ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.11.27 18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво

Борис Костиря
2025.11.27 12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.

Микола Дудар
2025.11.27 09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…

Тетяна Левицька
2025.11.27 09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!

Віктор Кучерук
2025.11.27 07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.

Артур Курдіновський
2025.11.27 06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.

Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,

В Горова Леся
2025.11.26 16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.

І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів

Микола Дудар
2025.11.26 15:35
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…

В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель

Світлана Пирогова
2025.11.26 13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.

Тетяна Левицька
2025.11.26 12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!

Іван Потьомкін
2025.11.26 11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

С М
2025.11.26 09:40
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би

ще дурня
збочена дурня
ще дурня

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші / З Обличчя

 Знімаю шапку перед Часом
Чого розніжився, заляг мов камінь, Часе?
Відляж у грудях - хай зайде до них життя.
Паяцувати, нити годі ловеласе -
Душа крізь ребра проростає власним "Я".

Від стуку серця - глибини сяга коріння
І п`є небесну сліпоту та бавить зір.
Гнучка стеблина, мов настояне сумління,
Тримає цвіт гіркого провидіння. Вір!

Ні слів, ні дій, ні голих цнот, ні сил на ложі...
Та пристережена у чолобитній твердь.
Вина пройде слідами мучеників божих -
Її вполює на гріховних ловах смерть.

А ти стікай піском - нову виповнюй вічність,
Склепайся в сутінках зубами та у сні,
Січи у лютому, лютуй на славу в січні,
Та не вини шукай, а істин у вині.

А на Страшнім Суді, ніяково та тихо,
Пройдись чистилищем від серця до хреста.
З тобою вмер Господь, тобою всесвіт дихав
В тобі живе Любов... та ти ще не настав.

28 Вересня 2007




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-09-29 00:42:59
Переглядів сторінки твору 4684
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.752 / 5.5  (5.076 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.715
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2025.11.21 21:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-09-29 00:50:57 ]
Привіт, Юріє!
Я ось нашим редакторам невеличку "підставу" зробив :( На головній сторінці є така опція, як "Отримати редакторську рецензію".
http://www.ukrart.lviv.ua/redaktoru1.html
То я і вас туди записав, як каталізатора напрямку. Дівчатка вам будуть писати... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-29 00:57:21 ]
Вітаю Володимире,
Най заходять. Чим зможу - тим зараджу. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-09-29 08:54:07 ]
Файно, Юрцю, особливо деякі моменти;-) Здається, збиваєть ритм: "Чого розніжився, заляг мов камінь, Часе?
Відляж у грудях - хай зайде до них життя".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-09-29 10:42:35 ]
"Ні слів, ні дій, ні голих цнот на ложі..." - тут ніби таки потрібні ще оті 2 склади.
І, здається, що тут трохи перенапружено? - "стікай, мов кров, нанизаний на".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Святослав Синявський (Л.П./Л.П.) [ 2007-09-29 15:57:26 ]
Я тут не походжуюся з Вами, пане Володимире, щодо перенапруження - така частота сонорного "н" властиво концентрує увагу читача і правильно, я Вам скажу, робить... Ваш улюблений Висоцький в концертній діяльності широко вживав маґію сонорних...і то був один із чинників його успіху...
Хоча, знову ж, це тільки моє суб'єктивна думка...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-29 19:52:30 ]
Святославе, перенапружено, думаю, не в тому сенсі, що сприйняли Ви. Дуже тяжко уявити гармонію цього рядка. "Стікай, мов кров" - можна уявити, але далі "нанизаний на" взагалі не сприймається. Якщо щось живе нанизане на, то воно не може стікти, мов кров, нічого більше не лишивши, а отже, виходить, нелогічна недосказаність у Юрієвих рядках. Те, що лишається висіти - що з ним? Якесь роздвоєння. Окремо частини рядка існувати можуть, а от разом..?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2007-09-29 20:44:31 ]
Я теж не бачу нічого не зрозумілого в цьому рядку з нанизаним на вічність Часом.
Мирославо, нащо такі прямолінійні, анатомічні підходи? Час неодмінно мє стати живою істотою, щоб Ви уявили, як його пронизує Вічність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-09-30 13:23:11 ]
Жінко, а кров може стікати з неживих предметів? Та і річ навіть не в тому. Якби наприклад, не для вірша, а для розтлумачення - "твоя душа стіче, мов кров, коли ти нанизаний на вічність", тоді можна було би зрозуміти, а інакше просто плутаєшся у визначенні - хто нанизаний, хто стіче і чому нічого не лишиться...
Жінко, думаю, Юрій зрозуміє мене краще, ніж Ви.
Святославе, то не обмеження, якщо Ви прочитали мій комент уважно, то зрозуміли б. Побудова рядка змушує задуматися над його логічністю. Не завжди перестановка слів у реченні йде на користь змісту, хоч це в українській мові і не контролюється.
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2007-09-30 19:15:42 ]
Мирославо, погляньте на той рядок інакше. "Стіка" може означати й інше (час стікав - время истекало). Тоді все стає на місця.
Але це вже тонкощі :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-01 06:15:37 ]
8-О
Дякую ДРУЗІ, КОЛЕГИ!
Володимире, Варварцю, Славцю, Миросе, Оксанко, Чорнявко, Нікі!
Дуже-і-то-дуже приємно, що отримав я від ВАС стільки уваги!
Знімаю шапку не лишень перед Ним, але й перед Вами.
Вирішив внести певні зміни:
***
виправив "ловеласі" на "ловеласе" (дякуючи Оксанці)
***
"Ні слів, ні дій, ні голих цнот, ні сил на ложі..." - додав ще
два склади ("ні сил") (дякуючи Володимирові)
***
Замінив рядок з "кров`ю" на дещо співзвучніший з рештою вірша сенс:
"А ти стікай піском - нову виповнюй вічність," - дякуючи ВСІМ!
***
Варварцю,
Я щось не бачу де власне ритм збивається - підкажіть (пліз).

З повагою і теплом,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2007-10-01 07:35:28 ]
Юрцю, щось у мене тоді було зі здоров"ям, ось щойно прочитала під каву і все ОК;-) не можна багато працювати;-)