казали що літо гуло то мабуть було
ходило казали і містом і за село
сиділо на мурі зривало грушки в садку
і писок у літа всміхався увесь в медку
а потім хтось плакав і кликав у сад швидку

швидка рудокоса примчала «уві-уві»
з порожнім гніздом ластів’ячим на голові
вдягнувши в сорочку-гамівку із омели
два лиси на ношах когось там кудись несли
під бій барабана й короткі шкребки мітли

годинник на ратуші чув це із перших вуст
казали це літо утративши раптом глузд
зробивши рогатку з іржавих погнутих вил
напало на грушку а потім на диких бджіл
а потім з гілляки упало нараз на діл

тепер у садку влаштували про всяк шпиталь
і носять на ношах за мури журу й печаль
давно там і не чути ні сміху ані пісень
руді санітари у щасті ж ані телень –
програли у карти все листя з дерев і день

а осінь як осінь і далі руда як пес
чекає відпустки і манну святу з небес
підмахує звіти крапає листи у МОЗ
ганяє від бутля з грушками обридлих ос
і мріє зустріти баристу з країни ОЗ

отак і живем і солому й сінце жуєм
з екранів квартал бла-бла-бла й Мустафа Наєм
учора і нині при яслах воли ревуть
і знову за на землю дощі та хлющі ідуть
куди ж вони літо і доки така фігня?
казали що завтра
казали мабуть брехня

2019