ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ін О
2020.05.29 12:58
Ця тисяча літ і тумани й хуртечі!
Триває зима, як війна, до оскоми.
Мій воїне,
серце болить від зневіри та втоми,
Від льодяних з півночі віхол та течій!
Ця тисяча літ, мов покута приречень...
Ми вбиті й воскреслі в покорі достроку.
Молитвами серця

Віктор Кучерук
2020.05.29 09:28
Блиснуло і гримнуло зненацька,
Різко і протяжливо притьмом, -
І дощу таночок чудернацький
Зашумів відрадно за вікном.
Плюскотів і нісся на всі боки,
Вправність демонструючи і спіх, -
Навіть хтось уважний та стоокий
Не злічив би виконавців всіх.

Сергій Губерначук
2020.05.29 08:43
У деяких містах лежать мої листи.
У декількох листах тісняться вірші.
Є в двох чи трьох рядках, звертаючись на ти,
моє колишнє… почуття поспішне.

Як промінь попереджує зорю –
так сонце понароджує проміння.
Що першим є, коли в тобі горю, –

Микола Соболь
2020.05.29 06:21
На болоті жаба ква та ква
Витирає сопляки зелені:
«Порятуй нас, матінко Москва,
Від бандер спаси, великий Ленін!
Мову відбери нам, хай язик
Чоботи сатрапові оближе,
Бо для мене Україна – пшик,
Мокшинська братва до серця ближче…»

Ігор Деркач
2020.05.28 21:33
Світає... і світиться світ
у сяєві іншого світу.
Коли не минає політ,
життю не пиши заповіту.

Не знає ніхто і ніде,
кудою надія літає.
За обрії сонце зайде,

Євген Федчук
2020.05.28 19:19
У широкім степу понад шляхом
Одинока береза стоїть.
Чорна смуга, що схожа на рану,
Білий стовбур берези ятрить.
Пам’ятає береза багато,
Бо вже років і років пройшло,
Як колись на узбіччі дороги
Гомонілося людне село.

Олександр Панін
2020.05.28 16:02
Привиддя тяжкі
Мені душу гнітили…

Л. Українка

***

Вітались

Галина Сливка
2020.05.28 15:15
І як воно? Здійнятися в політ,
Коли усе змаліле, мов полова,
Летить за вітром і хурделить світ...
А ти - навпроти... Ти - на крилах слова...
Тобі - піском солоним в очі, в рот.
Тобі іржавий свист вражає вуха
Так, що не годна вже знайти чеснот
В ска

Шон Маклех
2020.05.28 12:28
Сурма босоногого ангела
Зроблена з синього повітря:
Густого – наче сльози старої берези
Пораненої диким лісовим привидом,
Що блукає одвіку стежками,
Якими ніхто не ходить –
Ніхто, навіть олені з очима-тінями,
Навіть тупоноги голкоспинні.

Тетяна Левицька
2020.05.28 12:10
Листопад зривав іржаве листя з дерев, шматував і кидав на мокру бруківку під ноги перехожим. Обважніле небо торкалося верхівок пірамідальних тополь, ніби хотіло на них спочити. Різко похолодало, погода була глибоко осінньою, та я маиже кожного дня забирал

Дума Козак
2020.05.28 11:12
У ревній повені думок
втопає смуток мій.
Над нею стелиться димок
із нездійсненних мрій
і тане в озері зі снів,
без берега і дна,
поміж затоплених човнів
і присмаку багна…

Алла Даниленко
2020.05.28 11:03
Ви мною не хворієте. Нехай.
І радісно, що хвора я не вами.
І що ніколи куля ця - Земля -
Не пропливе під нашими ногами.
Подобається те, що я смішна
Розкута і не граюся словами.
І червоніти не дано мені
Злегка стискнувшись з вами рукавами.

Іван Потьомкін
2020.05.28 09:27
Уперше жабенята
Побачили вола на лузі
І пострибали батькові сказати
Про диво дивне в їх окрузі.
«Ти не стрічав такого звіра -
З рогами і хвостом гора!..»
«Які ви, дітки, ще наївні,
Щоб отаке казати про вола.

Сергій Губерначук
2020.05.28 09:06
Тривога. День. Народження царя.
Сурмлять ґазети про блокаду міста.
Переворот. У вас на шиї – я,
моя пречиста діво орґаніста.

Біжіть, біжіть, біжіть негайно в двір –
там з літаків порозкидали святці.
Дізнайтеся, хто ще спустився з гір –

Микола Соболь
2020.05.28 06:43
Не вір своїм очам і власним вухам.
Нарід купити легко на «Свати».
Коли здається близько до мети,
Йому «Слугу народу» деспот втюхав.

З екрана ми отримали екстаз.
На лісапеті їде президент…
Та є у цьому ще один момент –

Віктор Кучерук
2020.05.28 06:13
Яке це щастя - прагнути і вміти
Слова ласкаві сіяти тобі
І від смеркання до самого світу
Вустами пестить очі голубі.
Яка то радість - бачити і знати,
Що ти мені себе всю віддаєш
І безсоромно просиш більше свята
Кохання, без умовностей і меж.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександр Ку
2020.05.20

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 До шмиги
Образ твору Серпневої спеки набіги зухвалі
Повітря женуть з аравійських пустель.
Сидить прохолода в сирому підвалі.
Для неї й труна - як шикарний отель.

І тягнеться птаство до гнізд і до дупел,
Річкова громада - в підводні корчі.
Щоденна ця спека нагадує жупел -
І спасу від неї немає й вночі.

Ніколи раніше про осінь не мріяв -
Про нашу чи болдінську. Тема чужа.
Та мушу наразі. Спекотності вияв
Пронизує шкіру, як лезо ножа.

І серце останньою кров'ю дзюркоче.
Затягнуться струпами рани чи ні?
Повірю у краще, і вельми охоче -
Єдине, що гарно вдається мені.

Чи вийду живим я з поточного стану -
Пізніше побачу.
Якщо доживу.
На осінь тоді по-інакшому гляну.
У ній роздивлюся і сутність нову.

Не тільки для віршів.
Можливо, й для прози
Формати згадаються - *doc, *txt...
А там і негода, за нею - морози...
І опусів кількість логічно зросте.

Змалюю нещадні циклони, відлиги,
Чиєсь одиноцтво, мою самоту...
Про все, що завгодно, писати до шмиги,
Як нині про осінь - добу золоту.

28.08.2019





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-08-28 08:22:32
Переглядів сторінки твору 408
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.133 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.030 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Автор востаннє на сайті 2020.05.29 09:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-08-28 11:51:22 ]
Радий, що вірите "в краще, і вельми охоче". І хай воно вдається Вам якомога довше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 00:14:10 ]
Приємне вітання.
Навзаєм.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-08-28 20:11:21 ]
Я в захваті, пане Юрію! Поки читала, було враження, що ті набіги здійснюються на мене)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 00:11:56 ]
У такому випадку можна гадати, що мені дещо вдалося.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 08:51:59 ]
Давно Вас було не чути, пане Юрію, і не даремно! Накопичували в собі енергію, щоб видати таку красу глибинну! Дякую дуже за чудовий твір!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 10:26:45 ]
Спека пройшлася не лише Середземномор'ям, але в значно вищими паралелями. Купання у Північному морі відбувалося теж в умовах спеки. Плюс така ж сама вологість повітря. Невдоволеність примхами погоди зростала. Від високих температур було де сховатися. Але хочеться простору, а не схованок.
Вірш починався з рими те-ікс-те (txt) - просте-пусте, але щось не йшов. Рими до "спеки" давно як заюзані. Ось і проминув час. Не писалося. І на сайт не заходив.
Та треба ж мати совість - щоб не зникати так само як і не наосточортівати (буває в авторів і таке) одноманітними текстами-близнюками читачам і колегам. Я і повернувся практично не зникаючи.
Скромно і майже непомітно.
Дякую.
Тепла зустріч.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 13:36:21 ]
О так, повернення з новими бризами, хоча і строго стильними ).
Вітаю, симпатично і не занудно, що для чималих текстів дається непросто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 22:10:41 ]
Не лежить моя лірична душа до мініатюр. Може, знає, що не мій жанр. Що не зможу зупинитися на куцих ямбах або хореях. Що душа простору просить. Що їй і моря води замало.
От і пишеться так, як пишеться, та ще й так, як Ви влучно зауважили. А я додав би - на межі занудного та іронічного.

Дякую,
Ю. С.