ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Фатум коми (літературна пародія)

...Впіймавши не синицю - журавля,
Не знаєш ти: а що із ним робити?

В яку його кошару приточить:
Чи до овець, чи, краще вже, до птиці?
А він чека, похнюплено стоїть,
Припнутий мотузочком до криниці.

…Та журавель пшениці не клює,
Та журавель не мріє вже, а марить.

На сірі клапті крається блакить,
Приречена у вимірі пласкому.
В НЕВОЛІ ЖИТИ СТРАШНО ВІДПУСТИТЬ.
Прошу тебе: постав, нарешті, кому.

Значення коми Світлана Луцкова

Так нарекли мене – Світлана Лу,
Не грецька, українська я Цірцея,
І виникла у мене раз ідея -
Ловити хлопців гарних в кабалу.

І стала брати карти я до рук,
Й на гущі кави ворожила вволю…
В тенета залетіли: Кучерук,
І Комаров, і Черняхівський Толя...

Але мене не вдовольняло це,
Бо то – літературні все синиці,
Ну ж спробую поставити сильце
Уже для більш поважнішої птиці.

Варила сильне зілля, о-ля-ля,
І привертала словом знову й знову.
І Василя впіймала – Кузанову!!!
Але хотілось ще і журавля.

І ось і він упійманий стоїть,
Припнутий мотузочком до криниці,
В неволі хай живе чи відпустить –
Мордують все думки святі і ниці.

Я приточила – того до овець,
А іншого – уже й либонь до птиці,
В гарему уривається терпець –
До кого ж хіть проснеться в чарівниці?

Хотіла доньку мать од журавля,
Але зазнала враз гіркої долі.
Забула я, що він, чорт, о-ля-ля!
Не плодиться (козак ти бач!) в неволі.

І знову у душі моїй зима,
І не позаздрю більше я – нікому,
Не відала я, де поставить кому,
Ледь в кому не потрапила сама.

Не буду брать в неволю взагалі…
Про це – майбутні вірші та есеї,
Бо сняться все Цірцеї – Одіссеї,
А Лу Світлані – небо й журавлі.

20.12.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-29 13:12:08
Переглядів сторінки твору 235
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 00:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-29 13:12:45 ]

Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 09:03:55 ] - відповісти

Ярославе, я теж люблю цей вірш Світлани. Тепер змушений любити і твою пародію. Вона просто чудова! Написана з любові!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 22:44:14 ] - відповісти

Любите ж ви Світлану!.. У віршах і пародіях :)


Отправить
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 11:53:48 ] - відповісти

Дуже талановито! Спонукає до прочитання оригіналу.


Отправить
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 12:29:55 ] - відповісти

Коли на душу камінь ліг утоми
Й життя тобі набило вже оскому,
Коли ти не потрібний вже нікому -
Так важко відшукати місце комі...


Отправить
Юрій Зозуля (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-20 13:13:32 ] - відповісти
...таке забачивши й відчувши,
залишу слід: "також тут бувший..."
й знов двигаю собою, бо й другою ногою:
"синці (не всі ж синиці...), оскоми, гулі;
під оком, на душі...
- класичної любові
старанні похідні!

Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 22:48:27 ] - відповісти

Не всі синиці - є й Зозулі,
що набивають синці й гулі :))


Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 13:40:28 ] - відповісти

Які обрвзи тут є! Українська Цірцея!
Щиро.


Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 13:41:03 ] - відповісти

Даруйте, оЧЕпатка - образи (не цілю по клавішах).


Отправить
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 13:42:38 ] - відповісти

Кузанова - це, як то кажуть, "зачот" :)))


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 15:58:56 ] - відповісти

Філігранна пародія! Закорінена в суть оригіналу. Вітаю!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 17:57:52 ] - відповісти

Дякую, шляхетний друже і колего, Василю. Радий, що зрозумів і не образився.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 17:59:22 ] - відповісти

Світлано, дякую сердечно.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 18:01:27 ] - відповісти

Наталю, будь те Ви до щастя все ж "влекома",
Тоді, Їй-бо, знайдеться місце комі.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 18:04:09 ] - відповісти

Юрію, земляче, дякую за оригінальний коментар. Натхнення.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 18:06:31 ] - відповісти

Ірино, також землячко, учусь у Вас оригінальності образів. Хай "цірцеїться" у поезії!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 18:08:08 ] - відповісти

До Ю. "препода" Шешуряк,
Я аж од вдячності закляк!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 18:08:52 ] - відповісти

Любове, щиро дякую за тонке поцінування!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-20 18:11:27 ] - відповісти

Прошу шановних колег В.Кучерука, А.Черняхівського та О.Комарова не ображатися, а прийняти все з гумором! Бо якщо серйозно, то із симпатичних синиць теж виростають літературні журавлі, як лебеді із не зовсім симпатичних каченят. Хай пишеться!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-12-20 22:41:50 ] - відповісти

Зараз я Вам, Славку, я-ак вліплю... шістку. По-перше, за відсутність порнографії. По-друге, за присутність моїх любих "вільних журавлів" (хоча не всі, не всі тут є :)) По-третє, за те, що так творчо споглядаєте мою, так би мовити, творчість ( от і пародія, начебто, на один вірш, а згадано, практично, п'ять :))) "Пролетіли" трохи з Кузановою - як його не припинай, та повітрулі визволять :) А от Цірцея - це харашо: на спів і звір біжить :)


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-21 00:09:13 ] - відповісти

Справжній вищий пілотаж, Ярославе! Але небесним птицям це під силу - дано від природи! Дуже класно!ФАЙНО!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-29 13:13:18 ]

Отправить
Юрій Зозуля (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-21 07:37:13 ] - відповісти
...лиш доброму дому,
і не в оскому...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-22 15:35:47 ] - відповісти

Од Вашої, Світлано, "оплеухи"
Нарешті трохи й я воспряну духом.
Моя вибаглива, не буду словом "нити",
Якщо вже й Вас вдалось задовольнити.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-22 15:37:41 ] - відповісти

Іване, щиро вдячний за поцінування, хоч признаюсь, нелегко було піднятись до рівня оригіналу. Хай пишеться.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-12-22 15:39:04 ] - відповісти

Хай доброму дому,
аби не злому,
І в насолоду,
а не в оскому, Юрію!


Отправить
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-12 20:49:05 ] - відповісти

:)))... сонячно, одразу стільки авторів.От що значить пародія з любов*ю, без сарказму! :)))...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-01-12 21:50:27 ] - відповісти

Бувають і такі пародії, Олено. Все залежить від тексту. На Світланину поезію це в мене вже третя пародія. Почитайте ще "Весну Ведмедиці" і "Розраду лицаря". Там є і сарказм. Дякую за таку пильну увагу.