Вибачте. пані Тетяно, трошки не зрозуміла слово "поливода" Маю деякі проблеми із словниковим запасом. Пошуковик видає тільки "полівода" та "паливода"...

Дякую не доброму слові, пані Тетяно. Насправді я побачила вашу відповідь ще вчора (бо заходила подивитись, чи є крайня потреба відповідати на те, що мені напише лихо чужої душі і пораділа, що можна не відповідати, адже такі розмови виснажують). А від ваших слів стало так ніяково, що я розгубилась і не знала, як відреагувати. Ви капнули медом мені у душу. Так, мені приємно. Але… Розумієте, ваші слова не про мене. Я віршую не для того, щоб бути поетесою. Просто колись, ще в дитинстві, мою мову у мене відібрали. І от тепер це мій засіб насолодитись її поверненням. Я милуюсь словами, випробовую їх усіма досяжними мені засобами. І не соромлюсь висказувати свою думку чи вступати в полеміку. Але про те, що я є критиком чи ще кимось – мови бути не може, бо критик здатен користуватись купою термінів, а я – ні. Та й помилки роблю, русизми пропускаю. Тому дуже вдячна, коли мені на них вказують. (Звичайно, якщо буде зрозуміло, у чому моя помилка, а не коли мені пишуть «не так, бо я вважаю, що не так».) Це я до того, що зі мною можна погоджуватись чи не погоджуватись, але прислухатись маєте до себе. Ваше серце достатньо мудре для цього. А я буду рада вашій критиці і зауваженням.