ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майк Науменко / Вірші

 Женщина
Твоя плоть - как хлеб, твоя кровь - как вино
И листки твоих писем - как жесть,
Твои сны - как молитвы, глаза - как стекло
И твои оскорбленья - как лесть, но
Кто здесь есть, кто сможет удивить тебя?
Кто здесь есть, кто сможет подчинить тебя?
Но я бы не стал завидовать им,
Хоть на их месте мог быть и я...
Прости, но мне жаль тебя.
И ты умеешь быть слабой, и ты умеешь быть злой
И умеешь не верить словам,
Но ты не умеешь брать сразу все,
Зато ты берешь по частям, но
Кто здесь есть, кто сможет отказать тебе?
Кто здесь есть, кто сможет наказать тебя?
Но я бы не стал завидовать им,
Хоть на их месте мог быть и я...
Прости, но мне жаль тебя.
И в твоей колоде не хватает туза
И джокером служит валет
И имя знакомцам твоим - легион,
Но друзей, пожалуй что, нет, но
Кто здесь есть, кто сможет избежать тебя?
Кто здесь есть, кто сможет удержать тебя?
Но я бы не стал завидовать им,
Хоть на их месте мог быть и я...
Прости, но мне жаль тебя.
И ты всегда найдешь тех, кто накормит тебя,
И взамен ты кинешь им кость,
Тех, чей ветер наполнит твои глаза,
Тех, чей крест примет твой гвоздь,
Ты всегда найдешь тех, кто поможет тебе,
Кто возьмет на себя твою боль,
Тех, кто будет ранен в твоей войне -
Ты насыплешь им в раны соль, но
Кто здесь есть, кто сможет полюбить тебя?
Не за то, чего в тебе нет, а за то, что ты есть.
Кто здесь есть, кто сможет убедить тебя,
Что ты, в общем, такая же, как все?
Но я бы не стал завидовать им,
Хоть на их месте мог быть и я...
Прости, но мне жаль тебя.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-03-18 12:24:05
Переглядів сторінки твору 2172
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.790 / 5  (3.969 / 5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.446 / 5  (3.428 / 4.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.677
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-18 13:44:13 ]
Вірш пана Майка Науменка мені дуже сподобався.
Переклад такого вірша зробити дуже нелегко, спроба пана Володимира Вакуленко-К викликає повагу, - а хто бажає, нехай перекладе краще.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Вакуленко (Л.П./Л.П.) [ 2006-03-20 21:48:45 ]
Жінка
Твоє тіло - як хліб, твоя кров - як вино
І листів твоїх спомин - як жерсть,
Твої сни – як молитви, а очі як скло
І твоя неповага, мов лакиз дав-но
Хто тут є, хто зможе вдивовижить тебе?
Хто тут є, хто зможе підкорить тебе?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... Вибач, утім мені жаль тебе.
І ти вмієш буть слабкою, ти вмієш бути злою
І ти вмієш не вірить словам,
Та все ж не умієш одразу брать все,
Зате ти у роздріб береш, знов
Хто тут є, хто зможе відмовить тобі?
Хто тут є, хто зможе покарати тебе?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... Вибач, утім мені жаль тебе.
І у твоїй колоді не знаходжу туза
І джокером служить валет
І ім'я знайомим твоїм - легіон,
Без друзів, немовби, ти дав-но
Хто тут є, хто зможе уникнуть тебе?
Хто тут є, хто стримати зможе тебе?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... Вибач, утім мені жаль тебе.
І ти завжди знайдеш тих, хто нагодує тебе,
А натомість їм кинеться кість,
Тих, чий вітер наповнить очі твої,
Тих, чий хрест прийме твій цвях,
Ти завжди знайдеш тих, хто підсобить тобі,
Хто візьме на себе твій біль,
Тих, кого поранять у твоїй війні
Ти посієш в порізи їм солі зер-но,
Хто тут є, хто зможе полюбить тебе?
Не за те, чого нема в тобі, а за те, що ти є
Хто тут є, хто зможе упевнить тебе,
Що ти, взагалі , така ж, як усі?
Однак я б не став заздрити їм,
Хоч на їхньому місці міг бути і я... вибач, утім мені жаль тебе.
Переклад Володимира Вакуленко-К.