Вона, мов сонця світіння ждане,
До неї кожен колись іде, –
Не знаю досі чим церква манить
До себе душі живі людей.
І невелику, і невисоку,
Неначе диво – не обійти, –
Тут слово Боже несуть пророки,
Почути віще бажаєш ти.
На круглих стінах – шар позолоти,
Гранчастий купол – вінчає хрест, –
Звідкіль не глянеш – вона навпроти
Твоєму зору навперехрест.
Скарбниці віри і місцю прощі
Недовіряти нема підстав, –
Вклонивсь іконам, приклавсь до мощей,
Очистив душу для добрих справ.
Молитви-блиски вогню святого,
Думок єднання та перегук, –
Одвічно вірим найбільше Богу,
І він рятує людей від мук.
23.06.22