Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.24
14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
2026.08.24
13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
2026.08.24
12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
2026.08.24
12:33
Фінал. Останній крок Лагіди
«Історія запам'ятає її як коханку Риму.
Мені ж вона залишить право
бути його єдиним незавойованим ворогом».
З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів
Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.
2026.08.24
12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.
Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
2026.08.24
11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.
Природа іспит приготує нам.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.
Природа іспит приготує нам.
2026.08.24
07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с
2026.08.23
22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи
Для мене ти – Вода, яка танцює
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи
Для мене ти – Вода, яка танцює
2026.08.23
21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних
2026.08.23
19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -
Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -
Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,
2026.08.23
18:45
Героїне мого роману!
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.
А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.
А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"
2026.08.23
15:06
Я купляю в атебе
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!
Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!
Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити
2026.08.23
14:05
Московіти завжди були нахабні й підступні.
Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн
Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн
2026.08.23
13:27
Барва знамена і тло
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
хоче землі наші всі.
Крила в леті, хижий птах,
чар кінець, останній
2026.08.23
13:23
Крізь роти кленів бачу вдалині
Тендітний образ, дорогий і любий.
Злились бажання вищі і земні,
Які мене відродять і погублять.
Проб'юсь крізь товщу льоду і страхів,
Крізь непорушні і міцні фортеці
До радісних нескорених світів.
Доходить крайній і
Тендітний образ, дорогий і любий.
Злились бажання вищі і земні,
Які мене відродять і погублять.
Проб'юсь крізь товщу льоду і страхів,
Крізь непорушні і міцні фортеці
До радісних нескорених світів.
Доходить крайній і
2026.08.23
12:20
Ця нiч менi не допоможе,
Пройти крiзь стiну твоїх снiв,
Де небо гримає вороже.
Врятуй i захисти нас Боже!
I в тишi чути цвiркунiв.
Заграла музика крилата,
Думками в неї упiрну.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пройти крiзь стiну твоїх снiв,
Де небо гримає вороже.
Врятуй i захисти нас Боже!
I в тишi чути цвiркунiв.
Заграла музика крилата,
Думками в неї упiрну.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Перекотиполе (1986) /
Проза
Вареники з вишнями
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вареники з вишнями
Вареники з вишнями — то сльози янголів. Це те, чим людство буде виправдовуватись перед Господом на Страшному Суді за голокост, рабство, пластик і поп-музику.
Кажуть, Кастанеда, причастившись у пустелі кактусами з гостинцями, насправді бачив у видіннях саме наші, пузаті, густо змащені маслом вареники з вишнями. Під вишневим же деревом, над яким гуділи хрущі. А повз ритмічною ходою човгали плугатарі з плугами. А ще, кажуть, що насправді то були не кактуси й не Кастанеда зовсім. А один великий вареник поїдав менші вареники, щоб їх же бачити у мареннях. Що це, як не нірвана? На жаль, радянська цензура не могла допустити сакралізації священного для українських кулінарів месії з-під сметани, тому маємо те, що маємо — кактуси та Кастанеду.
А якби я був супергероєм, то моєю суперсилою було б уміння перевтілюватись у вареника і стріляти в негідників вишнями. Майже всі вони вмирали б на місці від втрати крові чи внутрішніх крововиливів. Виживали б тільки обрані й, як заповідав Іздрик, ліниві та ніжні. Вишні пускали б коріння у їхніх черевах чи головах і навесні з них сходили б молоді деревця. Цих щасливчиків із пророслими тендітними пагонами я забирав би до себе додому, у своє супергеройське лігво. Вони жили б у моїх теплицях і з плодів тих вишень, що росли б із голів, ми варили б компот. А з черевних вишень був би черевоугодницький кисіль. І то було б добре, бо то було б правильно.
Щодня я навідувався б до затишних теплиць, відривав би клаптик тіста зі своїх боків і наставляв би їх: “Їжте цей вареник, бо то плоть моя”. І вони смакували б. І очі їх закочувалися б у екстазі, а губи плямкали б від задоволення й луна від того плямкання не давала б селянам спати. Цей акт єднання в одного надвареника ми запивали б компотом із нас же. А потім довго думали б, чи вважати це таїнство, цей прояв любові, обопільним канібалізмом.
15.09.2019.
Кажуть, Кастанеда, причастившись у пустелі кактусами з гостинцями, насправді бачив у видіннях саме наші, пузаті, густо змащені маслом вареники з вишнями. Під вишневим же деревом, над яким гуділи хрущі. А повз ритмічною ходою човгали плугатарі з плугами. А ще, кажуть, що насправді то були не кактуси й не Кастанеда зовсім. А один великий вареник поїдав менші вареники, щоб їх же бачити у мареннях. Що це, як не нірвана? На жаль, радянська цензура не могла допустити сакралізації священного для українських кулінарів месії з-під сметани, тому маємо те, що маємо — кактуси та Кастанеду.
А якби я був супергероєм, то моєю суперсилою було б уміння перевтілюватись у вареника і стріляти в негідників вишнями. Майже всі вони вмирали б на місці від втрати крові чи внутрішніх крововиливів. Виживали б тільки обрані й, як заповідав Іздрик, ліниві та ніжні. Вишні пускали б коріння у їхніх черевах чи головах і навесні з них сходили б молоді деревця. Цих щасливчиків із пророслими тендітними пагонами я забирав би до себе додому, у своє супергеройське лігво. Вони жили б у моїх теплицях і з плодів тих вишень, що росли б із голів, ми варили б компот. А з черевних вишень був би черевоугодницький кисіль. І то було б добре, бо то було б правильно.
Щодня я навідувався б до затишних теплиць, відривав би клаптик тіста зі своїх боків і наставляв би їх: “Їжте цей вареник, бо то плоть моя”. І вони смакували б. І очі їх закочувалися б у екстазі, а губи плямкали б від задоволення й луна від того плямкання не давала б селянам спати. Цей акт єднання в одного надвареника ми запивали б компотом із нас же. А потім довго думали б, чи вважати це таїнство, цей прояв любові, обопільним канібалізмом.
15.09.2019.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
