ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Небесний знак
Спохмурніло Богове чоло –
Снігопадом небо легким дише,
Вже свинцем його заволокло,
Заляга в гаю епічна тиша.

Тільки захід темним ще не став,
Сяйвом теплим тихо-тихо мліє,
Мов моєї милої вуста
Світяться і ніжно рожевіють.

Я збагну оцього знаку суть –
Це од тебе вість, моя чаклунко,
Родичі-лелеки принесуть
З вирію повітряні цілунки.

8.03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 01:03:01
Переглядів сторінки твору 282
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно, персоніфікована фауна і флора
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 00:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 01:03:57 ]
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-03-09 23:44:29 ] - відповісти

Родичі-лелеки принесуть
З вирію повітряні цілунки... Принесуть!
Напрочуд мелодійно! Ярославе, кожного разу читаю із таким задоволенням!


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-09 23:45:59 ] - відповісти

Такий грізний початок, і таке романтино-чуттєве завершення. Ви вмієте бути загадковим.:)
Чудово, пане Ярославе!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 00:14:51 ] - відповісти

Прекрасне поєднання любові до природи і любові до коханої!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 00:15:03 ] - відповісти

Як не принесуть, Софіє, то науявляю, як учить Вітер! Дякую, що не обминаєш.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 00:17:02 ] - відповісти

Дякую, Адель, не знав, що я такий загадковий! Ви для мене відкриваєте мої нові грані. Що то погляд збоку!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 00:20:55 ] - відповісти

Так, Олесю. Любов - це могутня сила, вона робить нас кращими, а буває - всемогутніми.


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-10 00:45:44 ] - відповісти
Братику!
Ти неперевершений лірик і мрійник!
Чудовий вірш!

Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 00:45:54 ] - відповісти

"епічна тиша" - це монументально... Ярославе.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 00:55:21 ] - відповісти

Еге ж, монументально. І водночас - такий теплий снігопад. Наче злива білих маргариток :)
Вітання, Ярославцю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:04:44 ] - відповісти

Раз так, Оксано, то тоді кидаю гасло: українці-романтики всіх країн, єднайтеся!

Геть із мулу якорі іржаві,
Нидіє на якорі душа,
Б"ються груди об вітри тужаві,
Каравела в мандри вируша.

Як сказав В.Симоненко.

Хай "Каравела мрій" вирушить у свої мандри на "ПМ".
Хто стає під знамена, зголошуйтесь.




Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:07:54 ] - відповісти

Юрію, дякую. Але монументально, це не зовсім романтично. Це - малюнок з натури. Але ж мусить бути і чоловіча твердість поряд з ніжністю, як кажеш, пане десантнику? У мене теж в роду багато військових. З діда-прадіда козаки.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 01:20:50 ] - відповісти

Обов`язково, Друже.
(я правда більше на зенітках знаюся, аніж на спадосхронах :)
Знаєш, якось перший рядок налаштовує на щось дещо інше... - так мені відчулось принаймі...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:11:09 ] - відповісти

Вітаю, Світланко! Радий бачити на моїй сторінці. Ти така тепла, як твоя поезія!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:47:30 ] - відповісти

Я розумію, Юрію, але, може, в тому і парадокси життя: шукаєш одне, а знаходиш інше.


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 11:10:52 ] - відповісти

Гарна замальовка, Ярославе!
Жива та натхненна!
З весняним теплом,
Таня


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 12:08:09 ] - відповісти

Таню, сердечно дякую. Давно Вас не бачив у гостях.
Скоро будуть нові фото з мого вечора, де є і Ви.
Повідомлю додатково.
Із теплом взаємним.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 15:42:02 ] - відповісти

Родичі-лелеки принесуть
З вирію повітряні цілунки
І сюрприз - малесеньке "агу"
Із запасом памперсів у клунку
:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-11 00:30:06 ] - відповісти

О, дякую, Зоряно! Класний експромт із сюрпризом!