В тобі не стільки болю, як в мені,
ховаю під перукою омани.
Ще твій Пегас у безпроглядні дні
не загубив підкову в океані.
Серпанком не упилася сповна,
не прикладала до грудей синочка,
бузок у коси заплела  весна -
від сонця злив не вицвіла сорочка.
Ще жовна не з'являлись від ганьби,
зіниці не тьмяніли від поразки,
не купувала чорної габи
і блазня ще не одягала маски.
Ще потяг твій  у задзеркаллі мрій
цукерки роздає в СВ вагоні,
зі смертю не вступала  у двобій,
не залишала матір на пероні.
Ще віриться - врятує світ любов,
і Божі прояви в билинці кожній,
і не з мечем Ісус до нас прийшов,
а з істиною в торбі подорожній.
Ще жеврієш молитвою в цей час
і мізки не викручують судоми.
Як би ж зі мною плакала хоч раз
Не дай, Господь, не зичу те нікому.
2019р.