В’ється стежка польова
Від села до ставу, –
Дружно родяться слова
Тьмяні та яскраві.
Сохнуть крапельки роси
На похилих стеблах, –
Жайворонків голоси
Деренчать у небі.
Сонце міддю виграє
І лоскоче очі, –
Щедро ллє тепло своє
В день такий урочий.
Ось і верби видно вже
На краю долини, –
Літня спека стереже
Тиховоддя синє.
Прибережний моріжок
Зеленіє рястом, –
Очерету запашок
Тягнеться хвилясто.
Роздягаюся бігом
І пірнаю радо
В глибину, неначе сом
Гожий, товстозадий.
Скаламучена вода
Обіймає плечі
Та, як трісочку, гойда
Організм старечий.
Довго плаваю уздовж
Берегів похилих, –
Мимо лілій, а ще повз
Мокрого настилу.
В бистроплинному житті
Все так розмаїто, –
Та люблю я золоті
Дні стрімкого літа.
Гіркуватість вітерця,
Гомін стоголосий, –
Стільки див пора оця
З року в рік приносить!
29.06.22