ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08

Анна Лисенко
2021.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Критика | Аналітика

 Рекомендація, якої вже не потрібно
Нещодавно онкологія відібрала життя письменниці Оксани Максимишин, яка з дитинства була паралізована через застуду крові. Дуже мріяла вступити в Українську асоціацію письменників, попросила мене про рекомендацію. Не думав тоді, що написане мною не знадобиться, бо приїхати у Львів Оксана вже не змогла через різке загострення хвороби і смерть невдовзі. Публікую свою рекомендацію в ПМ на згадку про цю дивовижну і стійку жінку, з якою дружив більше тридцяти років.


В селі Голгочах, що на Тернопільщині, живе і працює в жанрах художньої прози, поезії, драматургії та публіцистики самобутня письменниця Оксана Максимишин. Доля цієї авторки – унікальна. Знаний в Україні поет Борис Демків порівнював Оксану Максимишин зі славетною Лесею Українкою, бо на долю кожної з них випали грізні випробування недугами, але не зламали, а навпаки – зміцнили їхню волю і спонукали до вдосконалення літературного таланту. За словами Бориса Демківа, Оксана Максимишин у своїх творах не байдужа до людських тривог, намагається виважувати свої помисли на вагу золота, тяжіє до медитативного мислення, вміє найдрібніші деталі узагальнювати до планетарних проблем, розщепляти ядро слова на справжні перлини, бачити цей такий прекрасний і ще досі жорстокий світ на відстані серця.
Прочитавши усі твори Оксани Максимишин, я не тільки поділяю думку Бориса Демківа, але й вважаю за необхідне зазначити, що письменницька майстерність цієї авторки базується на вмінні оригінально будувати сюжет твору, знанні психології персонажів, мовному розмаїтті в їх зображенні. Прозові етюди письменниці дихають поетичністю і захоплюють читача образними знахідками.
Окремо хочу мовити про новелістику Оксани Максимишин. Був свідком того, як книга новел авторки переходила з рук у руки в селі, де я вчителював, як на неї з нетерпінням очікували десятки читачів у селах Підгаєччини з огляду на малий тираж видання. Без сумніву, авторка здобула популярність, довівши усім, що можна перемагати зло навіть тоді, коли воно охопило і душу, і тіло та видається непереможним. Підтвердження цьому можемо знайти в новелах «На кругозламі», «Вітер в очі», «Добра фея», «Кохання не міф» та в багатьох інших. А ще для читача дуже важливо, що письменниця торкається різних граней життя, котрі дуже важливі в наших сучасних реаліях, і присутня в долях людей різного віку, як добра порадниця, як той янгол, якому хочеться довіритися… Можливо, саме з цієї причини Підгаєцьким районним відділом освіти твори Оксани Максимишин були рекомендовані для включення у шкільну програму з літератури рідного краю.
Свій письменницький досвід Оксана Максимишин вже двадцять років передає школярам, учасникам літературно-творчого гуртка «Словограй». Її вихованці перемогли в багатьох Всеукраїнських, обласних та районних літературних конкурсах, беруть участь у багатьох дійствах з нагоди свят, інсценізуючи драматичні твори керівника та свої власні (вичерпну інформацію про це можна почерпнути з інтернетних сайтів). Завдяки наполегливості Оксани Максимишин для її вихованців організовано десятки екскурсій у місця, пов’язані з творчістю видатних українських письменників. За свою творчість, плідну працю зі школярами й активну життєву позицію нагороджена грамотами, подяками, дипломами, орденом княгині Ольги ІІІ ступеня та ювілейною медаллю «25 років Незалежності України».
Оксана Максимишин – активний учасник районного літературно-мистецького об’єднання Підгаєччини «Оберіг», сприяє популяризації творчості місцевих авторів. ЇЇ пропозиції додають роботі об’єднання креативності.
У творчому доробку авторки книги прози «Серце, сповнене любові», «Запізніле каяття», які побачили світ у тернопільському видавництві «Воля». Готова до друку прозова книга «Серце сльозою бринить» (додаю варіант самвидаву).




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-01-10 12:36:28
Переглядів сторінки твору 2176
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.990 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.026 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2025.07.18 10:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-10 14:17:30 ]
...сторінка Оксани Саксимишин на фейсбуці: https://www.facebook.com/photo?fbid=1284092045275048&set=pcb.1357349584606887


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-10 14:19:15 ]
...сторінка Оксани Максимишин на фейсбуці: https://www.facebook.com/photo?fbid=1284092045275048&set=pcb.1357349584606887


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2021-01-10 14:44:08 ]
Ярославе, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2021-01-10 18:09:12 ]
Щемно. Прикро, що не здійснилася мрія пані Оксани. Хоча навіщо те членство в Українській асоціації письменників... Що змінилася б в долі письменниці?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2021-01-10 18:09:44 ]
Що змінилася б в долі письменниці? = Що змінилося б в долі письменниці?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2021-01-10 21:18:23 ]
Сергію, дякую!В Оксани були свої мотиви щодо вступу в УАП. Хотіла більше друзів з літературного середовища і спілкування з ними, бо на той час померли її батьки, а брат, що проживає в Тернополі, найняв їй у батьківській хаті постійну доглядачку, не дуже говірку та далеку від літератури. Параліч Оксани не дозволяв їй користуватися компом і сенсорним телефоном. Єдиний варіант спілкування - це коли доглядачка набирала чийсь номер телефону і включала звук у ньому на максимум. Твори Оксани теж записувала ця жінка під диктовку, або ж це робили школярі, з якими Оксана вела шкільний літературний гурток у себе вдома і які намагалися їй допомогти після занять.