ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ін О
2020.06.03 23:53
так тихо...навколо дзеркальні сніги.
нашіптує хуга озерам сонети.
пелюстками крові сховались в заметах
торішні троянди старих берегів.
і храми мовчать, за стіною псалми
пожовкли...під пилом слова і куплети...
мій янголе болю, ці крила - секрети,
мо

Олександр Панін
2020.06.03 23:06
За народними мотивами

Дрібна
Нечиста сила –
Найбільш капосна
І найбільш небезпечна…

***

Володимир Бойко
2020.06.03 19:07
Зола у висліді багаття
Чи не єдиний результат.
Що по собі лишаєм, браття –
Чи пустирі, чи зелен сад.

У безвість звіяні вітрами
Пощезнуть душі – хто куди...
Життя збиткується над нами,

Тата Рівна
2020.06.03 17:06
Він був алжирцем. Медиком. Звали його Сафір.
Вона - німкеня Акі, колюча і сувора, мов Спарта
Його очиська виблискували, ніби французький ампір
Вона ж як зефірка, wow! Блиску такого варта.

Ці двоє не були знайомі, не разом ходили до школи
Жили у р

Тетяна Левицька
2020.06.03 09:20
Ти листа напиши, як сумуєш за мною невтішно,
тихі будні рахуєш, ховаєш думки від усіх.
Нереальні, приборкані, виткані з райдуги, грішні.
Хоч хтось мудро сказав, що блаженна любов, то не гріх.

Хто осудить її, той не знає, що світ воскресає,
перламут

Сергій Губерначук
2020.06.03 08:46
Ламають ліщину вже вкотре підряд.
Укотре підряд знов горішнику ряд
з цурпалок здіймається сонцю настріч,
долаючи неміч і товщі сторіч.

Як добре над лугом лягти у траву,
в якій після битв обновлюсь, оживу,
яка пам’ятає всіх пращурів сни

Віктор Кучерук
2020.06.03 07:53
Коли вітри розвіяли хмарини
І вкрили небо синім полотном, -
Спізніле літо скупо, по краплині
Розпочало ділитися теплом.
Йому назустріч потягнувся радо,
Як до матусі збуджене дитя,
Адже чекати більше я не ладен
На літа неминуче вороття.

Ярослав Чорногуз
2020.06.03 04:46
Ти, як мама моя, п`яненька,
Тільки п`єш не вино, а коньяк.
Цілувати любила ненька
Напідпитку мене щиро, всмак.

Пригортала, аж трішки грубо,
Як ведмедиця та – ведмежа.
Я соромивсь обіймів, люба,

Василина Іванина
2020.06.03 00:14
барви вбирають очі,
заполоняють подих,
бачу крізь скельце пляшкове
трави, і небо, й води,
пес недовірливо щулиться,
білий метелик мигне,
в світі цьому шаленому
в січні сіро-скаженому,

Олександр Сушко
2020.06.02 20:58
Такої вередухи як у мене ще пошукати. Щось не так - лускає ляпачкою по носі. А якщо сильно провинюся – може і гризонути ловкенько. А де ви бачили такого чоловіка, який би не завинив перед жінкою? Немає таких, усі грішні. А ходжу побитий і погризений лише

Євген Федчук
2020.06.02 19:06
Повертались запорожці з турецького краю,
Гарно в турок гостювали, нагнали їм страху.
Пливуть чайки Чорним морем, наче білі птахи,
В захід сонця Крим татарський вони оминають.
Але тут знялася буря, як смерть налетіла.
Одні чайки потопила, другі – розк

Олександр Панін
2020.06.02 15:19
Щоб осінь не подолала –
Сама стань Осінню!
Прекрасною!

Скинь
Приниження, зради,
насмішки,
Зневагу, нехтування,

Маріанна Алетея
2020.06.02 13:57
Сірим небом блукає осінь
Лише згадує просинь – знак,
Сивим полиском у волоссі,
Що колись все було не так.

Промінь дражнить застиглу тугу,
Що не можна вернути час,
Тільки вітер жене напругу,

Олександр Сушко
2020.06.02 11:16
В окопи чорнориза не зови!
Є попадя, церковка, сала кусень.
Іздалеку бурмоче молитви,
Підрощуючи в піст обвисле пузо.

Здоров'ячка бажає ворогам,
А землякам убитим - пишну месу.
Чи вірую у Господа? Ага.

Ігор Шоха
2020.06.02 09:53
Весна майнула майже непомітно.
Її палітру сонячного дня
на себе приміряє буйне літо,
сідлаючи гарячого коня.

Ніколи не було у цьому світі,
аби перемагала маячня.
Нові акорди чути у зеніті

Сергій Губерначук
2020.06.02 08:42
Перша.
Її світлість.
Акварельний силует.
Ще контур з-під п’ят,
і от – вже витонченість,
ще трохи і лет!..
Та кіс дика ліана
хвоста покинула в джунґлях;
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександр Ку
2020.05.20

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Лимарівна (1959) / Вірші

 Мелодія дощу

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-10-06 13:45:56
Переглядів сторінки твору 455
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.935 / 4.5  (4.597 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.505 / 5.43)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.05.24 20:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-10-06 14:01:19 ]
Наче у м. Дніпрі побував. Там, кажуть, конкретно лило і не вщухало.
Зрима картина, енергетика відчутна.
Не можу втриматися, щоб не зауважити збіг приголосних у словосполученні "шедевр скрипаля".
Водночас поки що не маю кращих пропозицій.

Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Лимарівна (Л.П./Л.П.) [ 2019-10-06 20:25:19 ]
Дякую, Юрію, за відгук та аналіз твору.
Якщо з'являться кращі пропозиції, буду вдячна.
З повагою до Вас.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-10-06 21:07:43 ]
Мені тільки зараз спала на думку "фуга".
Пісня і скрипаль якісь несумісні. Бракує виконавців. Що з того скрипаля? Він рота не може відкрити, бо тримає інструмент. Яка може бути пісня?
Я чекаю на наступні осяяння. Може, знайдеться заміна і шедевру.
Дякую за терпимість.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-10-06 21:23:45 ]
Нам досить часто не вистачає сміливості, якою володіють початківці та майстри.

Мені здається, що рядок "фуга осіння веде скрипаля" був би непоганим. Інша справа, що потім робити з продовженням. Але у Вас непоганий рядок про гаму, що скінчилася нотою "ля".

Поки що таке.
Вибачте мені, можливо, зайві та нецікаві поради та роздуми.
Ю. С.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Лимарівна (Л.П./Л.П.) [ 2019-10-07 19:32:36 ]
Ні! Що Ви, шановний Юрію, я Вам щиро вдячна за поради!
Останнє рішення, звичайно, приймати автору, але такий діалог дає змогу шліфувати свої твори, прислухаючись, робити певні висновки та поправки.
З теплом та найкращими побажаннями до Вас.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-10-08 08:19:48 ]
Цікавий вірш. Спочатку думаєш, що про природу, а після виринає політика! Переплетіння двох стихій! Настрій сьогодення і надія на краще!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-10-08 13:08:50 ]
Цікава мелодія...)
Але є в тексті кілька "фальшивих ноток", які негайно треба виправити:
Бідна земля потерпає напруги.

потерпати - можна просто, можна ВІД чогось або НАД чимось

потерпає напруги - це стилістична неоковирність

потребує напруги - так, але потерпає ВІД напруги.

і ще

Струни зірвались у мокре рілля.

рілля - іменник жін.роду, тож може бути лише в мокру ріллю (і тільки так), а у Вас у тексті це слово чогось серед.роду.
Чому?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Лимарівна (Л.П./Л.П.) [ 2019-10-08 17:21:15 ]
Щиро Вам вдячна, Любове, за детальний аналіз вірша.
Згодна цілковито, бо українською мені складніше писати, ніж російською, так склалося. Інколи роблю стилістичні та й інші помилки, сама це відчуваю,тому зараз спробувала виправити, як змогла.Згодом ще раз подумаю, як краще.
Дуже ціную такі конструктивні поради.
Дякую.
З найкращими побажаннями до Вас.