ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.06.01 09:36
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.

Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води

Віктор Кучерук
2026.06.01 06:13
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...

Володимир Бойко
2026.06.01 00:29
Бліда міль за токсичністю переважає навіть бліду поганку. Хворому на всю голову і всієї землі буде замало. «Братья» лізуть без упину – як не з любов’ю, то з ракетами. В українській політичній історії відцентрові сили переважали доцентрові. Кол

Артур Курдіновський
2026.05.31 19:17
Чи наснилось, чи ні... Вже заплутався. Не пам'ятаю...
А можливо, це просто уламок мого вітража.
Розквітала, мов літо, моя відігріта душа
У зеленій мелодії, ніжно-липневім розмаї.

Я заплющую очі та чую журу водограю,
Чиста зелень мелодії сірість мо

С М
2026.05.31 15:20
Розмови на вулиці, майже сімейні
Є сподівання і на тебе погляди
Кожен зустрічний бажає знайомитись
Навіть із друзями почуваєшся не тим

Джонні – новенький в містечкові нашому
Всякому цікавий, тобі дають шанс

Євген Федчук
2026.05.31 15:03
Як Сталін партійну «опозицію» подолав.

Хто учився при Союзі, здобував освіту,
Пам’ятає, що у вузах доводилось вчити.
І марксизми, й атеїзми без кінця зубрили,
Та й історію партійну, безумовно вчили.
Бо ж без того професію ми не здобували,
Як не з

хома дідим
2026.05.31 14:35
ті хмари над
будинками
дахами
мов ефемери ефемер
а ми
у цім прихмар’ї
проростаєм
щось вабило

Вячеслав Руденко
2026.05.31 11:42
Чи прихисток для гри?- Таємного сакралу
Відкриє ніч невидиме вікно,
Де я втечу по рятівному валу ,
І буде самота зі мною заодно,

Де гратиме у безвісті сопілка,
Сова кричатиме у спину навздогін
До хлопчика в мені,який узяв розгін -

Борис Костиря
2026.05.31 10:55
Я буду вічним депутатом,
Посланником самих низів,
Покараним нечутним катом
На шальках мужніх терезів.
Я буду вічним адвокатом
Для юності і боротьби
В житті шаленім і строкатім,
В мінливім річищі плавби.

Ірина Вовк
2026.05.31 10:34
ІІІ. ВАГА КОРОНИ Тереми великого князя дихали прохолодою та запахом воску. Ярослав Мудрий сидів біля дубового столу, заваленого сувоями, книгами та картами. Його погляд – глибокий, проникливий, який бачив людей наскрізь – зара

Віктор Кучерук
2026.05.31 07:03
Знову день спекотливий
Витворяє дива, -
Ллється сонячна злива
І всихає трава.
І міліє озерце,
І дрімає бджола, -
І пече коло серця
Від надлишку тепла.

Борис Костиря
2026.05.30 12:07
Напевно, вже до ранку не засну.
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.

Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак

Володимир Невесенко
2026.05.30 11:53
Світить сонце. Час іде.
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.

Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,

Іван Потьомкін
2026.05.30 11:01
На зеленому газоні
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.

хома дідим
2026.05.30 07:28
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш

Віктор Кучерук
2026.05.30 06:57
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Івченко (1978) / Вірші

 А сокирки озвались сокорам.
Образ твору чи витреш ти мою гірку сльозу,
чи хай паде коню на гриву вітром?
і золота печаль у дику дерезу,
оту що в мами, дожидає літа,
впаде й не буде зайченям тремтіти.

сама себе отямлю від поразки—
засокорію промінцями казки.

а сокори озвуться сокиркам:
-Ви там?
- Ми тут! Ми там!
люблю…
гостинець горобиний…поніч драм,
де Божа мати приголубила зорю,
де виноградні грона виростали у повір’я,
а я у всім - лиш лебедине пір’я…

о друже, ця весна брунькує лист,
і пан тюльпанний із пелюсток шиє сни.
трипільське сонечко, наче хитрий лис,
усе вкладає хист і виміта двори.

о друже, кінь гнідий копитом б’є
та просить ковилі води,
то ти іди…
а як пір’їнка упаде до ніг—
за-го-во-ри…






Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-04-05 08:42:54
Переглядів сторінки твору 1927
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.164 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.164 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2023.05.20 18:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-04-05 19:30:51 ]
Загадково-романтично, Юлю, привабливо написано!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2021-04-06 00:16:55 ]
Дякую ,пане Ярославе! Знаю,що трипільське сонце зачепило.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2021-04-06 09:29:00 ]

Отой « кінь гнідий» нагадав мені ворону кобилу,
що паслася в селі на вигоні. Несу бувало їй щось смачненьке,
або відро води, а вона, угледівши мене здалеку,
починає весело іржати, гасати несамовито, а потім –
бити копитом у землю. Потішили комонницьку уяву. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2021-04-07 11:25:24 ]
Творча уява-то дрбре , пане Василю. Воронний ,кінь,гнідий- синоніми. Їх там , ох,як багато (до слова кінь.) Мова у нас співуча. ) От. А іпотерапія для кожного корисна... Це я про Ваші спогади.) З пов.