Гарно! Одначе, трохи попридираюсь: "На одрі я скруті й журбі" може тут " у скруті? І, як на мене, з наголосом все гаразд, коли "для братів, які гризлись, мов лютії пси". І отут краще з розміром, якщо "Знав я польську і грецьку, німецьку й латину,". Та всеж, дуже сильний вірш.
P.s. Відповіть про Маяковського за мною.

Валентине, чудуюся широті Вашого творчого діапазону - від карамельок до речей серйозних і вічних. Оце, вона, її високість Поезія, власною персоною, хай хтось би й заперечував.
Ви не повірите, моя мама народилася у Дермані, бачила Уласа Самчука. Щороку у вересні Дермань зустрічає Самчукове свято.
Вірш - класика. Вам не здається, що перший рядок просить зміни ритму: ніч приходить у Дермань? Далі дієслова легко змінити - "одяга власяницю", "сповива монастир"? Так дітям у школі буде легше вчити напам'ять. Щиро - ЛР.

Дуже вдячний за поради, пані Лесю і пане Павле за "придирки". Пані Лесю, я не знав тоді наголосу у назві Дермані та й тепер щось сумніваюся... Зараз перегляну і щось виправлю.

Пане Павле, здається тоді німецької як окремої мови ще не було, а німці і жиди користувалися так званою чорною латиною. Принаймні, біографи Смотрицького не згадують, що Мелетій знав і користувався німецькою. Тоді латина була міжнародною мовою, і навіть полковники Богдана Хмельницького писали листи московським воєводам латиною, на що останні скаржилися цареві та просили тлумача.

"Дермань" має наголос на першому складі

Тепер так, пані Оксано. А тоді? Що значить це слово?

За переказами, Дермань спочатку іменували Дрімань, бо ніби на цьому місці у час миттєвої "дрімоти" острізький князь ледь не став жертвою хижого звіра. Розповідають інше: тут, де село, люди, готуючи місце для посівів, казали - "Дери й май!", тобто очищай землю від хащів і матимеш добро". Звідси, мовляв, початкове "Дермай", потім "Дерман". А ще кажуть: тут, де село Демань, загинув і похований турецький воєвода Дерман.
Коли вірити цим переказам, то наголосу на першому складі не повинно б бути. Очевидно цей теперішній наголос - наслідок польського впливу.

Це родове село моєї бабусі.... Наголос міг змінитися, бо село було вщент спалене, а люди вивезені у Сибір... Нинішнє село відродилося з попелу... В таких перипетіях наголос міг змінитися не раз. Але та Дермань, про яку пам'ятають люди, у якій була перша друкарня, носила наголос на першому складі :)

То та Дермань чи той дермань?
Випускники Волинської духовної семінарії ганнопільського періоду її існування були організаторами та вчителями Дерманського (що на Рівненщині) Парафіяльного та Повітового училищ. 16 і 29 червня 1833 року в с. Дермань з м. Аннополя були відправлені два студенти, які щойно закінчили Семінарію – Михайло Лучицький та Тимофій Романовський. Перший з них був призначений тимчасово виконувати обов’язки вчителя вищого відділення та наглядати за поведінкою учнів Повітового й Парафіяльного училищ, а другий – вчителем 1-го класу Парафіяльного училища. Ці ж випускники семінарії мали приготувати усе необхідне для відкриття училищ.
До цих училищ у с. Дермань з м. Аннополя за розпорядженням Волинського духовного правління (постановою 25 від 25 червня 1833 року) були переведені ті учні, які були родом з Дубнівського, Рівненського, Луцького, Володимирського та Ковельського повітів, а також туди мали поступати на навчання діти, що досягли шкільного віку, з Дубнівського та Рівненського повітів та з тих благочиній Луцького повіту, які ближчі до с. Дермань, аніж до міста Ковеля. За цією постановою з Острозьких, що в Аннополі, училищ було переведено у Дерманські училища 159 учнів, а саме: 53 – вище відділення Повітового училища, 51 – у нижче, 31- у 2-й клас та 24 – у 1-й клас Парафіяльного училища.
(це - з моєї розвідки "Забута столиця волинського православя")

Я змалку знаю про жіночий рід цієї назви. Тільки що була здивована чоловічим родом. Точніше зможу відповісти завтра - запитаю у старійшин нашого роду :)

Дякую, пані Лесю і пані Оксано за цікаві коментарі. Бачите, як ми усі поріднені. Шкода, що у мене наголос не той... Вірш друкувався у "Жовтні" 1988 року. Тоді це було намаганням "реабілітувати" Мелетія Смотрицького - патріота України, якого раз прокляли католики і двічі православні... А він казав, що не віра робить русина русином, а кров.

Так, пані Лесю, у ті часи, коли пан Валентин написав свій вірш, навіть просто вимовляти слово "Дермань" було заборонено... Не сперечатимуся з вами щодо роду, одне і те ж слово часто сприймається по-різному... І я, і старійшини мого роду (нині питалася) знаємо жіночий рід назви цього села, ваша мама знає чоловічий... Головне, що жива пам'ять про Дермань і що село ожило ... ))

Пане Ляшкевичу, ще раз звертаю увагу на поведінку Нахмана Критуса, який порушує правила коментування і оцінювання.

Критусе, ви, мабуть, придворний блазень у РМ, бо щось ніхто на ваші витівки не реагує.

Критусе, ваші матюки я викинув.