Колеги, долучайтесь, ставайте знаменитими драматургами!
Наша модерністично-іронічна композиція направлена на висвітлення у темній аудиторії злістних питань
б) відновлення почуття патріотизму та національної гідності українця;
- в) видатні історичні події та постаті України;
- г) пошуки національної та об’єднавчої ідеї;
- д) проблеми сучасного громадянського суспільства.
і звісно, головного питання
- а) кохання, і ще раз кохання, на тлі кохання.

Дійові особи та виконавці:

1. Голоси - за кадром (на всю неньку).
2. Іван - характерний герой народного епосу;
3. Катя - Іванова дружина (перша?);
4. Зеньо - а також чорт, характерний герой народного епосу;
5. Леся - Зеньова тітонька, з пекла (міста Львова);
6. Ярослав Нечуйвітер - лікар швидкої, представник світлих сил;
7. Варя - руденька медсестричка (німфа рівнин?);
8. Ніка - зеленоока медсестричка (німфа лісів?);
9. Босс - сам Сатана.
Та інші герої...

_{Забуте цивілізацією село Ловеласи. Камера вихоплює рух на дні найглибшої у світі депресії - це наш Іван, який, наче той Ілля Муромець таки збирається вийти з хати, уперше після смерті колгоспу "Ставка Ілліча".}

СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”

1 (Жорж Дикий і В.Л.)
- Глянь, Іване, пика п'яна, на Європу - сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...
2
Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України...”. А навколо: хелувіни,
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

- Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті!
- Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, - останню склянку.

3
Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.
4
Голоси його турбують, похмелитись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім з „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

Мавка нудиться, воліє
парубка, а той дуріє.
І ні дзень, ні кукурік,
нежиті і тій гаплик. (/Жорж Дикий і В.Л.)

5 (Варвара Черезова)
Душу-серденько ятрить, мавка, хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоби піти гуляти – мавці данину віддати,
оковиту хлепче він – лине склянок передзвін.
6
Огірочком заїдає, Катьку тихим словом лає,
щоб гикнулось їй, заразі, на чужому перелазі!
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Лихо правди не приспить. А на дворі пес гарчить.

- Бідній мавці – чорний ліс!
- Де стежки поплутав біс!
- Де і Лісовик втопився!
- „Мавко, мавко”, так журився! (/ Варвара Черезова)

7 (Зеньо Збитий)
Ша! дорога круторога - чорт криві волочить ноги,
біціклєти "брум" бурмоче, масло у поршнях шкваркоче,
в шоломі глухім, як в танку, ледь піддатий з позаранку,
в галіфе на вид зеленім пре до Йвана в гості Зеньо.
8
Ось село, а ось і брама. Треба зустріч остограмить -
путню завести розмову про господу два-три слова
вставити членороздільно, перейти на тему спільну -
як бідося ломить руки, а жінки (пардон) - гадюки.

- Бог допомагай, Іване!
Не лупи очей, баране.
І витягує за вухо
обідонену сивуху. (/ Зеньо)

9 (В.Л.)
Так у Неньці повелося, гонять з буряка й колосся,
гонять з цукру, і зі сливи - для душі, не для наживи.
Словом, пити в нас не ново, бо однаково „хреново”:
є душа - життя не має, є життя – душа страждає.
10
Наче дідько щастя викрав! І клубочить туга звикла
в грудях, як надворі хуга, і здається краще друга
не знайти, аніж в стакані, як не в грудях, то в гортані!
Але щастя в того ж чорта, віддавай підступна морда!

- Прикро на душі Івану,
що дійшов до краю сп’яну!
- Гляньте гість наш у вікні
хвіст ховає в убранні! (/ В.Л.)

11 (Зеньо Збиток)
Оножилась біціклєта, Зеньо витягнув з планшета
ковбасу, шмат солонини, запальничку, Верховину,
карамельку на солодке, мавки перса звислі з фотки.
З куртки вивалився бебух, на паркан відляв потребу...
12
-Слухай но, Іване, віриш? - хлоп без баби - кінь без фіри,
як літак без бензобака, без намордника собака.
- Пий-гуляй та веселися... Чорт під мухою вселився
і пливе язик в етері, що ні в кут не йде ні в двері.

- Від спідниць світ баламутить -
ним масонське кодло крутить,
все, що в скрутку полюбляє
на борщі хлопів лапає! (/Зеньо Збиток)

13 (В.Л)
Та Івана не проймає, Зеня він за хвіст хапає.
- Звідки в тебе це, небоже? Щоби виросло - не схоже.
Дай-но голову - і роги, - ти диви який! А ноги?
Та не сіпайся, скоромний – я тобі не преподобний.
14
- А цікаво, Зеню, в хаті ти з’явився ще за Каті?
І пішли про службу в знаті за кордоном ляси кляті!
Годі вже крутитись-витись - не чортам зі мною битись!
Хрест натільний і молитва, і скінчилась скора битва.

- Вибирай мармизо сиза:
або з твого дармовиса
роблю виріб Фаберже
або ми у Каті! Вже! (/В.Л)

15 (Зеньо Збитий)
- Бійся біса! Плоть - не гума! Що то за манери, куме?
Я ж до Тебе, як по душу... Ти ж зкогучений і дусиш,
Тягнеш, мов кота за хвіст комсомольський активіст.
Йойкіт, танець папуаса під музончик ВВ-пляса.
16
Барабуми, барабами - боком лізуть остограми.
- Із якого гною муха перейшлась тобі по вуху,
провела водою вила та за язика вкусила?
Постривай, вчухнись Іванцю! - досить маю диких танців.

Летимо! Скоріше в кочі -
ранок мчить назустріч ночі,
а мені до мавки в гості
нині ще - зігріти кості! (/Зеньо Збитий)


СЦЕНА 2, Америка, Нью-Йорк.

17(Зеньо Збиток і В.Л.)
Ось вона - Блаженна Терра, дує в цівку револьвера,
від Маямі до Аляски, від попа до попуаски.
Позліталися, як мухи, на зелену бормотуху -
схід Європи, африканці, рій китайців в жовтих штанцях,
18
в касти втиснуті індуси, друзи, гузи, гагаузи...
Кожен лізе, тягне, пхає, збоку, знизу, як до раю.
А задарма тут немає. Навіть пес „за так” не лає.
Все за гроші, в наймах доля – в кожного своя неволя.

Має ж хтось тому вельможі
будувати замки гожі,
дупками трясти у барі,
продаватись на бульварі?..

19
Впились в небо хмарочоси. Вусебіч реклама косить.
По Бродвею люд гуляє. Мчить сабвей над автоплаєм.
Sic, Нью-Йорк! Гарчить кокетно! До всього амбівалентно.
Можна жити - Тихо. В славі. За свої, чи за лукаві.

20
Станція "Столиця Світу". Приземляємося!

Вітер

ляпаси дає по морді - по-слов’янському мажорні.
Коментатор: - Брайтон Біч, не важливо день чи ніч
все доступно, прошу пана, можна з рана і до рана.

Дякуй за посадку бісу!
Ти ж важкий такий, гульвісо, -
а якби я навернувся,
карку на шляху позбувся?
21
- Досить Зеню! Де, барбосе, моя Катя?

- Катька? В Боса.

Бачиш, там, вгорі, палати? Можемо туди злітати.
Будемо там, як два півня - перегаром тхне шпаківня,
пики бриті місяць тому... Може спершу зняти втому?
22
І свербить чогось у носі – певно зустріч з мафіозі.
То тобі не в клуб на дриги. Краще спершу до бариги -
фрак позичити, помитись, поголитись, підпахнитись.
Щоб, лягаючи до гробу, мати хоч-якусь подобу.

Що, Іване, серце мовить?
Чорт не батько, не неволить!
Може інше до пуття?
Зачнемо таке життя!

23 (В.Л.)
- Наковтався, Зеню, згуби, чортові заліз у зуби.
Та негоже відступати, як гадаєш? Здатен стати
в розмір персня на мізинцю? Бо так явно, нечестивцю,
нам не личить далі в парі вештатись на цім базарі.
24
А відтак - на очі Каті, сумніви долати кляті.
Не тремтіти ж перед нею? як не як, були сім’єю!
Не прилизаний – дурниця, фрак також - я ж не жениться,
а, можливо, навпаки. Наряджатись не з руки!

- Тпру, Іване, спокійніше,
і з фостом моїм ніжніше!
Договору ще нема,
не служити ж задарма! (/В.Л.)

25(Зеньо Збиток)
-Ось папір, перо, печатка, від кінця і до початку
текст угоди - метр сорок (зуби тягнуть з віскі корок,
із кишені дві гранчатки витягає для піддатки,
бісове вливає зілля, наче дружба на весіллі).

26
-Треба тут, де пише "хочу", власноручно приторочить,
чітко на папір нанести - або підпис, або хрестик.
Доки житимеш , Іване - чорт із-під землі дістане
що душі Твоїй збагнеться (а з кишені дуля пнеться).

-Я, Іван... (під ніс читає)
гм-гм-гм... та й обіцяю
як вже час прийде вмирати
душу, бісобі віддати. (/Зеньо Збиток)

27 (В.Л.)
Доки житиму... Ах Зеню, наче вже на бюлетеню.
Ми з тобою стільки пили, що навряд чи в мене сили
стачить довго „царювати”. А безсмертя зможеш дати?
- Ні! То справа Вельзевула, в мене тілько звична „булла”.

28
- Зеню, ось скажи мені, щойно ти промовив „ні”,
то тебе за це похвалять, чи в смолі пекельній зварять?
То ж бо. Дай мені збагнути, як з усім тим далі бути,
маю спершу в Каті взнати чи ж бо душу віддавати.

(Голоси)
- Як казала відьма Клава -
шлюб не завше перва справа!
- В кожній жінці - хтивий змій!
- Дайте ж слово молодій!

29
-Ось тобі чортяче слово!!! Зеньо зменшився раптово,
блиснув, наче риба в банці перснем золотим на пальці.
Пропищав: тепер летімо!.. Світ здригнувся - грубо, зримо
і спинився в дивнім місці, на імпрезі урочистій.

30
- Я ж казав тобі, Іване, волиняцький партизане,
вся тусня у фраках, строго! Втім, поглянь і ми – нічого!..
Та Івану не до знаті - поглядом припав до Каті,
- Катю! В мене слів нема, літом зникла – вже зима...

(Голоси)
- Певно цар тут бал приймає.
- Водна гладь у вікнах сяє.
- Ах, як гарно Катя вбрана!
- Жаль, не признає, Івана! :(

31
(В.Л.)
Просто мимо йде, повз нього - неприступно, сухо, строго.
- Катю, зачекай, куди ти? Та її не зупинити.
- Йване, не роби дурниці, тут-бо не дають по пиці...
- Катю, може чим образив, то пробач, за викрутаси...
32
- Хто ви? З вами я раніше не стрічалася? - Пильніше
глянула Івану в очі, посміхнулась, - Всі охочі
тут зі мною час втрачати, а не з виглядом курчати
перед нашим Доном в п’яти жовті дзьобики ховати...

- Дон сьогодні друг жаданий!
- Це тому, що в дупу п’яний.
- Може так, а може й ні.
- Ось він, очі до землі!

33-34 (допишеться)
Наче чорний вихор - з риком і пекельним п’яним гиком,
ввалюється натовп в залу, попереду вершник, з шалу
в усі боки злото-срібло мече і гукає хрипло:
- Всім даю озолотитись, й тим від мене відкупитись!

- Не помітив серед верзень,
як злетів із пальця Перстень!
- Йван каблучку підіймає,
одягає, і вклякає! (/В.Л.)

(Зеньо)
35
Бал кипить від нечистоти - вади, лиха та гидоти,
упирі та вурдулаки, аси забивання баків,
відьми, мафіозні клани, проститутки, наркомани,
лапуни та лаподаї, посіпак добротна зграя.
36
Поміж ними Зеньо ходить та хвостом поважно водить,
вливши крові до бокалу, нанизивши ніжне сало,
до Івана шмиг під вухо та , мов муха-цикотуха:
-Ти чого, як гріх на душу, гапишся - Твоя Катюша?

Не крутись, мов кілька в банці!
Обіймеш Катюху в танці,
лиш, як Договір задієш!
Сам вернути не зумієш! (/Зеньо)

37 (В.Л.)
- Досить Зеню. Далі проза. В мене перстень цього, Боса,
він казав - що подарунок, а для мене – і рятунок.
Дай-но руку, Катю, тому, хто тебе верне додому!
Я тепер при їхній силі – раду дам собі і милій!
38
Пізно хлопче, на мені клятва дідьку на крові,
і додому не охота, там кругом одна жеброта...
Та Іван її стискає у обіймах і зникає.
Зеньо теж. А з ними й ми йдемо з балу Сатани.

- Та вона ж його не любить,
Дідька в кожнім сні голубить!
- Викинь перстень Сатани!
- Підступ? Боже борони! (/В.Л.)

Кінець сцени другої?

Утім, ситуація схоже патова:
Іван повертається додому з жінкою, яка ніби Івана вже і не любить, Івана і Зеня любить мавка, і всі інші вірні Україні жінки, а також плани на нього (них) має бісова тітонька Леся, як на диво, молодша за Івана, та Зеня роки на 2-3, але в Івана є бісова каблучка, з якою він може робити все, що хоче, а також вірний „друг” Зеньо, що влип у немилість Сатани, провівши Івана тайком на бал, де Іван „отримав у подарунок” цю каблучку.

Працюємо" над Сценою 3

СЦЕНА 3 Прощавай Катю!..

_{Забуте всіма на світі село. Хоча й неподалік від райцентру, але з цих боліт все, що могло повзти, вже виповзло. Одна лише Іванова садиба яскраво палає вогнями на тлі відключеного від електрики району. Вірніше, електрику нещодавно включили, але якраз перед цим запроданці позрізали і здали на брухт всю електромережу. І переплавили цю електромережу вже у печах інші запроданці. Темінь неопалеозою над радісним колись районом. Навіть бар, перероблений нашвидкуруч з колишньої "Сільпо" крамниці, стоїть забутий і забитий дошками навхрест. Чорна біда!!
А навпроти Іванова садиба. Лише вчора повернувся Іван з Катею на руках, а дім із дерев’яної руїни став моденою кам’яницею на три поверхи.
В домі Іван, Катя, старий товариш Івана – Зеньо і його найближча родичка з Коломиї, тітка Леся, що абсолютно випадково, проїздом до Москви, заїхала до Зеня - на мотоциклі покататися.
Лісом до обійстя прямують, заблукалі, лікарі швидкої - Ярослав Нечуйвітер, і дві його медсестрички - Варя й Ніка. О!}

39 (В.Л.)
Катю, годі сумувати, глянь які у нас палати!
Варто тільки захотіти – буде все! найперше – діти!
Шум, гармидер, колотнеча, непосидлива малеча...
Але вже пора, напевно, за вечерю братись ревно?
40
Кажеш, Зеню, твоя тітка не яка не будь сирітка,
а міська шановна пані, й народилась в сарафані?
Тільки надто молоденька – тітка, а така „свіженька”!
- Зарядила магнітолу, крутиться довкола столу.

- Тітка Леся з Коломиї!
- Поцілунку слід на шиї!
- Стіл від наїдків ломúться!
- За столом, в кутку криниця! (/В.Л)

41(авт.Олесь Хол.)
І довкола того столу цьотка в кімоно по колу
з філіжанкою і ранцем, йде, виспівуючи, танцем,
кидає в тарелі, миски, все, що квапиться до писка,
глип на хлопців – погляд Леді, мов, звертайтесь при потребі.
42
Зеньо хутко причесавсі, покрутивсі, облизавсі.
Молоде, говорить, діло (так у споднях засвербіло).
- Зенью, втямся, схаменися! У віконце подивися,
мавка з лісу виглядає, на обіцяне чекає!

- Мавка - нежить! Інше діло
молоде, вродливе тіло!
- Не вартує ні гроша -
Чорту головне – душа! (/Олесь Хол.)

43
(авт. Зеньо)
Ух, яка смачна дівочка, причепурена, мов квочка.
Сто раз світ перекарачив, а такої-о не бачив,
щоб і перса та сіднички пасували так до личка,
дуже хочеться, шановні, душу відвести по повній.
44
Бо ж дісталося ж від боса, не дивись, Іване, косо -
за тамтешні походеньки знов погнав сюди, до Неньки!
Ось і на тобі - приїхав, а допіру тілько втіха,
що місцеві обормоти потягли електродроти.

- У пітьмі росте крамола.
- Польку втнула магнітола.
- Хвіст у штанях, мов гадюка!
- Зеньо Лесю взяв за руку. (/ЗЕНЬО Збиток)

45 (авт. В.Л.)
Та не сталась чорту пруха – моцний дзвін пальнув у вуха.
Гість нічний у браму входить, й за собою двох заводить!
- Гей, впустіть „швидку” до хати, хуртовину переждати!
В сінях радісний гармидер. На порозі Нечуйвітер!
46
- Йване?! – Славку?! Звідки муже?! На ошурки вітер струже,
а ти з дамами гуляєш! - Та хіба з оцим вгадаєш?
Заблукали, та, нівроку, хату звів ти крутобоку!
І коли ж устиг підняти? Дивина, що і казати.

- Докторе, у нас біда!
- В’яне жінка молода!
- Та жінок у світі стільки!
- Більше тільки в морі кільки! (/В.Л.)

47 (авт. Зеньо)
- Зеню? – Славку! Доку, милий! Ангельська цілюща сило,
де тебе вітри носили, билом били, в кров місили?
І до вуха: - Шо за лялі на тобі, ну геть коралі,
Нечуйвітре - тяп-гульвісо, швидше познайом їх з бісом!
48
Підіймає оченята та стріляє ними хватом,
нюхом чує - душі ніжні, руки потирає спішно.
- Щирий мій уклін паннусям! Слів ніяк не наберуся,
щоб постать, зібравшись з духом всім на зло пречистим слухам!

- В Славка завше густ на славу. (Що б це значило?) :)
- Прошу в ґречку - на забаву!
- Розпашіли мед сестрички!
- Палить розум перемички!(/Зеньо)

49 (В.Л.)
- Грійся, Славцю, дім – дрібниця, було б з ким теплом ділиться!
Свято в нас - вернулась Катя з мериканського закляття.
- Де ж вона? Чому не бачу? Тож до Каті й дім в придачу?..
- А це – Леся, доктор права. – То - Оленка! Там - Варвара!
50
- Зеню, клич гостей до столу, - І господар вийшов з холу.
На очах у Каті сльози, глибше - блискавиці й грози.
Все на світі проминає, Катя іншого кохає.
Час, Іване, зрозуміти, нею вже не володіти.

- Відпусти її, козаче!
- Бачиш, плаче, плаче, плаче!
- Що тут думати - оце
повернув каблучку й все! (/В.Л.)



Сцена четверта УКРАЇНСЬКИЙ ВЕГАС!

51 (авт. Варя Черезова)
І початком злої п’янки дзенькнули гранчасті склянки,
Зеньо слово промовляє і сивуху підливає.
Нечуйвітер без манер обіймає медсестер,
та не плоті, змій, жадає, так, за звичкою, вправляє.
52
Леся в Зеня вперлась носом: - Катька рюмсає за Боссом!
Їй і «білдінг», і «мартіні», і Бродвеєм шлятись в «міні»!
Нам виконувати задум, - їй лише ж крутити задом!
Хоче, лярва, гарно жити, на Бродвею їсти, пити…

- Швидше перстень би віддав
і тоді гуд бай май лав!
- Глянь! вертається Іван!
- Геть сумний! Пропав пацан!
(/Варя Ч)

53 (авт. Зеньо)
Так воно в житті буває, ніби є – і „бах" – немає,
хоч буяло і цвіло – в місто тягнеться село,
ну а те - жене вагони з батраками за кордони.
Ті ж, кому копійка світить, в кого мов на дріжджах діти,
54 особняк
кинуть все – за дзенькіт money, за жаданий шурхіт манни...
Але ж - „бах” - сім`я розбита, доля шита-перешита,
і ростуть в чеканні чада, а держава ніби й рада,
що не вмерти і не жити у державі емеритам.

- Щастя наше, ким узяте?
- Ти це добре знаєш, брате.
- Скільки ж треба революцій,
щоб здолати злидні куці?!
(/Зеньо)
55 (авт.В.Л.)
55 (авт.В.Л.)
Серце надарма не крайте – повні келихи здіймайте!
Щоб не вимерзли зимою!.. Та кохалися порою!..
За красунь! Аби гарячі - а затим душевно зрячі!
За красу! Щоб не ховали, і намарно не втрачали!...
56
Геть печалі! Ярославе, хочеш зараз для забави
всі дурні шляхи районні стануть геть як закордонні?
Візьмемо в комуни друзів, нині знаних товстопузів!
І твоя швидка віднині не загрузне більше в глині!

- Повернути, що накрали!
- В серці Бахові хорали!
- І погляньте - добре є!
- Свій до свого по своє!
57
- Йване, Зеню, що за штучки! Ми допилися до ручки?!
Йдіть сюди, з-за столу встаньте! Мариться мені? погляньте!
Зеньо підхопив сестричок, - Без буремних п’ятирічок
плани партії – народу! Зважте також на погоду!..
58
Дивовижа! Неозорі ліхтарі зросли у полі,
міццю чорною грудей розітнув ліси хайвей.
Навіть сніговій спинився, задивився, розгубився -
що ж це сталося - з віками непролазними шляхами!

- Що ж Іване ти накоїв?!..
- Для доярок, для надоїв?!
- Для робочих і селян?!
- Для здичілих хуторян?! (/В.Л.)
59 (Зеньо)
Наш Іван - хлоп господарський, окрім цих хоромів царських,
виписав сюди зі Штатів пів-доріг із Цінцінаті.
В нас тепер районна траса - "хайвей Литки-Ловеласи"
в два боки! Ще й триполоса – під машину, трактор й воза!
60
Як подумаєш - не втямиш, - ні грязюки, ані ями,
все розмічено і блисне... що за диво, справжній Disney!
Помчимо із Ловеласів аж до Литків першим класом
там китайський секунд-хенд! повернемось - п`яні вщент!

- Знано, Зеню першим ділом
мотоциклом ошаліло
даму Литками промчати!..
- До готельної кімнати! (/Зеньо)
(В.Л.)
61
- Зеню, дай мені сказати, досить баки забивати.
Нечуйвітре, це не мари, чорт візьми, хоча і чари,
але й ти, коли лікуєш трішечки також чаруєш!
Тож вважай, що справу всю ту я довів до абсолюту!
62
Зараз є у мене сила – доля ось нагородила,
а навіщо те - без Каті - жар такий в моїм багатті?
Хай ось землякам послужить, щось хороше надолужить...
Катю ж я назад відправив - згідно всіх гламурних правил.

- О! мерщій на старт дівчата!
- Не жених, а вища знада!
- Що закоханий – дурня,
спрага спрагу вдовольня!

63
- Стільки зможемо зробити! хай здійсняться світлі міти!
А щоб ви не поспішали, зупинив я часу шкали, -
всі годинники спинились, де роїлось - зачаїлось,
ми одні на цілім світі - в нескінченнім серці миті!
64
- Точно, Йване, аби пити, час до дідька тра спинити!
- А в коханні час як злодій, губить всі радіння плоті :(
- Дивно, Йване, красномовним став з кільцем своїм коштовним...
- Славку, наливай! дівчата вже сумують, хочуть свята!

- Ой, здійсни мої бажання!
- І мої - щодо кохання!
- Хі, любов! – суцільна зрада,
головне – це гроші й влада!