ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.05.12 01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.

А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,

Володимир Бойко
2026.05.12 00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться. Насильна дружба гірша за ворожнечу. Сильних історія навчає, слабких – повчає. Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

С М
2026.05.11 20:20
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар

Юрій Гундарів
2026.05.11 19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Костянтин Ватульов
2026.05.11 16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.

Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,

Артур Курдіновський
2026.05.11 13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.

У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим

Борис Костиря
2026.05.11 12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.

Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом

хома дідим
2026.05.11 11:56
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін

Тетяна Левицька
2026.05.11 09:30
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.

Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень

Іван Потьомкін
2026.05.11 09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри

Вячеслав Руденко
2026.05.11 09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.

І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,

Віктор Кучерук
2026.05.11 07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Нема чого прибріхувати про вік, а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона. А тебе цим часом тільки п

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Грубіян
З минувшини пораду пригадав,
Але запізно - обзавівся дітьми.
На шлюбуванні п'яний тамада
Шептав на вухо: - Утікай від відьми!

Вельбучниці утьопую супця,
Бо від борща гигикавка у діви.
- Сальця хотіла! Ти ж поклав м'ясця! -
такий от ґвалт в патьоках наративу.

А бум трясе платформу "Amazon",
Купую ліф (картиночці повірив).
Принесли в дім. Жона: - Не той фасон!
Рябих бретельок хочу, а не сірих!

В поезіях феміна - супербог,
А писунці - невдатні пришелепи.
Читає і під носа "Рох!" та "Рох!":
- Усе не те! Лиш я пишу я треба!

Ще б трохи і дійшло би до біди,
Вона ж - полтавська! Моцна! Я ж бо - здихля.
Вродливиці (нареші!) "догодив" -
Відважив копняка й по носі щигля.

І хай бурмоче: - Ну ти і мужлан!
Влупив, аж ниє другий тиждень попа!
- Мікстура загруба? Звиняй, шарман!
Зате ефект від неї - просто бомба.

15.07.2019 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-16 09:19:33
Переглядів сторінки твору 5777
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-07-16 21:06:48 ]
Приємно бачити написане. Зокрема, Осу. Не про мене заклик, але зрозумілий.

От хай і розуміють усі свої шляхи так, як вони бажають або їх бачать.

Але ж так не виходить. Бачимо атаку за атакою, віршець за віршиком.
Це по-чоловічому, по-людськи, врешті-решт?
Що за манери, що, вибачте, за сатира?
Сьогодні політична тематика, завтра - чергове зазирання за чужі тини та виплески одноманітних родинних історій. І так коло за колом.
Для Фе-Бе, для цього подекуди електронного зливного бачка та жовтого дацзибао самовиставлянь, це напевно природне явище.

А тут - це флуд, тролінг, методичне третирування.

Нехай щастить,
Ю. С,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-07-17 06:09:57 ]
Ні, дорогий пане Юріє! Можливо декому літгерой і нагадує Аглаю Саловсмак. Не заперечую. Хоча цей твір - сатиричний компілянт, вигадка, яка може мати свої аналогії і в реальному житті.
Чи твір грубуватий? Аякже. Все наше життя серйозне і далеке від казки.
Українські приказки "Набздиш - не вгодиш, перднеш - розсердиш", "Циган зна що кобилі робить", "Жінка не бита, що коса не клепана" виникли не на пустому місці. І хочемо ми того, чи ні - будуть існувати в українському мовному просторі набагато довше, аніж ми житимемо чи наші творіння. Навіть довше, аніж творіння Аглаї Саловсмак. Чи Ваші. Чи мої.
Тож не будемо посипати голови попелом, а мужньо зустрінемо цю гнітючу істину, продовжуючи щедро сіяти власне недовговічне вічне.
А естетичний горизонт у кожному творі автор визначає, виходячи з конкретної ситуації та доречності. Потрібна приземленість - отже і стилістика відповідна, потрібне благородне - прокльовується високий стиль, обарвлений пафосом і патетикою.
І в тому, і в іншому випадках мусить бути виховна ціль. В цій сатирі вона є. І стосується конкретного персонажу. Діва регулярно випрошує аби її згадували незлим, тихим словом. Якщо просить, то я не відмовляю. Такий у мене характер - добрий і чуйний. Ось побачите - людина скоро прокинеться і прийде до мене в гості знову попісяти. За такі добрі подарунки виховані люди обов'язково дякують. А ми з вами таки виховані. Правда?
З повагою, Олександр