ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Мацуцький
2026.01.02 21:40
У лісі народилася,
У лісі і зросла.
Завжди струнка Ялинонька
Зеленою була.

Співала завірюха їй:
«Ялинонько, бай-бай»
Вкладався снігом Сніговій,

Василь Шляхтич
2026.01.02 20:51
Ностальгічний сонет

Тихенько минають хвилини.
Над життя сідає імла.
Є правнук, є внуки, є сини…
Здається все є. А нема.

Я серцем вдивляюсь в минуле.

Артур Курдіновський
2026.01.02 16:04
Цей ваш токсичний позитив
Сьогодні має безліч масок.
Юрбу бездумну звеселив
Ваш опромінений Пегасик.

Лунає з будь-якої праски
Цей ваш токсичний позитив.
Всі перемоги та поразки

Борис Костиря
2026.01.02 14:20
Шукаю ялинку у березні,
Шукаю шляхи у розлук.
Шукаю на тихому березі
Прадавніх і здавлених мук.

Шукаю я влітку хурделиці,
А взимку - цвітіння й тепла.
Шукаю захованих демонів

Іван Потьомкін
2026.01.02 13:56
На гору! На гору!
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Де вітер і сніг розходилися в грищах,
Де зашпари, сльози і сміх.
З гори стрімголов. Наче посвист ракети.
Ледь мріє-іскриться лижня.
На цій я чи, може, на іншій планеті
В дикому захваті м

Ярослав Чорногуз
2026.01.02 13:32
Ну що ж таки прийшла зима.
І світ чорнющий забілила.
Стояв на голові сторчма --
Наляканий і сполотнілий.

Тепер вже -- на ногах немов,
Співає радісно осанну --
Прийшло до нас воно ізнов

Світлана Пирогова
2026.01.02 13:19
Зима теперішня не бутафорська,
Від неба до землі все справжнє.
Хоча вона ще та чудна акторка,
Можливості її безкрайні.

Пропахла білосніжними снігами,
Морозця додала старанно.
Широка чарівнича панорама

Сергій Губерначук
2026.01.02 11:05
Нитки – не волосся!
Лещата – не руки!
Клейонка – не шкіра м’яка!
Стіна – не людина!
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе від вікна.

Мов лампочки – очі.

Тетяна Левицька
2026.01.02 10:59
Не лячно пірнути у прірву бажань,
минуле лишити за кілька зупинок...
Яка ж боягузка нестерпна ти, Тань —
в пісочнім годиннику — дрібка крупинок.

Тягнула роками важкий хрест судьби,
прощала зневагу, образи і зради;
тікала від себе у церкву, аби

Сергій СергійКо
2026.01.01 21:12
Я народився в п’ятдесятих.

Помер тиран – призвідник лих!

Війна позаду. Для завзятих

З'явився шанс зробити вдих.

Євген Федчук
2026.01.01 14:06
На жаль, таке в історії бува.
Про когось книги і романи пишуть,
А іншого згадають словом лише,
Хоч багатьом жаліють і слова.
Згадати Оришевського, хоча б.
Хтось чув про нього? Щось про нього знає?
З істориків хтось в двох словах згадає,
Що в гетьма

М Менянин
2026.01.01 13:49
Де Бог присутній – все просте,
там сяє полум’я густе,
бо Духом сповнене росте,
коли цей шанс Йому дасте.

01.01.2026р. UA

Борис Костиря
2026.01.01 13:36
Відшуміла трепетна гітара
Під бузком шаленим і хмільним.
Нині реп заходить в шумні бари,
Як розбійник в пеклі молодім.

Наш романтик зачаївся в сумі
І зачах у навісних димах.
Тільки шльондра грає бугі-вугі

Марія Дем'янюк
2026.01.01 11:59
Одягнула зимонька
Білу кожушинку,
А на ній вмостилися
Сріблені сніжинки.

І яскріють гудзики -
Золотять крижини.
Комірець із пуху -

Микола Дудар
2026.01.01 11:52
За-олів’є-нчив олів’є…
За-вінігретив віні-грет я
І в ролі хитрого круп’є
Погодив витрати з бюджетом…
Шампаньське в список не ввійшло.
Вино червоне зчервоніло
Тому, що зрадило бабло.
Причин до ста… перехотіло.

Тетяна Левицька
2026.01.01 10:40
Вже повертаючись назад
в минулий рік, такий болючий,
згадалось, як у снігопад
долала бескиди і кручі.
Без рятувального весла
назустріч повені пливла
і розбивала босі ноги
об кам'яні життя пороги.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Проза / Кипарисові дні

 *cheps
 
Хамфрі Боґарт із виразом гавно ваше кьянті опирається ліктем на голлівудського пошибу лімузин. Замутити власний самогінний розлив бренду. Поміняти на ліпше радейко на яхті. Забігти у казино. Принагідно навідуючись на шпальти газетярів. Доляр тут, доляр там. Коліщатка в коліщатках, по-свояцькому. Із поглядом скаліченої двірняги окремо вартісним.
 
Від передпокою до балконів драбинами якоба пританцьовуючи в неонах мигтять посередники, приватні адвокатен, ретельно вуальовані молодиці й молодики. Імітують агнців, співи їхні спини окрилені. Поміж ними мигтять зірки, хтось я думав він покійний вже, тидиви. Показували по ящеку. Поминати їх всує, ні на що сподіваючись, а ті тягнуть далі гуму, ахтак.
 
Конкретика зачинає вимальовуватись із накрученими Біч Бойз у ритмах Лен-Нерд Скін-Нерд, які взяли телевізор з апартаментів, відправили у політ із балкона, тепер незнають що там далі в програмі. Френк Зеппа уважає Біч Бойз, а десь недалік Вакцинаріус & при нім санітар. Пліткують ніби своє пенсне Вакцинаріус прийняв у спадок від дохтура одіозного. Але жалобу зневажив.
 
Ґанґстерської мордизни статисти розбирають стільці, коптять своїми тютюнами. Фрау Мюллер тицяє реквізитною шваброю в гітарні педальні примочки овердрайв & ділей. Машиніст, воляка й одержимий перфекціонер, зводить мальовані сніжні гори, срібний єврей Еллері барижить прокидаючим порошком. Прямо ззаду гір, де зручна дерев’яна пелета & санітар жеж десь недалік якщо б щось.
 
Ніч зітхає гальванізованими злетами нетль. Фокусники поштиво споживають галантерею. Венера при тіціанівських стегнах й тендітних обцасах без виклику ритмічно подригує ямками на колінних чашечках. Із вигляду Стіві Рейвоен випробовує свій фендер перебираючи акорди Angie з незворушним дізлайком, а його барабанщик пояснює що той мікрофон треба згори, йому над голову щоб.
 
Іще поруч розтягує сухожилля балет, а мсьє Едґар Деґа строчить за цидулкою цидулку балеринам. Ні, це не він зображує натурниць як піссуари. Буржуйку палимо трісками з горіхових меблів, трапляються шматки дубових перил. Клопів пережили. Гостей не шастає. Мівіна на бройлерному бульйоні в термос, бутери з м’яким сиром, кава—чай, кекси з цукатами.
 
Притаманно просунуті кіношники, шо там твій Кубрик-Стенлі із насавськими лінзами. Прокидаючий знаходить попит. Картинка на моніторі входить у різкість. Свище фідбак. Всяцький душевний взаєм. —Хоч бризолі з сільпа? Якщо це бризоль, тоді я східно берлінський санта клаус, ходи лучє включати софітті, а ти, Гебдомеросе, давай, нахер з пляжу
 
Відвідувач чи то публіка розкладає свої каремаги шниряє кудись за вітром. Перевіряє справність запальничок. Похрумкує крекери. Для попкорну ще ранувато. Джон-і-йоко зі спальним мішком, таким надвох. Біч Бойз обертають увагу. Ще врапт коротить дроти й смердить якби сплавлена плівка. Охорона жує чюїнґам. Різні гуманоїди на ритуальній підозрі. Капучиновошкірі азіати, сентиментальна парочка лілових папуасів, туристи з Польщі. . .
 
Ніхто не в курсі, на що сподвигатиметься. Люцифер фон штука озирає menagerie & облизує краєчки губ роздвоєним язиком. Барви мажуться на пекельну свіжу ґрунтівку. Боґі спльовує собі під черевики. Реквізитчики приремонтовують ще якісь-усе штрихи, знавці трендів диджиталізації прикидують ризики на онлайн біржі форекс, однорукий чолов’яга флегматично жонглює цитрусами.
 
Ось чути нетравматичний постріл & лемент, але все нашвидкуруч вгамовується. Бринить стадіонна фанатська дудка. Вмикається проектор, в кадрі світська хроніка початку минулого століття. Фортеп’ян у бекґраунді гра обробку реґтайм у стилі буґі. На сцені маестро з партнеркою закладають піруети, на ній маленька чорна сукня без спини, на нім складний грим, неношений фрак, в петельці орхідея.
 
Вічність чоловіча й жіноча вічність. Шляхом на Оркенізу через гору Кармель, за якою барижив срібний єврей Еллері. Фокусники натішилися й вишкробують свої люльки. Статисти посмалюють лакіз й кепорал. Майк Гаммер досі заморочений геральдичною лілеєю на каблучці, через яку його двічі намірялися спустити. Софітне світло спалахує & розжарюється.
 
Адонаїс. Балетні коливання на пуантах. Сюїта для трьох оркестрових синтезаторів. Електронні бонги фурій. В кадрі конвеєрна хроніка бомбардувань над Європою. Єгова, мовивши Авраамові — вбий мені сина, на тім гайвеї 61, мовив — ти ще тут? Лазери імітують траекторії трасуючих куль. Боґі всміхається дівчинці з кейтерінґу, котрій ніяк не вдається розгадати, де ж вона стежила його фейс.
 
Все це бляцтво але чому би не погляд скаліченої недоумками двірняги. Шури мури. Мва-ха ха-ха. В цім нескінечнім мейнстрімові собачачих таких чуттів. Притулити серцем усім. Куснути в мочку. Потертися носом. Світила падають & їм услід пітьма. Балет натякає на оргіястичну метаморфозу. На декольте у Велвет Андеґравнд енд Ніко психоделічні пульсуючі бульбашки.
 
Мсьє Едґар Деґа при циліндрові замовляє лаудан біля рецептурної стійки, екіпажі риплять над дахами автомобілів & Богородиці Скорботи закочують очі. Стіві Рейвоен джезує в Рів’єра Передайз. Закавулки іспанських гарлемів, розкоші в сутінках. Дівки забагато про себе думають, калькулюючи. Малювати можна й спаржу & здебільшого спаржа просто спаржа.
 
& Шиллер-скрипаль на прізвисько Кіллер у синтезованих звукових пелеринах візьме низку караючих нот. А вдома приймає кізил. Жінка терпить його ідефікси. Й направді все завжди простіш, аніж надумується. Зі спадками покінчили. Три збірки має. Працює часом чуть не в переході до метро. Але може оцей запиляти плюгавченко.
 
Біч Бойз вантажать чийсь амнезований організм у чорнім сміттєпакеті-максі у фаетон, погигикуючи. Охорона вдає, що не видить. Боґі з блондиночкою обживають чиюсь підсобку. Люцифер, потиснувши дюжину різних разів руки, занурюється в кулуари.
 
В кадрі нуар, запеклі вороги вона & він милуються. Вакцинаріус протира своє знамените пенсне вже вкотре. Фанфари, литаври, димові шашки. Санітар кудись відволікся. Тай-кажу-ж-то-був-не-театер-то-був-цирк! Трансфузія гулящого відвідувача чи то публіки. Зі сцени якісь із вигляду жлоби нарізають кантрі енд вестерн.
 
В кадрі пухнасті кошенята, екзотичні квітки. Підпарканом охорона міситься із Біч Бойз, викликаючи підкріплення. Азійська група перебуває на спецконтролі, Шиллер-скрипаль вкладає свого майже ґварнері, смакуючи наперед яке пиво-два. Клоуни з повітряними кульками пропливають за шибкою, візитацією алюзій верленівських.
 
Фрау Мюллер ворогує з мадам Боварі через снобизм, стервовість & псевдопатріотизм. Майк Гаммер, подалі від накиданих поляків, вдивляється в нічні люстра. В люстрах переховуються імпресії. Тремтять дефрагментуються перетікають. Розсуд Майка, після корейської війни майже всім подібний, пантрує на них в очікуванні переконливішого бабаху.
 
Оракул на ліхтарнім стовпі в тупику виголошує потребу почати пити нормально вже пити так пити. Що з того, що не той самий фільм ізнову не той. Ненавиджу тебе, ти любив лиш себе самого, завжди. Але хто любив би того, хто себе ненавидить лиш, і чи не проекція це егеж, й Люцифер жлуктить свій віскар у підвальнім стартапі, під фресками напрочуд гротескними.
 
За шибкою пропливають Боґі з блондиночкою яка очевидно відтанула. Він доповідає їй про Філадельфію, портових щурів, шпану з арматурою, голубого ангела з марлен дітріх, якого він хотів би зробити сина, які свині ці кіношники, як їй пасує збудження. Вона подячно мовчить—пригадуючи вельмипорядно подячного мсьє Едґара Деґа, який нашукував тоді щось подефективніш.
 
Наступний голос читає з андруховичевого перекладу Супермаркет-Каліфорнії — Жінки з авокадо, діти в помідорах! — а ти, Ґарсія Лорка, що ти там випорпуєш з-під кавунів? — Джон-і-йоко весело навстоячки гріються одне одним в спальнику. — І тебе я побачив, Волте Вітмене, бездітний самотній старий корчувальнику, як перебираєш м’ясива у холодильнику позиркуючи на пацанів з персоналу . . .
 
Мікельанджело-антоніонівські злоті кораблі, покинуті матросами, на горизонті, небрутальні обійми маскульту. Статисти із балеринами & Шиллер-скрипаль собі при пиві. Через необтяжливе похитування тіней & розквітчано чуттєва блондинка сором’язливо хоче пі.., Боґі куртуазно підсаджує її кудись в нетрища хащі, позиркуючи. Вічність чоловіча й жіноча вічність.
 
Поверхнею вод трансценденція екстазу—блюзу. Проектований Фреді Меркюрі без вусів & його оперні паси cabaret pour. Відвідувач чи то публіка збирає попкорм, яким жбурлялися як раз перед тим. Можливо, не востаннє. Прийняті й спаковані Біч Бойз ув озброєному супроводі відчалюють від бордюру. Стіві Рейвоен вантажить щось свому барабанщикові, поляки горлають патріотичний футбольний гімн.
 
Люциферко вештається провулками menagerie, поляскуючи по плечах, все по-фірмовому, тако по-житейському еге, чим не ніч. Киношники мляво пакуються. Вакцинаріус & санітар із ним, чимчикують. Майк Гаммер намагається допетрати де ж він стежив оцей фейс, променадним свінгом назирці за мсьє Едґаром Деґа, який при циліндрові, а з кишені визира лаудан.
 
Ґарсія Лорка із Вітменом з Волтом вирушають на пошуки срібного єврея Еллері, із вигляду Ава Ґарднер еротично позує на фестфудному столикові, Боґі шепче радосте, поціловуючи наґудбай, інвентарююча Фрау Мюллер із підібганими устами обсмикується, потрапляючи в кадр, який вирізається з наративу онейроліричного, канон lorem ipsum (omne animalium triste est)
 
 
 
 
 
 
 
 

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-02-10 05:14:59
Переглядів сторінки твору 11443
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.682 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.625 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.01.02 20:37
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 09:37:47 ]
Щонайменше мікс.
Поки що згадую дещо та ознайомлююсь в цілому.

Дякую,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 09:58:53 ]


це якби фінальний епізод, так що



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 10:12:54 ]
справді досить змістовний текст. а читач наразі не має особливо значної можливості пройтися, тбм, хвилями пам'яті. Послухати, зібрати докупи.
Перше враження було таке, що читач помилився бібліотекою. Бо не ті книжки. Але у нього той вік. Тобто, все стане на свої місця і воно вже стає.
Бібліотека таки та. І не музей, в якому є книга відгуків відвідувачів - таких от формальних, штибу "був бачив".
Читач
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-10 11:33:33 ]
Бібліотека дуже така Le Charme discret, але буває часом & горор

не в цей раз, хоча кому який горор горор, тут безперечно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2020-02-12 21:46:16 ]
Цікаво, скільки часу автор витратив на створення цього тексту? Бо одна читачка, себто я, на упізнання невідомих мені персонажів (хвала і дяка за сіє ґуґлу) потратила десь із годину (бо їх же ого-го скільки). І хоча після такого культпросвітнього марафону силоньки на отримання власне насолоди від тексту практично не лишилося, я все ж старалась, і в особливо вдалих (нмсд) місцях навіть усміхалася ))
І ось ще: якщо автор в останній фразі хотів обіграти деяку співзвучність слів mulier і Мюллер (чи мені здалося?), то, може, варто було те прислів’я дати повністю? Не всі ж латину вчили - ну або не всі такі дотошні, як я… хоча на фоні решти матеріалу – яка вже різниця… ех, житіє моє ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-13 07:36:08 ]
ну, текст можна колись й перечитати, хіба ні
наваяв протягом трьох вечорів поспіль, у вільніші години, приблизно рівними порціями
скільки я це, навіть не все, а там, ескіз ~ попередньо обдумував, ну, це велике питання
тут важко бути навіть суб’єктивним

знічев’я & на рівному місці нічотакого не твориться, а
всякий більш-менш досвідчений автір базується на своїх знаннях, досвідові,
на ґрунті системних & не особливо системних соціокультурних уявлень
етика, естетика тощо

звісно, можна забабахати лекцію, яким приблизно чином появилися на вірт.світ
всякі ідеї загалом & зокрема, й чому саме такої реалізації набули. . . . (якщо таки потрібно)
тобто, направді можу й забабахати


щодо (lorem ipsum) ~ осьтут насправді такий нічогенький навіть символізм
який, сказав би, свідчить про первинність візуального сприйняття
на противагу будь-якому іншому, й певним чином підсумовує сам оцей ’фінал’

обігрується, прикладом, теза, що ’все є текст’ (танцює від ’напочатку було слово’)
або як можна сміливо висловлюватися на теперішний час, ’все є гіпертекст
& без ґуґля ну геть ніяк
& до речі, типажі могли б бути набагато езотеричнішими запросто — —


я не бачу сенсу в примітках чи зносках щодо всякого штибу значимих слів, як оце часом
творчі (чи там, аля) ~ особистості старанно виносять під свої тексти
авжеж, це якби виставляти самого себе в невигідному світлі, чи то навіть у комічному

так ніби інші читають це все не в інтернеті, де можна просто два раз клацнути на
будь-якому слові, щоби дізнатися що завгодно, або почати дізнаватися


(lorem ipsum) ~ це є елементарний прикладний момент гіпертексту
без контексту він не означає нічого, бо це навіть не словосполучення латиною,
але просто півтора слова, навіть не два слова

omne animalium triste est ~ такий самий, хоч дещо змістовніший елемент, але так само
намірено фрагментований, можна сказати й пазлований наміром, або ж, символічний, еге




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2020-02-13 21:16:33 ]
Можна й лекцію, чом би й ні, почитаю з радістю, просвіщатися - так просвіщатися. Головне - аби я там хоч щось втямила )
Якраз із історією (do)lorem ipsum я вже ознайомилася, правда, легше від цього не стало )
З одного боку - сама історія дивна і туманна, бо неясно, для чого було так нівечити початковий текст. Ну і смисл усієї фрази (якщо, звичайно, переклад правильний) додає моторошності - це ж треба на чисте, порожнє поки що місце ліпити текст про біль, наче заклинання нехороше якесь: "Ніхто не любить свій біль, ніхто не шукає його й ніхто не хоче його мати. Просто тому, що це біль". Якщо Всесвіт частку "не" ігнорує, то виходить, що самі програмуємо той біль - ніби його в житті ще мало...
З іншого боку - в твоєму тексті (навіть після пояснень) остання фраза мені незрозуміла: слово "оніроліричний" незнайоме абсолютно, а слово "канон" теж ясності не додає, бо воно кілька значень має, у т. ч. це і музичний термін - а від тебе, музиканта, всього чекати можна ))
А от за Богарта ("погляд скаліченої дворняги") таки обідно - люблю цього актора ) Хоча сміялася щиро, бо дуже влучно підмічено ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-02-14 20:04:25 ]
трохи поґуґлив щодо... ну ок, наприклад, отут:
http://enc.com.ua/medichni-termini/olig-orto/94537-onir-oneir-onirooneiro-.html
щоправда там вважають належним писати ’ониро-’
але мені здається якщо вже це грецький дискурс,
то можна влізти в щось типу такого як оце вже було із
’кир’є елейсон’

а ще можна писати ’онейро’, чого би ні

’в каноні’ це скоріше гумор, але це якби на совість автора
автор міг би сказанути & ’в парадигмі’, подумаєш)

узагалі-то оніроліричне, як багато що, звичайно ж,
було вже & не так далеко, прикладом отут:
http://maysterni.com/publication.php?id=136918


стосовно Боґарта, то він якби законний типаж
та й всі інші діючі особи якби типажі
це такий прикладний поетичний метод компресії, угу

замість тощо, щоби писати ’назустріч мені
йшла жіночка, хвороблива охлялість рис обличчя якої
нагадувало класичні художні зображення смерті’
пишуть ’я тут стрів смерть, за рогом, тікішо’

або, сусіда справа подібний на Жана Маре,
а сусіда зліва на Луї де Фюнеса, робиш таку примітку,
а дальше можеш вживати як еліси. дуже навіть зручно

чому саме такі типажі -
бо звісно, можна було би набрати відомих фейсів звідусіль
або й вітчизняних, чи там російських -
тут вже мабуть кожному своє, як не тривіально

& використовувані мною типажі не є надто езотеричними -
але це вже було зазначено вище