Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
в центрі міста твого серед натовпу
мимовільно, побіжно і поквапом.
Я дивитимусь пильно й не знатиму
звідки мчиш і куди повноводною
провесінньою чистою річкою.
Милуватимусь літньою вродою
і душею, що сонцем відсвіч
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Що горітиме вперше й востаннє,
І собою вогонь запалити хотів
Неземного святого кохання.
А у неї із кременя серце було –
Почуття їй були незнайомі.
Що горіння для неї? Воно – ремесло,
З міста син привіз онука.
Щоб привчить його до праці,
Бо село -то добра штука.
А малий – у телефоні,
Не піде нізащо з хати.
Що йому корова, свині?
так – ніби їй всипали п’яного зілля:
«Так, немає обручки! Не-ма-є!!
Вона вислизнула, а де – не знаю!
Вона розбилася й десь закотилася!..»
Тут Ївдю й кинув до льоху пан Тодорош:
«О-ось тобі наша весільна подорож!!!
Навіть крізь холодне скло,
Сяєва голубизною
Творить голубине тло.
Фіанітом пречудово
Спалахнув небесний цвіт.
І шаленствами любові
Слова ці лунають і серце діймають.
«Служу Україні!» — їй, неньці єдиній.
Міцне в нас коріння, родюче насіння.
Традиції, мова, батьків заповіт —
Основа держави на тисячі літ.
Пильнуймо зірко, тримаймося стійко.
Б
Іще не осінь, та вже не весна.
Красиві форми і смарагд очей
Непересічних зваблюють людей.
Одним здається, що таких кобіт
Гойдає у долонях цілий світ.
Співають херувими в небесах,
Дарує лебедині крила птах.
Маю сотню зауважень.
Свідки поруч — власний нерв.
Правда, він без повноважень.
Є двигун, і є штовхач…
Є кажись, дивлюсь, предтеча:
Після неї знову плач —
Родилося після словесних завій.
Мовчання, мов крапка в поемі життя,
Що скине з вершини в степи каяття.
Мовчання, мов клекіт природних стихій,
Пронизливі звуки в сонаті сумній.
Так звершиться сила холодних
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
07. Пісня про оцінки
Знайте: всі колись були
жертвами шкільних страждань -
й п’ятибальної шкали
для оцінки їхніх знань...
У когось в очах - відчай,
у гріхах батькам виниться?
Це - «погано», навіть вкрай,
тобто - одиниця.
За контрольну, як бува,
ганить вчителька хлопійка?
Це - «незадовільно», «два»,
тобто - чесна двійка.
Ех, раз, іще раз!
Голова одна у нас.
А на цій на голові -
вуха два і шишки дві.
От і дражнять де-не-де,
і сміються глухо:
«Подивіться, он іде
голова - два вуха!
Голова, голова, голова - два вуха!»
Бережіться від спокус, -
є у вчительки журнал...
«Мінус» вигадали й «плюс»,
щоб уточнювати бал.
Вивчив задане так-сяк -
от і маєш, як оскому:
«посередньо»... Це - трояк,
з мінусом, причому.
Теорему був довів,
та забув про перевірку -
отже, «добре» заробив,
це - тверда четвірка.
Ех, раз-два-три! -
Припустили, як з гори,
перегнали трояка
на чотири метрика!
Ось четвірочник біжить,
шпарить що є духу;
ззаду - трієчник сопить,
голова - три вуха,
Голова, голова, голова - три вуха...
Щоб не жити навдалу,
без ніяких знань-понять,
не кляни шкільну шкалу:
раз-два-три-чотири-п’ять.
Хто сумлінням не доріс -
хай вживає самопримус...
Риска - не завжди дефіс,
іноді це мінус.
Очі з радощів блищать,
ушановувати мусим?
Це - «відмінно», тобто - п’ять,
а ще краще - з плюсом!
Ех, раз, іще раз,
є п’ятірочка у нас:
рук та ніг - дивись, по дві,
п’ята - думка в голові.
І замре народ на мить,
мов диктанти слуха,
і ніхто не закричить:
«Голова - два вуха,
голова, голова, голова - два вуха!»
(2018)
*** ОРИГІНАЛ ***
Все должны до одного
Числа знать до цифры пять, -
Ну, хотя бы для того,
Чтоб отметки различать.
Кто-то там домой пришёл -
И глаза поднять боится:
Это - раз, это - «кол»,
Это - единица.
За порог ступил едва,
А ему - головомойка:
Значит, «пара», это - два,
Или просто двойка.
Эх, раз, еще раз!
Голова одна у нас,
Ну а в этой голове -
Уха два и мысли две.
Вот и дразнится народ,
И смеется глухо:
«Посмотрите, вот идёт
Голова - два уха!
Голова, голова, голова - два уха!»
Хорошо смотреть вперёд!
Но сначала нужно знать
Правильный начальный счёт:
Раз, два, три, четыре, пять...
Отвечаешь кое-как,
У доски вздыхая тяжко, -
И трояк, и трояк -
С минусом, с натяжкой!
Стих читаешь наизусть,
Но чуть-чуть скороговорка -
Хлоп! - четыре... Ну и пусть!
Твердая четвёрка!
Эх, раз, два, три! -
Побежали на пари,
Обогнали трояка
На четыре метрика!
Вот четверочник бежит, -
Быстро, легче пуха,
Сзади троечник сопит:
Голова - три уха,
Голова, голова, голова - три уха...
До мильона далеко,
Но сначала нужно знать
То, что просто и легко:
Раз, два, три, четыре, пять.
Есть пятерка, да не та,
Коль на черточку подвинусь:
Ведь черта - не черта,
Это просто минус.
Я же минусов боюсь,
Их исправить тороплюся -
Чёрк! И сразу выйдет плюс:
Крестик - это плюсик.
Эх, раз, еще раз,
Есть пятерочка у нас:
Рук - две, ног - две,
И много мыслей в голове.
И не дразнится народ, -
Не хватает духа,
И никто не обзовёт:
«Голова - два уха,
голова, голова, голова - два уха!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
