Недовіра, бридливість, опаска
Не лишає консьєржа з тих пір,
Коли вслід за сусідською хаскі
Я вівчарку виводжу на двір.
Невідомо чому він лякається
І сторониться нас без кінця,
Адже має горіхову палицю
І в кишеню поклав камінця.
То, невиспаний завжди, нахмуриться,
То, замислений зрідка, зітхне,
Коли хаскі вертається з вулиці,
А вівчарка спиняє мене.
І подалі від входу відштовхує,
Притуляючись щільно до ніг,
Мов здається їй мукою довгою
Повз консьєржа незмінний пробіг.
Я з вахтером отим вже балакав
І просив пояснить хоч би як, –
Чом лякливо обходять собаки
Тих людей, що не люблять собак.
Він стоїть і сопе знепокоєно,
Вимовляючи ввічливо: Ні…
Перед мною махаючи зброєю,
Убачаючи звіра в мені.
18.01.22