Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Федчук (1960) /
Вірші
Легенда про вербу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Легенда про вербу
Шука свого сина стривожена мати.
Пропала дитина, пішла десь гуляти.
Не темної нічки, а білої днини
Пішла десь до річки й пропала дитина .
По людях питала, сама ледь не плаче:
- Чи де не стрічали?Чи десь хто не бачив?
Оббігала всюди, усіх опитала .
Не бачили люди, ніде не стрічали.
У дуба питала, що біля дороги:
- Чи не пробігало дитя босоноге?
Дуб листям шурхоче і віттям хитає
І помогти хоче, але чим - не знає.
До липи звернулась, чи скаже хоч слово.
Та віттям зігнулась - не бачила, - мовить.
У сонця спитала: - Ти ж весь день на небі
Ніщо б не сховалось сьогодні від тебе.
Не бачило сина? Хлопчина маленький.
Проста сорочина і штанці куценькі.
- Не бачило й сліду. За хмари ховалось.
З-за хмар і не видно що де відбувалось.
У хмари спитала, а чим ця поможе.
Та десь вже помчала, що бачила, може.
І де її можна шукати по світу.?
Напевно розвіяв по небу вже вітер.
Звернулась до вітру: - Не бачив дитину?
Той крутиться в вітах , хапа за хустину,
Щось хоче сказати, штовхає у спину.
Чи то показати, де саме дитина?
І в голосі вітру вчувається наче:
- До річки спіши ти! Я там його бачив!
До річки побігла заплакана мати,
По полі достиглім, по травах прим’ятих.
На березі стала, зачала питати
Чи річка не брала малого дитяти.
А річка струмує повз неї швиденько
І, наче, не чує заплакану неньку.
Та плаче, питає, сліз стримать не в силах.
До річки благає, щоб сина пустила.
Просила просила , благала, благала
За любого сина. Та й деревом стала.
Стоїть ще і нині верба над водою.
Як мати за сином схилилась з журбою.
У течії віти свої полоскає
І лагідно вітер її колихає.
А зрадлива річка тече собі далі
І хижо у віти її заглядає.
Підкрастися хоче, підмити водою
І темної ночі забрати з собою.
Пропала дитина, пішла десь гуляти.
Не темної нічки, а білої днини
Пішла десь до річки й пропала дитина .
По людях питала, сама ледь не плаче:
- Чи де не стрічали?Чи десь хто не бачив?
Оббігала всюди, усіх опитала .
Не бачили люди, ніде не стрічали.
У дуба питала, що біля дороги:
- Чи не пробігало дитя босоноге?
Дуб листям шурхоче і віттям хитає
І помогти хоче, але чим - не знає.
До липи звернулась, чи скаже хоч слово.
Та віттям зігнулась - не бачила, - мовить.
У сонця спитала: - Ти ж весь день на небі
Ніщо б не сховалось сьогодні від тебе.
Не бачило сина? Хлопчина маленький.
Проста сорочина і штанці куценькі.
- Не бачило й сліду. За хмари ховалось.
З-за хмар і не видно що де відбувалось.
У хмари спитала, а чим ця поможе.
Та десь вже помчала, що бачила, може.
І де її можна шукати по світу.?
Напевно розвіяв по небу вже вітер.
Звернулась до вітру: - Не бачив дитину?
Той крутиться в вітах , хапа за хустину,
Щось хоче сказати, штовхає у спину.
Чи то показати, де саме дитина?
І в голосі вітру вчувається наче:
- До річки спіши ти! Я там його бачив!
До річки побігла заплакана мати,
По полі достиглім, по травах прим’ятих.
На березі стала, зачала питати
Чи річка не брала малого дитяти.
А річка струмує повз неї швиденько
І, наче, не чує заплакану неньку.
Та плаче, питає, сліз стримать не в силах.
До річки благає, щоб сина пустила.
Просила просила , благала, благала
За любого сина. Та й деревом стала.
Стоїть ще і нині верба над водою.
Як мати за сином схилилась з журбою.
У течії віти свої полоскає
І лагідно вітер її колихає.
А зрадлива річка тече собі далі
І хижо у віти її заглядає.
Підкрастися хоче, підмити водою
І темної ночі забрати з собою.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
