ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майк Науменко / Вірші

 Женщина
Твоя плоть - как хлеб, твоя кровь - как вино
И листки твоих писем - как жесть,
Твои сны - как молитвы, глаза - как стекло
И твои оскорбленья - как лесть, но
Кто здесь есть, кто сможет удивить тебя?
Кто здесь есть, кто сможет подчинить тебя?
Но я бы не стал завидовать им,
Хоть на их месте мог быть и я...
Прости, но мне жаль тебя.
И ты умеешь быть слабой, и ты умеешь быть злой
И умеешь не верить словам,
Но ты не умеешь брать сразу все,
Зато ты берешь по частям, но
Кто здесь есть, кто сможет отказать тебе?
Кто здесь есть, кто сможет наказать тебя?
Но я бы не стал завидовать им,
Хоть на их месте мог быть и я...
Прости, но мне жаль тебя.
И в твоей колоде не хватает туза
И джокером служит валет
И имя знакомцам твоим - легион,
Но друзей, пожалуй что, нет, но
Кто здесь есть, кто сможет избежать тебя?
Кто здесь есть, кто сможет удержать тебя?
Но я бы не стал завидовать им,
Хоть на их месте мог быть и я...
Прости, но мне жаль тебя.
И ты всегда найдешь тех, кто накормит тебя,
И взамен ты кинешь им кость,
Тех, чей ветер наполнит твои глаза,
Тех, чей крест примет твой гвоздь,
Ты всегда найдешь тех, кто поможет тебе,
Кто возьмет на себя твою боль,
Тех, кто будет ранен в твоей войне -
Ты насыплешь им в раны соль, но
Кто здесь есть, кто сможет полюбить тебя?
Не за то, чего в тебе нет, а за то, что ты есть.
Кто здесь есть, кто сможет убедить тебя,
Что ты, в общем, такая же, как все?
Но я бы не стал завидовать им,
Хоть на их месте мог быть и я...
Прости, но мне жаль тебя.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-03-18 12:24:05
Переглядів сторінки твору 1996
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.790 / 5  (3.969 / 5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.446 / 5  (3.428 / 4.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.677
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-18 13:44:13 ]
Вірш пана Майка Науменка мені дуже сподобався.
Переклад такого вірша зробити дуже нелегко, спроба пана Володимира Вакуленко-К викликає повагу, - а хто бажає, нехай перекладе краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-20 21:48:45 ]
Жінка
Твоє тіло - як хліб, твоя кров - як вино
І листів твоїх спомин - як жерсть,
Твої сни – як молитви, а очі як скло
І твоя неповага, мов лакиз дав-но
Хто тут є, хто зможе вдивовижить тебе?
Хто тут є, хто зможе підкорить тебе?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... Вибач, утім мені жаль тебе.
І ти вмієш буть слабкою, ти вмієш бути злою
І ти вмієш не вірить словам,
Та все ж не умієш одразу брать все,
Зате ти у роздріб береш, знов
Хто тут є, хто зможе відмовить тобі?
Хто тут є, хто зможе покарати тебе?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... Вибач, утім мені жаль тебе.
І у твоїй колоді не знаходжу туза
І джокером служить валет
І ім'я знайомим твоїм - легіон,
Без друзів, немовби, ти дав-но
Хто тут є, хто зможе уникнуть тебе?
Хто тут є, хто стримати зможе тебе?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... Вибач, утім мені жаль тебе.
І ти завжди знайдеш тих, хто нагодує тебе,
А натомість їм кинеться кість,
Тих, чий вітер наповнить очі твої,
Тих, чий хрест прийме твій цвях,
Ти завжди знайдеш тих, хто підсобить тобі,
Хто візьме на себе твій біль,
Тих, кого поранять у твоїй війні
Ти посієш в порізи їм солі зер-но,
Хто тут є, хто зможе полюбить тебе?
Не за те, чого нема в тобі, а за те, що ти є
Хто тут є, хто зможе упевнить тебе,
Що ти, взагалі , така ж, як усі?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... вибач, утім мені жаль тебе.
Переклад Володимира Вакуленко-К.