Учора вирішив піти до театру, подивитися виставу. На гастролі приїхав відомий колектив з іншого міста. Зателефонував доброму знайомому, який з радістю прийняв пропозицію скласти мені компанію, оскільки мав вільний час. Назву його для зручності – Н.
В фойє театру до нас підійшов мій колега, знаний письменник. З тих же міркувань зватиму його відповідно – Л. Оскільки він не був знайомий з моїм супутником, я познайомив їх між собою. Поступово зав’язалась формальна розмова, як говорять в таких випадках, «ні про що». За хвилину пролунав дзвінок мого телефону і я відійшов, щоб не заважати бесіді.
Коли я скінчив розмову і став наближатися до своє компанії, до мене став долинати загальний зміст бесіди, характер якого змусив мене зупинитися. Мова йшла про творчість Л. На запитання Н. той з гордістю розповідав, що його доробок склав уже більше трьох десятків книг. В свою чергу Л. поцікавився успіхами Н. Той відповів, що на пенсії захопився поезією, хоча його професія з літературою, а тим більше до поезією, не має ніго спільного. На запитання Л., чи він уже друкувався, той відповів ствердно. Він також несмілово сказав, що наприкінці минулого року вийшла його друга поетична збірка.
Далі Л. привітавши Н. із дебютом і висловив упевненість, що попереду у початківця ще багато книг, а також поцікавився, чи не можна якось познайомитись з їх змістом. Той, дещо зніяковівши, витяг з досить об’ємної барсетки дві свої книги і спокійно простягнув їх Л.
Реакцію маститого письменника словами передати не берусь. Тут потрібно було бачити вираз його очей, котрі в перші миті ледь не вилізли із орбіт. На завершення хочу додати, що загальний об’єм двох поетичних збірок Н. сягав близько восьмисот сторінок, що було навіть більше загального об’єму трьох десятків книг Л.
Чому мені захотілось про це написати? Мабуть тому, що кількість виданих книг далеко не завжди говорить про загальні обсяги творчості, як і сам об’єм надрукованих творів – про їх якість.

05.07.2019