ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.04.23 19:09
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем

Костянтин Ватульов
2026.04.23 18:48
Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не

Ігор Терен
2026.04.23 17:39
                    І
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,

С М
2026.04.23 13:00
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі

Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову

Борис Костиря
2026.04.23 12:49
Впадаєш в сон, як у нову затоку
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.

На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині

Тетяна Левицька
2026.04.23 10:35
Дорогі коліжанки, не тіште мене,
не сушіть мої сльози жагучі.
І любов, і зажура колись промайне,
кане каменем в урвищі кручі.

Я не знаю, коли ті печалі пройдуть —
сильна жінка теж інколи плаче.
На порозі моїм розплескалася ртуть —

Юрій Гундарів
2026.04.23 09:24
Позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, завжди зі стильною зачіскою… Родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в ар

Віктор Кучерук
2026.04.23 06:18
Через стишену дорогу
Неквапливо вечір брів
І стелив собі під ноги
Довгі тіні яворів.
Він топив у видноколі
Сонця схилене чоло, -
За собою вів із поля
Сірі сутінки в село.

хома дідим
2026.04.22 21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не

С М
2026.04.22 17:00
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле
Ей, Банґало Білле
Що там убив, о Банґало Білле

Він полював на тигра, із рушницею й слоном
На всі випадки, поряд матінки заслон
За черепом – американський расовий саксон

Тетяна Левицька
2026.04.22 16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.

Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,

Борис Костиря
2026.04.22 15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.

Дощі відкриють невідомі суті,

Охмуд Песецький
2026.04.22 14:43
Співають пісень вовки,
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом хоч якоїсь дози.

Олена Побийголод
2026.04.22 07:45
Л.Давидович (1900-1986), В.Драгунський (1913-1972)

Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!

    Нічка за вікном чорніє,

Віктор Кучерук
2026.04.22 05:29
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п

хома дідим
2026.04.21 22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Неуловима и мимолетна
Не буду живописать нашествие рыже-черных солнцевиков*, случившееся в Киеве этим летом и породившее массу невероятных слухов и даже, поговаривают, надежных пророчеств. Я нашествие только созерцал, а в знамения и прочее - не вдавался; потому всё, предсказанное бабочками, станет для меня полной неожиданностью – если, конечно, сбудется. История, о которой пойдет речь, уже случилась; ничего сверхъестественного, но на языке так и вертятся пафосные фразы, громкие слова и даже смелые рифмы... С трудом, но воздержусь! – только факты, строгие научные факты и ничего, кроме фактов!

Это лето во многих смыслах особенное - и перепады дневных и ночных температур одна из его "фичей". Полуденная жара держится почти до самого захода солнца, за которым часто следует свежий, совсем морской ветер, а за ним – ночная прохлада. К утру она проходит все градации жвачечной свежести - сладкая мята, морозная мята, ледяная мята - и загоняет разомлевшего киевлянина под одеяло, почему-то всегда – за миг до того, как будильник огласит сумеречные спальные пространства торжествующим, будь он неладен, воплем...

По ночам мерзнем не только мы, но и бабочки тоже, дневные, разумеется, то есть те самые солнцевики... еще одно маленькое, последнее отступление. В какое еще время суток может вести активный образ жизни бабочка с таким названием? Или бражник: даром что насекомое славится трезвым образом жизни, а никуда от смыслов нашей человеческой речи не делось. Летает и веселится, как всякий порядочный пианица, по ночам.

Поэтому утром на балконах и подоконниках, в подъездах и на тротуарах - всюду возвышаются застывшие от холода бабочки, воздевшие к небу плотно прижатые друг к другу крылья. Так они незаметны – все рыже-черное, яркое, привлекающее любовь и смерть, партнеров и хищников – все это скрыто; две широкие восьмерки крыльев, днем такие обольстительные для голодных взглядов с небес, сложены в короткую узкую черточку – словно в черту, отделяющую бытие от небытия. Сверху для птиц спящая бабочка почти так же невидима, как подлодка на глубине – для торпедоносца. Изловчится опытный охотник и зайдет сбоку - и черточка превратится в чешуйку, черно-коричнево-серую чешуйку; это просто кусочек коры, мертвый и несъедобный. Но я не хищник, и сбоку смотрю на мотыльков по эстетическим соображениям – так мне спящие солнцевики напоминают миниатюрные концертные рояли с гордо распахнутыми крышками. Миг - и прольется музыка, никому из смертных доселе неведомая...

Соврал! - и отступление было не последним, и бабочки вовсе никогда не спят. Не обучены, не оборудованы ничем, что требуется для сна, и даже глаз никогда не закрывают - нечем, нет у них век. Стемнело, похолодало - и бабочка цепенеет, сводит свою короткую жизнь к самому малому: солнцевик закидывает упругие антенны за спину, воздевает и плотно сжимает крылья, широко расставляет свои четыре ноги и так - ждет света и тепла. Если ночью становится слишком холодно, жизнь бабочки прячется в ее сердце, а оставленные ею ноги больше не удерживают туловище: бабочка валится на бок, вмиг превращаясь из едва видимой черточки в темную примятую восьмерку, вплотную приближаясь к черте между бытием и небытием. Теперь он вся, без остатка, поставлена на кон в азартной игре "пан или пропал", где на одного пана - сто раз пропал. Ах, если бы поставили её на черное! – но ведь никогда не угадаешь, и потому говорят бабочки: знала бы, где упадешь, спала бы на черном... Вот, опять соврал. Не спят они вовсе и не говорят ни слова – никогда!

Но бывает, что и ставка на красное или даже на белое «зеро» сыграет у черно-рыжей, а на ночь – просто черной бабочки. Тогда подберет ее, оцепеневшую от холода, не клюв хищника, а рука эстета и где-то энтомолога, ихтиолога и множества других -ологов с неизменной приставкой "-любитель". Эстет забормочет:

"Красота неуловима и мимолетна, как бабочка. Изловчился, схватил - и ее крылышки измяты, изломаны, какое-то серое невзрачное создание бьется на ладони, а пальцы твои покрыты бесцветным и жирным на ощупь порошком. Сердце наполняют разочарование и стыд. Хочется вымыть руки и - забыть, забыть поскорее об этом печальном инциденте... Но Природа заботится о красоте. Поэтому бабочку поймать нелегко. Поэтому эдельвейсы растут на недоступных высотах... Но есть еще Бог. Поэтому бабочка иногда сама присаживается прямо на раскрытую ладонь..."

Энтомолог-любитель молча потеснит эстета и аккуратно возьмет бабочку двумя пальцами. Ее крылья на ощупь - словно осенний лист. Дело даже не в сухости, дело - в безжизненности, в оставленности этих крыльев всеми соками, импульсами, которые и проводят их в действие - то самое стремительно-криволинейное, словно вприпрыжку по невидимому лабиринту, едва уловимое для руки и клюва движение, описываемое словом "порхание". Мертвые, мертвые крылья... - но что это?!

Короткий, отчетливый, сильный удар по пальцам, которыми я держу солнцевика. Еще один! Еще! - словно пульс. Бабочка неподвижна; внешне ничем не выдает она того, что я только что пальцами ощутил в ее крыльях. Но это уже совсем другие крылья - они больше не похожи на иссохший лист, они едва заметно утолщились, приобрели крохотную пульсирующую упругость. Живые, живые крылья!

Однако ночь была слишком холодна. Жизнь бабочки не хочет покидать ее сердце, свой последний оплот; эстет и энтомолог разом заключают неподвижную бабочку в домик из ладоней и начинают согревать ее своим дыханием. На третьем выдохе бабочка шевельнулась. Раскрыта ладонь - и солнцевик уже стоит на ней всеми четырьмя суставчатыми ножками. Еще три теплых выдоха, и он стремительно выпрастывает антенны, упрятанные между крыльями - словно самурай два меча выхватил из ножен на спине. Появился и хоботок - им бабочка ощупывает мою ладонь в точности так, как слепой изучает своей белой тростью тротуар, совершая при этом короткие шажки. Я фыркнул, потому что солнцевик сейчас здорово напоминал Паниковского, переводимого через дорогу гражданином Корейко.

...То ли солнце согрело бабочку, то ли оскорбилась она моим смешком, то ли еще что-то, для меня непостижимое, - не знаю. Она вдруг расправила крылья, чуть привстала на ножках, помешкала секунду и упорхнула с ладони – сразу в небо – и скоро в нем затерялась.

"...неуловима и мимолетна"!

11 июня 2018 г.

*В данном случае речь идет о бабочках семейства нимфалид – рыже-черных многоцветницах (Nymphalis polychloros), которых в народе часто называют солнцевиками из-за некоторого сходства с другой бабочкой из семейства нимфалид – Vanessa atalanta, Солнцевиком Адмиралом.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-06-13 09:52:46
Переглядів сторінки твору 903
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно фауна і флора. Проза
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній