ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.01.28
06:00
У небі – пташок недоліт,
в Европі – Хатинь і Треблінка,
всі муки – на старості літ,
Господен кілок – не стеблинка.
Повийшли на паперть попи
у білих святкових ризах.
Я пасочку з снігу зліпив
в Европі – Хатинь і Треблінка,
всі муки – на старості літ,
Господен кілок – не стеблинка.
Повийшли на паперть попи
у білих святкових ризах.
Я пасочку з снігу зліпив
2021.01.28
04:51
Далеко снів останні міражі.
З бабусею вимішуємо тісто,
вкриває сніг черешню на межі,
попід горою замітає місто…
Піч пожирає оберемок дров,
яка ж смачна поцуплена опара.
До тіста в мене з малечку любов
Люблю цей смак божественний і зараз.
З бабусею вимішуємо тісто,
вкриває сніг черешню на межі,
попід горою замітає місто…
Піч пожирає оберемок дров,
яка ж смачна поцуплена опара.
До тіста в мене з малечку любов
Люблю цей смак божественний і зараз.
2021.01.27
23:21
Кожна імперія намагається потягти ковдру історії на себе.
Німеччину об’єднав Бісмарк. Італію об’єднав Гарібальді. Україну об’єднав _______ (вакансія).
Ми станемо єдиними тоді, коли те, що нас об’єднує, домінуватиме над тим, що нас роз’єднує.
Якщо
2021.01.27
21:01
Хоча був він із багатих –Предслав Лянцкоронський
Та, як сокіл з коршунами за свій край боровся.
Тож татари ледь почувши про нього – тікали,
А татарки ім’ям славним діточок лякали.
Син сенатора із Польщі, зять князів Острозьких,
Свояк князя Литовсько
Та, як сокіл з коршунами за свій край боровся.
Тож татари ледь почувши про нього – тікали,
А татарки ім’ям славним діточок лякали.
Син сенатора із Польщі, зять князів Острозьких,
Свояк князя Литовсько
2021.01.27
17:58
Не видно, а вдко – гуцульська у цім висота,
Бажання собі задивлятися вище і вище,
А потім із гір – у долину, легка простота,
Але це не все, бо на світі незатишно, хвища.
Рвонути в Европу – найближче, де злті й пани,
Гуцульському пану вони ж то н
Бажання собі задивлятися вище і вище,
А потім із гір – у долину, легка простота,
Але це не все, бо на світі незатишно, хвища.
Рвонути в Европу – найближче, де злті й пани,
Гуцульському пану вони ж то н
2021.01.27
17:46
Дощ та сніг у суперечці???
Чи у згоді, навпаки?
Їм змагатись недоречно.
Кожному – свої шляхи,
вподобання, пори року
вже поділені більш-менш.
Явище ж поодиноке,
коли з’єднанні з Небес,
Чи у згоді, навпаки?
Їм змагатись недоречно.
Кожному – свої шляхи,
вподобання, пори року
вже поділені більш-менш.
Явище ж поодиноке,
коли з’єднанні з Небес,
2021.01.27
16:54
Як холодно. На вулиці зима.
Горять світанки сонячно-лілові.
Морози люті лютий ще трима.
Та горнеться тепло весни до слова.
Бо слово і зігріє й окрилить,
і відповіді в нім, і таємниці,
і та єдина ледь помітна нить,
що виведе до чистої криниці.
Горять світанки сонячно-лілові.
Морози люті лютий ще трима.
Та горнеться тепло весни до слова.
Бо слово і зігріє й окрилить,
і відповіді в нім, і таємниці,
і та єдина ледь помітна нить,
що виведе до чистої криниці.
2021.01.27
14:18
Троянди зібрані в саду
в букет, і я за руку,
дорогою життя веду,
у перший клас - онуку.
Шкільний дзвінок, щаслива мить,
школярики веселі.
У серці спомин шелестить
в букет, і я за руку,
дорогою життя веду,
у перший клас - онуку.
Шкільний дзвінок, щаслива мить,
школярики веселі.
У серці спомин шелестить
2021.01.27
12:48
До вжитку гожа всяка річ,
на те і споживач,
купив-продав – і є бариш,
і світ живе з продаж.
От і життя – уже актив,
коли в пасиві кров,
коли з полиць презерватив,
на те і споживач,
купив-продав – і є бариш,
і світ живе з продаж.
От і життя – уже актив,
коли в пасиві кров,
коли з полиць презерватив,
2021.01.27
12:24
Важко тримати чужі таємниці.
У мене їх стільки, як тлі на малині.
Поволі отак заповзаю в провидці.
Оскільки мовчу, то всі інші – не винні.
14 серпня 2001 р., Богдани
У мене їх стільки, як тлі на малині.
Поволі отак заповзаю в провидці.
Оскільки мовчу, то всі інші – не винні.
14 серпня 2001 р., Богдани
2021.01.27
09:13
Гріховні потяги вирують,
Гудуть, Везувієм бурлять,
Людській душі тюрму мурують
Архітектурою проклять.
Порокам важко опиратись,
Та й хочеться це не усім.
Простіше пристрастям віддатись
Гудуть, Везувієм бурлять,
Людській душі тюрму мурують
Архітектурою проклять.
Порокам важко опиратись,
Та й хочеться це не усім.
Простіше пристрастям віддатись
2021.01.26
21:24
В осені-жінки у погляді сум.
Тільки замало наснаги.
Зносити більше не хоче тортур.
Має до себе повагу.
Дощ накликає: вже скоро сніги
напоготові з вітрами!
Осені треба красиво зійти!
Тільки замало наснаги.
Зносити більше не хоче тортур.
Має до себе повагу.
Дощ накликає: вже скоро сніги
напоготові з вітрами!
Осені треба красиво зійти!
2021.01.26
20:05
Сегодня снова вы кумир.
На утро вы, увы, изгой...
Ах, как прекрасен этот мир
Когда всё это не с тобой.
Служил служивый меломаном…
Подчас и врал, бузил, бухал,
Но как-то встретив Губермана -
На утро вы, увы, изгой...
Ах, как прекрасен этот мир
Когда всё это не с тобой.
Служил служивый меломаном…
Подчас и врал, бузил, бухал,
Но как-то встретив Губермана -
2021.01.26
19:09
А я люблю цю таємничу тишу,
Ту чарівну, магічну вечорінь,
Коли тече крізь мене безгомінь …
Я їй себе для роздумів залишу,
Порину зором в зоряну глибінь.
Нехай пливуть іскристі Зодіаки
Річками світла у мої роки
Ту чарівну, магічну вечорінь,
Коли тече крізь мене безгомінь …
Я їй себе для роздумів залишу,
Порину зором в зоряну глибінь.
Нехай пливуть іскристі Зодіаки
Річками світла у мої роки
2021.01.26
15:10
Гаргульї* крилаті, тремтіння долонь,
тернові сновиддя колючі.
А ніч підливає оливу в вогонь,
палає, пече іще дужче.
Давно б все зітліло, забулось, а ні!
Дуби наді мною кремезні,
гудуть півстоліття, і сниться мені -
стою за блаженством у черзі.
тернові сновиддя колючі.
А ніч підливає оливу в вогонь,
палає, пече іще дужче.
Давно б все зітліло, забулось, а ні!
Дуби наді мною кремезні,
гудуть півстоліття, і сниться мені -
стою за блаженством у черзі.
2021.01.26
13:31
ханайоме
біла квітко сходу
спи
прокинешся
заплачеш немовлям
почують знайдуть схоплять
спи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...біла квітко сходу
спи
прокинешся
заплачеш немовлям
почують знайдуть схоплять
спи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2021.01.08
2020.12.21
2020.12.16
2020.12.15
2020.12.12
2020.12.05
2020.12.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Роксолана Вірлан (1971) /
Вірші
Зіниця нашорошена
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зіниця нашорошена
Не те щоб ніч, - а радше - чорний злак....
Не те щоб злак, - а зірна зав'язь думки,
Що вплила, ненароком, - просто так,
В зіницю нашорошену відунки.
І вгледіла...і вгледіла стара,
Що блиск осінній,стовчений бісятком,
Босятком вітру - свистом по ярах,
Що никло десь - у царстві тридесятім.
У жбані полив'яному скипів
Одвар тягучий днів листопадових...
А що ти, хлопче, що ти тут хотів?
Іде війна - он бачиш: вдови, вдови...
Недоведи тебе шукать любов
На зиму глядучи - чого б то ради?
Ну є твоя...ну буде ще...шубовсть-
Упала тінь у жбан вертючим гадом.
Оце -отут - де шаркає зола -
Це дух огненний тліє у вугіллі,
А це криві од крові дзеркала -
Це світ людей - квадрати чорно- білі...
Нічого не скажу і не проси:
Диви, позавірюшилось у полі,
Як догола вербицю обтрусив
Бурун і ще досипав в рану солі.
Не час... Не час - дожиєм до весни
А там гляди - сама природа вкаже
На твою Ладу... Може й на човні
Іще вона приплине - щастя ради.
А зараз ніч - не те щоб ніч - а темінь,
Не те щоб темінь...чуєш, - глушина!
Іди і не питайся тільки: де ми?
Осіння пастка кроки обтина....
Не те щоб злак, - а зірна зав'язь думки,
Що вплила, ненароком, - просто так,
В зіницю нашорошену відунки.
І вгледіла...і вгледіла стара,
Що блиск осінній,стовчений бісятком,
Босятком вітру - свистом по ярах,
Що никло десь - у царстві тридесятім.
У жбані полив'яному скипів
Одвар тягучий днів листопадових...
А що ти, хлопче, що ти тут хотів?
Іде війна - он бачиш: вдови, вдови...
Недоведи тебе шукать любов
На зиму глядучи - чого б то ради?
Ну є твоя...ну буде ще...шубовсть-
Упала тінь у жбан вертючим гадом.
Оце -отут - де шаркає зола -
Це дух огненний тліє у вугіллі,
А це криві од крові дзеркала -
Це світ людей - квадрати чорно- білі...
Нічого не скажу і не проси:
Диви, позавірюшилось у полі,
Як догола вербицю обтрусив
Бурун і ще досипав в рану солі.
Не час... Не час - дожиєм до весни
А там гляди - сама природа вкаже
На твою Ладу... Може й на човні
Іще вона приплине - щастя ради.
А зараз ніч - не те щоб ніч - а темінь,
Не те щоб темінь...чуєш, - глушина!
Іди і не питайся тільки: де ми?
Осіння пастка кроки обтина....
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0825 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0825 seconds