ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2019.10.23
13:52
Подивись - яка довкруж краса!
Ваблять очі китиці калини.
Я би про природу не писав,
Але осінь просить щохвилинно.
Ліг би як ведмедик у барліг
Ссати лапу до весни чи літа.
Та відмова любці - смертний гріх,
Ваблять очі китиці калини.
Я би про природу не писав,
Але осінь просить щохвилинно.
Ліг би як ведмедик у барліг
Ссати лапу до весни чи літа.
Та відмова любці - смертний гріх,
2019.10.23
13:23
Стан саморевізії,
ревізії самого себе.
Сумнівів дивізії,
де кожен під себе гребе
з купи світових амбіцій
фарш на тимчасовий шніцель!
Чим відсікти сумніви,
ревізії самого себе.
Сумнівів дивізії,
де кожен під себе гребе
з купи світових амбіцій
фарш на тимчасовий шніцель!
Чим відсікти сумніви,
2019.10.23
10:49
З принципів своїх не зрушим -
друже, виставляй півлітру.
Будем лікувати душі,
дихати одним повітрям.
В розвідку ми не ходили
і пуд солі ще не з'їли.
Та тримав мене щосили,
друже, виставляй півлітру.
Будем лікувати душі,
дихати одним повітрям.
В розвідку ми не ходили
і пуд солі ще не з'їли.
Та тримав мене щосили,
2019.10.23
09:29
Поетові журитися не варто,
що він ще не відбійний молоток,
і поки у душі палає ватра,
у ньому може жевріє пророк.
Щезають невідомі і ведомі,
яким удача додає снаги,
ну, а вони – ідилію у домі,
що він ще не відбійний молоток,
і поки у душі палає ватра,
у ньому може жевріє пророк.
Щезають невідомі і ведомі,
яким удача додає снаги,
ну, а вони – ідилію у домі,
2019.10.23
08:10
Г. С...
Густіли сутінки помалу
І тихли звуки голосні,
А ти покірно віддавала
Себе невтомному мені.
Я пізнавав тебе до споду,
Обличчям вниз і горілиць,
Коли двом душам на догоду
Густіли сутінки помалу
І тихли звуки голосні,
А ти покірно віддавала
Себе невтомному мені.
Я пізнавав тебе до споду,
Обличчям вниз і горілиць,
Коли двом душам на догоду
2019.10.23
07:01
Володимир Висоцький. «Аліса»
Хочу вам загадки дати зразок,
де причаїлося й рішення вдале:
чи залишається щось від казок, -
тих, що уже до кінця розказали?
Де, хоча б, той нерозмінний п’ятак?
Хочу вам загадки дати зразок,
де причаїлося й рішення вдале:
чи залишається щось від казок, -
тих, що уже до кінця розказали?
Де, хоча б, той нерозмінний п’ятак?
2019.10.23
03:19
ми поєднювали меланхолію & біґбіт
ми зростали в стихійно~ ринкових шанхаях
все чого небуло в ті часи небуло так собі
у зневазі з відвагою навіть я вас благаю
дожидаючися одкровень & трохи там німб
веселково ридають труби лабають хлопці
за трьома р
ми зростали в стихійно~ ринкових шанхаях
все чого небуло в ті часи небуло так собі
у зневазі з відвагою навіть я вас благаю
дожидаючися одкровень & трохи там німб
веселково ридають труби лабають хлопці
за трьома р
2019.10.22
20:35
Я до вас не дійду вже мої посивілі дуби-
Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
Перекрили шляхи то яри,то колючі ожини.
А роки ж неминули і ваші розкішні чуби.
Я давно не була поміж вас у глибокій зажурі,
Не справляла із вами в шпаківнях г
Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
Перекрили шляхи то яри,то колючі ожини.
А роки ж неминули і ваші розкішні чуби.
Я давно не була поміж вас у глибокій зажурі,
Не справляла із вами в шпаківнях г
2019.10.22
20:03
Літо бабине бавить планету:
невагома, ажурна журба.
Листя падає, та менуету
молитовні виконує па.
Листя падає. Сонце голубить,
зацвіли діаманти в росі,
і газони радіють і клумби.
невагома, ажурна журба.
Листя падає, та менуету
молитовні виконує па.
Листя падає. Сонце голубить,
зацвіли діаманти в росі,
і газони радіють і клумби.
2019.10.22
18:45
Що, чуваки, зняли «баригу»?
Чи легше сім’ям жити стало,
Як лізуть до корита «риги»
І тупорилі із «кварталу»?
А мріялось: Голобородько –
Конкретний мен, слуга народу!
А врешті маємо – Володьку,
Чи легше сім’ям жити стало,
Як лізуть до корита «риги»
І тупорилі із «кварталу»?
А мріялось: Голобородько –
Конкретний мен, слуга народу!
А врешті маємо – Володьку,
2019.10.22
14:02
Із щедрістю осінь дарує оздобу:
Багрянцю та й золота їй не шкодА!
Подекуди блискає жовтим вода,
Бо листячко вперто туди погляда.
Хизуються, гарну показують вроду
осика й тополя: гарненькі, нівроку.
Шикуються парами, радують зір
палітрою барв : безл
Багрянцю та й золота їй не шкодА!
Подекуди блискає жовтим вода,
Бо листячко вперто туди погляда.
Хизуються, гарну показують вроду
осика й тополя: гарненькі, нівроку.
Шикуються парами, радують зір
палітрою барв : безл
2019.10.22
13:25
вийди послухай осінь
ти ж бо не чув її
як та іде на босу
полем між кураї
як вона тихо тихо
свого коня веде
як виграє у міхах
ти ж бо не чув її
як та іде на босу
полем між кураї
як вона тихо тихо
свого коня веде
як виграє у міхах
2019.10.22
13:21
Маєш патрони і протигаз?
Мариш у засідках довгий час?
Лідерством скутий? Віри завзятий?
Пельку замкнути й не роззявляти?
Землі свої ти вже відвоював?
І на чужі – не ловитимеш ґав?
Кров’ю розпишеш ім’я свого Бога
Мариш у засідках довгий час?
Лідерством скутий? Віри завзятий?
Пельку замкнути й не роззявляти?
Землі свої ти вже відвоював?
І на чужі – не ловитимеш ґав?
Кров’ю розпишеш ім’я свого Бога
2019.10.22
12:05
За роги, думав, долю ухопив,
Її хвоста на руку намотавши.
Але жую тепер тверді пупи,
Ковтаю воду, без олії каші.
Злостивий фатум -це не любий ксен,
Харчує, гад, не з золотої ложки.
Хвороба підла звивини гризе,
Її хвоста на руку намотавши.
Але жую тепер тверді пупи,
Ковтаю воду, без олії каші.
Злостивий фатум -це не любий ксен,
Харчує, гад, не з золотої ложки.
Хвороба підла звивини гризе,
2019.10.22
02:09
За десять хвилин до таксі
В обіймах палких ще моя ти...
Секунди вже збігли усі -
Не хочу тебе відпускати!
Вже туга терзає мене
За десять хвилин до розлуки.
І небо темніє ясне,
В обіймах палких ще моя ти...
Секунди вже збігли усі -
Не хочу тебе відпускати!
Вже туга терзає мене
За десять хвилин до розлуки.
І небо темніє ясне,
2019.10.21
22:22
Моє кохання зріднене неждано
З твоїм умінням вірити й любить, –
Міцніє скоро і цвіте весняно,
І за життя чіпляється щомить.
Твоє кохання йде тобі на користь ,
Якщо ти мріям віддана без меж, –
Якщо мені радієш попри хворість
І кожен день б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З твоїм умінням вірити й любить, –
Міцніє скоро і цвіте весняно,
І за життя чіпляється щомить.
Твоє кохання йде тобі на користь ,
Якщо ти мріям віддана без меж, –
Якщо мені радієш попри хворість
І кожен день б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2019.09.28
2019.09.27
2019.09.26
2019.09.16
2019.09.15
2019.09.04
2019.08.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Вірші
Вірую!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вірую!
Цей трактат, панове, не еклога
Чи закон - словесний хараман.
Марно сподіватися на Бога,
Як у лобі розуму нема.
Марно сподіватись і на владу
Як людина раб, а не козак.
Віра - взагалі то це неправда,
Не реальність, а її ерзац.
Вже не літо. Де той місяць серпень?
Вибілила голову зима.
Сподіваюсь тільки лиш на себе
І на смерть. А решта все - обман.
Не бувало від дитинства вольниць -
Жінка, діти, праця день і ніч.
Я для них і ангел-охоронець,
Годувальник та на ґузні прищ.
І до того ж - віршокрут ліричний,
Плачуть діви та чоловіки.
Грамоти від музи маю вірчі,
А за що - і досі невтямки.
Вірити, що я поет - не варто,
Вірш тягну, мов кицьку за хвоста.
Жінка ж - ас! Шліфоване бельканто!
Примадонна в опері ще та!
Двадцять років день у день співає,
З ранку і до ночі! Ох і кадр!
Я не вірю, а напевно знаю,
Що вона Орфеєва дочка.
А фінал, як завжди, лапідарний,
Лиш від правди, друже, не зомлій:
Вірять бевзі в парадиз надхмарний,
А розумні творять рай земний.
22.09.2019 р.
Чи закон - словесний хараман.
Марно сподіватися на Бога,
Як у лобі розуму нема.
Марно сподіватись і на владу
Як людина раб, а не козак.
Віра - взагалі то це неправда,
Не реальність, а її ерзац.
Вже не літо. Де той місяць серпень?
Вибілила голову зима.
Сподіваюсь тільки лиш на себе
І на смерть. А решта все - обман.
Не бувало від дитинства вольниць -
Жінка, діти, праця день і ніч.
Я для них і ангел-охоронець,
Годувальник та на ґузні прищ.
І до того ж - віршокрут ліричний,
Плачуть діви та чоловіки.
Грамоти від музи маю вірчі,
А за що - і досі невтямки.
Вірити, що я поет - не варто,
Вірш тягну, мов кицьку за хвоста.
Жінка ж - ас! Шліфоване бельканто!
Примадонна в опері ще та!
Двадцять років день у день співає,
З ранку і до ночі! Ох і кадр!
Я не вірю, а напевно знаю,
Що вона Орфеєва дочка.
А фінал, як завжди, лапідарний,
Лиш від правди, друже, не зомлій:
Вірять бевзі в парадиз надхмарний,
А розумні творять рай земний.
22.09.2019 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1089 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1089 seconds