ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Павло Сікорський
2026.01.08 01:14
А посуд не помила
Моя сьогодні мила –
Тепер уже немила;
Візьму її на вила,
Щоб аж уся завила.

Олена Побийголод
2026.01.07 21:00
Із Леоніда Сергєєва

На уроці географії
мапа є із Батьківщиною.
Хоч масштаб у неї зменшений,
а займає всю стіну!
І розказує учителька
із натхненністю незмінною

Олександр Буй
2026.01.07 20:24
У пеклі зачекалися чорти,
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести
Холодну цівку вогкою рукою –

І гримне постріл… Прощавай, життя!
Я сплачую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття

Пиріжкарня Асорті
2026.01.07 19:56
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року. Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього. Що можна сказати про цей вірш: Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат,

Тетяна Левицька
2026.01.07 19:48
У милого є мила —
для нього я немила.
В душі глибока рана,
а може — фініш мрій.
Але, якщо серйозно,
хоч за вікном морозно,
та бідкатись не стану —
що він уже не мій.

Артур Курдіновський
2026.01.07 15:27
Виблискує красою
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?

- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -

Микола Дудар
2026.01.07 14:48
У дворі... на дворі дощик.
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…

Борис Костиря
2026.01.07 10:45
Зазирнути в безодню ніщо, а безодня на тебе
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.

Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних

Віктор Кучерук
2026.01.07 07:16
Москви не жаль і москалів не шкода,
Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...

Артур Курдіновський
2026.01.07 02:25
Присвяти мені вірш-епітафію, рідний мій січню!
Нас було колись троє січневих. Лишився один.
Та життя стало чорним, гірким і нестерпно-трагічним,
А вінець йому - спомин і безліч стареньких світлин.

Не рятує ні сніг, ні коріння твоє королівське,
Вже

Артур Сіренко
2026.01.06 19:13
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був

Артур Курдіновський
2026.01.06 15:10
Не обрані. Покарані. Наш крах -
Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.

Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,

Сергій Губерначук
2026.01.06 13:29
Хлопчик Ейф.
Голландський ельф.
Прилетів у Київ.
Поблукав поміж дерев.
Заснув у Софії.
Дзвін уранці калатав.
Монастир попідмітав.
Осінь бачив українську.

Борис Костиря
2026.01.06 11:10
Так шкода витрачати час
На сон минущий, поверховий,
Мов попіл від німих свічад,
Який спадатиме на скроні.

Горітиме у нас свіча,
Яку не здатні погасити
Всі демони. Торкне плеча

Олександр Сушко
2026.01.06 10:10
Занурююся, звично, у добро,
Там плавають, мов риби, сонні вірші.
І янголиним золотим пером
Малюю звуки, запахи і тишу.

А кольори чудесні! Тільки глянь!
Відтінок кожен - геніальна пісня!
Сплітаю воєдино Інь та Янь

Кока Черкаський
2026.01.06 04:50
Вечір.
Ваш корпоратив.
Всі чекають
Дивних див,

Хоч і знають:
Див нема.
Просто грудень
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вірлан Роксолана (1971) / Вірші

 Світи течуть
Нічого не трапляється даремно:
Світи течуть навсіч антисвітам
І свічечка оця, що ріже темне
Окілля згайворонене і став,
,
Що попри нас минає тихо - тихо,
І золоті рулади солов'ів,
Що увірвались у кромішнє лихо,
Мов антикулі воєн, протигнів....

І цей барвінок, що обняв нам ноги
Змійчатим танцем і солодкий щем
леткого літа..і оця дорога,
котра веде - не виведе...і ще..

І ще цей вир розвітрених галактик,
Коли ти мої мрїї цілував...
Хто вміє насолодою карати-
Той болем нагороджує. Дава...

давай-но начаруємо на небі -
Одним- єдиним словом - дива смак.
Живіть і гасніть зорі превелебні...
Нічого не буває просто так.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-06-23 19:45:42
Переглядів сторінки твору 2628
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.811
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.12.25 07:54
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2020-06-23 20:17:49 ]
Зворушливі фрески болю і любові. Як же я люблю Твою Поезію! О, Роксоляно! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2020-06-24 18:59:08 ]
Дякую, Василю, за добре слово - приємно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2020-06-23 20:45:06 ]
Гарно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2020-06-24 18:59:28 ]
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2020-06-23 21:13:54 ]
Віртуозно витончено про реальні і метафізичні матерії – ми творці своїх світів, поки мріємо і очаровуємось в унісон, наперекір антисвітам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2020-06-24 19:00:50 ]
О так, ми багатовимірні істоти, занурені маленькою часткою себе в матерію тризміру. Дякую 😊


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-06-25 08:21:00 ]
та дивом є все - будь-що, хіба що часто не видимим, через власне застінювання
бо ж більшість людей переважно в собі, в своїй всередині
хоч таке враження, що не сильно й в глибині
але відкинути ці всі набудови теж лячно, мабуть

або й не замислюються над цим
врешті-решт, за всіма оболонками й шкаралупками
масками й іншими обладунками та почасти й бронею
мабуть що затишно



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2020-07-04 18:38:56 ]
Та броня - вона в тому чи іншому прояві мусть бути, поки світ складається із сутностей і пізнає себе через них. Індивідуальність - то маленький портал у власни безмежний світ - вушко голкове. Індивід має вміти оборонити свій світ, але не замкнутися - квантовий звязок :) десь так може?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2020-07-18 07:27:02 ]
замикання це таки ентропійна система
розімкнення системи ~ імовірний вихід із ентропії
теоретично все якби нескладно, проста логічна операція

але як оце практично реалізувати, це майже риторичне питання

риторичних питань є чимало
& необов’язково вони позначають неможливість відповіді

власне, тут і стоїть жеж питання можливості на противагу неможливості

але непросто насправді
може і просто, але непросто дістатися простоти
в цім саме практичнім питанні

нмд