Валентине, буває так, що твори достатньо одноманітні, щоби вирізняти їх різними оцінками. А буває, що читачі не звертають увагу на авторський доробок. Буває і не цікаво, правда ж?

Так чи інакше тут, як на мене, два шляхи - перший, пам'ятаючи, що це сторінка вибраної авторської поезії, намагатися акуратно подавати найкращі свої твори. Другий шлях - не очікувати з моря погоди, а, наприклад, як той же наш шановний В. Марач, просто наповнювати свої сторінки змістом. Це ж найголовніше - наша віртуальна бібліотечка. Все інше ніби супутнє?

Пане Олександре, після модернізації ресурсу буде не одна, а декілька десятків головних сторінок, де кожен зможе довше побути на видноті.
Утім, це, як на мене, не так важливо, якість і краса поетичного слова - ось, ніби, основні аргументи. І рими - не головне, рими тільки наслідок місця існування ваших світів, так?
Якщо писати про цікаві речі (перебувати в цікавих світах), то ваш читач, напевно, прийде до вас, де б ви не були.

Розмова перенесена з іншої сторінки

Спасибі за пізнання частинки Вашого світогляду, пане Серже, та не зовсім точних порівнянь.
Про диктанти ж нема мови, хоча доброзичливі колеги іноді щиро надиктовують свої варіанти моїх, наприклад, невдалих рядків - і я прислуховуюсь.
І ми з Вами нещодавно творчо подискутували біля Вашого вірша. Без образ, на високому рівні культури риторики та взаєморозуміння. Лише безрезультативно. Нічого в тому творі попри поради не змінилося.
Дійсно - а нащо? Є оцінка, є авторитет - то і досить. Солов'ям місце на гілках, лисам - біля виноградних лозин осінньої пори року, а публіці - в залі. Аплодувати чи кидатись томатами. Логічно.
Думку про мене як КОРЕКТОРа не коментую. Існують прописані правила коментування, з якими я вчора міцно познайомився. Про себе ніяких Пі-Арів, тобто - ні слова. Ні гу-гу.
Скажу просто про коректора. Абстрактно. Ним може стати будь-яка грамотна людина. Автору, який йому довірив свій твір, він є корисним фахівцем. За його роботу він ще йому і приплатить авансом з майбутніх фінансових здобутків.
Автору, який довірив свій твір колегам, читачам, мабуть, щира думка про не зовсім системно, а не випадково, невірно написані слова та пропущені коми, може, вона бути і неприємною. А хто в цьому винен?
Тут мною не говорить ПОЕТ. Знову про себе не можна говорити. Правила коментування десь і досі існують на головній сторінці. Вірні вони.
Я тут - учасник дискусії, яка ризикує стати безплідною.
Про глибину думок та почуттів, які отримують читачі, вони (читачі) авторові пишуть. Як один з них і зробив це вчора і сьогодні.
А потім він ще і побачив нове місце дискусії в іншому місці.
За що і дякую, і - ні.
Бо я вже збирався згорнути цю тему. Вірш мене є недописаний, а я вже третій день токую.
Творчої наснаги, пане Серже :-)

:-) Ніяких образ не може бути - не для цього спілкуємося.
В тому і справа, що вірші бувають непогані, а кульгає грамотність, що і робить поезію непоезією в тому вигляді, в якому вона потрапляє мені на очі як читачу. Вона може бути текстами для кобзи чи поезією для декламування. Тобто - поезією. В цих випадках коми губляться і помилки - теж.
Я не радикально стверджую про непоетичність до тих пір, поки не стану пророком :-)
З коректорством мені хотілося б розпрощатися, бо наживу ворогів :-)

Редакцію розумію. Вас - в її складі - також.
Вам теж всього найкращого.

Шановні колеги, як ви вже напевно зауважили, у нас з'явилися сторінки для коментарів, якщо вони не коректно працюватимуть - дайте знати.

Воно то зручно, але тепер пагано видно останні коменти, чи я ще не розібралась?

Варю, погано це як? Останні коментарі - завше внизу сторінки коментарів.

Ви праві, Варю, ми оптимізуємо вигляд сторінок коментарів.

Дякую))

До речі, вірші нашої Наталії Вірлени-Дьомової, схоже, будуть невдовзі надруковані в недавно створеному паперовому літературно-художньому журналі "Київська Русь", гол.редактор Дмитро Стус. http://www.volyn.com.ua/?rub=11&article=0&arch=594

Приємно, що вірші Наталії були знайдені і вибрані для друку саме на нашому сайті. :)
Власне, цю роботу за моїми даними проводили Мойсей Фішбейн і Дмитро Стус.

Шановні колеги, з метою подальшого вдосконалення "Майстерень", посилення редакторського колективу, адміністрація запропонувала Володимиру Гнєушеву стати одним із наших редакторів.
Щиро сподіваємось на згоду пана Володимира. Напрямки поетичних зацікавлень поета - розширюють наші обрії, майстерність - помічна, досвід - відчутний.

РМ, поясніть, б-л, що таке "майстерність - помічна"

Я бачу ті чи інші поетичні рішення у віршах пана Володимира, і вони для мене є корисними. Фактично йдеться про авторський стиль відтворення краси. Він у кожного свій.
І для кожного мистецького поетичного напрямку "методологія" рішень, як на мене, певним чином відрізняється.
Отож, автори, близькі до Романтизму, Романтичного експресіонізму і не тільки до них, матимуть нагоду перейняти корисний досвід.

А ви не боїтесь еклектизму, якщо оті автори почнуть "корисний досвід" переймати? Безумовно, кожний має право на свій шлях, але чи варто з цих окремих шляхів робити парк відпочинку?

Ні, Любочко. Якщо комусь той чи інший напрямок не по душі, то, як мені здається, такий поціновувач і не побачить і не перейме відповідних "чужих" рішень.
Взагалі, адміністрація вважає, що основний позитив од редакторського колективу - від розмаїття творчого досвіду, творчих уподобань. Подальший авторський мистецький рух у цих напрямках.

Значить, я неправильно зрозуміла ваше "Отож, автори, близькі до Романтизму, Романтичного експресіонізму і не тільки до них, матимуть нагоду перейняти корисний досвід" :)) Б’юся, як отець Федір, головою об фікус :)))

О, Любочко, багато би віддав аби бачити вживу таку авангардну картину :))
Звичайно, я роблю круги, шукаючи сліди істини, сподіваючись, що її вісь у меншому колі :)