ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
13:26
Украла віра чужоземна все:.
Зелене свято - нині це вже Трійця.
А Коляда - Різдво. А Пасха ссе
Ярила, наче кровосис Жар-прицю.
У Дідуха обскубли колоски
І доточили до чужих традицій.
Купайло став...Іваном! Роде, згинь!
Зелене свято - нині це вже Трійця.
А Коляда - Різдво. А Пасха ссе
Ярила, наче кровосис Жар-прицю.
У Дідуха обскубли колоски
І доточили до чужих традицій.
Купайло став...Іваном! Роде, згинь!
2024.03.19
11:54
Відома українська гонщиця, має міжнародний титул «Королева доріг».
Волонтерка, парамедик, підприємець.
На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад 110 поранених бійців.
Народний Герой України.
Позивний - «Вітерець».
Ніч. Зима. В салоні
Волонтерка, парамедик, підприємець.
На своїй автівці евакуювала із зони бойових дій понад 110 поранених бійців.
Народний Герой України.
Позивний - «Вітерець».
Ніч. Зима. В салоні
2024.03.19
10:22
Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
питаючи – де хазяї, готові зустрічати?
Течуть весело ручаї, стікаються до хати.
Стук-перестук – капотить дощ, сюрчачи на порозі.
Коли хотіння з
2024.03.19
08:58
Домовлятися з ордою - святотацтво,
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
Все, що маєш, - стане згодом не твоє.
Хто не буде воювати - піде в рабство,
Хто сховався в нору - в ній згниє.
Бгати в пельку все, що бачиш - хиба!
Ліпше дай воякам! Поспіши!
Кухоль чаю та сухий окрайчик хл
2024.03.19
08:40
На Істину табу немає:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
Любов, Природа, Пам*ять, Творчість...
Народ ці епіцентри знає.
За Ліну нас проймає гордість.
Натхнення розуму і серця,
Магічне поетичне слово.
Напруга в переможнім герці:
2024.03.19
08:27
– На покутті вмостився Дідух
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
і звідти рід благословив…
– Чи бачили самі Ви, діду,
найбільше із Різдвяних див?
Коли отелиться худоба,
зима утратить свою міць,
рум’яниться у печі здоба
2024.03.19
08:03
До нас ішов напівтверезий "брат",
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
Нав'язуючи сморід і неволю.
Та бачимо ми гідний результат:
Пів окупанта десь лежить у полі.
На нього сонце у височині
Все дивиться лукаво й жартівливо.
Не знаю: чи красиво це, чи ні,
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає іншу ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
2023.05.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
3. Сни. Безнадійна проза для любителя щось читати.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
3. Сни. Безнадійна проза для любителя щось читати.
... НА ІНШІЙ КВАРТИРІ... друга ніч... підряд...
СНИЛОСЯ:
... що я – наче... між якихсь-несамовитих богів “небесного полку” – а боги ті – усі - були чорними-негроїдної раси: вирячені очі – великі носи-губи... активно доказували – комусь... байдужі-і-і-сінькому - якусь велику та пекучу правду...
... і я між тих богів... такий-само чорний... як ті боги – вирячені очі – великий-чорний ніс та великі-чорні губи:
- ХІБА ВОНИ УМІЮТЬ ЛІТАТИ?..
... я кричав несамовито-гірко... комусь... останнє – що пам’ятаю – бо саме тої миті мене пробудила моя кохана дружина-галина – що спала поруч... котру... пробудив я... своїми несамовитими криками...
– ТИ-ЩО!.. НА ВІЙНІ?..
... запитувала вона мене трясучи за плече...
- ТАК!..
... спросоння відповів я... відкрив очі - глянув на годинник – тридцять хвилин на третю... освітленої городської... дійсності... доокола... так багато...
... тяжко було вставати... я почовгав до уборні і... накапав... двадцять пять капель корвалолу - навкуги була звичайна-буденна – безконечна... тиха ніч...
... у квартирі вище - жалісливо заплакала дитина – якусь мізерно-коротку мить... мені нараз - усвідомлюючи нестерпну нескінченність - подумалося:
- О!.. ЯК ДОБРЕ... БУЛО МЕНІ КРИЧАТИ – ТАМ... ТЕМНОЇ НОЧІ – ПОМІЖ ГЕРОЇВ... на не-героїв... ночі світлої... кричати...
24.07.2019р.
… БУВ ПЯТЬ ДНІВ В СЕЛІ ЮРІВЦІ… В БАБИ ОЛЬГИ… спав на своєму-любому дивані - там мені добре сниться…
СНИЛОСЯ:
… радянський союз - а президентом зеленський… і - тут - усе є по його… по телефону можна замовити що хочеш… а я маю хороший-новий телефон…
- що би то - що би то?.. заказати?.. і рішив я… замовити собі… оцту - клац-клац - на екрані висвітився документ… з штампом у верхньому-лівому куті… клац-клац - перевів гроші… за дві пляшки - бо не солідно якось… заради одної… морчитись…
… чекаю-чекаю… кілька днів - нема оцту!.. - відкриваю - знову - документ - читаю: дві пляшки оцту… виноградного - консервний завод - місто бар - вінницькї області…
… збираюсь - їду в бар - йду на завод… в бухгалтерію - сту-стук… можна?.. а бухгалтерія та – посеред міста – а бухгалтером там працює ганя - сестра мої жінки галі - піднімаємо папери:
- так!.. є твоє замовлення - все правильно - дві пляшки оцту… виноградного - гроші переведено - у мене все правильно є… от дивись - чого хочеш?..
- та що? - оцту нема!.. давай оцет!
- та який оцет?.. консервний не робить… стоїть давно…
- ну та майте совість! - я гроші заплатив… - та візьміть - пошліть когось в магазин… хай купить дві пляшки оцту… і віддайте людині…
… я їх і так - і сяк… - але ніхто навіть і не думає рухатися…
- ти смішний… хто-що тобі купить! - в магазинах пусто - радянський союз… довкола…
… і от - в кінці кінців - я йду містом і кричу: віддайте мені мій оцет!.. але кругом всім байдуже…
- ну раз ви так?.. ну я вам зроблю!..
… заходжу в коридор тої бухгалтерії і… сцю… в кут…
- то вам - нате! - будете знати!
… але тут десь взявся директор сільцівської школи йосип адамович:
- славік - що ти робиш?.. - стидно - люди дивляться - фе!
… я відвертаюся - ховаю очі…
- та ну!.. йосип адамович!.. ви непереживайте - сьогодні день обісцяних коридорів… в цім місті...
… і прокинувся – на вулиці світліє - дружина вовтузиться довкола мене - саме примощує мою руку на диван:
- впадеш!.. зараз… розмахався - тут - руками…
… і саме вчасно - насправді - чуть не всцявся… на диван... встаю та йду… по малій нужді… та – випити таблетку пора...
08.07.2019р.
... давній-давній сон... котрий – час від часу – повторюється...
... коли в середину мене – здається - вселяється щирий дух росіянина – от... я на сцені – персонажем старої-російської літератури – такий собі паскудний двор’янин... роздекламовую з чуттям... й товчу когось – як правило – що є сили - кулаком – з права на ліво... цього разу - скарлюченого-єхидного путіна:
- уйді-с путі... с дорогі прочь... уйді-уйді гадюка чєрная!..
- мнє нє... страшна... душа твоя... і чєшуя... холод-ная...
- чєго стоіш - над про-о-пастію... змєя ти по-о-од-колодная...
і переходжу – в якусь мить - на несамовите волання:
- убю-ю-ю!.. уйді-і-і...
... тут зловили мене за руки та лагідно-заспокійливо зашипіли:
- ці-і-ісьо - ці-і-ісьо... цісьо!.. будь!..
... і пробудився... я... із сну...
...має щастя моя дружина - що не спала тої ночі... коло мене... а то би получила - кулаком - добре... бо я був росіянином в ту мить... і смачно бив що сили путіна... а як я отямився - то згадав що уже так було мені... і навіть... не один раз...
... хіба-що попереднього разу тлумив я котрогось іншого-вельможного-генерального москаля... та високопарними словами якогось... чи то гоголя... чи то пушкіна?.. щиросердно виголошував:
- убю-ю-ю!.. кошєлка дра-на-а-я – уйді-уйді... с дорогі прочь... - нє доводі-і-і мєня...
...але сьогодні ... зробилося мені смішно – бо явився цього разу образ путіна – чомусь... в усьому жіночому... така-собі стара сука – прости Господи!..
- уйді-с путі... с дорогі прочь...
... аж я піднявся до холодного комп’ютера та спробував записати – у ворд - по пам’яті... ще заримовані... шматки – що поки... так!.. звучали... в голові - може й справді - щось подібне – хто з російських класиків... уже сказав... коли...
31.01.2019 р.
...довгий коридор – державний золотий запас... метрові куби блискучого жовтого металу-один до одного... тягнуться в безконечність... розмірені кроки вартового - мов метроном: тік-так... і я теж іду... відчуваючи протяжність ночі... розглядаючи щось під ногами - інколи це вже срібло чи якісь рідкісні-сяючі метали... а інколи щось дуже-дуже вартісне – не розберу що саме... лише сяйво!.. то знову золото-срібло... то знову щось в сіянні... і знову й знову... щось чудесне...
... аж прокидаюсь – п’ять годин ранку!.. встав-з’їв таблетку – ліг знову та й думаю: а що ж то-там-таке чудесне було в сіянні – якісь наче-то букви... а!.. здогадуюсь - то це ж рядки кантового тексту... там світилися - золотий запас!..
... і якоїсь чудної миті – вже дрімаючи - розумію... тісно сплітаючись думками... що це вже не лише кантові слова... однак-щось-ніби-якісь ще й навіть не слова... такі-собі елементарні одиниці химерного механізму відносності мислення – кванти канта - певне... і міцно-солодко заснув... до пів на дев’яту.
30.01.2019 р.
... андрей - син віри - сестри мої галі... у мене на квартирі з товаришем по службі – чи то казахом... ні - з американцем... чорним – але говорить гарно – по українськи... голяться – включили всюди світло - розложилися на столі... узяв я в них бритву... роздивляюся я... на що би пригодилася – тай поломав... андрійку! – я тобі відкуплю! – сміється андрійко... нічого не каже... йду я до дочки – будеш в магазині... купиш таку-во бритву! - з пенсії віддам – мовчить-сміється... йду сам... в магазин – показую на касі - дайте мені таку – скільки коштує?.. жінка зробила на мене великі очі – триста доларів... я аж прокинувся...
09.12.2018 р.
СНИЛОСЯ:
... що я – наче... між якихсь-несамовитих богів “небесного полку” – а боги ті – усі - були чорними-негроїдної раси: вирячені очі – великі носи-губи... активно доказували – комусь... байдужі-і-і-сінькому - якусь велику та пекучу правду...
... і я між тих богів... такий-само чорний... як ті боги – вирячені очі – великий-чорний ніс та великі-чорні губи:
- ХІБА ВОНИ УМІЮТЬ ЛІТАТИ?..
... я кричав несамовито-гірко... комусь... останнє – що пам’ятаю – бо саме тої миті мене пробудила моя кохана дружина-галина – що спала поруч... котру... пробудив я... своїми несамовитими криками...
– ТИ-ЩО!.. НА ВІЙНІ?..
... запитувала вона мене трясучи за плече...
- ТАК!..
... спросоння відповів я... відкрив очі - глянув на годинник – тридцять хвилин на третю... освітленої городської... дійсності... доокола... так багато...
... тяжко було вставати... я почовгав до уборні і... накапав... двадцять пять капель корвалолу - навкуги була звичайна-буденна – безконечна... тиха ніч...
... у квартирі вище - жалісливо заплакала дитина – якусь мізерно-коротку мить... мені нараз - усвідомлюючи нестерпну нескінченність - подумалося:
- О!.. ЯК ДОБРЕ... БУЛО МЕНІ КРИЧАТИ – ТАМ... ТЕМНОЇ НОЧІ – ПОМІЖ ГЕРОЇВ... на не-героїв... ночі світлої... кричати...
24.07.2019р.
… БУВ ПЯТЬ ДНІВ В СЕЛІ ЮРІВЦІ… В БАБИ ОЛЬГИ… спав на своєму-любому дивані - там мені добре сниться…
СНИЛОСЯ:
… радянський союз - а президентом зеленський… і - тут - усе є по його… по телефону можна замовити що хочеш… а я маю хороший-новий телефон…
- що би то - що би то?.. заказати?.. і рішив я… замовити собі… оцту - клац-клац - на екрані висвітився документ… з штампом у верхньому-лівому куті… клац-клац - перевів гроші… за дві пляшки - бо не солідно якось… заради одної… морчитись…
… чекаю-чекаю… кілька днів - нема оцту!.. - відкриваю - знову - документ - читаю: дві пляшки оцту… виноградного - консервний завод - місто бар - вінницькї області…
… збираюсь - їду в бар - йду на завод… в бухгалтерію - сту-стук… можна?.. а бухгалтерія та – посеред міста – а бухгалтером там працює ганя - сестра мої жінки галі - піднімаємо папери:
- так!.. є твоє замовлення - все правильно - дві пляшки оцту… виноградного - гроші переведено - у мене все правильно є… от дивись - чого хочеш?..
- та що? - оцту нема!.. давай оцет!
- та який оцет?.. консервний не робить… стоїть давно…
- ну та майте совість! - я гроші заплатив… - та візьміть - пошліть когось в магазин… хай купить дві пляшки оцту… і віддайте людині…
… я їх і так - і сяк… - але ніхто навіть і не думає рухатися…
- ти смішний… хто-що тобі купить! - в магазинах пусто - радянський союз… довкола…
… і от - в кінці кінців - я йду містом і кричу: віддайте мені мій оцет!.. але кругом всім байдуже…
- ну раз ви так?.. ну я вам зроблю!..
… заходжу в коридор тої бухгалтерії і… сцю… в кут…
- то вам - нате! - будете знати!
… але тут десь взявся директор сільцівської школи йосип адамович:
- славік - що ти робиш?.. - стидно - люди дивляться - фе!
… я відвертаюся - ховаю очі…
- та ну!.. йосип адамович!.. ви непереживайте - сьогодні день обісцяних коридорів… в цім місті...
… і прокинувся – на вулиці світліє - дружина вовтузиться довкола мене - саме примощує мою руку на диван:
- впадеш!.. зараз… розмахався - тут - руками…
… і саме вчасно - насправді - чуть не всцявся… на диван... встаю та йду… по малій нужді… та – випити таблетку пора...
08.07.2019р.
... давній-давній сон... котрий – час від часу – повторюється...
... коли в середину мене – здається - вселяється щирий дух росіянина – от... я на сцені – персонажем старої-російської літератури – такий собі паскудний двор’янин... роздекламовую з чуттям... й товчу когось – як правило – що є сили - кулаком – з права на ліво... цього разу - скарлюченого-єхидного путіна:
- уйді-с путі... с дорогі прочь... уйді-уйді гадюка чєрная!..
- мнє нє... страшна... душа твоя... і чєшуя... холод-ная...
- чєго стоіш - над про-о-пастію... змєя ти по-о-од-колодная...
і переходжу – в якусь мить - на несамовите волання:
- убю-ю-ю!.. уйді-і-і...
... тут зловили мене за руки та лагідно-заспокійливо зашипіли:
- ці-і-ісьо - ці-і-ісьо... цісьо!.. будь!..
... і пробудився... я... із сну...
...має щастя моя дружина - що не спала тої ночі... коло мене... а то би получила - кулаком - добре... бо я був росіянином в ту мить... і смачно бив що сили путіна... а як я отямився - то згадав що уже так було мені... і навіть... не один раз...
... хіба-що попереднього разу тлумив я котрогось іншого-вельможного-генерального москаля... та високопарними словами якогось... чи то гоголя... чи то пушкіна?.. щиросердно виголошував:
- убю-ю-ю!.. кошєлка дра-на-а-я – уйді-уйді... с дорогі прочь... - нє доводі-і-і мєня...
...але сьогодні ... зробилося мені смішно – бо явився цього разу образ путіна – чомусь... в усьому жіночому... така-собі стара сука – прости Господи!..
- уйді-с путі... с дорогі прочь...
... аж я піднявся до холодного комп’ютера та спробував записати – у ворд - по пам’яті... ще заримовані... шматки – що поки... так!.. звучали... в голові - може й справді - щось подібне – хто з російських класиків... уже сказав... коли...
31.01.2019 р.
...довгий коридор – державний золотий запас... метрові куби блискучого жовтого металу-один до одного... тягнуться в безконечність... розмірені кроки вартового - мов метроном: тік-так... і я теж іду... відчуваючи протяжність ночі... розглядаючи щось під ногами - інколи це вже срібло чи якісь рідкісні-сяючі метали... а інколи щось дуже-дуже вартісне – не розберу що саме... лише сяйво!.. то знову золото-срібло... то знову щось в сіянні... і знову й знову... щось чудесне...
... аж прокидаюсь – п’ять годин ранку!.. встав-з’їв таблетку – ліг знову та й думаю: а що ж то-там-таке чудесне було в сіянні – якісь наче-то букви... а!.. здогадуюсь - то це ж рядки кантового тексту... там світилися - золотий запас!..
... і якоїсь чудної миті – вже дрімаючи - розумію... тісно сплітаючись думками... що це вже не лише кантові слова... однак-щось-ніби-якісь ще й навіть не слова... такі-собі елементарні одиниці химерного механізму відносності мислення – кванти канта - певне... і міцно-солодко заснув... до пів на дев’яту.
30.01.2019 р.
... андрей - син віри - сестри мої галі... у мене на квартирі з товаришем по службі – чи то казахом... ні - з американцем... чорним – але говорить гарно – по українськи... голяться – включили всюди світло - розложилися на столі... узяв я в них бритву... роздивляюся я... на що би пригодилася – тай поломав... андрійку! – я тобі відкуплю! – сміється андрійко... нічого не каже... йду я до дочки – будеш в магазині... купиш таку-во бритву! - з пенсії віддам – мовчить-сміється... йду сам... в магазин – показую на касі - дайте мені таку – скільки коштує?.. жінка зробила на мене великі очі – триста доларів... я аж прокинувся...
09.12.2018 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мандри в космосі 59. 34. Іммануїл Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Розділ "
• Перейти на сторінку •
"Старша сестра. Андрій Піонтковський – про китайську перемогу"
• Перейти на сторінку •
"Старша сестра. Андрій Піонтковський – про китайську перемогу"
Про публікацію