ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Депресивне передчуття
Світло-сіра зима за вікном виграє,
Світло-сірою тисне журбою,
Ти питала мене, як здоров»я моє –
Захворів я, кохана, тобою.

Та у світі нікому про це не скажу,
Тільки братові-дубу у гаю.
Тихо світло у серці твоє бережу,
Ним лікую себе й зігріваю.

Як я вирватись міг із обіймів-казок,
Оповитих зимовими снами?!
Обривається знову мобільний зв»язок,
Наче нитка остання між нами.

Заспівають комусь навесні солов»ї,
І весна відгукнеться їм лунко…
Опадають сніжинки на щічки твої,
Як прощальні мої поцілунки.

12.02. 7517 р. (Від Трипілля) (2010)





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 00:41:01
Переглядів сторінки твору 265
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.822
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 00:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:41:43 ]

Отправить
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-13 11:22:00 ] - відповісти

Так сумно, Ярославе...
Краще цілуйте вітальними поцілунками, не прощальними. Дай Бог нам миру і любові!


Отправить
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 11:33:40 ] - відповісти

Ярославе! Написано гарно! Але й так "депресняку" надлишок! Тому пригадайте, що співає Ірина Білик:
"Таких, как ты не теряют!"
Тримаймося!


Отправить
Наті Вінао (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 11:36:15 ] - відповісти

Доброго дня!
"опадають сніжинки на щічки твої,
як прощальні мої поцілунки"...
Ви так болісно вгадуєте!


Отправить
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 11:55:25 ] - відповісти

І Вам, Ярославе, навесні солов'ї заспівають! Неодмінно! Ну якщо й не солов'ї, то співочі дрозди точно (вони теж не промах:)


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 12:12:07 ] - відповісти

Светло и целомудренно, брате!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:25:12 ] - відповісти

Лізонько, дякую за побажання! Посумуй трохи зі мною.


Отправить
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-13 12:34:00 ] - відповісти

Сумую, Ярославе... Повірте, сумую.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:27:37 ] - відповісти

Володимире! Дякую за моральну підтримку. Один мій товариш казав: "Коли у тебе депресія, треба радіти. За нею буде новий виток радості і творчого зростання". Будемо вірити в краще.


Отправить
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:41:23 ] - відповісти

І - більше світла! Це серйозно. А новий підйом, піднесення творче і духовне обов'язково прийде!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:28:25 ] - відповісти

Наті, дякую, Ви впіймали саму суть. Натхнення Вам.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 12:31:30 ] - відповісти

Ссилка на фото під " Ти раптом..."


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:35:01 ] - відповісти

Співають солов"ї у лад,
Ще й десь коти заводять,
Люблю я білий шоколад,
Хоч він на голос шкодить!


Отправить
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 13:07:59 ] - відповісти

Я голос Ваш побережу,
Позву весну щасливу,
І солов’ю я підкажу,
Хто дійсно вартий співу;-)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:38:15 ] - відповісти

Спасибі, брате, Вітре! Щось не так із фото?


Отправить
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 12:46:13 ] - відповісти
наближення Дня св. Валентина відчуваэться і на Майстернях.
вітаю.
гарний твір

Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:57:04 ] - відповісти

Ні, не вирвався я з тих обіймів-казок,
Хоч давно відбуяв і засох той бузок.
Обривається знову мобільний зв'язок,
І літає по хаті знайомий жучок...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 13:04:30 ] - відповісти

Дякую, Мирославе! І Вас вітаю із днем Валентина!


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 13:16:02 ] - відповісти

Ммммммммммм..........


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 13:16:57 ] - відповісти

Пану Івану!

Про кохання своє зберігаю мовчок,
Щоь триматися з ним на плаву,
Бо у слухавці десь зачаївся жучок,
Що поставило там СБУ.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 14:22:51 ] - відповісти

Про кохання своє говорю, говорю,
З ним тримаюся ще на пдаву,
Ти ж мов той їжачок
Зберігаєш мовчок
І біжиш чомусь в НСПУ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:42:19 ]

Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 16:02:21 ] - відповісти

Василю, привіт. Дякую, що завітав. Натякни прозоріше про "їжачка", будь ласка.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 16:04:16 ] - відповісти

Білявій шоколадці дякую, особливо за турботу про голос. Бо він співаку знадобиться, коли доведеться змагатися з тенорами-солов"ями.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 12:40:23 ] - відповісти

Не сумуйте, романтику милий...
Ще насуплює хмари зима,
А цілунки ті Ваші журливі
Вже долонями гріє Весна.

І надія її барвінково
Проростає в суворий цей час.
Поцілунки повернуться знову
Сонця дотиком ніжним до Вас.

Яблунево заквітне кохання,
Що мовчанням приховував сніг.
Злива радості, перша весняна,
Вам до щастя омиє поріг.


Отправить
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-14 23:20:26 ] - відповісти

Сумний вірш, але після чорної смуги з"являється біла! То нехай Ваш ліричний герой чекає весни і кохає! Посміхніться.

Вже шкарпетки готові, обірву нитки,
На здоров"я, дарую, коханий,
Не хворій, а то я уже чула плітки:
Ти в гаю був з другою до рання.

Обіймався під дубом, промерз до кісток,
Телефон тебе кликав, та марно...
Тільки рвався усе телефонний зв"язок,
То ж сплету тобі светрик я гарний!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-15 19:43:35 ] - відповісти

Ой, дівчата, Ви мене заспокоїли і втішили. Мій ліричний герой утер поетичні "соплі", узяв сокиру і пішов рубати дрова, як Челентано у фільмі "Приборкання строптивого". Я сподіваюсь, Ви знаєте, чого він дрова рубав.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-15 23:57:44 ] - відповісти

Знаємо, знаємо. :))))