ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.12.30 13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.

Олександр Сушко
2025.12.30 07:48
Антитеза

Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.

А каміння ще доста.

Володимир Бойко
2025.12.29 23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало. Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі. Путіфренія – тупикове відгалужен

Олександр Буй
2025.12.29 22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.

Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,

Юрко Бужанин
2025.12.29 14:56
Баба стогне третій день –
Мабуть, помирать зібралась.
Все болить та ще мігрень
Її люто доконала.

Дід у паніку упав,
Лікаря додому клика,
Щоб нарешті підказав

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Сергій Губерначук
2025.12.29 13:10
Чому з небес не впали оксамити?
Чому зірки, немов голівки цвяхів,?
тримають шлейф, земну частину ночі,
пришпиленим з космічною пітьмою?
і не згинаються, з орбіти не щезають,
аби був дунув день і північ скрасив день??

Два білі олені блищать очима в

Віктор Насипаний
2025.12.29 00:56
Питає вчителька: - Де був учора ти?
- Та на уроки йшов, але не зміг прийти.
До школи ліз, вернувсь, бо завірюха зла.
Що роблю крок вперед, то потім два назад.
Згадав, що ви казали в класі нам нераз:
Природа мудра, дбає, думає про нас.
Не наробіть

Олександр Сушко
2025.12.29 00:12
дружня пародія)

Кінець життя


Стукотять по черепу колеса
Напханих бедламом поїздів.
Ось тому я вию, наче песик,

Тетяна Левицька
2025.12.28 22:35
Небритої щоки торкнувся спокій,
вгортає рунами — душі мембрани.
Мій соколе, ясний, блакитноокий,
чом погляд твій заволокли тумани?

Судоми крутенем зв'язали мозок,
встромили рогачі у м'язи кволі.
Зурочення зніму із тебе. Може,

Ярослав Чорногуз
2025.12.28 22:17
Всіх читав та люблю я
Більш Рентгена - Пулюя.

Ніж Малевич - Пимоненко --
Рідний, наче люба ненька.

Скорик більш, ніж Дебюссі -
Почуття хвилює всі.

Олег Герман
2025.12.28 16:43
Місто пахло стерильністю та озоном. У 2045 році ніхто не будував хмарочосів — вони були надто агресивними. Будівлі зберігали свої величезні розміри, однак втратили шпилі та будь-які гострі кути. Архітектуру тепер створювали алгоритми «Комфорт-Плюс», що м’

С М
2025.12.28 15:43
Сьогодня Ніч, Сьогодня Ніч

Брюс Бері був робочий кент
Він обслуговував еконолайн-вен
Жевріло у його очах
Хоча не мав на руках він вен
Вже уночі
як усі йшли додому

Іван Потьомкін
2025.12.28 14:22
– Здоров будь нам, пане Чалий!
Чим ти опечаливсь?
Маєш хату – палац справжній,
Дружину нівроку.
Вже й на батька-запорожця
Дивишся звисока.
Може, тобі, любий Саво,
Не стачає слави?

Євген Федчук
2025.12.28 13:20
Приїхала відпочити бабуся на море.
Привезла свого онука – йому п’ять вже скоро.
Гуляють вони по березі. Хвилі набігають
Та сліди на піску їхні позаду змивають.
Сонце добре припікає. А чайки над ними
Носяться, ледь не чіпляють крилами своїми.
- Що це

Микола Дудар
2025.12.28 13:09
Життя таке як воно є:
Щоб не робив — йому не вгодиш.
І як цвіте, і як гниє —
І те і се в собі хорониш…
Без сліз й без радощів — ніяк.
Без злости трішки сирувате…
З своїм відтіночком на смак
На певний час з небес узяте.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші / Емігрантські

 У наймах
Дим очі застелив, в кімнаті мокне світло,
цигарка-за-цигаркою пихтять думки.
Розбавлена вином буденних барв палітра,
міняє кругозір на відстані руки.

Потріскуть з ваги, мов кості, лапи крісла,
забився у куток продавлений диван,
розлізлий черевик будовою прокиснув,
і поки рак з гори не свиснув - б`є дурман.

За склом хлюпоче ніч, від хвиль дерева п`яні,
тут щастя на ковток, півграма теплоти.
Заклинило життя на марнослів`ї "money",
згадалося гніздо, наставлені роти.

Коти, котися, викотися врешті, туго,
бо не довіку тут втинатиму я дні...
Там діти квітнуть, батько ще іде за плугом,
сльозу втирають очі материнські. Ні!

Не треба більше - ні мани, ні "money". Кличе...
та в`яже вузлики дорога, жде пробач...
Яка ж то чайка, що за морем не кигиче?
Яке ж то море, що не чує чайки плач?

12 Грудня 2007

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Василь Шляхтич 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Нестор Мудрий 5 Майстер-клас / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-12-13 00:19:59
Переглядів сторінки твору 3424
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.590 / 5.3  (5.076 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.717
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.12.19 18:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Вікторія (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 00:41:43 ]
Мені дуже близький цей вірш...Певно я його зрозуміла по свому...Та так мене певні рядки зачепили за живе, Ось це...За склом хлюпоче ніч, від хвиль дерева п`яні,
тут щастя на ковток і на пів грама теплоти.
Заклинило життя на марно-слові "money",
І ...взагалі перша та друга строфи...
Часом добре себе відчути живою...Дякую Юрію...
З теплом Вікторія...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2007-12-13 02:33:17 ]
Щось не пам"ятаю в твоїй творчості такого ностальгічного настрою.Певно пробило груди на виліт.Їхали на один рік, а світла в цьому тунелі ще не видно.До речі, читав,шо на Тернопілля з січня до вересня прийшло тільки доларів з-за кодону 145 млн ! У два рази більше,ніж бюджет області. Не пропадёт наш скромньій труд!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 05:31:11 ]
Дякую Славцю, Вікторіє,
Образ я узагальнив до рівня пересічного
заробітчанина... Таких тут прототипів є досить.
Але всеж ностальгія існує - куди ж їй дітися?
І час-до-часу тягне...
Бажаю тепла всім,
Л.Ю. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 08:28:11 ]
Тат чудово Ваші рядки нагадують минуле кожного з нас... Чи хочемо, чи ні, є дні, коли входимо душею і думками в своє пережите життя. Мені дуже сподобався цей вірш. Хай щастить Вам.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-12-13 09:50:46 ]
Прекрасні ідеї, прекрасне бачення, щирість, але таке перенасичення образами, що для читача і місця кудись втиснутись ніби і не залишається? :)
Можливо так воно і є у нинішньому нашому житті, коли потрібно надолужити не зроблене, щонайменше за 100 останніх років.

І ваш скромний труд не пропадає! Помимо бандитского ока уряду й іншої "влади" - йде потік грошей, які українці з розумом вкладають у найнеобхідніше, у фундаментальні речі. І, на Заході України це помітно особливо, йде стрімкий розвиток знизу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Дмитро Дроздовський (Л.П./М.К.) [ 2007-12-13 11:04:29 ]
Дуже сильний вірш. Та все ж естетику затьмарює соціальне, хоча в цьому вірші це природно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2007-12-13 11:23:14 ]
Юрію, майстерно написано, і тематика дійсно актуальна. Тільки мені через велику довжину 2 і 4 рядків важко читається, наче там 2 склади зайві. І "чуйний" - чи коректний епітет до "пдач"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 11:28:15 ]
У мене такіж враження, як у панни Ванди, Юрію.

Шабаш і бедлам на усіх каналах,
На хвилях усіх і частотах…
Українці ж мої - по світах,
На чорних роботах, -
Від Сакраменто і до Уралу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 16:31:23 ]
Всім дуже вдячний!
Пану Василю, Редакції, Дмитрові, Вандочці і пану Валентину :)
Часу щоби написати поему катма, а хочеться якнайбільше передати...
Я вкоротив на 2 склади з 2/4 рядків - як тепер?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 17:03:48 ]
1."Дим очі переслав, в кімнаті мокне світло,"
2."тут щастя на ковток, пів грама теплоти.
Заклинило життя на марно-слові "money","
1.Мені тут, здається, варто б замінити переслав, бо воно трохи спотворює зміст. Переслати - перестелити. А йдеться ж про те, що дим очі застелив, а не перестелив. Мо, так прямо й написати - дим очі застелив?
2.Тут дехто намагався довести мені що "пів" з іменниками пишеться окремо, але тотальна більшість вже давно пише (і так у школі вчать) разом (за окремими винятками). Тобто: півграма.
Ще думаю чи не варто з "марно-слово" зробити марнослово - марнослівя. Але то може бути тонка гра і авторський задум, а тому не висловлююся категорично.
Коти, котися, викотися врешті, туго,
бо не довіку тут втинатиму я дні...
Там діти квітнуть, батько ще іде за плугом,
сльозу втирають очі материнські. Ні!

Не треба більше - ні мани, ні "money". Кличе...
та в`яже вузлики дорога, жде пробач...
Яка ж то чайка, що за морем не кигиче?
Яке ж то море, що не чує чайки плач?

Цих два катрени сподобалися дуже, - і словами і змістом.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-13 21:27:04 ]
Дякую п.Валентине,
Замінив :)