Юль, приємно бачити тебе з новим сильним твором. Є крихітні зауваги - можна?

Ага, дякую, щойно написався. Можна зауваги, але спочатку дай відповідь на власній сторінці:)

Уже відповіла :)
Зауваги:
-наголос "зсерЕдини", тому можна замінити на щось типу "СерЕдину з"їдає без зупину" ?
-Мій світ навколішки опуститься: "Візьми!" (два зайві склади) - може, "впаде навколішки"?

Гарна композиція, мимоволі примушує відчути біль разом із героїнею твору...

Змінила, дякую, наголоси - моя хвороба: пишу, як говорю, а говорю, як чую, від інших...
Склади ті зайві мені особисто не заважали, але і не були принциповими. Тепер вже і не заважатимуть нікому.:))

О, наголоси - це не тільки твоя проблема, повір...:)

Навіть страшно запитати, ЩО дає наснагу до написання віршів такого драматичного змісту. Тим більше дивує жіночо-легковажне "ага...щойно написався". Через це "щойно" і рима останнього рядка накульгує. А я то вже проникся емпатією, повірив, що "через душу" вірш пройшов... А тут "щойно написався" - і в інтернет! Шкода, вірш хороший.

Йой, хлопці, "через душу - до Інтернету" - це ж сучасність! ;) Куди мені його, скажіть на милість, писати, як я папірчики всі гублю за три секунди?! А "написався" - бо... бо написався! Я ж їх не прошу мені у голову лізти і боліти там, доки не викинеш на папір чи оцю ось сторінку?!
Наснага приходить коли завгодно, сама. Знаєте, це як англійці кажуть "love is like a luck, it doesn't like to be chased", так і натхнення, сидиш, документ вичитуєш, а потім - бац! - і починаєш по ньому писати. Бо болить... Ось і все, не ображайтесь тільки, добре?:)

О, Володимире, у мене сьогодні просто день запитань і відкриттів, тож запитаю і у Вас: що таке емпатія? :)Бо словнники мені чомусь не відкриваються зараз, а я злякалась, що з Вами щось негаразд.:(

А порожні очі Вам не подобаються через "затертість" кліше чи по змісту? Бо мені цей вираз не подобається і по-перше, і по-друге, але більш досконалий якийсь і сильніший образ поки що не знаходиться.:( Певно, наснага пішла вже десь на пиво...:))))

Дуже дякую, Редакціє, за пояснення. Так, дійсно, підказки немає... Але у даному випадку її може і не бути, бо я сама ще не знаю, що мало б бути далі, мить чи вічність... А хто знає, той, як казала колись Наточка Вірлена "хай зробить краще за нас"...Якщо самі не сподобимось...:)

До речі, вірші нашої Наталії Вірлени-Дьомової, схоже, будуть невдовзі надруковані в недавно створеному паперовому літературно-художньому журналі "Київська Русь", гол.редактор Дмитро Стус. http://www.volyn.com.ua/?rub=11&article=0&arch=594

Приємно, що вірші Наталії були знайдені і вибрані для друку саме на нашому сайті. :)
Власне, цю роботу за моїми даними проводили Мойсей Фішбейн і Дмитро Стус.

Дуже за неї рада! Сподіваюсь, вона же про це знає?
Якщо Ната прийде на зустріч 3.02., може її якось привітати? Не маю на увазі "Привіт, ти вже, кажуть, друкуєшся", - а... не знаю, вірші на її честь почитати чи що?:)

Крутий задум, але, боюсь, ми її тільки налякаємо цим. Може краще трішки зачекати, а потім вимагати пляшку, о!

Емпатія- термін з психології, означає вміння перейнятися болем, проблемами іншої людини.

Гарний віршик, пані Юліє. У Вас їх багато - я навіть не знав, з якого почати знайомитись з Вашою творчістю. Є користь від того, що побачиш, крім свого, тим більше - від таких віршів. Дякую.
Хай Вас моя оцінка не бентежить. Вона - щира.

Бентежить, щиро кажучи...
Але дякую, пане Олесю!:)

Хай не бентежить. Не знаю, чи є у Вас друковані видання, чи нема, але вірш гарний. Я ж вештаюсь сайтом, придивляюсь, хто що і як пише. Іноді здажться, що вірші пишуться не ВІД ЧОГО, а ДЛЯ ЧОГО.
А краще було б - щоб від себе і для нас, читачів. Їм не подобається, то і є це приводом до того, щоб прислухатися. Ось я ТАМ і прислухався. Успіхів Вам, Юліє.