Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.25
14:01
В ту саму мить мій намір стих…
В цю саму мить переболіло
І віднесло мене від злих
Спочатку душу… згодом й тіло…
А вітер ніжно побурчав…
А згодом зорі з неба сплигли…
Осіння дівонька-свіча…
Ну, тобіш всьо… на свято встигли….
В цю саму мить переболіло
І віднесло мене від злих
Спочатку душу… згодом й тіло…
А вітер ніжно побурчав…
А згодом зорі з неба сплигли…
Осіння дівонька-свіча…
Ну, тобіш всьо… на свято встигли….
2025.10.25
09:59
Не позичайте почуття любові,
перлини слів, що лиш одній належать.
Високих замків, а ні вітру в полі,
щоб боляче не падати із вежі.
Сумління не ятрить борги любовні.
Самотина вінчається з зорею.
Ще не ввібрала погляди бездонні,
перлини слів, що лиш одній належать.
Високих замків, а ні вітру в полі,
щоб боляче не падати із вежі.
Сумління не ятрить борги любовні.
Самотина вінчається з зорею.
Ще не ввібрала погляди бездонні,
2025.10.25
06:31
Знедавна не стало вже сили
Поводить рахунок утрат, -
Війна положила в могили
Число незлічиме солдат.
Щоденні салюти і співи
Спричинюють болісний щем, -
Я жаром душевного гніву
Готовий вщент знищити кремль.
Поводить рахунок утрат, -
Війна положила в могили
Число незлічиме солдат.
Щоденні салюти і співи
Спричинюють болісний щем, -
Я жаром душевного гніву
Готовий вщент знищити кремль.
2025.10.25
00:02
Хтось шукає позитиву,
Інший любить негатив
І довбе у хвіст і в гриву
Хто йому не догодив.
Хтось блаженство віднаходить, Копирсаючись в лайні
І на лихо всій природі
Напастить найкращі дні.
Інший любить негатив
І довбе у хвіст і в гриву
Хто йому не догодив.
Хтось блаженство віднаходить, Копирсаючись в лайні
І на лихо всій природі
Напастить найкращі дні.
2025.10.24
23:58
Так сумно часом на душі –
Нема тепла. Вітри, дощі.
А сум за мною, наче тінь,
Між люду , вулиць, днів і стін.
Та день світлішим враз стає,
Коли хтось рідний поруч є.
---------------
А час між пальці, мов пісок:
Нема тепла. Вітри, дощі.
А сум за мною, наче тінь,
Між люду , вулиць, днів і стін.
Та день світлішим враз стає,
Коли хтось рідний поруч є.
---------------
А час між пальці, мов пісок:
2025.10.24
22:00
Подих осені ледь уловимий
Пролетів до мене звіддаля,
Пронизав стрілою кволі рими
І дихнув у серце, як земля.
Подих осені торкнеться тонко,
Ніби зламана тернова віть.
Нависають виноградні грона
Пролетів до мене звіддаля,
Пронизав стрілою кволі рими
І дихнув у серце, як земля.
Подих осені торкнеться тонко,
Ніби зламана тернова віть.
Нависають виноградні грона
2025.10.24
20:18
І хто придумав цей затяжний антракт?
Я ніби в душному стою фойє.
І серця стукіт годинникові в такт:
І тук, і тук, бо він десь є, десь є...
Заходжу вглиб глядацького партеру.
Нервую: знайти його не можу.
(Так схоже на трагедію Вольтера.)
Я ніби в душному стою фойє.
І серця стукіт годинникові в такт:
І тук, і тук, бо він десь є, десь є...
Заходжу вглиб глядацького партеру.
Нервую: знайти його не можу.
(Так схоже на трагедію Вольтера.)
2025.10.24
19:43
ПрянИть опалий лист, гірчить повітря,
Прогріте після заморозків перших.
І барбарису кущ, на тин зіпершись,
Мені плоди простягує привітно:
Як згадку безтурботного крюшону
Між осені, де все гіркаво-кисле.
Подякую. А гілка журно висне,
Прогріте після заморозків перших.
І барбарису кущ, на тин зіпершись,
Мені плоди простягує привітно:
Як згадку безтурботного крюшону
Між осені, де все гіркаво-кисле.
Подякую. А гілка журно висне,
2025.10.24
19:35
Київ незламно рахує години,
Стрілка повільно вистукує хід...
Десь в укритті ще дрімає дитина.
Мирну угоду влаштовує світ...
Знову ракети гримучий удар...
Київ незламно рахує години...
Ворог щоночі розпалює жар,
Стрілка повільно вистукує хід...
Десь в укритті ще дрімає дитина.
Мирну угоду влаштовує світ...
Знову ракети гримучий удар...
Київ незламно рахує години...
Ворог щоночі розпалює жар,
2025.10.24
19:06
Той день був пам’ятний для Яакова.
День, коли Аврагам помер.
Як і велять звичаї роду,
В час скорботи слід їсти щось округле.
То ж чечевицю на обід зварив онук.
Тільки-но намірився покуштувать,
Як на порозі зависочів Есав.
«Мабуть, ще віддалеки ви
День, коли Аврагам помер.
Як і велять звичаї роду,
В час скорботи слід їсти щось округле.
То ж чечевицю на обід зварив онук.
Тільки-но намірився покуштувать,
Як на порозі зависочів Есав.
«Мабуть, ще віддалеки ви
2025.10.24
16:33
Почувайся як удома.
Сядь, дружище, не спіши…
Зникнуть cумніви і втома,
Зникнуть порізі і шви…
Хочеш сонця? Прохолоди?
Хочеш вголос?.. Так — чи ні?
Все спитав, як у госпОди,
Тільки знову уві сні…
Сядь, дружище, не спіши…
Зникнуть cумніви і втома,
Зникнуть порізі і шви…
Хочеш сонця? Прохолоди?
Хочеш вголос?.. Так — чи ні?
Все спитав, як у госпОди,
Тільки знову уві сні…
2025.10.24
16:01
Чорнота невидюща вмостилась на плечі.
Не шелесне за вікнами бурий покров;
стелить доля ласкаво перини лелечі,
та не може знайти їх незряча любов.
Ти говориш, що світла немає в квартирі,
якось лячно наосліп шукати свічу?
Як проміння злетить у індиг
Не шелесне за вікнами бурий покров;
стелить доля ласкаво перини лелечі,
та не може знайти їх незряча любов.
Ти говориш, що світла немає в квартирі,
якось лячно наосліп шукати свічу?
Як проміння злетить у індиг
2025.10.24
14:18
«Рашизм».
Украинский поэт Владимир Мацуцкий
(лауреат фестиваля Авторской песни «Оскольская лира—91»
в номации поэзии[20])
в марте 2014 года этому явлению посвятил свой стих
«Ликует путинский рашизм»[21]. (Материал из Циклопедии)
Ликует путинск
Украинский поэт Владимир Мацуцкий
(лауреат фестиваля Авторской песни «Оскольская лира—91»
в номации поэзии[20])
в марте 2014 года этому явлению посвятил свой стих
«Ликует путинский рашизм»[21]. (Материал из Циклопедии)
Ликует путинск
2025.10.24
12:24
Мій любий, ти сидів на лаві в парку
і вітром дихав.
Ти шепотів: «Людиною не хочу бути,
я хочу деревом».
Ти хочеш деревом високим, любий?
«Так, і щоб на ньому – гроші замість листя».
І ти тоді, мабуть, нікому б грошей і не дав,
а високо від кожної
і вітром дихав.
Ти шепотів: «Людиною не хочу бути,
я хочу деревом».
Ти хочеш деревом високим, любий?
«Так, і щоб на ньому – гроші замість листя».
І ти тоді, мабуть, нікому б грошей і не дав,
а високо від кожної
2025.10.24
12:12
Дивлюсь на сплячі силуети крізь
Ранкового туману, окуляри.
Набридли хвилі повсякденних криз.
Крихкий руйную до реалій міст –
Здаються більш дотепними примари.
Верхівки сосен проштрикнули млу,
Густого неба чарівну безодню.
Ранкового туману, окуляри.
Набридли хвилі повсякденних криз.
Крихкий руйную до реалій міст –
Здаються більш дотепними примари.
Верхівки сосен проштрикнули млу,
Густого неба чарівну безодню.
2025.10.24
09:23
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
***
Над
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...***
Над
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Ляшкевич (1963) /
Поеми
/
Кінець Древності, епос
Харемху. Гл.2. Ч III. Кінець Древності
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Харемху. Гл.2. Ч III. Кінець Древності
'Кінець Древності'

Частина IІІ: 'Сходини Сходу'

Глава 2. ХАРЕМХУ (Великий Сфінкс)
1
...Коли на заході сідаєш Ти
повзе землею тьма, подібна смерті,
із лігв вилазять хижаки та гади.
Коли на сході знову постаєш,
пітьму женеш - уся земля святкує.
Від погляду ласкавого Твого,
рослини оживають на полях,
птахи летять із гнізд, щебечуть радо
Тобі хвалу. Твоє Сяяння входить
у вод глибінь і на річній поверхні
плескають риби. Збуджені зі сну
здіймають люди руки ввись, до Тебе -
беруться за роботу... - жрець простяг
у напрямку ранкового світила
в молитві руки і продовжив далі,
спостерігаючи за тим, як учень
повторює за ним слова і рухи.
І учень Са старається, його
хвилюють почуття нові, у грудях
немов зернятко вибгало росток.
2
Коліна їхні відчувають твердь
дощок і шурхотіння вод під ними.
Півсонні веслярі раз по раз зводять
лискучі зеленавобокі весла
і майже одночасно, тихим плеском,
занурюють їх в Річку і штовхають.
По різні боки корабля пливуть
ліниві пасма хвиль, які позаду
гойдають ніжно прибережні плавні,
а з ними і рясний пташиний світ.
Розкинувшись, мов крила птаха Гора,
попереду неквапно плинуть царські,
товаром не обтяжені човни.
Флотилія, яка ще до світанку
покинула свою нічну стоянку.
поволі наближається до Ону.
3
Легенький вітер. Чисте небо. Жар
скоріше натякає на майбутній
і ще не дошкуляє. Са і жрець,
заглиблені у мови молитовні,
неначе ідоли у шатах білих
поблизу стернового на кормі
завмерли, відпустили душі в мандри.
Сандал, в барвистих шатах, гостроверхій
шкіряній шапці ходить біля щогли -
готовий вже до прибуття, і миттю
податися у торгівельних справах.
Глядить, то на повільний надто рух
зеленого, квітучого ландшафту,
то на величчя Пірамід позаду.
Пригадує вчорашній, певно, вечір,
коли, опісля дня в дорозі, стали
якраз навпроти Них для відпочинку.
4
Гробниці Хуфу, Хафра, Менкаура -
вмістилище відлічених часів,
божественні сторожові пустелі.
Ввібрали в себе Ка царів спочатку,
затим і Ка підвладного народу,
що з Ними збудував собі спасіння.
Для більшості, укупі з Ха-рем-ху
Гробниці царські - пильні охоронці
покою й благоденства краю Кемет.
Для інших - ці Будови більш значимі.
5
Дбайливо вичищені при гіксосах
од зайвого обтяжливого вмісту -
незчисленних оманливих багатств -
Вони не втратили своєї суті,
не втратили закладеного змісту
і величі - скоріше навпаки.
Осліплюючи білістю поверхні
дорогоцінних мармурових плит,
ще вище підвелись над кам'яним
пустелі горизонтом.
Вечір, Річка -
учора все здавалося несправжнім
перед багряним сяянням Гробниць.
Немов таємні двері з того світу
відкрилися і висвітлили цінність,
вагу сьогоднішньої миті перед
очікувальним Вічності Лицем.
6
Раі згадав Сандалове обличчя,
коли той прислухався до балачки
царевих справників біля багаття.
Ті стверджували, що якби жерці
були не проти, в деяких місцях
не шкодило б добряче пошукати.
Звичайно, не могили, а забуті,
піском засипані міста і села.
Тоді ні війни не потрібні, ні
така украй виснажлива робота
народу Кемет. Бо, мовляв, коли
тому літ сорок узялись копати,
відразу наштовхнулись на скарби -
на Ха-рем-ху і храм, що перед ним.
Це ж не пустеля, а суцільний скарб,
відкладений до завтрашнього дня.
За тисячі і тисячі років
незчисленні багатства назбирались -
бери і з розумом використовуй!
Затим пішли уточнення про місце,
потрібну кількість інструменту, люду,
і суперечка про використання
усього знайденого.
Видно спір
двох справників при цьому досягнув
вершини, за якою була прірва,
бо від сусіднього багаття стали
випитувати, що вони знайшли,
й куди везуть віднайдені скарби.
Це пристрасті відразу остудило.
7
Раі, спостерігаючи те дійство,
розважливо мовчав. Бо, як не дивно,
і серед дурнів, і між мудреців
одне й те саме, краще помовчати.
Лише коли глухий ти і сліпий,
казати станеш їм важливі речі,
в гордині власній візьмешся повчати
того, хто мудрості не прагне зовсім.
Бо для байдужого до вчень, знання
приносять шкоду - внутрішній протест
переростає з суперечки в лайку,
в образу, і спокусу зла - донос.
А до пустих розмов неприєднання
простіше пояснити незнанням
і виглядати диваком - смішним,
невмілим, недалеким, що, напевно,
є значно кращим наслідків печальних.
8
Ханаанянин, судячи з обличчя,
вважав за мудре пильно дослухатись
до розсипу "великих таємниць".
І старанно розпалював балачку
удаваним захопленням своїм.
Раі про себе визнав, що в той вечір
багаття із усім своїм теплом,
мигтінням, хтивим пожиранням древа,
було всього лиш відблиском вогню,
який палав од жадоби багатства.
Хоча останнє не торкалось всіх.
Бо хто відрікся пристрастей земних,
навряд чи зацікавиться скарбами.
9
Та жрець був певен, почуття земні
отримала людина неспроста.
Блаженство, щастя - в осяганні цілі.
А найгостріші прояви повинні
у почуттях з'являтись при відході
від істинного шляху, як сигнал,
як крик, як біль, як сильний владний дотик,
що заблукалих поверта назад.
І добре як нема чуттєвих бур,
то значить у пустелі не блукаєш.
У всіх сказаннях, що дійшли здавен,
творінням основним була людина -
не плем’я, не громада. Значить перше,
найголовніше, в кожного в нутрі,
а все, належне багатьом, вторинне?
А значить, врівноважені ледь чутним
і ззовні майже непримітним впливом,
що чітко промовляє із нутра,
Ті, що пізнали Правду, суть на вірній,
призначеній для сходження дорозі?
10
В дорозі...
І Раі під суперечку
пригадував давно минулі дні,
коли опісля вивчення у Оні
до Уасету плив - навчатись в Храмі.
Якраз тоді піски і розривали...
Четвертий з тих, хто був зачатий з Тотом,
оточенню своєму сповістив
про неприємний, і вже вкотре! сон,
в якому до Царя являвся Бог
і мовив, що засипаний пісками.
Загадку вирішив верховний жрець
і настоятель храму Тота в Оні -
що сталося в останні дні життя
мудрішого у сім тілеснім світі.
Не дочекався навіть на дари,
які в подяку Пераа прислав,
як тільки Ха-рем-ху і храм знайшли.
Бо чим людська є слава і відзнаки,
коли до себе кличе Споконвічний?
11
Запам’яталося, що Ха-Рем-Ху
між лапами тримав тоді відбиту
ще при гіксосах певно голову, - мов лев,
приліг перепочити в прах пустельний.
І царський клафт, як сплутане волосся,
нечесаними гребнями вкривав
обличчя, що забуло сяйво дня.
Не те, що нині - грізний, величавий
з червоно-пурпуровим царським ликом
під грізно настовбурченим Уреєм,
вдивляється на схід, поверх Ріки,
понад пустелею - за небосхил,
за межі Кемет: в землі Ханаану,
в оази шасу, і на сходи Сходу,
які містами стали узбережжя,
та твердю пасовищ - аж до Оранта,
викінчуючись брамами Кадешу.
12
Куди злітає пильний зір Його?
У царство хетів, у краї Євфрату,
до Хіддекелю, в звичну неспокійність
перенаселеного Межиріччя?
Чи може далі, звідки дуже рідко,
але доходять вироби незвичні
укупі із бентежними чутками?
Що бачить Ха-Рем-Ху в далечині -
зростання, процвітання, чи падіння
і зубожіння, світлі дні чи муку?
Жорстокість, нетерпіння, злість, підступність
від висушеної буттям нестерпним
прекрасної з народження натури?
Чи радості щасливого життя?
Палаци в золоті і сріблі, чи
хатини сиротливі із сирої,
на жаркім сонці висохлої цегли?
І в кожній мати кормить дітлахів,
аби із них один чи два зросли.
А як зростають у роки врожайні -
іде велике військо на сусіда,
аби зустрітися з таким же військом.
І лишні писки стуляться назавше
мечем і списом, посвистом стріли...
Що бачить Ха-рем-ху поза Рікою?
Напевне те саме, що і раніше.
13
Са, притулившись до Раі, дрімає.
Чорнобороді дужі веслярі,
попри усю свою сувору грубість,
ковзаючи в своїй невтомній праці
по ньому зорами, щораз світліють.
Немов пригадують своє дитинство.
А може просто бачать, як невдовзі,
на берег витягнувши човен, сядуть
у затінку, щоб випити й поїсти.
14
Весь східний берег - плин зелених схилів.
На них, одне за одним, нескінчені
поселення під куполами пальм,
між виноградників, садів квітучих.
Униз, у напрямку Ріки, течуть
вітрами зворухоблені поля.
Ділянки з овочевими, луги
квітучої духмяно конюшини
охоплюють жовтіючі хліба,
і тягнуться до дальніх пасовищ.
І скрізь шадуфів непорушні стріли -
лише один чи два черпають воду.
В полях незвичайно пусто - нині свято.
15
Люд, переважно, у своїх домівках
і біля повних в пору цю каналів,
побіля вод розкішної Ріки.
Дітей веселі зграйки ловлять хвилі,
що линуть за човнами. А дорослі
глядять, щоб ті не лізли на глибоке.
Якийсь дідок грозить у бік води
своєю палицею, непокоїть
його, що непомітно серед хвиль,
підкрастись може хитрий крокодил.
Поодаль групки гомінких жінок.
Купаються, висушують волосся,
вдягають амулети і прикраси,
ідуть, наспівуючи щось, додому.
Сьогодні сьомий день, день відпочинку,
а також свято древнє – в цю пору
народжується Сонячний Спаситель.
Тож люди спочивають, веселяться,
готують страви і напої задля
великої вечірньої забави.
Ще вчора згадували люту смерть
Прекрасного у дні сумні пахону,
коли почало танути сяяння
утратою засмученого Сонця,
тоді приносили до храму жертви,
ридали і проходили терпіння.
Сьогодні ж-бо радіють – Народився!
і разом з Ним природа розквітає!
* * *


Читати далі, Част.ІІІ. Гл.3
Повернутися до змісту
Всі примітки
ПРИМІТКИ:
47. Хапі – божество повноводного Нілу. Інакше кажучи, Ніл при повеневому розливі.
48. Межиріччя, Міжріччя - долина, сформована Тигром і Євфратом.
49. Ху – (др.єг.) – одне із значень – “блиск”, потім так називали образ лева з людською головою (сфінкса).
50. Чаті – на кшталт Візира, перший міністр, найвищий сановник при Пераа.
51 Владика Кемет – Владика Єгипту - Пераа (фараон). Кемет (Та – Мері) (др.єг.) - дослівно “чорна земля” долини річки (Нілу), оброблена, люба.
52. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла. Окрім Ка, у др..єгиптян були й інші „душевні” поняття, як то – Ба – очевидно духовна складова Творця у сутності людини....
53. Тутмоси – Тутмос I (1530-1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), - Владики Кемет. “Тутмос” дослівно древньоєгипетською - “Дитина бога Тота”.
54. Маа Херу (др.єг.) - “право гласний”, титул померлого, виправданого на суді Усера (Осіріса).
55. Ес (др.єг.) - чоловік.
56. Амамат (др.єг.) - чудовисько гіпопотам–лев–крокодил, прислуговуючий катом на суді Осіріса.
57. Тір – місто–царство на Середземномор’ї, в тій його частині, яку древні греки пізніше назвуть Фінікією.
58. Яхмос І – Перший фараон XVIII династії (1580 – 1310 роки до н. е.), спадкоємець незалежного від гіксосів царя Уасету Камоса, який організував за часи свого правління повстання, що переросло у визвольну війну. Яхмосу І вдалося близько 1580 року до н.е. вигнати гіксосів до Ханаану і знову об’єднати Єгипет. Провів енергійні та успішні реформи з відновленням і подальшим розвитком економіки, адміністрації, війська.
59. Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом (Фівами). Місце загальнодержавного храму Амона.
60. Сахура – Фараон з V династії ( 2496 – 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з’єднуючий Середземне море з Червоним. Організовує першу експедицію в Пунт, будує піраміди і храми Сонцю.
61. Ха-Рем-Ху (др.єг.) – "Гор в сонячнім блиску”, пізніше названий Великим Сфінксом. Знаходиться у підніжжя великих пірамід Гізи.
62. Слова оригінальної молитви тих часів (др.єг.)
63. Птах Гора – сокіл.
64. Хуфу, Хафра, Менкаур (др.єг.) - фараони четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), що звели відомі піраміди в Гізі, більше відомі як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
65. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла.
66. Зачаті з Тотом – Тутмоси. Тутмос, дослівно древньоєгипетською “Дитина бога Тота”. При першому Тутмосі (1530-1520 р. до н. е.) культ бога сонця Амона-Ра був поєднаний з культом Тота. Тутмоси – Тутмос I (1530 -1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), -Владики Кемет.
67. Шасу (др.єг.) - кочівники бедуїни.
68. Оронт – древня назва річки, нині це Нахр-ель-Асі на території Лівану, Сірії, Туреччини, - впадає в Середземне море.
69. Кадеш - знамените древнє історичне місто, на караванній дорозі з Межиріччя до Фінікії, Сирії, Палестини, Єгипту, - знаходилося між Дамаском і Тіром, як ворота в низину.
70. Хіддекель – агедійська назва річки Тигр, Євфрат – той самий, нинішній, Євфрат. Протікає разом з Тигром через Межиріччя.
71. Шадуф (єг.) - журавель для черпання води.
72. Пахон (др.єг.) – дев’ятий місяць староєгипетського календаря.

Частина IІІ: 'Сходини Сходу'

Глава 2. ХАРЕМХУ (Великий Сфінкс)
1
...Коли на заході сідаєш Ти
повзе землею тьма, подібна смерті,
із лігв вилазять хижаки та гади.
Коли на сході знову постаєш,
пітьму женеш - уся земля святкує.
Від погляду ласкавого Твого,
рослини оживають на полях,
птахи летять із гнізд, щебечуть радо
Тобі хвалу. Твоє Сяяння входить
у вод глибінь і на річній поверхні
плескають риби. Збуджені зі сну
здіймають люди руки ввись, до Тебе -
беруться за роботу... - жрець простяг
у напрямку ранкового світила
в молитві руки і продовжив далі,
спостерігаючи за тим, як учень
повторює за ним слова і рухи.
І учень Са старається, його
хвилюють почуття нові, у грудях
немов зернятко вибгало росток.
2
Коліна їхні відчувають твердь
дощок і шурхотіння вод під ними.
Півсонні веслярі раз по раз зводять
лискучі зеленавобокі весла
і майже одночасно, тихим плеском,
занурюють їх в Річку і штовхають.
По різні боки корабля пливуть
ліниві пасма хвиль, які позаду
гойдають ніжно прибережні плавні,
а з ними і рясний пташиний світ.
Розкинувшись, мов крила птаха Гора,
попереду неквапно плинуть царські,
товаром не обтяжені човни.
Флотилія, яка ще до світанку
покинула свою нічну стоянку.
поволі наближається до Ону.
3
Легенький вітер. Чисте небо. Жар
скоріше натякає на майбутній
і ще не дошкуляє. Са і жрець,
заглиблені у мови молитовні,
неначе ідоли у шатах білих
поблизу стернового на кормі
завмерли, відпустили душі в мандри.
Сандал, в барвистих шатах, гостроверхій
шкіряній шапці ходить біля щогли -
готовий вже до прибуття, і миттю
податися у торгівельних справах.
Глядить, то на повільний надто рух
зеленого, квітучого ландшафту,
то на величчя Пірамід позаду.
Пригадує вчорашній, певно, вечір,
коли, опісля дня в дорозі, стали
якраз навпроти Них для відпочинку.
4
Гробниці Хуфу, Хафра, Менкаура -
вмістилище відлічених часів,
божественні сторожові пустелі.
Ввібрали в себе Ка царів спочатку,
затим і Ка підвладного народу,
що з Ними збудував собі спасіння.
Для більшості, укупі з Ха-рем-ху
Гробниці царські - пильні охоронці
покою й благоденства краю Кемет.
Для інших - ці Будови більш значимі.
5
Дбайливо вичищені при гіксосах
од зайвого обтяжливого вмісту -
незчисленних оманливих багатств -
Вони не втратили своєї суті,
не втратили закладеного змісту
і величі - скоріше навпаки.
Осліплюючи білістю поверхні
дорогоцінних мармурових плит,
ще вище підвелись над кам'яним
пустелі горизонтом.
Вечір, Річка -
учора все здавалося несправжнім
перед багряним сяянням Гробниць.
Немов таємні двері з того світу
відкрилися і висвітлили цінність,
вагу сьогоднішньої миті перед
очікувальним Вічності Лицем.
6
Раі згадав Сандалове обличчя,
коли той прислухався до балачки
царевих справників біля багаття.
Ті стверджували, що якби жерці
були не проти, в деяких місцях
не шкодило б добряче пошукати.
Звичайно, не могили, а забуті,
піском засипані міста і села.
Тоді ні війни не потрібні, ні
така украй виснажлива робота
народу Кемет. Бо, мовляв, коли
тому літ сорок узялись копати,
відразу наштовхнулись на скарби -
на Ха-рем-ху і храм, що перед ним.
Це ж не пустеля, а суцільний скарб,
відкладений до завтрашнього дня.
За тисячі і тисячі років
незчисленні багатства назбирались -
бери і з розумом використовуй!
Затим пішли уточнення про місце,
потрібну кількість інструменту, люду,
і суперечка про використання
усього знайденого.
Видно спір
двох справників при цьому досягнув
вершини, за якою була прірва,
бо від сусіднього багаття стали
випитувати, що вони знайшли,
й куди везуть віднайдені скарби.
Це пристрасті відразу остудило.
7
Раі, спостерігаючи те дійство,
розважливо мовчав. Бо, як не дивно,
і серед дурнів, і між мудреців
одне й те саме, краще помовчати.
Лише коли глухий ти і сліпий,
казати станеш їм важливі речі,
в гордині власній візьмешся повчати
того, хто мудрості не прагне зовсім.
Бо для байдужого до вчень, знання
приносять шкоду - внутрішній протест
переростає з суперечки в лайку,
в образу, і спокусу зла - донос.
А до пустих розмов неприєднання
простіше пояснити незнанням
і виглядати диваком - смішним,
невмілим, недалеким, що, напевно,
є значно кращим наслідків печальних.
8
Ханаанянин, судячи з обличчя,
вважав за мудре пильно дослухатись
до розсипу "великих таємниць".
І старанно розпалював балачку
удаваним захопленням своїм.
Раі про себе визнав, що в той вечір
багаття із усім своїм теплом,
мигтінням, хтивим пожиранням древа,
було всього лиш відблиском вогню,
який палав од жадоби багатства.
Хоча останнє не торкалось всіх.
Бо хто відрікся пристрастей земних,
навряд чи зацікавиться скарбами.
9
Та жрець був певен, почуття земні
отримала людина неспроста.
Блаженство, щастя - в осяганні цілі.
А найгостріші прояви повинні
у почуттях з'являтись при відході
від істинного шляху, як сигнал,
як крик, як біль, як сильний владний дотик,
що заблукалих поверта назад.
І добре як нема чуттєвих бур,
то значить у пустелі не блукаєш.
У всіх сказаннях, що дійшли здавен,
творінням основним була людина -
не плем’я, не громада. Значить перше,
найголовніше, в кожного в нутрі,
а все, належне багатьом, вторинне?
А значить, врівноважені ледь чутним
і ззовні майже непримітним впливом,
що чітко промовляє із нутра,
Ті, що пізнали Правду, суть на вірній,
призначеній для сходження дорозі?
10
В дорозі...
І Раі під суперечку
пригадував давно минулі дні,
коли опісля вивчення у Оні
до Уасету плив - навчатись в Храмі.
Якраз тоді піски і розривали...
Четвертий з тих, хто був зачатий з Тотом,
оточенню своєму сповістив
про неприємний, і вже вкотре! сон,
в якому до Царя являвся Бог
і мовив, що засипаний пісками.
Загадку вирішив верховний жрець
і настоятель храму Тота в Оні -
що сталося в останні дні життя
мудрішого у сім тілеснім світі.
Не дочекався навіть на дари,
які в подяку Пераа прислав,
як тільки Ха-рем-ху і храм знайшли.
Бо чим людська є слава і відзнаки,
коли до себе кличе Споконвічний?
11
Запам’яталося, що Ха-Рем-Ху
між лапами тримав тоді відбиту
ще при гіксосах певно голову, - мов лев,
приліг перепочити в прах пустельний.
І царський клафт, як сплутане волосся,
нечесаними гребнями вкривав
обличчя, що забуло сяйво дня.
Не те, що нині - грізний, величавий
з червоно-пурпуровим царським ликом
під грізно настовбурченим Уреєм,
вдивляється на схід, поверх Ріки,
понад пустелею - за небосхил,
за межі Кемет: в землі Ханаану,
в оази шасу, і на сходи Сходу,
які містами стали узбережжя,
та твердю пасовищ - аж до Оранта,
викінчуючись брамами Кадешу.
12
Куди злітає пильний зір Його?
У царство хетів, у краї Євфрату,
до Хіддекелю, в звичну неспокійність
перенаселеного Межиріччя?
Чи може далі, звідки дуже рідко,
але доходять вироби незвичні
укупі із бентежними чутками?
Що бачить Ха-Рем-Ху в далечині -
зростання, процвітання, чи падіння
і зубожіння, світлі дні чи муку?
Жорстокість, нетерпіння, злість, підступність
від висушеної буттям нестерпним
прекрасної з народження натури?
Чи радості щасливого життя?
Палаци в золоті і сріблі, чи
хатини сиротливі із сирої,
на жаркім сонці висохлої цегли?
І в кожній мати кормить дітлахів,
аби із них один чи два зросли.
А як зростають у роки врожайні -
іде велике військо на сусіда,
аби зустрітися з таким же військом.
І лишні писки стуляться назавше
мечем і списом, посвистом стріли...
Що бачить Ха-рем-ху поза Рікою?
Напевне те саме, що і раніше.
13
Са, притулившись до Раі, дрімає.
Чорнобороді дужі веслярі,
попри усю свою сувору грубість,
ковзаючи в своїй невтомній праці
по ньому зорами, щораз світліють.
Немов пригадують своє дитинство.
А може просто бачать, як невдовзі,
на берег витягнувши човен, сядуть
у затінку, щоб випити й поїсти.
14
Весь східний берег - плин зелених схилів.
На них, одне за одним, нескінчені
поселення під куполами пальм,
між виноградників, садів квітучих.
Униз, у напрямку Ріки, течуть
вітрами зворухоблені поля.
Ділянки з овочевими, луги
квітучої духмяно конюшини
охоплюють жовтіючі хліба,
і тягнуться до дальніх пасовищ.
І скрізь шадуфів непорушні стріли -
лише один чи два черпають воду.
В полях незвичайно пусто - нині свято.
15
Люд, переважно, у своїх домівках
і біля повних в пору цю каналів,
побіля вод розкішної Ріки.
Дітей веселі зграйки ловлять хвилі,
що линуть за човнами. А дорослі
глядять, щоб ті не лізли на глибоке.
Якийсь дідок грозить у бік води
своєю палицею, непокоїть
його, що непомітно серед хвиль,
підкрастись може хитрий крокодил.
Поодаль групки гомінких жінок.
Купаються, висушують волосся,
вдягають амулети і прикраси,
ідуть, наспівуючи щось, додому.
Сьогодні сьомий день, день відпочинку,
а також свято древнє – в цю пору
народжується Сонячний Спаситель.
Тож люди спочивають, веселяться,
готують страви і напої задля
великої вечірньої забави.
Ще вчора згадували люту смерть
Прекрасного у дні сумні пахону,
коли почало танути сяяння
утратою засмученого Сонця,
тоді приносили до храму жертви,
ридали і проходили терпіння.
Сьогодні ж-бо радіють – Народився!
і разом з Ним природа розквітає!
* * *


Читати далі, Част.ІІІ. Гл.3
Повернутися до змісту
Всі примітки
ПРИМІТКИ:
47. Хапі – божество повноводного Нілу. Інакше кажучи, Ніл при повеневому розливі.
48. Межиріччя, Міжріччя - долина, сформована Тигром і Євфратом.
49. Ху – (др.єг.) – одне із значень – “блиск”, потім так називали образ лева з людською головою (сфінкса).
50. Чаті – на кшталт Візира, перший міністр, найвищий сановник при Пераа.
51 Владика Кемет – Владика Єгипту - Пераа (фараон). Кемет (Та – Мері) (др.єг.) - дослівно “чорна земля” долини річки (Нілу), оброблена, люба.
52. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла. Окрім Ка, у др..єгиптян були й інші „душевні” поняття, як то – Ба – очевидно духовна складова Творця у сутності людини....
53. Тутмоси – Тутмос I (1530-1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), - Владики Кемет. “Тутмос” дослівно древньоєгипетською - “Дитина бога Тота”.
54. Маа Херу (др.єг.) - “право гласний”, титул померлого, виправданого на суді Усера (Осіріса).
55. Ес (др.єг.) - чоловік.
56. Амамат (др.єг.) - чудовисько гіпопотам–лев–крокодил, прислуговуючий катом на суді Осіріса.
57. Тір – місто–царство на Середземномор’ї, в тій його частині, яку древні греки пізніше назвуть Фінікією.
58. Яхмос І – Перший фараон XVIII династії (1580 – 1310 роки до н. е.), спадкоємець незалежного від гіксосів царя Уасету Камоса, який організував за часи свого правління повстання, що переросло у визвольну війну. Яхмосу І вдалося близько 1580 року до н.е. вигнати гіксосів до Ханаану і знову об’єднати Єгипет. Провів енергійні та успішні реформи з відновленням і подальшим розвитком економіки, адміністрації, війська.
59. Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом (Фівами). Місце загальнодержавного храму Амона.
60. Сахура – Фараон з V династії ( 2496 – 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з’єднуючий Середземне море з Червоним. Організовує першу експедицію в Пунт, будує піраміди і храми Сонцю.
61. Ха-Рем-Ху (др.єг.) – "Гор в сонячнім блиску”, пізніше названий Великим Сфінксом. Знаходиться у підніжжя великих пірамід Гізи.
62. Слова оригінальної молитви тих часів (др.єг.)
63. Птах Гора – сокіл.
64. Хуфу, Хафра, Менкаур (др.єг.) - фараони четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), що звели відомі піраміди в Гізі, більше відомі як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
65. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла.
66. Зачаті з Тотом – Тутмоси. Тутмос, дослівно древньоєгипетською “Дитина бога Тота”. При першому Тутмосі (1530-1520 р. до н. е.) культ бога сонця Амона-Ра був поєднаний з культом Тота. Тутмоси – Тутмос I (1530 -1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), -Владики Кемет.
67. Шасу (др.єг.) - кочівники бедуїни.
68. Оронт – древня назва річки, нині це Нахр-ель-Асі на території Лівану, Сірії, Туреччини, - впадає в Середземне море.
69. Кадеш - знамените древнє історичне місто, на караванній дорозі з Межиріччя до Фінікії, Сирії, Палестини, Єгипту, - знаходилося між Дамаском і Тіром, як ворота в низину.
70. Хіддекель – агедійська назва річки Тигр, Євфрат – той самий, нинішній, Євфрат. Протікає разом з Тигром через Межиріччя.
71. Шадуф (єг.) - журавель для черпання води.
72. Пахон (др.єг.) – дев’ятий місяць староєгипетського календаря.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Он (Геліополь). Менес. Гл.3. Ч III. Кінець Древності"
• Перейти на сторінку •
"Розставання. Гл.1. Ч III. Кінець Древності"
• Перейти на сторінку •
"Розставання. Гл.1. Ч III. Кінець Древності"
Про публікацію
