Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.05
18:40
Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
2026.09.05
13:20
був ліс
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
2026.09.05
13:05
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
2026.09.05
11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
2026.09.05
11:05
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
2026.09.05
07:16
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.
2026.09.05
04:24
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.
Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.
Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів
2026.09.05
04:23
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.
Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.
Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
2026.09.04
22:44
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
2026.09.04
21:47
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.
І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.
І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.
2026.09.04
21:24
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
2026.09.04
18:44
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського
2026.09.04
17:40
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.
Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.
Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі
2026.09.04
16:54
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
2026.09.04
14:41
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим
2026.09.04
14:09
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.
Останні помахи зими,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.
Останні помахи зими,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Перекотиполе (1986) /
Проза
Вареники з вишнями
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вареники з вишнями
Вареники з вишнями — то сльози янголів. Це те, чим людство буде виправдовуватись перед Господом на Страшному Суді за голокост, рабство, пластик і поп-музику.
Кажуть, Кастанеда, причастившись у пустелі кактусами з гостинцями, насправді бачив у видіннях саме наші, пузаті, густо змащені маслом вареники з вишнями. Під вишневим же деревом, над яким гуділи хрущі. А повз ритмічною ходою човгали плугатарі з плугами. А ще, кажуть, що насправді то були не кактуси й не Кастанеда зовсім. А один великий вареник поїдав менші вареники, щоб їх же бачити у мареннях. Що це, як не нірвана? На жаль, радянська цензура не могла допустити сакралізації священного для українських кулінарів месії з-під сметани, тому маємо те, що маємо — кактуси та Кастанеду.
А якби я був супергероєм, то моєю суперсилою було б уміння перевтілюватись у вареника і стріляти в негідників вишнями. Майже всі вони вмирали б на місці від втрати крові чи внутрішніх крововиливів. Виживали б тільки обрані й, як заповідав Іздрик, ліниві та ніжні. Вишні пускали б коріння у їхніх черевах чи головах і навесні з них сходили б молоді деревця. Цих щасливчиків із пророслими тендітними пагонами я забирав би до себе додому, у своє супергеройське лігво. Вони жили б у моїх теплицях і з плодів тих вишень, що росли б із голів, ми варили б компот. А з черевних вишень був би черевоугодницький кисіль. І то було б добре, бо то було б правильно.
Щодня я навідувався б до затишних теплиць, відривав би клаптик тіста зі своїх боків і наставляв би їх: “Їжте цей вареник, бо то плоть моя”. І вони смакували б. І очі їх закочувалися б у екстазі, а губи плямкали б від задоволення й луна від того плямкання не давала б селянам спати. Цей акт єднання в одного надвареника ми запивали б компотом із нас же. А потім довго думали б, чи вважати це таїнство, цей прояв любові, обопільним канібалізмом.
15.09.2019.
Кажуть, Кастанеда, причастившись у пустелі кактусами з гостинцями, насправді бачив у видіннях саме наші, пузаті, густо змащені маслом вареники з вишнями. Під вишневим же деревом, над яким гуділи хрущі. А повз ритмічною ходою човгали плугатарі з плугами. А ще, кажуть, що насправді то були не кактуси й не Кастанеда зовсім. А один великий вареник поїдав менші вареники, щоб їх же бачити у мареннях. Що це, як не нірвана? На жаль, радянська цензура не могла допустити сакралізації священного для українських кулінарів месії з-під сметани, тому маємо те, що маємо — кактуси та Кастанеду.
А якби я був супергероєм, то моєю суперсилою було б уміння перевтілюватись у вареника і стріляти в негідників вишнями. Майже всі вони вмирали б на місці від втрати крові чи внутрішніх крововиливів. Виживали б тільки обрані й, як заповідав Іздрик, ліниві та ніжні. Вишні пускали б коріння у їхніх черевах чи головах і навесні з них сходили б молоді деревця. Цих щасливчиків із пророслими тендітними пагонами я забирав би до себе додому, у своє супергеройське лігво. Вони жили б у моїх теплицях і з плодів тих вишень, що росли б із голів, ми варили б компот. А з черевних вишень був би черевоугодницький кисіль. І то було б добре, бо то було б правильно.
Щодня я навідувався б до затишних теплиць, відривав би клаптик тіста зі своїх боків і наставляв би їх: “Їжте цей вареник, бо то плоть моя”. І вони смакували б. І очі їх закочувалися б у екстазі, а губи плямкали б від задоволення й луна від того плямкання не давала б селянам спати. Цей акт єднання в одного надвареника ми запивали б компотом із нас же. А потім довго думали б, чи вважати це таїнство, цей прояв любові, обопільним канібалізмом.
15.09.2019.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
