Не даруй жовті, любий, тюльпани,
ще далеко до туги розлук.
У обіймах зворушливих тану,
потонув час у пестощах рук.

Не кажи ні півслова, ні  слова,
не дивися, не дихай - мовчи.
Грона солоду - брость  калинова
на вустах беладонно гірчить.

Ще далеко, коханий, до смутку,
до осінніх дощів, милий, мій,
не згасити гарячим цілунком
полум'яний підсніжник надій.

Знай, що не розтопити весною
найсолодше жаги - ескімо.
Сонце, вічністю ти на ді мною,
на вітрилах небес пливемо!

В колисанці блаженство гойдаєм,
у тенетах шовкових альков.
хай і всесвіт на нас зачекає
розсипає перлини любов!

Стільки ніжності що захлинутись
можна в ній, в океані бажань.
Хочу голос кохання почути -
стогін серця, любові  благань!