ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Відчуття
Cофіївко – оазо у пустелі –
Сховатись ув обіймах дай твоїх,
Хай стануть знов думки мої – веселі…
Краси високої ти – оберіг.

Ростуть невидимі тут імортелі*,
Між ними шлях до вічності проліг.
Жасмину запах, солов`їні трелі,
Наяд закоханих щасливий сміх.

Хоча є грот і сумнівів і страху,
Там глиба-скеля зверху нависа
Трьома опорами «хиткого» даху…

Та домінує все ж таки краса –
На простір вийдеш – станеш мов би птахом,
Що летом пориває в небеса.

*Імортелі – безсмертники.

9-11.07.7519 р. (Від Трипілля) (2011), Умань.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-03-26 22:37:29
Переглядів сторінки твору 253
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.239 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.239 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 00:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-03-26 22:38:19 ]

Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-12 09:37:21 ] - відповісти
Дякую щиро, пане Ярославе, що активно поповнюєте мої ботанічні знання, так би далі жила і не знала що таке імортель.;-)))) Я так думаю, що адміністрації Софіївки пора Вас вводити до штату за популяризацію парку та ще й у віршах. От я, наприклад, із останніх сил тримаюся, щоб не дременути з роботи і їхати до Умані і, впевнена, що я не єдина така.;-))) Ось як надихають Ваші вірші. Дуже сподобалося! З повагою, Патара.

Отправить
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-12 10:09:09 ] - відповісти

Файно!)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-07-12 11:56:37 ] - відповісти

Патаро! Величезне спасибі. Для творчої людини найбільша радість, коли її твори надихають і спонукають читачів до чогось доброго і прекрасного.
Хочу збагатити Вас іще застольними тостами. Тільки в Умані п"ють другу чарку під девізом "друга за друга" тобто друга чарка за друга.
Третя - за жінок, четверта - чоловіків - це відомо, а от друга - за друга - тільки в Умані таке зустрічав. Гадаю, це заслуговує на поширення.
Так що приїздіть у Софіївку і з друзями.
Взаємно з повагою




Отправить
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-12 12:48:44 ] - відповісти

У нас, на Закарпатті, жінки п’ють за ХЧМ!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-07-12 11:57:07 ] - відповісти

Маріанночко! Щиро дякую!))


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-07-12 12:56:15 ] - відповісти

Майстерно, друже. Файно!
А от останній рядок, якщо його подати в такій редакії:
Що летом прориває небеса.
Здається буде легше читатися і органічніше звучатиме.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-07-12 23:49:28 ] - відповісти

А що таке "ХЧМ", Маріанно? Хочу чужого мужа?! Питаю, бо вперше чую.


Отправить
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-07-13 09:42:01 ] - відповісти

За хозяйственную часть мужчин!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-07-12 23:51:24 ] - відповісти

Василю, щиро дякую. "Прориває" - цікавий образ, додає нових барв, але важке слово для звукопису, погодься. Одне слово, подумаю над кінцівкою.


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-07-16 12:56:00 ] - відповісти

"Що летом пориває в небеса" - здається, так би було найкраще...

Чудовий вірш, Ярославе. Направду, пориває за собою в небеса!


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-16 22:53:01 ] - відповісти
Прочитала Твій сонет, Братику, і наче побувала у Софіївці!
І запах жасмину відчула,
і солов'їні трелі, і дзюрчання струмків, шум водоспадів...

ЧУДОВО!!!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-07-17 14:07:54 ] - відповісти

Дякую, Любове! Роблю, як Ви сказали. Хоч кажуть, послухай жінку і зроби навпаки. Але це - не той випадок.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-07-17 14:08:54 ] - відповісти

Дякую, сестричко! Натхнення тобі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-03-27 09:32:27 ]
Прекрасний сонет! Так хочеться поїхати в Софіївку! Після прочитаного особливо!))) Дякую, дорогий Ярославе!