Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.10
18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми
2026.04.10
18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,
Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,
Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся
2026.04.10
18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.
Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.
Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -
2026.04.10
16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути
2026.04.10
14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних
Твій шизоїде 21-й вік
Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних
Твій шизоїде 21-й вік
Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі
2026.04.10
11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення.
Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар
2026.04.10
11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.
Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.
Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя
2026.04.09
21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є
Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є
Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина
2026.04.09
19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач
2026.04.09
19:36
Ще кілька слів на розвиток теми, що викликала таке жваве обговорення.
Протягом останніх трьох років я не можу отримати чітку відповідь на цілком конкретне запитання: чому тексти пана Сушка щодня займають 5-8 місць у «Вибраному», позбавляючи цього права
2026.04.09
18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли
2026.04.09
17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2
Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2
Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.
2026.04.09
17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.
Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.
Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі
2026.04.09
14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт
2026.04.09
13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.
Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.
Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.
Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.
Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.
2026.04.09
12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.
9.04.2026
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.
9.04.2026
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Іншомовна поезія
Александр Коренєв (1921-1989)
Хуга, ніч…Поле, повне мертвих.
Поле бою заметіль замела.
Кров фонтанами так і замерзла
На задублих тілах.
На хлоп’ячих трупах застиглих
Холонуть конуси червоного льоду.
Мій товаришу, ти стогнеш, ти живий ще,
Чом повзеш через поле в негоду?
Мій товаришу, врятувать тебе пізно,
Ти в крові, ти людей не зови.
Дай-но краще , тягнучи тебе снігом,
Одігрію долоні свої.
Не кричи і не плач так жалібно,
Не поранений ти, а вбитий уже.
Дай –но краще зніму з тебе валянки,
Воювать мені доведеться ще.
1942
Александр Коренев
Вьюга, ночь...Поле, полное мертвых.
Поле боя метель замела.
Кровь фонтанами так и замерзла
На окоченевших телах.
На мальчишеских трупах застывших
Стынут конусы красного льда.
Мой товарищ, ты стонешь, ты жив еще.
Что ползешь через поле сюда?
Мой товарищ. спасти тебя поздно мне.
Ты в крови, ты людей не зови.
Дай-ка, лучше, таща тебя по снегу,
Отогрею ладони свои.
Не кричи и не плачь, словно маленький,
Ты не ранен. ты только убит,
Дай-ка лучшше сниму с тебя валенки,
Мне еще воевать предстоит.
1942
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Александр Коренєв (1921-1989)
Хуга, ніч…Поле, повне мертвих.
Поле бою заметіль замела.
Кров фонтанами так і замерзла
На задублих тілах.
На хлоп’ячих трупах застиглих
Холонуть конуси червоного льоду.
Мій товаришу, ти стогнеш, ти живий ще,
Чом повзеш через поле в негоду?
Мій товаришу, врятувать тебе пізно,
Ти в крові, ти людей не зови.
Дай-но краще , тягнучи тебе снігом,
Одігрію долоні свої.
Не кричи і не плач так жалібно,
Не поранений ти, а вбитий уже.
Дай –но краще зніму з тебе валянки,
Воювать мені доведеться ще.
1942
Александр Коренев
Вьюга, ночь...Поле, полное мертвых.
Поле боя метель замела.
Кровь фонтанами так и замерзла
На окоченевших телах.
На мальчишеских трупах застывших
Стынут конусы красного льда.
Мой товарищ, ты стонешь, ты жив еще.
Что ползешь через поле сюда?
Мой товарищ. спасти тебя поздно мне.
Ты в крови, ты людей не зови.
Дай-ка, лучше, таща тебя по снегу,
Отогрею ладони свои.
Не кричи и не плачь, словно маленький,
Ты не ранен. ты только убит,
Дай-ка лучшше сниму с тебя валенки,
Мне еще воевать предстоит.
1942
Фольклорный вариант стихотворения Александра Коренева «Bьюга. Ночь...» Е. Евтушенко напечатал в «Огоньке» как «стихи неизвестного поэта», назвав автора гениальным и согласившись с мнением М. Луконина, что это лучшее стихотворение о войне. А. Коренев— автор более 20 поэтических книг. Однако главные свои стихи поэт при жизни напечатать не мог; они были скроены не по меркам соцреализма.В предисловии к «Избранному» (1979) поэта Е. Винокуров писал: «Бесспорно одно — это настоящие стихи. Слишком много в них действительной боли, опыта, всего — и горького и радостного. Не так-то много сегодня поэтов, творчество которых было бы столь подлинно самобытным, как творчество Коренева
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
