(пам'яті моєї хрещеної мами Олени-Геленки)
Моя хрещена з Загорою
Матуся ніжною рукою
Мене сповила в неспокою
Й маленького понад рікою
Неквапно, тихою ходою
Понесла нишком до хреста,

Аби не знали злії люди
Московські виплодки-приблуди,
Що син учительки не буде
Вкланятись нечисті-полуді,
А вмиється в святій посуді
І прийме таїнство Христа.

Впродовж життя сільської долі
На каторжнім студеннім полі
В колгоспнім "раю" у неволі,
Наперекір утоми болі
Із твоїх рук, святих мозолей
Виходив найсмачніший хліб.

Я вдячний долі, що мав щастя
У тім затишному контрасті
Той хліб пахучий і пухнастий
На капустиночці ріпчастій
Ковтати, мов святе причастя,
Твій, найсмачніший у селі.

Мої літа в селі дитячі
Я часто згадую і плачу,
Що не відчую, не побачу
Ті руки стомлені й гарячі,
Й твої хліби. Лиш в снах я бачу
Лелечі стомлені ключі.
20.02.2020