ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2021.04.11 09:38
Вітри проснулись весняні.
Усе буяє ночі й дні
У далині розмаю.
О аромат, о гук новий!
О, бідне серце, не болій!
Весна все, все міняє.

І кращає щоденно світ,

Сергій Губерначук
2021.04.11 09:25
Я плачу не за тим
безруким чоловіком,
якого жінка – заживо в труну,
дебела жінка.

І не за родичем,
якого добрий слід,
якого жовта тюль у гробовім бузку

Віктор Кучерук
2021.04.11 09:18
Я не гнався за нею
І щодня не шукав
Будь-яких привілеїв
Наяву чи в думках.
І не думав ніколи,
Що повсюди, як дзвін,
Буду чуть мимоволі
Втішне слухові: Він…

Микола Соболь
2021.04.11 07:08
Давайте будемо дружити.
А, якщо ні, я маю палку!
Мені таких, як ви не жалко.
Великороси – то еліта!
А ти мовчи, хохол смердючий,
ми й не таких в Дніпрі топили…
Ви всі – лайно, росія – сила!
А тут лиш чорнозем родючий

Ярослав Чорногуз
2021.04.10 10:39
Чи замку старовинного уламок?
Чи арфи чарівливий силует?
Безверхе диво стало перед нами -
Тополі білої сяйний квартет

Із стовбурів, що їх зростив Пашкевич -
Талановитий, мудрий садівник.
Потоцького родини світле древо

Ігор Шоха
2021.04.10 08:53
                І
Неологізми – це, таки, обнова...
Що тільки не видумує поет,
аби розбагатіла наша мова
на чим попало латаний сюжет.
Усе це файно: словеса наяди,
омоніми – і танки, і танки...
але хоча би наголосу ради,

Сергій Губерначук
2021.04.10 07:24
Я все скажу, бо не скажу нічого.
Моя любов маленькою була.
Вона мене зайняла на недовго…
і загула.

Найперше почуття несупокою
між нами, між нерівними двома,
я перевірю вогкою рукою –

Микола Соболь
2021.04.10 04:30
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
де перших квітів суголосся
леліє на зорі земля…

Пішла душа у шлях небесний,
осиротивши рідний дім.
Хай світлі спогади не скреснуть

Микола Дудар
2021.04.09 20:09
У подумках своїх про вишкіл і повагу
Де кожен з нас підскарбій і рушій
Спочатку я заколотив би брагу
І кілька діб посидів би у ній…

У подумках своїх про смертне і безсмертне
Де кожен з нас державець і ключар…
Зізнався б я вам, людоньки, відверто

Сергій Губерначук
2021.04.09 16:29
Ай, риба..,
ніби вдих у воді…
потрапив до сита вихор,
вітре мій ти…
Розтинала ти тіло таємне
і зябра знайшла,
на тарелі тонка тарантела
перестала звучать…

Микола Соболь
2021.04.09 12:57
Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
то тікають небажання й втома
і не знаю: вмер, чи ще живу.

Так зростали і сусідські діти
(кропиви хватало геть на всіх)
молоді цього не зрозуміти,

Ігор Шоха
2021.04.09 11:14
Коли надій на мир уже немає
і москалю Європа – не указ,
вона усе ще думає-гадає, –
як помирити Київ і Донбас?
Куди подіти з мапи Україну?
Як поділити націю її,
а заодно і землю... і руїну,
аби понаїдались буржуї?

Володимир Бойко
2021.04.09 09:33
Хтось сильний правдою, а хтось – побрехеньками. Хто дивиться на світ поганим оком, погане й бачить. Влада без корупції, як холодець без хрону. Не важливо, якої породи пташка. Головне, аби її яйця приносили прибуток. Любов за гроші – продажніст

Тетяна Левицька
2021.04.09 08:36
На Покрову, я поспішала в Романів до мами на її День народження. На трасі, біля метро Житомирська, стояла вервечка маршруток. Я заглянула в салон, потрібної мені, і побачила єдине порожнє місце, біля водія. - Це сидіння вільне? Чи можна тут присісти?, -

Микола Соболь
2021.04.09 06:06
«Спасителі» крокують по землі
у колір крові їх криваві стяги.
Де підлість править не чекай відваги.
Убивці смерть смакують у кремлі.

Вони ідуть на захід і на схід…
Вбивають просто так, заради втіхи.
З убитих тіл течуть криваві ріки,

Юлія Івченко
2021.04.08 23:18
врешті яка різниця коли вона голосна
стає принишклою і мовчки іде додому
коли слово чує різке то планета їй затісна
а може у неї сьогодні нестримно боліли скроні

а може не треба під ребра пускати дим
бо не палить і сумніви часу у торбу збирає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Манюк (1965) / Критика | Аналітика

 Рекомендація, якої вже не потрібно
Нещодавно онкологія відібрала життя письменниці Оксани Максимишин, яка з дитинства була паралізована через застуду крові. Дуже мріяла вступити в Українську асоціацію письменників, попросила мене про рекомендацію. Не думав тоді, що написане мною не знадобиться, бо приїхати у Львів Оксана вже не змогла через різке загострення хвороби і смерть невдовзі. Публікую свою рекомендацію в ПМ на згадку про цю дивовижну і стійку жінку, з якою дружив більше тридцяти років.


В селі Голгочах, що на Тернопільщині, живе і працює в жанрах художньої прози, поезії, драматургії та публіцистики самобутня письменниця Оксана Максимишин. Доля цієї авторки – унікальна. Знаний в Україні поет Борис Демків порівнював Оксану Максимишин зі славетною Лесею Українкою, бо на долю кожної з них випали грізні випробування недугами, але не зламали, а навпаки – зміцнили їхню волю і спонукали до вдосконалення літературного таланту. За словами Бориса Демківа, Оксана Максимишин у своїх творах не байдужа до людських тривог, намагається виважувати свої помисли на вагу золота, тяжіє до медитативного мислення, вміє найдрібніші деталі узагальнювати до планетарних проблем, розщепляти ядро слова на справжні перлини, бачити цей такий прекрасний і ще досі жорстокий світ на відстані серця.
Прочитавши усі твори Оксани Максимишин, я не тільки поділяю думку Бориса Демківа, але й вважаю за необхідне зазначити, що письменницька майстерність цієї авторки базується на вмінні оригінально будувати сюжет твору, знанні психології персонажів, мовному розмаїтті в їх зображенні. Прозові етюди письменниці дихають поетичністю і захоплюють читача образними знахідками.
Окремо хочу мовити про новелістику Оксани Максимишин. Був свідком того, як книга новел авторки переходила з рук у руки в селі, де я вчителював, як на неї з нетерпінням очікували десятки читачів у селах Підгаєччини з огляду на малий тираж видання. Без сумніву, авторка здобула популярність, довівши усім, що можна перемагати зло навіть тоді, коли воно охопило і душу, і тіло та видається непереможним. Підтвердження цьому можемо знайти в новелах «На кругозламі», «Вітер в очі», «Добра фея», «Кохання не міф» та в багатьох інших. А ще для читача дуже важливо, що письменниця торкається різних граней життя, котрі дуже важливі в наших сучасних реаліях, і присутня в долях людей різного віку, як добра порадниця, як той янгол, якому хочеться довіритися… Можливо, саме з цієї причини Підгаєцьким районним відділом освіти твори Оксани Максимишин були рекомендовані для включення у шкільну програму з літератури рідного краю.
Свій письменницький досвід Оксана Максимишин вже двадцять років передає школярам, учасникам літературно-творчого гуртка «Словограй». Її вихованці перемогли в багатьох Всеукраїнських, обласних та районних літературних конкурсах, беруть участь у багатьох дійствах з нагоди свят, інсценізуючи драматичні твори керівника та свої власні (вичерпну інформацію про це можна почерпнути з інтернетних сайтів). Завдяки наполегливості Оксани Максимишин для її вихованців організовано десятки екскурсій у місця, пов’язані з творчістю видатних українських письменників. За свою творчість, плідну працю зі школярами й активну життєву позицію нагороджена грамотами, подяками, дипломами, орденом княгині Ольги ІІІ ступеня та ювілейною медаллю «25 років Незалежності України».
Оксана Максимишин – активний учасник районного літературно-мистецького об’єднання Підгаєччини «Оберіг», сприяє популяризації творчості місцевих авторів. ЇЇ пропозиції додають роботі об’єднання креативності.
У творчому доробку авторки книги прози «Серце, сповнене любові», «Запізніле каяття», які побачили світ у тернопільському видавництві «Воля». Готова до друку прозова книга «Серце сльозою бринить» (додаю варіант самвидаву).





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-01-10 12:36:28
Переглядів сторінки твору 386
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.994 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.039 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2021.04.10 23:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-10 14:17:30 ]
...сторінка Оксани Саксимишин на фейсбуці: https://www.facebook.com/photo?fbid=1284092045275048&set=pcb.1357349584606887


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2021-01-10 14:19:15 ]
...сторінка Оксани Максимишин на фейсбуці: https://www.facebook.com/photo?fbid=1284092045275048&set=pcb.1357349584606887


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2021-01-10 14:44:08 ]
Ярославе, дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2021-01-10 18:09:12 ]
Щемно. Прикро, що не здійснилася мрія пані Оксани. Хоча навіщо те членство в Українській асоціації письменників... Що змінилася б в долі письменниці?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2021-01-10 18:09:44 ]
Що змінилася б в долі письменниці? = Що змінилося б в долі письменниці?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2021-01-10 21:18:23 ]
Сергію, дякую!В Оксани були свої мотиви щодо вступу в УАП. Хотіла більше друзів з літературного середовища і спілкування з ними, бо на той час померли її батьки, а брат, що проживає в Тернополі, найняв їй у батьківській хаті постійну доглядачку, не дуже говірку та далеку від літератури. Параліч Оксани не дозволяв їй користуватися компом і сенсорним телефоном. Єдиний варіант спілкування - це коли доглядачка набирала чийсь номер телефону і включала звук у ньому на максимум. Твори Оксани теж записувала ця жінка під диктовку, або ж це робили школярі, з якими Оксана вела шкільний літературний гурток у себе вдома і які намагалися їй допомогти після занять.