ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мессір Лукас
2020.01.17 20:51
*****
Зелена муха – муха гнойова
Між вікон сонно крильцями тріпоче.
Вона жива, о так, іще жива!
На неї хижий кіт націлив очі.

На ложці цукор повагом горить,
Стікає карамеллю до полину,
Я випив три, а може, тридцять три,

Сергій Губерначук
2020.01.17 18:55
Господня молитва – Людині
Людино, Пасхо Золота!
Яйце, невиїдене Змієм!
Твій Бог забрів у болота,
що живляться з Твоїх помиїв!

Твій Бог з драглистого багна
простягує останні руки,
а Ти на крилах з полотна

Володимир Бойко
2020.01.17 16:42
* * *
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.

Але ж – нема
І сліду тих мелодій,

Тетяна Левицька
2020.01.17 14:19
Свинцевий
Збирають думи кучуруги
свинцевих хмар холодну тугу.
Судомить серце, струм зажури
у венах збільшує напругу.

І черв'ячок свердлить віднині,
горіх волоський мізку - думка.
А після мрії голубині

Вікторія Лимарівна
2020.01.17 14:09
Сяюча зiрка
Сяюча зірка у Небі єдина.
Диво з далеких космічних світів.
Саме сьогодні зійшла в надвечір’ї.
Відгук, сполука колишніх життів.

Тих, хто не встиг на землі догоріти!
Хто передчасно в миттєвості зник.
Як відчайдушно хотілося жити!

Козак Дума
2020.01.17 14:00
Біля підніжжя Голгофи
Я – Україна. Я вмираю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Де ті, у кого хата скраю,
хто першим ворога стрічає?
Тону і захлинаюсь у багні…

Я Україна-мати. Мої діти,
куди ви із домівки подались?

Ярослав Чорногуз
2020.01.17 11:45
Благання
Не забирай у мене любу –
Все, доле, у руках твоїх.
Не напились мої ще губи
Її цілунків чарівних.

Не забирай кохану, доле,
Благаю, ні, не забирай.
Життя моє не сповнюй болем…

Серго Сокольник
2020.01.17 11:32
Такі сни...
сюр***

Ніч поринула в сон
Інтернетоновин монітору.
Сон накинув ласо
На думки, і затиснув у шори
На перебіг подій
Погляд зморений сплячого ока...

Микола Соболь
2020.01.17 05:27
Homo sapiens?
Здається розум щось інопланетне.
Для «Homo sapiens» недоступна річ.
Вже не камінням, обстріли – ракетні
Та не шаблями, – кулеметна січ.

Чи може хтось знущається над нами?
Чи буде промінь світла ув імлі?
Дамоклів меч навис над головами

Олексій Кацай
2020.01.16 22:01
Гамаюн
В ніч упурхує птах Гамаюн.
Я себе силуетом окреслюю
і сиджу з марсіанською «Теслою»
поміж обертів космосу й дюн.

До Землі, для авто недосяжної,
Гамаюне, прошу, долети
попри відстаней і самоти,

Іван Потьомкін
2020.01.16 21:43
Дитячі очі
В хмільному вальсі побажань
Пливуть до загсів молоді...
Дитячий сад, ти паузою стань
На їх зритмованій путі.
Найглибші очі – у дітей.
В них – цноти невичерпная криниця.
Долийте ж в свої кухлі, молоді,
Тепер лиш можете рідниться.

Сергій Губерначук
2020.01.16 18:54
Робінзонада
На безлюддя сільських ландшафтів
визвірився собака на цепу,
це доказ моєї бездарності,
прорив свійських кілометрів,
це тиранія великого міста,
множена на нулі сповитух-пупорізок,
що жодну мою думку не приймуть
до складу мовних колізій,

Надія Тарасюк
2020.01.16 14:39
* * *
Чіпкий туман.
Розморена розлука.
Шкребе засмуток, наче кіт у двері…
Тремтливо мревом ходять попід руки
розквітлі душі
наших півмістерій.

Вечірніх зір

Козак Дума
2020.01.16 14:00
Дві сторони медалі
Було завжди відвертим важко жити,
в наш час велика розкіш благородність.
Як любиш правду в вічі говорити –
повинен полюбити і самотність…

Галина Сливка
2020.01.16 11:37
***
Ти не одна, хоч нас лиш по одному,
Ховала душу у жалях і втратах,
Крапки лічила, не шукала коми,
Жадала тверді й виплітала ґрати.
Ти не одна блукала попелищем.
Уже в снігу вчорашнє, щоб заснуло.
Вгорі вітрисько дивну пісню свище.
Іди вперед і залиш

Олександр Сушко
2020.01.16 10:34
Важкі труди
Свята у мене жінка! Роботяща!
А я у неї - форменне ледащо.
Працюю на печі - не так як всі,
Щоб догодить її святій красі.

Мій хрест легкий, її ж тягар – важезний:
коса, сокира із гострющим лезом,
курчата, дві корови, кнур, коза...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12

Тіна Якуб'як
2020.01.08

Янка Кара
2020.01.05

Сергій Зубець
2020.01.01

Ірина Ваврик
2019.12.29

Олена Цип'ящук
2019.12.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Лазірко / Вірші / Емігрантські

 У наймах
Дим очі застелив, в кімнаті мокне світло,
цигарка-за-цигаркою пихтять думки.
Розбавлена вином буденних барв палітра,
міняє кругозір на відстані руки.

Потріскуть з ваги, мов кості, лапи крісла,
забився у куток продавлений диван,
розлізлий черевик будовою прокиснув,
і поки рак з гори не свиснув - б`є дурман.

За склом хлюпоче ніч, від хвиль дерева п`яні,
тут щастя на ковток, півграма теплоти.
Заклинило життя на марнослів`ї "money",
згадалося гніздо, наставлені роти.

Коти, котися, викотися врешті, туго,
бо не довіку тут втинатиму я дні...
Там діти квітнуть, батько ще іде за плугом,
сльозу втирають очі материнські. Ні!

Не треба більше - ні мани, ні "money". Кличе...
та в`яже вузлики дорога, жде пробач...
Яка ж то чайка, що за морем не кигиче?
Яке ж то море, що не чує чайки плач?

12 Грудня 2007

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Василь Шляхтич 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Нестор Мудрий 5 Майстер-клас / Любитель поезії


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-12-13 00:19:59
Переглядів сторінки твору 1847
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.590 / 5.3  (4.990 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.930 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.717
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2019.03.08 16:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Вікторія (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 00:41:43 ]
Мені дуже близький цей вірш...Певно я його зрозуміла по свому...Та так мене певні рядки зачепили за живе, Ось це...За склом хлюпоче ніч, від хвиль дерева п`яні,
тут щастя на ковток і на пів грама теплоти.
Заклинило життя на марно-слові "money",
І ...взагалі перша та друга строфи...
Часом добре себе відчути живою...Дякую Юрію...
З теплом Вікторія...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2007-12-13 02:33:17 ]
Щось не пам"ятаю в твоїй творчості такого ностальгічного настрою.Певно пробило груди на виліт.Їхали на один рік, а світла в цьому тунелі ще не видно.До речі, читав,шо на Тернопілля з січня до вересня прийшло тільки доларів з-за кодону 145 млн ! У два рази більше,ніж бюджет області. Не пропадёт наш скромньій труд!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 05:31:11 ]
Дякую Славцю, Вікторіє,
Образ я узагальнив до рівня пересічного
заробітчанина... Таких тут прототипів є досить.
Але всеж ностальгія існує - куди ж їй дітися?
І час-до-часу тягне...
Бажаю тепла всім,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 08:28:11 ]
Тат чудово Ваші рядки нагадують минуле кожного з нас... Чи хочемо, чи ні, є дні, коли входимо душею і думками в своє пережите життя. Мені дуже сподобався цей вірш. Хай щастить Вам.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-12-13 09:50:46 ]
Прекрасні ідеї, прекрасне бачення, щирість, але таке перенасичення образами, що для читача і місця кудись втиснутись ніби і не залишається? :)
Можливо так воно і є у нинішньому нашому житті, коли потрібно надолужити не зроблене, щонайменше за 100 останніх років.

І ваш скромний труд не пропадає! Помимо бандитского ока уряду й іншої "влади" - йде потік грошей, які українці з розумом вкладають у найнеобхідніше, у фундаментальні речі. І, на Заході України це помітно особливо, йде стрімкий розвиток знизу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Дроздовський (Л.П./М.К.) [ 2007-12-13 11:04:29 ]
Дуже сильний вірш. Та все ж естетику затьмарює соціальне, хоча в цьому вірші це природно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2007-12-13 11:23:14 ]
Юрію, майстерно написано, і тематика дійсно актуальна. Тільки мені через велику довжину 2 і 4 рядків важко читається, наче там 2 склади зайві. І "чуйний" - чи коректний епітет до "пдач"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 11:28:15 ]
У мене такіж враження, як у панни Ванди, Юрію.

Шабаш і бедлам на усіх каналах,
На хвилях усіх і частотах…
Українці ж мої - по світах,
На чорних роботах, -
Від Сакраменто і до Уралу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 16:31:23 ]
Всім дуже вдячний!
Пану Василю, Редакції, Дмитрові, Вандочці і пану Валентину :)
Часу щоби написати поему катма, а хочеться якнайбільше передати...
Я вкоротив на 2 склади з 2/4 рядків - як тепер?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 16:35:40 ]
Україну, Майстерні, потрібно будувати знизу, бо гора є такою, на яку заслуговує низ. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 17:03:48 ]
1."Дим очі переслав, в кімнаті мокне світло,"
2."тут щастя на ковток, пів грама теплоти.
Заклинило життя на марно-слові "money","
1.Мені тут, здається, варто б замінити переслав, бо воно трохи спотворює зміст. Переслати - перестелити. А йдеться ж про те, що дим очі застелив, а не перестелив. Мо, так прямо й написати - дим очі застелив?
2.Тут дехто намагався довести мені що "пів" з іменниками пишеться окремо, але тотальна більшість вже давно пише (і так у школі вчать) разом (за окремими винятками). Тобто: півграма.
Ще думаю чи не варто з "марно-слово" зробити марнослово - марнослівя. Але то може бути тонка гра і авторський задум, а тому не висловлююся категорично.
Коти, котися, викотися врешті, туго,
бо не довіку тут втинатиму я дні...
Там діти квітнуть, батько ще іде за плугом,
сльозу втирають очі материнські. Ні!

Не треба більше - ні мани, ні "money". Кличе...
та в`яже вузлики дорога, жде пробач...
Яка ж то чайка, що за морем не кигиче?
Яке ж то море, що не чує чайки плач?

Цих два катрени сподобалися дуже, - і словами і змістом.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 21:27:04 ]
Дякую п.Валентине,
Замінив :)