ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.

Віктор Кучерук
2025.07.15 05:50
Закурликавши зраділо,
Мов уздріли диво з див, –
Чорногузи чорно-білі
Подалися до води.
Довгоногі, гостродзьобі,
Старуваті й молоді, –
Віддалися дружно хобі –
Бути довго на воді.

Борис Костиря
2025.07.14 22:13
Хто я?
Яке із моїх облич
справжнє?
У човні часу
так легко втратити себе,
стерти своє обличчя.
Так легко втратити голос,
замість якого лунатимуть

Козак Дума
2025.07.14 19:52
Не бережи на завтра завше те,
що може легко скиснути сьогодні,
і пам’ятай про правило просте –
усе потоне у часу безодні.

Згорить усе, розчиниться як дим,
спливе весняним цвітом за водою –
ніхто не буде вічно молодим,

Артур Курдіновський
2025.07.14 19:50
Народився експромт.

Він був і Дефлоратором,
І фалоімітатором,
Ким тільки вже не був наш Самослав!
Пустинником, Пустельником,
Аж раптом став Смиренником -
Невдало сам себе дефлорував.

Тетяна Левицька
2025.07.14 14:22
Катальпа, туя, барбарис,
черешенька, розарій —
тут ніби всесвіт зупинивсь,
щоб викурить сигару.

І споглядає на красу
затишного обійстя;
як сонце струшує росу

Віктор Кучерук
2025.07.14 05:53
Не хизуйся пишним станом
І волоссям золотим, –
Не майструй собі придане
Та не думай про калим.
Не надійся на удачу,
Бо це справа не свята,
Раз діваха ти ледача
І обманщиця ще та.

Оксана Рудич
2025.07.14 00:55
Вночі наш двір оживає,
він пам’ятає все:
кожне хатнє вікно
ще бачить Твоє лице,
тепле черево стежки
відчуває Твою ходу
і червоніє черешня
для Тебе у цім саду…

Ярослав Чорногуз
2025.07.13 23:19
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Борис Костиря
2025.07.13 22:09
Я шукаю істину в травах,
я хочу почути голос трави,
я шукаю у травах
подробиці минулих епох,
я шукаю голоси,
які засипала земля часу,
які сховалися під пилом архівів,
але їх неможливо почути,

Артур Сіренко
2025.07.13 19:02
Ранкове червневе Сонце встигло зазирнути у всі куточки вічного міста Риму і примудрилось навіть торкнутися днища завжди каламутного (але не сьогодні) Тибру. Марк залишив позаду свою інсулу (як залишають в минулому порвані сандалії) і крокував бруківкою, т

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Поеми

 Божевільний маестро




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-04-16 11:04:11
Переглядів сторінки твору 2217
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.251 / 7  (5.513 / 6.14)
* Рейтинг "Майстерень" 6.251 / 7  (5.595 / 6.23)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.744
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.15 19:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-04-17 00:28:46 ]
Таню, ця поема - твій крок уперед на шляху поетичної майстерності. Тобі підкорився непростий жанр - поема-драма - написано дуже добре, легко читається, від першої частини до останньої зберігається інтрига - а що ж буде далі. Тобто закручений сюжет, як кажуть. Все подано в розвитку, в дії, неповторно-образно описано силу кохання. Я вражений, і як учитель, пишаюсь тобою.

Хай тобі і надалі так плідно твориться, бажаю щастя в особистому житті, здоров'я і натхнення невичерпного.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-04-17 07:45:29 ]
Дуже дякую, дорогий Ярославе, за зворушливі слова та високу оцінку моєї творчості! Я дуже рада, що у мене є такий наставник, як ти з чистою душею та щирим серцем, який безкорисно допомагає зростанню іншим. Дай Боже тобі нових досягнень, невичерпного натхнення, безмежного щастя, світлої любові! Обіймаю!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 15:47:07 ]
Дуже потужний твір! Цікаво, захоплює; техніка на дуже високому рівні! І є про що подумати...

Боронь Боже когось засуджувати... Особисто я, якщо чесно, зраду б не пробачив. Сам я людина грішна, але жодного разу в житті "наліво" не ходив. Це неповага не тільки до жінки - ще й до себе: адже це мій вибір. Якщо я його зробив, то це апріорі краща жінка в світі!! А якщо іншої шукати, кращої - то з ким я тоді у стосунках?? Ні, якщо вже дійшло до критичного якогось розчарування, то потрібно чинити по-людськи: закрити гештальт, так би мовити, а далі вже щось нове будувати. І життя неодмінно за це подарує винагороду - щось нове і краще. А за нечесність покарає.

А от пробачити точно б не зміг... Нехай краще душа б поболіла, наче у м'ясорубці.

Та і не тільки фізична зрада може змусити хрест на стосунках поставити. Якщо ти починаєш відчувати систематичну неповагу, зневагу, якщо видно, що людина ставиться до тебе споживацьким чином, якщо щось приховує чи бреше, стосунки ці не міцнішими робить, а наче випробовує на міцність, відношення демонструє на рівні сторонніх людей, намагається іншим себе демонструвати вільною від стосунків, починає "губитися" під слушними приводами - там зрада це справа часу, нічого хорошого з такого вже не буде. Щоб щось змінилося - це справді інколи чудо потрібне...

А що до всіляких таких мольфарок, то тут, звичайно, все залежить від розважливості. От я пригадую - чудово казав Іван Золотоустий; на жаль, під рукою лише російський переклад, але, думаю, все ж варто процитувати:

«Любовь не есть дело необходимости; никто не любит по необходимости, а по своему произволению и доброй воле. Иметь совокупление – это, может быть, и необходимость; но любить ту или другую – это уже не есть дело необходимости» (Коментар на Еф., 2.3)

"Да как же это, – скажешь ты, – возможно? Любить ведь не от меня зависит". А от кого же, скажи мне?.. Противься страсти. "Но я не могу", – скажешь ты. Ну, тогда и мы первым делом скажем тебе, что твоя страсть произошла от твоего нерадения... Скажи мне, что заставляет прелюбодеев прелюбодействовать – желание ли себе бед, или любовь? Очевидно, что любовь. Что же, должно ли их поэтому извинять? Никак. Почему же? Потому что этот грех зависит от них. "Но для чего мне такие умствования, – скажешь ты, – я сознаю в себе желание освободиться от этой страсти, но не могу, потому что она сильно нападает на меня, терзает и жестоко мучит меня". Согласен, что ты желаешь освободиться от этой страсти, но не то делаешь, чем бы можно было отогнать ее; ты делаешь то же, что делает одержимый горячкою, когда пьет холодную воду, и так же говорит: сколько я ни придумываю средств избавиться от горячки, не только ничего не успеваю, напротив, еще более усиливаю в себе жар» (Коментар на 2 Кор. , 7.6)

І я вважаю, що він правий. Але можу помилятися, звичайно)

А взагалі життя без помилок - це як фортепіано без чорних клавіш) Але все ж є помилки різного ґатунку...

Тут можна писати і писати. Бо твір такий, що не просто просто прочитав і забув! Це неабияке творче досягнення!

Дякую Вам, пані Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2024-04-23 23:20:04 ]
Сердечно дякую, дорогий Поете, за розлогий коментар! Мені цікаво було читати ваші світлі, правдиві думки. Звичайно було б ідеально, якби люди не зразжували одне одному і не оскверняли любов, але інколи через помилки і спокусу ми розуміємо, кого любимо насправді і кого цінуємо, бо втрата кохання і каяття очищають душу. Жінці простіше пробачити зраду, якщо кохає донестями ніж чоловіку, бо їй закладено природою бути милосердною. А загалом це залежить від характера і обставин.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-24 01:33:45 ]
Так, пані Тетяно, це Ви дуже слушно зауважили. Як Гомер писав:

Інша людина й утіхи у іншому ділі шукає.
(Одіссея, XIV.228)

І реакції на вчинки та явища у різних людей різні. І це чудово, що сучасний світ не зумів нівелювати індивідуальність) Хоча інколи він здається таким собі Прокрустом душ...

Ви дуже праві щодо цієї складової жіночності. Певно, природи чоловіча та жіноча досить відмінні, щоб і кохання пізнавалося своєрідним діалектичним процесом. Єдність - безумовно. Конфлікт - на жаль, і це присутнє, бо в цілому людська природа недосконала... На щастя, поезія - це те, що, хочеться вірити, потроху працює над її удосконаленням.