ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2019.08.25 16:27
І мені би – у гаряче небо,
де ночує сонце нічиє,
не моє, але у мене є
і у тебе – дозою плацебо,
що лікує душі навзаєм.

Не буває зайвою увага,
поки є надія і мета:

Микола Соболь
2019.08.25 15:36
Нема хитких ілюзій чи думок.
Є сни які народжені не нами,
Як тиха ніч снує над головами
І в небі сяє тисяча зірок.
Таємність укриває сива тьма.
В’їдається кілком безсоння в груди
І всесвіт відчувається усюди,
І голос, що безвихіддя нема…

Вікторія Лимарівна
2019.08.25 14:06
Гарна, витончена врода
навіть недругів бентежить!
Ось тому вони і стежать:
Як зростали її коси,
Омивали вранці роси.
Не зважала на погоду.

Постать нездоланна жінки,

Козак Дума
2019.08.25 12:12
Не засмучуй мене, друже мій,
корити не берись.
Не спіши знову ти, друже мій,
це вже було колись…
Не сховати похмуре чоло,
як ідеш до мети.
Щастя море і серця тепло,
доброта – це все ти…

Олександр Сушко
2019.08.25 11:10
До хомута приєднано голоблі,
Ще років сто виплачувати борг.
У торбі раку вишептавсь про долю,
Свистали вчора на горі удвох.

А бас у мене - чарівне бельканто -
Заздрівників усіх переказив.
Пісні мої та вірші-потерчата

Віктор Кучерук
2019.08.25 08:25
Г. С...
Запах трав і барви квітів,
І пташині голоси
Надають струмінню літа
Неймовірної краси.
Шум пробуджених світанків,
Тиша сонних вечорів, -
Такт у такт безперестанку,

Володимир Бойко
2019.08.24 21:21
Клята клізма катаклізму
Позбавляє оптимізму,
Артналіт метеоризму
Розриває на шматки.

Джерело метеоризму –
Підлий збудник ботулізму,
Пороздовбував харизму,

Ігор Федів
2019.08.24 12:46
А чи уміємо ми істину шукати,
Коли свої озвучуємо аргументи,
І варіанти опонентів відкидати,
Не помічаючи, де цінні є моменти?
У силі голосу, до хрипоти волати,
Але не чути нової пропозиції.
Як не погодилися, силою ламати,
Аби вигідні утримати поз

Світлана Майя Залізняк
2019.08.24 12:09
Муж писав про любов шалену,
від повторів товстіли файли.
Змалювавши силу-силенну
поз, осель, піднявсь аж на яйлу.

А насправді - зваривши гречки,
з'ївши кусень сальця рудого,
мацав лиш зашкарублі течки,

Тата Рівна
2019.08.24 11:13
поки інші пишуть вірші крокуючи й колупаючи пальцем у носі -
я згораю не встигнувши впасти —
щосезону в мене - літературна осінь
і будинки із пенопласту -
сто покоїв - домів глухого Гойі
муки вибору Ноя
та дві фури гною з компіляцій і копіпа

Віктор Кучерук
2019.08.24 06:21
Г. С...
Коли, всміхаючись привітно,
Ти віддаєш себе мені, -
Я, наче сад весняний, квітну,
На подив друзям і рідні.
І вже ніяк не приховаю,
Найзаповітніше моє,
Те почуття одне безкрає,

Микола Соболь
2019.08.24 06:08
Недолугі хохли
Віддали булаву і кресало,
І коня пропили,
І свободу зміняли на сало.
Стогне, плаче земля
Її душу ізнов розіп'ято.
Чути сміх москаля
України довічного ката.

Олена Побийголод
2019.08.23 18:41
Із Анни Ахматової

В Кремлі не йде життя - Петро це певно знав,
Там звірства древнього іще кишать мікроби;
Бориса дикий страх і всіх Іванів злоби,
Та самозванців чвань, та скін народних прав.

(2015)

Юлія Радченко
2019.08.23 18:14
Мій любий, Ви, певно, забули, що я вже чужа й вже ніколи до Вас не прийду.
Відтоді, як це зрозуміла, ніколи Ваш дім не здавався таким ще великим...
Та третя зозуля з моєї старої верби знов мені накувала біду.
Була вона дуже самотня, німа, її голос трем

Ірина Залюбовська
2019.08.23 17:25
В зелень поєднані золото й просинь.
Серпень! Цей місяць хворіє на осінь.
Осінь стрілою крізь серпень летить:
плаче - болить.

Вмите росою, туманом повите,
прийде замріяне бабине літо.
Осінь струною в повітрі дзвенить:

Василина Іванина
2019.08.23 16:13
Літо чіпляється за серпень
чіпляється з усіх сил
в"юнкими пагонами гліцинії,
крихкими стеблами винограду,
підступними колючками ожини,
сивими стеблами полину,
вузлуватими петровими батогами,
високими золотими різками -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Грубіян
З минувшини пораду пригадав,
Але запізно - обзавівся дітьми.
На шлюбуванні п'яний тамада
Шептав на вухо: - Утікай від відьми!

Вельбучниці утьопую супця,
Бо від борща гигикавка у діви.
- Сальця хотіла! Ти ж поклав м'ясця! -
такий от ґвалт в патьоках наративу.

А бум трясе платформу "Amazon",
Купую ліф (картиночці повірив).
Принесли в дім. Жона: - Не той фасон!
Рябих бретельок хочу, а не сірих!

В поезіях феміна - супербог,
А писунці - невдатні пришелепи.
Читає і під носа "Рох!" та "Рох!":
- Усе не те! Лиш я пишу я треба!

Ще б трохи і дійшло би до біди,
Вона ж - полтавська! Моцна! Я ж бо - здихля.
Вродливиці (нареші!) "догодив" -
Відважив копняка й по носі щигля.

І хай бурмоче: - Ну ти і мужлан!
Влупив, аж ниє другий тиждень попа!
- Мікстура загруба? Звиняй, шарман!
Зате ефект від неї - просто бомба.

15.07.2019 р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-16 09:19:33
Переглядів сторінки твору 328
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.979 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.981 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.08.25 11:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-07-16 21:06:48 ]
Приємно бачити написане. Зокрема, Осу. Не про мене заклик, але зрозумілий.

От хай і розуміють усі свої шляхи так, як вони бажають або їх бачать.

Але ж так не виходить. Бачимо атаку за атакою, віршець за віршиком.
Це по-чоловічому, по-людськи, врешті-решт?
Що за манери, що, вибачте, за сатира?
Сьогодні політична тематика, завтра - чергове зазирання за чужі тини та виплески одноманітних родинних історій. І так коло за колом.
Для Фе-Бе, для цього подекуди електронного зливного бачка та жовтого дацзибао самовиставлянь, це напевно природне явище.

А тут - це флуд, тролінг, методичне третирування.

Нехай щастить,
Ю. С,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-17 06:09:57 ]
Ні, дорогий пане Юріє! Можливо декому літгерой і нагадує Аглаю Саловсмак. Не заперечую. Хоча цей твір - сатиричний компілянт, вигадка, яка може мати свої аналогії і в реальному житті.
Чи твір грубуватий? Аякже. Все наше життя серйозне і далеке від казки.
Українські приказки "Набздиш - не вгодиш, перднеш - розсердиш", "Циган зна що кобилі робить", "Жінка не бита, що коса не клепана" виникли не на пустому місці. І хочемо ми того, чи ні - будуть існувати в українському мовному просторі набагато довше, аніж ми житимемо чи наші творіння. Навіть довше, аніж творіння Аглаї Саловсмак. Чи Ваші. Чи мої.
Тож не будемо посипати голови попелом, а мужньо зустрінемо цю гнітючу істину, продовжуючи щедро сіяти власне недовговічне вічне.
А естетичний горизонт у кожному творі автор визначає, виходячи з конкретної ситуації та доречності. Потрібна приземленість - отже і стилістика відповідна, потрібне благородне - прокльовується високий стиль, обарвлений пафосом і патетикою.
І в тому, і в іншому випадках мусить бути виховна ціль. В цій сатирі вона є. І стосується конкретного персонажу. Діва регулярно випрошує аби її згадували незлим, тихим словом. Якщо просить, то я не відмовляю. Такий у мене характер - добрий і чуйний. Ось побачите - людина скоро прокинеться і прийде до мене в гості знову попісяти. За такі добрі подарунки виховані люди обов'язково дякують. А ми з вами таки виховані. Правда?
З повагою, Олександр