ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2022.08.17 15:12
Страшний Дракон за горизонтом спить,
сопе у трубні ніздрі й дим пускає.
Пожежу загасила ніч на мить,
бо вже ось ранок поблизу блукає.

День – брат Дракона, друг його очей, –
розплавивши язик свій полум’яний,
полизує йому брудне плече –

Іван Потьомкін
2022.08.17 12:08
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних найбідніший той,
в чиєму серці вона не звучить,
аби розрадить в мить найгіршу.

Микола Соболь
2022.08.17 06:51
О, як смакували гнилушки,
що впали поміж бур’яни,
жовтіючі місяцем груші
спадають ще й досі у сни
чи будять мене серед ночі,
коли я високу траву
серпом вирізаю охоче
так, ніби усе наяву,

Віктор Кучерук
2022.08.17 05:56
Сіється дощик дрібненький,
Впоєна вдячна трава, –
Ніби у кошик опеньки,
В строфи складаю слова.
Сріблом виблискує туя,
Низько снують ластівки, –
Легко і швидко римую,
Вбрані у форму, рядки.

Сергій Губерначук
2022.08.16 13:11
Того ж дня, що й почато, тої ж ночі, що й кінчено. «І подарую я Тебе Нікому» (до щоденника) . * * * вересень 1985 р. Жити – значить творити. Творити прекрасне, чудове, добре, а значить, корисне людям. Так творити, щоб для користі іншим вкладати в

Іван Потьомкін
2022.08.16 11:53
Найвища в лісі та й струнка до того ж,
Стала глузувати смерека з морошки.
І хоч була морошка скромна собі й тиха,
Набридла їй врешті смереччина пиха:
«Була б я така, як-от ти, висока,
На світ би поглянула трохи іншим оком».
«Та куди тобі там, карло

Микола Соболь
2022.08.16 09:03
Учора ти був щасливий,
і радував батьків.
Та їх росіяни вбили,
а ти – осиротів.
Зайчик не носить цукерки,
казки до сну нема…
От бачиш, як може стерти
щастя сім’ї війна.

Віктор Кучерук
2022.08.16 05:03
Позирає тіточка
За село,
Де спочити літечко
Прилягло.
І здається мрійниці
Звіддалік,
Що на сонці гріється
Літа бік.

Віктор Михайлович Насипаний
2022.08.15 17:19
Тут рій хаток. Смереки за містком,
Де тишу вишиває в горах світок.
І час неспішно котить потічком,
І дощ мені ворожить пізнє літо.

Зірки жену на плай, мов череду.
І радість, як буркут, мені по вінця.
Трембіти кличуть знов – мольфари душ,

Олександр Бобошко Заколотний
2022.08.15 13:19
Невдовзі Маковій,
а вишні ще висять,
вчепившись у життя
з останніх сил і соків…
Дивуюсь. І тягнусь
до ягід цих високих:
най будуть на вино

Юрко Бужанин
2022.08.15 12:43
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минул

Козак Дума
2022.08.15 09:32
Мишки жили посеред поля,
колонія у сотню нір,
і їжі в них було доволі,
але змінився командир.
Миша обрали молодого,
що складно говорити вмів,
бо халамидника старого
із сірих мало хто терпів.

Віктор Кучерук
2022.08.15 06:29
В долині за городами
Вода б’є з-під горба, –
Щоранку тими водами
Вмивається верба.
Згинається, розхристана,
Так низько до води,
Що аж пташки висвистують,
Лякаючись біди.

Микола Соболь
2022.08.15 04:46
Мовчи, козаче, тут слова безсилі,
тут навіть вітер множиться на нуль.
Стоїш у побратима на могилі,
це він тебе прикрив од вражих куль.
Його чекала донечка удома,
він мав і бізнес, і круте авто…
Але, як нині кажуть: був «свідомим»
і пам’ятав: якщо н

Володимир Бойко
2022.08.14 22:23
В росії армади ракет
Позначені буквою Z.

У них чи не кожен клозет
Позначений буквою Z.

В клозетах уривки газет,
Позначених буквою Z.

Віктор Михайлович Насипаний
2022.08.14 19:59
В зелених водах кленів – човен дня ,
І світлих душ скликають дзвони в храм.
Думки плетуть у осінь навмання,
А серце то жене , то завмира.

На гріш міняєм час і друзів ми,
Комусь відкреслить долю в небі крук,
А хтось втече, як тіні хитра миш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Надія Кравченко
2022.08.03

Панасюк Ірина Осінній_місяць
2022.07.10

Галина Тименюк
2022.06.28

Хелен Норвуд
2022.06.17

Філософ Олександрович Хмара
2022.06.16

Олександра Самойленко
2022.05.24

Іронія Я
2022.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Надія Тарасюк (1983) / Вірші

 * * *
Шукаємо, літаємо, стрічаємо…
Тичинки днів — пилком рясним на ніс.
У засвіток, десь там за небокраями,
Кохання наше холод переніс.
Воркочуть недозустрічі відкинуті,
Краплисто просльозяться джерелом.
Так хочеться до ваших рук долинути,
Спивати їх затаєне тепло.

2019

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-03-31 19:35:10
Переглядів сторінки твору 589
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.754 / 5.5  (4.664 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 4.667 / 5.5  (4.620 / 5.48)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.739
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.06.27 20:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2019-05-13 22:25:46 ]
Сильний вірш - почуттям і образністю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-05-14 09:17:46 ]
Дякую!)