ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Ляхович
2019.09.23 12:05
Тут ночі приходять швидко і стають сірі як дим
Тут пахне печаллю і тільки трохи дощем
Ти вдихаєш бабине літо і тобі стає тепло з цим
Забуваєш закрити в квартирі вікно а там
затікає вересень за шпалери. Ти торгуєшся з ним:
Віддай мені, вересне, літа щ

Лілія Ніколаєнко
2019.09.23 11:57
Хто муза для митця? – гірка свобода,
Із піднебесся таємничий глас.
Душа в мистецтві пілігримом бродить,
Ламає простір і спиняє час.

Пізнає у стражданні насолоду
Співець добра, паломник на Парнас.
Хоч глумляться навколо гріховоди,

Іван Потьомкін
2019.09.23 11:49
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, важлива й першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться змагатися поміж собою й з вітром:
розпростерши кр

Ігор Деркач
2019.09.23 11:44
Іще лишаються у моді
бої, погода й чудеса.
Такі прогнози у природі
віщують Божі небеса.

ІІ
Тай буде те, що є і нині –
орда й агонія яси,

Любов Бенедишин
2019.09.23 09:48
Ти створений з неба
І трохи… з вершини.
Зі спокою лева,
З амбіцій орлиних.

З ходінь по карнизу,
З мети марафонця.
З невловності бризу

Олександр Сушко
2019.09.23 06:56
Цей трактат, панове, не еклога
Чи закон - словесний хараман.
Марно сподіватися на Бога,
Як у лобі розуму нема.

Марно сподіватись і на владу
Як людина раб, а не козак.
Віра - взагалі то це неправда,

Олена Малєєва
2019.09.22 22:34
На вербі дозрівають грушки —
Сталося диво з див.
Краще буду вірити в це,
Ніж, що ти мене розлюбив.
Хто йде в ліс, а хто по дрова.
І у мене тернистий путь:
Я шукаю зерно в полові,
Відшукаю коли-небудь.

Сергій Губерначук
2019.09.22 17:04
Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко.

Ходім, я покажу, де спить сова,
те місце, де в дуплі здихає здобич,
де по воздвиженню хрестів повзе гадва,

Іван Потьомкін
2019.09.22 13:41
Не вір, що мудрість прибува з літами самотужки.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Не дочекаєшся, як думка не освячена здоровим глуздом,
Як знемогла вона під натиском спокус
Брать все собі – і не пізніш сьогодні.
Як діяти і говорить ти призвич

Микола Соболь
2019.09.22 12:52
Чи завтра зійде сонце?
Зійде!
Але для кого?
На сході – вирва,
Дороги на захід немає.
Життя хіба з мусу?
Швидше з полину гіркого.
День за днем

Ольга Паучек
2019.09.22 11:59
Свято літа минає,
Сивина покриває
Роззолочені сльози
В журавлиних краях,
Що розсипались світом
Дорогим заповітом
Найсолодшого дива
У дзвінких ручаях.

Ярослав Чорногуз
2019.09.22 11:47
Сиза мряка затисла мене,
І осінні дощі обмотали,
Розтоптали каштанів опали,
Навівають у душу сумне.

І не знаю, подітись куди?
(Так радів я, що спеки позбувся!)
А тепер в монотонному русі

Ніна Виноградська
2019.09.22 11:38
Про нас напишуть, як усе мине -
Сніги розтануть і осінні зливи
Заплачуть листопадом. А мене
Згадають люди, що була щаслива.

Злітала до небес, хоча негод
Вітрами нанесло, також тобою.
Та я з усіх небажаних пригод

Олександр Сушко
2019.09.22 11:02
Є роботящі телепні й пани,
Партійні бонзи й бевзі безідейні.
Не віриш владі? Отже, ти дурний.
А я люблю. Підлещуюсь до неї.

Скупив земельку в лохів Беня Кац,
Сусіди на війні умились кров'ю...
Яку б дурницю не утнув паяц -

Тетяна Левицька
2019.09.22 10:46
Межених* рік затихають оливкові води,
вітер зганяє у череду чорні  отари.
Із листопадом кружляють нудні хороводи
мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
Вигулькне привид

Володимир Бойко
2019.09.22 09:49
«І знову осінь» – скільки описали,
А осені по осені летять,
Як серії одного серіалу,
Що звично називається – життя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Юлія Ляхович
2019.09.16

Михайло Олегович Гордон
2019.09.15

Вероніка Головня
2019.09.04

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2019) / Вірші

 До шмиги
Образ твору Серпневої спеки набіги зухвалі
Повітря женуть з аравійських пустель.
Сидить прохолода в сирому підвалі.
Для неї й труна - як шикарний отель.

І тягнеться птаство до гнізд і до дупел,
Річкова громада - в підводні корчі.
Щоденна ця спека нагадує жупел -
І спасу від неї немає й вночі.

Ніколи раніше про осінь не мріяв -
Про нашу чи болдінську. Тема чужа.
Та мушу наразі. Спекотності вияв
Пронизує шкіру, як лезо ножа.

І серце останньою кров'ю дзюркоче.
Затягнуться струпами рани чи ні?
Повірю у краще, і вельми охоче -
Єдине, що гарно вдається мені.

Чи вийду живим я з поточного стану -
Пізніше побачу.
Якщо доживу.
На осінь тоді по-інакшому гляну.
У ній роздивлюся і сутність нову.

Не тільки для віршів.
Можливо, й для прози
Формати згадаються - *doc, *txt...
А там і негода, за нею - морози...
І опусів кількість логічно зросте.

Змалюю нещадні циклони, відлиги,
Чиєсь одиноцтво, мою самоту...
Про все, що завгодно, писати до шмиги,
Як нині про осінь - добу золоту.

28.08.2019





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-08-28 08:22:32
Переглядів сторінки твору 151
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.139 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.036 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.786
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Автор востаннє на сайті 2019.09.16 15:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-08-28 11:51:22 ]
Радий, що вірите "в краще, і вельми охоче". І хай воно вдається Вам якомога довше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 00:14:10 ]
Приємне вітання.
Навзаєм.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Тарасюк (Л.П./Л.П.) [ 2019-08-28 20:11:21 ]
Я в захваті, пане Юрію! Поки читала, було враження, що ті набіги здійснюються на мене)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 00:11:56 ]
У такому випадку можна гадати, що мені дещо вдалося.
Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 08:51:59 ]
Давно Вас було не чути, пане Юрію, і не даремно! Накопичували в собі енергію, щоб видати таку красу глибинну! Дякую дуже за чудовий твір!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 10:26:45 ]
Спека пройшлася не лише Середземномор'ям, але в значно вищими паралелями. Купання у Північному морі відбувалося теж в умовах спеки. Плюс така ж сама вологість повітря. Невдоволеність примхами погоди зростала. Від високих температур було де сховатися. Але хочеться простору, а не схованок.
Вірш починався з рими те-ікс-те (txt) - просте-пусте, але щось не йшов. Рими до "спеки" давно як заюзані. Ось і проминув час. Не писалося. І на сайт не заходив.
Та треба ж мати совість - щоб не зникати так само як і не наосточортівати (буває в авторів і таке) одноманітними текстами-близнюками читачам і колегам. Я і повернувся практично не зникаючи.
Скромно і майже непомітно.
Дякую.
Тепла зустріч.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-08-29 13:36:21 ]
О так, повернення з новими бризами, хоча і строго стильними ).
Вітаю, симпатично і не занудно, що для чималих текстів дається непросто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-08-29 22:10:41 ]
Не лежить моя лірична душа до мініатюр. Може, знає, що не мій жанр. Що не зможу зупинитися на куцих ямбах або хореях. Що душа простору просить. Що їй і моря води замало.
От і пишеться так, як пишеться, та ще й так, як Ви влучно зауважили. А я додав би - на межі занудного та іронічного.

Дякую,
Ю. С.