Слабка втіха, але знайте, що ми поруч з вами в горе втрати ... і щиро співпереживаємо всій вашій родині! Вічна пам'ять!

Дві червоних сумних троянди
він брату поклав на пухнасту могилу.
Було в нього трему повно й дерева стогнали біло
і звук кольорів мішався із вітами винограду,
що з братом колись ростили.

—Спи мій, ріднесенький Вікторе,
Був ти за батька справжнього , був ти мені й за друга.
Був ти мені захистом — сонцями, промінням, лугом…
Був ти мені і ліками, коли хмарилось долі…
Руки, оце скоцюбились й сльза гаряча поволі
тече… Я її стираю, аж горло перехопило…
Земля хай стане пухом, царствуй, мій брате, сміло,
так, як в людському світі;
серце — червона калина та козарлюга-літо,
може, і там також можна?

Там в небесах у Бога янголи тебе стрінуть,
то я собі тут постОю, коло хреста на колінах.
Ти ж був такий щасливий, коли створив я здобутки!
Як ти мною гордився — бачили усі люди…

Спи там собі спокійно, коли прилетять лелеки,
я принесу тобі, братику, найсолодших цукерок.

Дві червоних сумних троянди
він брату поклав на пухнасту могилу.
Було в нього трему повно й дерева стогнали біло
і звук кольорів мішався із вітами винограду,
що з братом колись ростили.

Я ці слова писала поспіхом, а на вії
солона сльоза затигла та пригадались лілії...
Я ці слова писала нишком своєму колезі,
другу, в якого горе вкрало з десяток весен!

Людей, бо цінують по смерті, врешті, як поетів
Стелиться туман яром… Брат живий на портреті…


Царство небесне. Земля пухом, Вашому брату, Віктору. Хай спочиває спокійно.