Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.23
23:51
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих
2025.12.23
21:12
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...
Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова
2025.12.23
19:57
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.
Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
2025.12.22
17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
2025.12.22
15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
2025.12.22
13:54
Із Олександра Васильовича Некрасова *
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
2025.12.22
13:39
Дама. Вино.
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
2025.12.22
09:43
Сліди імперської сваволі
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
2025.12.22
07:16
Пройшло сьогодні найкоротший шлях,
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
2025.12.21
22:38
Політиків із бездоганною репутацією не буває, є недостатньо скомпрометовані.
Спільні вороги об’єднують надійніше, аніж спільні друзі.
Люди приручаються набагато краще за тварин завдяки розвиненим товарно-грошовим відносинам.
Інстинкт самознищенн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
Александр Коренєв (1921-1989)
Хуга, ніч…Поле, повне мертвих.
Поле бою заметіль замела.
Кров фонтанами так і замерзла
На задублих тілах.
На хлоп’ячих трупах застиглих
Холонуть конуси червоного льоду.
Мій товаришу, ти стогнеш, ти живий ще,
Чом повзеш через поле в негоду?
Мій товаришу, врятувать тебе пізно,
Ти в крові, ти людей не зови.
Дай-но краще , тягнучи тебе снігом,
Одігрію долоні свої.
Не кричи і не плач так жалібно,
Не поранений ти, а вбитий уже.
Дай –но краще зніму з тебе валянки,
Воювать мені доведеться ще.
1942
Александр Коренев
Вьюга, ночь...Поле, полное мертвых.
Поле боя метель замела.
Кровь фонтанами так и замерзла
На окоченевших телах.
На мальчишеских трупах застывших
Стынут конусы красного льда.
Мой товарищ, ты стонешь, ты жив еще.
Что ползешь через поле сюда?
Мой товарищ. спасти тебя поздно мне.
Ты в крови, ты людей не зови.
Дай-ка, лучше, таща тебя по снегу,
Отогрею ладони свои.
Не кричи и не плачь, словно маленький,
Ты не ранен. ты только убит,
Дай-ка лучшше сниму с тебя валенки,
Мне еще воевать предстоит.
1942
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Александр Коренєв (1921-1989)
Хуга, ніч…Поле, повне мертвих.
Поле бою заметіль замела.
Кров фонтанами так і замерзла
На задублих тілах.
На хлоп’ячих трупах застиглих
Холонуть конуси червоного льоду.
Мій товаришу, ти стогнеш, ти живий ще,
Чом повзеш через поле в негоду?
Мій товаришу, врятувать тебе пізно,
Ти в крові, ти людей не зови.
Дай-но краще , тягнучи тебе снігом,
Одігрію долоні свої.
Не кричи і не плач так жалібно,
Не поранений ти, а вбитий уже.
Дай –но краще зніму з тебе валянки,
Воювать мені доведеться ще.
1942
Александр Коренев
Вьюга, ночь...Поле, полное мертвых.
Поле боя метель замела.
Кровь фонтанами так и замерзла
На окоченевших телах.
На мальчишеских трупах застывших
Стынут конусы красного льда.
Мой товарищ, ты стонешь, ты жив еще.
Что ползешь через поле сюда?
Мой товарищ. спасти тебя поздно мне.
Ты в крови, ты людей не зови.
Дай-ка, лучше, таща тебя по снегу,
Отогрею ладони свои.
Не кричи и не плачь, словно маленький,
Ты не ранен. ты только убит,
Дай-ка лучшше сниму с тебя валенки,
Мне еще воевать предстоит.
1942
Фольклорный вариант стихотворения Александра Коренева «Bьюга. Ночь...» Е. Евтушенко напечатал в «Огоньке» как «стихи неизвестного поэта», назвав автора гениальным и согласившись с мнением М. Луконина, что это лучшее стихотворение о войне. А. Коренев— автор более 20 поэтических книг. Однако главные свои стихи поэт при жизни напечатать не мог; они были скроены не по меркам соцреализма.В предисловии к «Избранному» (1979) поэта Е. Винокуров писал: «Бесспорно одно — это настоящие стихи. Слишком много в них действительной боли, опыта, всего — и горького и радостного. Не так-то много сегодня поэтов, творчество которых было бы столь подлинно самобытным, как творчество Коренева
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
