Учора вирішив піти до театру подивитися виставу. На гастролі саме приїхав відомий колектив з іншого міста. Попередньо зателефонував доброму знайомому, який з радістю прийняв пропозицію скласти мені компанію, оскільки мав вільний час. З міркувань особистого характеру назву його для зручності – Н.
В фойє театру до нас підійшов мій колега, відомий письменник. З тих же причин зватиму його відповідно – Л. Оскільки вони не були знайомі між собою, я представив їх один одному. Поступово зав’язалась формальна розмова, як говорять в таких випадках «ні про що», але за хвилину пролунав дзвінок мого телефону і я відійшов, щоб не заважати бесіді.
Після завершення телефонної розмови, коли я уже став повертатися, до мене долинув характер бесіди. Це змусило мене зупинитися. Мова йшла про творчість Л. На запитання Н той з гордістю розповідав, що його творчий доробок склав уже більше трьох десятків книг. В свою чергу Л поцікавився успіхами Н. Він став розповідати, що уже на пенсії захопився поезією, хоча його професія з літературою, а тим більше з поезією, не має нічого спільного. На запитання Л, чи він уже друкувався, відповів ствердно, а також несмілово сказав, що наприкінці минулого року вийшла його друга поетична збірка.
Тоді Л привітав Н із його дебютом і висловив упевненість, що попереду у початківця ще багато нових книг, а також поцікавився, де можна познайомитися зі змістом уже виданих. Той, дещо зніяковівши, витяг з нееликої шкіряної сумки, яку постійно тримав у руках, дві свої книги і уже спокійно простягнув їх Л.
Реакцію маститого письменника словами передати не берусь. Тут потрібно було бачити вираз його очей, котрі в перші миті ледь не вилізли із орбіт...
На завершення хочу лише додати - загальний об’єм двох поетичних збірок Н сягав близько восьмисот сторінок, що було навіть більше загального об’єму трьох десятків книг Л.
Чому мені захотілось про це написати? Мабуть тому, що кількість виданих книг далеко не завжди говорить про загальні обсяги творчості, як і сам об’єм надрукованих творів – про їх якість.

05.07.2019