
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.01.25
17:18
Так, не легко нам живеться,
та не голодаєм!
Є картопля з оселедцем,
хліб, сіль з короваєм,
борщ і гарбузове зерня,
квашені томати.
Хоч і пенсії мізерні
і малі зарплати.
та не голодаєм!
Є картопля з оселедцем,
хліб, сіль з короваєм,
борщ і гарбузове зерня,
квашені томати.
Хоч і пенсії мізерні
і малі зарплати.
2021.01.25
13:21
Вже сонце зимове вище,
Та стимул радіти зник,
Як малонатхненні вірші,
Закинуті у смітник,
Як малоцікаві люди,
"розведені" на брехні.
...весна, імовірно, буде...
...можливо також і ні...
Та стимул радіти зник,
Як малонатхненні вірші,
Закинуті у смітник,
Як малоцікаві люди,
"розведені" на брехні.
...весна, імовірно, буде...
...можливо також і ні...
2021.01.25
10:46
Обарвлені у самоту літа
Згорали, не лишаючи ні сліду.
Але прийшла любов моя свята
І забуяло у сердечку літо.
На тебе я очікував давно,
Так само як весна шалену повінь.
Тепер чуття, п"янливі, як вино,
Згорали, не лишаючи ні сліду.
Але прийшла любов моя свята
І забуяло у сердечку літо.
На тебе я очікував давно,
Так само як весна шалену повінь.
Тепер чуття, п"янливі, як вино,
2021.01.25
10:34
Мело, мело по всій землі
На всесвіт цілий.
Горіла свічка на столі,
Усе горіла.
Як тьмою літня мошкара
Летить на пломінь,
Летіла сніжна мішура
На всесвіт цілий.
Горіла свічка на столі,
Усе горіла.
Як тьмою літня мошкара
Летить на пломінь,
Летіла сніжна мішура
2021.01.25
10:18
Російсько-українська двомовність – фіговий листок російської одномовності.
Держава на те і є, аби виправляти деформації, що загрожують її існуванню.
Українізація потребує мотивації.
Нації, як і окремі люди, повинні мати інстинкт самозбереження.
2021.01.25
07:57
ІНаївні люди винайшли тотем,
аби було добро у всьому світі,
та граються, буває, із вогнем
як це уміють ще маленькі діти.
По цій дорозі весело іти,
та солоно на фініші до раю,
де юності ніколи не найти,
аби було добро у всьому світі,
та граються, буває, із вогнем
як це уміють ще маленькі діти.
По цій дорозі весело іти,
та солоно на фініші до раю,
де юності ніколи не найти,
2021.01.25
05:52
Фон червоний.
Ліхтарі гой-да, гой-да!!
Униз головами, на довгих цепах,
мов лампади…
Скриплять очі,
відчиняючись, мов стопудові две-рі,
і зачиняючись…
Що буде з тобою?
Ліхтарі гой-да, гой-да!!
Униз головами, на довгих цепах,
мов лампади…
Скриплять очі,
відчиняючись, мов стопудові две-рі,
і зачиняючись…
Що буде з тобою?
2021.01.25
05:06
Давай зіграємо у шахи.
На упередженість думок.
Посеред впевненості й страхів
хай буде ще один урок.
Чом скачеш наче кінь буланий,
або ховаєшся в кущах?
Я просто учнем був старанним.
Поставлю для початку – шах!
На упередженість думок.
Посеред впевненості й страхів
хай буде ще один урок.
Чом скачеш наче кінь буланий,
або ховаєшся в кущах?
Я просто учнем був старанним.
Поставлю для початку – шах!
2021.01.24
18:31
Вже осінь, все навколо пожовтіло
і за вікном частіше йдуть дощі.
Птахи на південь знову полетіли,
роняють лист дерева і кущі.
Вже осінь, але сонце пригріває,
проміння розсіває з високості.
Утихнув дощ, мороз чогось чекає –
і за вікном частіше йдуть дощі.
Птахи на південь знову полетіли,
роняють лист дерева і кущі.
Вже осінь, але сонце пригріває,
проміння розсіває з високості.
Утихнув дощ, мороз чогось чекає –
2021.01.24
18:02
Тема з Інтернету
"Гарному настрою, Мамо,
гаплик:
Дуже образив мене
Чоловік.
Сором пекучий відчує
нехай,
"Гарному настрою, Мамо,
гаплик:
Дуже образив мене
Чоловік.
Сором пекучий відчує
нехай,
2021.01.24
15:51
В старенькім альбомі, розчулені миті
зібрало по крихтах, минуле життя.
Ромашки і маки застигли у житі
і я з ними поряд - сердечна, проста.
Розпущені кучері, очі зелені,
на щічках рум'янець, невже це теж я?
І яблучка райські, і жолуді в жмені -
зібрало по крихтах, минуле життя.
Ромашки і маки застигли у житі
і я з ними поряд - сердечна, проста.
Розпущені кучері, очі зелені,
на щічках рум'янець, невже це теж я?
І яблучка райські, і жолуді в жмені -
2021.01.24
15:03
Живлом сніги напоять землю,
А люди скажуть, що відлига...
Себе в собі не відокремлю,
Як болем в серці - давня крига.
Чи досягне тепло любові
Ущелин темних у міжгір'ях?
Там слів гортанних щемна сповідь
Й молочно віку у сузір'ях.
А люди скажуть, що відлига...
Себе в собі не відокремлю,
Як болем в серці - давня крига.
Чи досягне тепло любові
Ущелин темних у міжгір'ях?
Там слів гортанних щемна сповідь
Й молочно віку у сузір'ях.
2021.01.24
13:14
Ця війна – не остання,
Буде кілька іще.
Ми пішли на заклання
Там, де слізно пече
Переспівана пісня,
Безголоса уже.
Буде млосно і тісно
Буде кілька іще.
Ми пішли на заклання
Там, де слізно пече
Переспівана пісня,
Безголоса уже.
Буде млосно і тісно
2021.01.24
12:41
Поету місце – в стратосфері!
Напівживий лечу до втрат.
У шатрах раю в ефемері
стоїть нова епоха страт.
Уроджений слуга народу,
нового Риму кошовий –
поет – не я, мій сад – без плоду.
Напівживий лечу до втрат.
У шатрах раю в ефемері
стоїть нова епоха страт.
Уроджений слуга народу,
нового Риму кошовий –
поет – не я, мій сад – без плоду.
2021.01.24
10:36
А сніг все йшов. По всій землі, за дальні межі.
Свіча горіла на столі
Немов пожежа.
Як влітку роєм мошкара
Летить бездумно
В вікно, дивись,
Летить сніжок,
На це полум' я.
Свіча горіла на столі
Немов пожежа.
Як влітку роєм мошкара
Летить бездумно
В вікно, дивись,
Летить сніжок,
На це полум' я.
2021.01.23
21:49
Печальні видива розвіяв
Мого уривчастого сну
Цей день сяйливий, наче мрія,
Коли зустрів тебе, ясну.
Немов троянди, флокси, кали
Раптово почали цвісти.
Сніги розчулені розтали...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мого уривчастого сну
Цей день сяйливий, наче мрія,
Коли зустрів тебе, ясну.
Немов троянди, флокси, кали
Раптово почали цвісти.
Сніги розчулені розтали...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
2019.04.01
2019.01.16
2017.06.30
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Богдан Манюк (1965) /
Критика | Аналітика
Рекомендація, якої вже не потрібно
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Рекомендація, якої вже не потрібно
Нещодавно онкологія відібрала життя письменниці Оксани Максимишин, яка з дитинства була паралізована через застуду крові. Дуже мріяла вступити в Українську асоціацію письменників, попросила мене про рекомендацію. Не думав тоді, що написане мною не знадобиться, бо приїхати у Львів Оксана вже не змогла через різке загострення хвороби і смерть невдовзі. Публікую свою рекомендацію в ПМ на згадку про цю дивовижну і стійку жінку, з якою дружив більше тридцяти років.
В селі Голгочах, що на Тернопільщині, живе і працює в жанрах художньої прози, поезії, драматургії та публіцистики самобутня письменниця Оксана Максимишин. Доля цієї авторки – унікальна. Знаний в Україні поет Борис Демків порівнював Оксану Максимишин зі славетною Лесею Українкою, бо на долю кожної з них випали грізні випробування недугами, але не зламали, а навпаки – зміцнили їхню волю і спонукали до вдосконалення літературного таланту. За словами Бориса Демківа, Оксана Максимишин у своїх творах не байдужа до людських тривог, намагається виважувати свої помисли на вагу золота, тяжіє до медитативного мислення, вміє найдрібніші деталі узагальнювати до планетарних проблем, розщепляти ядро слова на справжні перлини, бачити цей такий прекрасний і ще досі жорстокий світ на відстані серця.
Прочитавши усі твори Оксани Максимишин, я не тільки поділяю думку Бориса Демківа, але й вважаю за необхідне зазначити, що письменницька майстерність цієї авторки базується на вмінні оригінально будувати сюжет твору, знанні психології персонажів, мовному розмаїтті в їх зображенні. Прозові етюди письменниці дихають поетичністю і захоплюють читача образними знахідками.
Окремо хочу мовити про новелістику Оксани Максимишин. Був свідком того, як книга новел авторки переходила з рук у руки в селі, де я вчителював, як на неї з нетерпінням очікували десятки читачів у селах Підгаєччини з огляду на малий тираж видання. Без сумніву, авторка здобула популярність, довівши усім, що можна перемагати зло навіть тоді, коли воно охопило і душу, і тіло та видається непереможним. Підтвердження цьому можемо знайти в новелах «На кругозламі», «Вітер в очі», «Добра фея», «Кохання не міф» та в багатьох інших. А ще для читача дуже важливо, що письменниця торкається різних граней життя, котрі дуже важливі в наших сучасних реаліях, і присутня в долях людей різного віку, як добра порадниця, як той янгол, якому хочеться довіритися… Можливо, саме з цієї причини Підгаєцьким районним відділом освіти твори Оксани Максимишин були рекомендовані для включення у шкільну програму з літератури рідного краю.
Свій письменницький досвід Оксана Максимишин вже двадцять років передає школярам, учасникам літературно-творчого гуртка «Словограй». Її вихованці перемогли в багатьох Всеукраїнських, обласних та районних літературних конкурсах, беруть участь у багатьох дійствах з нагоди свят, інсценізуючи драматичні твори керівника та свої власні (вичерпну інформацію про це можна почерпнути з інтернетних сайтів). Завдяки наполегливості Оксани Максимишин для її вихованців організовано десятки екскурсій у місця, пов’язані з творчістю видатних українських письменників. За свою творчість, плідну працю зі школярами й активну життєву позицію нагороджена грамотами, подяками, дипломами, орденом княгині Ольги ІІІ ступеня та ювілейною медаллю «25 років Незалежності України».
Оксана Максимишин – активний учасник районного літературно-мистецького об’єднання Підгаєччини «Оберіг», сприяє популяризації творчості місцевих авторів. ЇЇ пропозиції додають роботі об’єднання креативності.
У творчому доробку авторки книги прози «Серце, сповнене любові», «Запізніле каяття», які побачили світ у тернопільському видавництві «Воля». Готова до друку прозова книга «Серце сльозою бринить» (додаю варіант самвидаву).
В селі Голгочах, що на Тернопільщині, живе і працює в жанрах художньої прози, поезії, драматургії та публіцистики самобутня письменниця Оксана Максимишин. Доля цієї авторки – унікальна. Знаний в Україні поет Борис Демків порівнював Оксану Максимишин зі славетною Лесею Українкою, бо на долю кожної з них випали грізні випробування недугами, але не зламали, а навпаки – зміцнили їхню волю і спонукали до вдосконалення літературного таланту. За словами Бориса Демківа, Оксана Максимишин у своїх творах не байдужа до людських тривог, намагається виважувати свої помисли на вагу золота, тяжіє до медитативного мислення, вміє найдрібніші деталі узагальнювати до планетарних проблем, розщепляти ядро слова на справжні перлини, бачити цей такий прекрасний і ще досі жорстокий світ на відстані серця.
Прочитавши усі твори Оксани Максимишин, я не тільки поділяю думку Бориса Демківа, але й вважаю за необхідне зазначити, що письменницька майстерність цієї авторки базується на вмінні оригінально будувати сюжет твору, знанні психології персонажів, мовному розмаїтті в їх зображенні. Прозові етюди письменниці дихають поетичністю і захоплюють читача образними знахідками.
Окремо хочу мовити про новелістику Оксани Максимишин. Був свідком того, як книга новел авторки переходила з рук у руки в селі, де я вчителював, як на неї з нетерпінням очікували десятки читачів у селах Підгаєччини з огляду на малий тираж видання. Без сумніву, авторка здобула популярність, довівши усім, що можна перемагати зло навіть тоді, коли воно охопило і душу, і тіло та видається непереможним. Підтвердження цьому можемо знайти в новелах «На кругозламі», «Вітер в очі», «Добра фея», «Кохання не міф» та в багатьох інших. А ще для читача дуже важливо, що письменниця торкається різних граней життя, котрі дуже важливі в наших сучасних реаліях, і присутня в долях людей різного віку, як добра порадниця, як той янгол, якому хочеться довіритися… Можливо, саме з цієї причини Підгаєцьким районним відділом освіти твори Оксани Максимишин були рекомендовані для включення у шкільну програму з літератури рідного краю.
Свій письменницький досвід Оксана Максимишин вже двадцять років передає школярам, учасникам літературно-творчого гуртка «Словограй». Її вихованці перемогли в багатьох Всеукраїнських, обласних та районних літературних конкурсах, беруть участь у багатьох дійствах з нагоди свят, інсценізуючи драматичні твори керівника та свої власні (вичерпну інформацію про це можна почерпнути з інтернетних сайтів). Завдяки наполегливості Оксани Максимишин для її вихованців організовано десятки екскурсій у місця, пов’язані з творчістю видатних українських письменників. За свою творчість, плідну працю зі школярами й активну життєву позицію нагороджена грамотами, подяками, дипломами, орденом княгині Ольги ІІІ ступеня та ювілейною медаллю «25 років Незалежності України».
Оксана Максимишин – активний учасник районного літературно-мистецького об’єднання Підгаєччини «Оберіг», сприяє популяризації творчості місцевих авторів. ЇЇ пропозиції додають роботі об’єднання креативності.
У творчому доробку авторки книги прози «Серце, сповнене любові», «Запізніле каяття», які побачили світ у тернопільському видавництві «Воля». Готова до друку прозова книга «Серце сльозою бринить» (додаю варіант самвидаву).
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію