Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.27
10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
2026.09.27
07:07
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
2026.09.27
06:11
ІХ. ОСТАННІЙ РАХУНОК ЛИХВАРЯ
У тісній, закритій на засуви кімнаті міняйла Каїма, ранок починався зі звуку, який він любив понад усе на світі – тихого, кришталевого дзвону золота. На великому дубовому столі лежали акуратні стовпчики сестерціїв та денар
2026.09.26
23:53
я шпигун
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
2026.09.26
23:12
Стратегія без тактики – що теорія без практики.
Закономірність законом не міряна.
Сердечні стосунки обертаються сердечними травмами.
Навіть люди з високим IQ в кінцевому підсумку можуть виявитися нелюдами. Що вже казати про «верхи» московські…
2026.09.26
22:23
а хтось же вимикає ліхтарі
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
2026.09.26
20:09
Чи був він гарним завдяки
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
2026.09.26
15:57
Розбитий необачно телефон -
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у
2026.09.26
13:33
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.
2026.09.26
12:02
В кабінеті холоднім, що кликали вдома «Сибіром»,
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.
Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже
2026.09.26
07:51
VIIІ. СКИНУТИЙ З ПРЕСТОЛУ
У розкішних термах – міських лазнях Помпей – ранок минав у лінивій млості. Багатий патрицій Секст відпочивав у басейні з теплою водою. Два темношкірі раби-чужинці без упину обмахували його пальмовим листям, а третій розтирав
2026.09.26
07:30
Вересневої ночі
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.
2026.09.26
01:43
Немовби в зошит в лінію косу
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.
В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.
В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.
2026.09.25
23:25
за горми за морями
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки
2026.09.25
17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя
як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя
як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так
2026.09.25
15:52
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.
Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.
Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
Александр Коренєв (1921-1989)
Хуга, ніч…Поле, повне мертвих.
Поле бою заметіль замела.
Кров фонтанами так і замерзла
На задублих тілах.
На хлоп’ячих трупах застиглих
Холонуть конуси червоного льоду.
Мій товаришу, ти стогнеш, ти живий ще,
Чом повзеш через поле в негоду?
Мій товаришу, врятувать тебе пізно,
Ти в крові, ти людей не зови.
Дай-но краще , тягнучи тебе снігом,
Одігрію долоні свої.
Не кричи і не плач так жалібно,
Не поранений ти, а вбитий уже.
Дай –но краще зніму з тебе валянки,
Воювать мені доведеться ще.
1942
Александр Коренев
Вьюга, ночь...Поле, полное мертвых.
Поле боя метель замела.
Кровь фонтанами так и замерзла
На окоченевших телах.
На мальчишеских трупах застывших
Стынут конусы красного льда.
Мой товарищ, ты стонешь, ты жив еще.
Что ползешь через поле сюда?
Мой товарищ. спасти тебя поздно мне.
Ты в крови, ты людей не зови.
Дай-ка, лучше, таща тебя по снегу,
Отогрею ладони свои.
Не кричи и не плачь, словно маленький,
Ты не ранен. ты только убит,
Дай-ка лучшше сниму с тебя валенки,
Мне еще воевать предстоит.
1942
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Александр Коренєв (1921-1989)
Хуга, ніч…Поле, повне мертвих.
Поле бою заметіль замела.
Кров фонтанами так і замерзла
На задублих тілах.
На хлоп’ячих трупах застиглих
Холонуть конуси червоного льоду.
Мій товаришу, ти стогнеш, ти живий ще,
Чом повзеш через поле в негоду?
Мій товаришу, врятувать тебе пізно,
Ти в крові, ти людей не зови.
Дай-но краще , тягнучи тебе снігом,
Одігрію долоні свої.
Не кричи і не плач так жалібно,
Не поранений ти, а вбитий уже.
Дай –но краще зніму з тебе валянки,
Воювать мені доведеться ще.
1942
Александр Коренев
Вьюга, ночь...Поле, полное мертвых.
Поле боя метель замела.
Кровь фонтанами так и замерзла
На окоченевших телах.
На мальчишеских трупах застывших
Стынут конусы красного льда.
Мой товарищ, ты стонешь, ты жив еще.
Что ползешь через поле сюда?
Мой товарищ. спасти тебя поздно мне.
Ты в крови, ты людей не зови.
Дай-ка, лучше, таща тебя по снегу,
Отогрею ладони свои.
Не кричи и не плачь, словно маленький,
Ты не ранен. ты только убит,
Дай-ка лучшше сниму с тебя валенки,
Мне еще воевать предстоит.
1942
Фольклорный вариант стихотворения Александра Коренева «Bьюга. Ночь...» Е. Евтушенко напечатал в «Огоньке» как «стихи неизвестного поэта», назвав автора гениальным и согласившись с мнением М. Луконина, что это лучшее стихотворение о войне. А. Коренев— автор более 20 поэтических книг. Однако главные свои стихи поэт при жизни напечатать не мог; они были скроены не по меркам соцреализма.В предисловии к «Избранному» (1979) поэта Е. Винокуров писал: «Бесспорно одно — это настоящие стихи. Слишком много в них действительной боли, опыта, всего — и горького и радостного. Не так-то много сегодня поэтов, творчество которых было бы столь подлинно самобытным, как творчество Коренева
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
