в якийсь нічний бар, де супутники обіцяли пригостити найсмачнішим у світі шашликом і пивом. Вікеша все плів про неодруженого господаря закладу, потираючи руки у очікуванні іншої розваги.
І от ми сидимо за столом. Я напроти нього – господаря нічного кафе. Ніч. Тиша. Цвіркуни. Гелготіння компанії, проте коли не заглиблюватися у дане дійство – то таки тиша. Він дивиться на мене, не у декольте, а ніби вглиб душі, дивиться і посміхається. Ніяково. Потім тихо його вуста промовляють: «Ви будете каву?»
«ТАК! Я БУДУ КАВУ!» – волають мої думки. «Я буду каву, аби не заснути і не впасти отут випадково! Аби не втратити свідомість від втоми і недосипу і не скористалися оці мужлани моєю не захищеністю!»
Натомість скромно відповідаю: «Буду». І ми йдемо на бар, де кавова машина меле ароматне зерно і варить запашний напій. Я спокійна, ми беремо горнятка і виходимо у плетену виноградом арку, під імпровізований дашок, сідаємо за столик. Нависає тиша. Ти хочеш поговорити. Не знаєш, з чого почати, тому починаю я: «Важко вести бізнес самому?»
Ти відповідаєш щось, не згадаю. Там було щось про перевірки і інспекції, прагнення розвинути інфраструктуру і покращити дизайн. Але потім ти просиш номер телефону. І я думаю, чи дати справжній, чи збрехати пару цифр. Але якесь внутрішнє почуття не дає мені брехати. І я називаю свій номер. Ти просиш його, говорячи про спрагу спілкування, оскільки бар – то основне місце роботи, відвідувачі приходять і відпочивають, поки ти працюєш, а спілкуватися для душі нема з ким. І ти дурієш від отієї самоти.
Ми говоримо про те, хто звідки родом, інтереси, ще про щось. Помалу стає видніше надворі. Сутінки поступаються перед світанком. І тут чути крик. Ми біжимо вдвох на галас і бачимо, як п’яна компанія збуджено валує. Здається, назріває бійка. Мужики хотіли легкодоступних дівчат, але не на тих напали. Дівчата хоч і пили, але не погодилися, не упали і не заснули. Я нічого не розумію, дівчата починають бігти, льоліки наздоганяти. В невідомому місці я поруч тебе. Вирішую йти, якось дістатися додому, наздогнати дівчат. Дорогою вони лаються і одна лишається голосувати на трасі, аби доїхати до метро. Інша йде поруч мене. І я замислююся, навіщо оце все мені? Чому я не поїхала одразу, коли стало зрозуміло, що подружки не збираються додому. Любов до пригод? Гострих відчуттів? Нам всім було цікаво, певно, де буде ота грань…
Наступного дня ти запросив мене на побачення. І я пішла. З того дня я дізналася про себе багато речей і багато відкриттів себе було зроблено. Як от – для тебе я цінність. Сама по собі, така як є. Незалежно від того, що маю чи не маю. Ми можемо сидіти на даху високоповерхівки звісивши ноги донизу і весело щебетати а чи мовчати. Ми можемо зібрати рюкзак і піти у похід пішки так далеко, наскільки здатні нести ноги. Ти мене жартома називаєш «Сусанін» і говориш про те, що ніколи б не пішов з таким екскурсоводом, який здатен вести найдовшими дорогами. Але попри все ти поруч, йдеш, несеш рюкзак, інколи – мене. Ми з тобою відкриваємо нові цікаві місця, як стають за замовчуванням нашими. Любимо провести весь день у ліжку, коли того хочеться, домовляючись заздалегідь про те, хто кому робить чай чи каву. Ми можемо знаходитися поруч, в одній кімнаті, кожен на своїй хвилі, або обійнявшись дивитися пригодницький фільм чи передачу про цікаві місця чи історичні постаті і події. Я можу бути маленькою дівчинкою, яка може покапризувати, похникати, чуттєвою і смішною. Цю роль я приміряла завдяки твоїм сильним плечам, за які, коли бракує сил, я можу сховатися. Я можу бути сталевою стервочкою, турботливою матусею чи старшою сестрою. Завдяки тобі я пізнала ці нові для мене ролі. Що це? Дружба? Партнерство? Любов?
Але ти мені сам зізнався, що краще пізнавши мене, я стала не здобиччю, не цукеркою у привабливій обгортці, яку хочеться скоріш здерти, а особистістю, живою і справжньою з усіма плюсами і мінусами.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-04-16 21:55:43
Переглядів сторінки твору 26
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.36)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.681 / 5.27)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.832
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Денники
Автор востаннє на сайті 2018.04.16 23:03
Автор у цю хвилину відсутній