Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.04
18:34
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!
Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -
2026.05.04
15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
2026.05.04
15:10
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
2026.05.04
14:15
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
2026.05.04
10:58
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
2026.05.04
09:12
Твори уяву, Незбориме -
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
2026.05.04
08:23
Літо п'є ставки джерельні,
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
2026.05.04
06:20
Легко дихаю і вільно йду
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
2026.05.03
17:30
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
2026.05.03
17:11
Я запитав в Ісуса: ти тут був
Чи не було тебе, і все- міський фольклор?
Почухав він потилицю: я був, але.. забув.
А я йому: Анкор, іще анкор!
Чи не було тебе, і все- міський фольклор?
Почухав він потилицю: я був, але.. забув.
А я йому: Анкор, іще анкор!
2026.05.03
16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
2026.05.03
13:43
Яків Хелемський (1914-2003; народився й провів юність в Україні)
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
2026.05.03
13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
2026.05.03
13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Ляшкевич (1963) /
Поеми
/
Кінець Древності, епос
Харемху. Гл.2. Ч III. Кінець Древності
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Харемху. Гл.2. Ч III. Кінець Древності
'Кінець Древності'

Частина IІІ: 'Сходини Сходу'

Глава 2. ХАРЕМХУ (Великий Сфінкс)
1
...Коли на заході сідаєш Ти
повзе землею тьма, подібна смерті,
із лігв вилазять хижаки та гади.
Коли на сході знову постаєш,
пітьму женеш - уся земля святкує.
Від погляду ласкавого Твого,
рослини оживають на полях,
птахи летять із гнізд, щебечуть радо
Тобі хвалу. Твоє Сяяння входить
у вод глибінь і на річній поверхні
плескають риби. Збуджені зі сну
здіймають люди руки ввись, до Тебе -
беруться за роботу... - жрець простяг
у напрямку ранкового світила
в молитві руки і продовжив далі,
спостерігаючи за тим, як учень
повторює за ним слова і рухи.
І учень Са старається, його
хвилюють почуття нові, у грудях
немов зернятко вибгало росток.
2
Коліна їхні відчувають твердь
дощок і шурхотіння вод під ними.
Півсонні веслярі раз по раз зводять
лискучі зеленавобокі весла
і майже одночасно, тихим плеском,
занурюють їх в Річку і штовхають.
По різні боки корабля пливуть
ліниві пасма хвиль, які позаду
гойдають ніжно прибережні плавні,
а з ними і рясний пташиний світ.
Розкинувшись, мов крила птаха Гора,
попереду неквапно плинуть царські,
товаром не обтяжені човни.
Флотилія, яка ще до світанку
покинула свою нічну стоянку.
поволі наближається до Ону.
3
Легенький вітер. Чисте небо. Жар
скоріше натякає на майбутній
і ще не дошкуляє. Са і жрець,
заглиблені у мови молитовні,
неначе ідоли у шатах білих
поблизу стернового на кормі
завмерли, відпустили душі в мандри.
Сандал, в барвистих шатах, гостроверхій
шкіряній шапці ходить біля щогли -
готовий вже до прибуття, і миттю
податися у торгівельних справах.
Глядить, то на повільний надто рух
зеленого, квітучого ландшафту,
то на величчя Пірамід позаду.
Пригадує вчорашній, певно, вечір,
коли, опісля дня в дорозі, стали
якраз навпроти Них для відпочинку.
4
Гробниці Хуфу, Хафра, Менкаура -
вмістилище відлічених часів,
божественні сторожові пустелі.
Ввібрали в себе Ка царів спочатку,
затим і Ка підвладного народу,
що з Ними збудував собі спасіння.
Для більшості, укупі з Ха-рем-ху
Гробниці царські - пильні охоронці
покою й благоденства краю Кемет.
Для інших - ці Будови більш значимі.
5
Дбайливо вичищені при гіксосах
од зайвого обтяжливого вмісту -
незчисленних оманливих багатств -
Вони не втратили своєї суті,
не втратили закладеного змісту
і величі - скоріше навпаки.
Осліплюючи білістю поверхні
дорогоцінних мармурових плит,
ще вище підвелись над кам'яним
пустелі горизонтом.
Вечір, Річка -
учора все здавалося несправжнім
перед багряним сяянням Гробниць.
Немов таємні двері з того світу
відкрилися і висвітлили цінність,
вагу сьогоднішньої миті перед
очікувальним Вічності Лицем.
6
Раі згадав Сандалове обличчя,
коли той прислухався до балачки
царевих справників біля багаття.
Ті стверджували, що якби жерці
були не проти, в деяких місцях
не шкодило б добряче пошукати.
Звичайно, не могили, а забуті,
піском засипані міста і села.
Тоді ні війни не потрібні, ні
така украй виснажлива робота
народу Кемет. Бо, мовляв, коли
тому літ сорок узялись копати,
відразу наштовхнулись на скарби -
на Ха-рем-ху і храм, що перед ним.
Це ж не пустеля, а суцільний скарб,
відкладений до завтрашнього дня.
За тисячі і тисячі років
незчисленні багатства назбирались -
бери і з розумом використовуй!
Затим пішли уточнення про місце,
потрібну кількість інструменту, люду,
і суперечка про використання
усього знайденого.
Видно спір
двох справників при цьому досягнув
вершини, за якою була прірва,
бо від сусіднього багаття стали
випитувати, що вони знайшли,
й куди везуть віднайдені скарби.
Це пристрасті відразу остудило.
7
Раі, спостерігаючи те дійство,
розважливо мовчав. Бо, як не дивно,
і серед дурнів, і між мудреців
одне й те саме, краще помовчати.
Лише коли глухий ти і сліпий,
казати станеш їм важливі речі,
в гордині власній візьмешся повчати
того, хто мудрості не прагне зовсім.
Бо для байдужого до вчень, знання
приносять шкоду - внутрішній протест
переростає з суперечки в лайку,
в образу, і спокусу зла - донос.
А до пустих розмов неприєднання
простіше пояснити незнанням
і виглядати диваком - смішним,
невмілим, недалеким, що, напевно,
є значно кращим наслідків печальних.
8
Ханаанянин, судячи з обличчя,
вважав за мудре пильно дослухатись
до розсипу "великих таємниць".
І старанно розпалював балачку
удаваним захопленням своїм.
Раі про себе визнав, що в той вечір
багаття із усім своїм теплом,
мигтінням, хтивим пожиранням древа,
було всього лиш відблиском вогню,
який палав од жадоби багатства.
Хоча останнє не торкалось всіх.
Бо хто відрікся пристрастей земних,
навряд чи зацікавиться скарбами.
9
Та жрець був певен, почуття земні
отримала людина неспроста.
Блаженство, щастя - в осяганні цілі.
А найгостріші прояви повинні
у почуттях з'являтись при відході
від істинного шляху, як сигнал,
як крик, як біль, як сильний владний дотик,
що заблукалих поверта назад.
І добре як нема чуттєвих бур,
то значить у пустелі не блукаєш.
У всіх сказаннях, що дійшли здавен,
творінням основним була людина -
не плем’я, не громада. Значить перше,
найголовніше, в кожного в нутрі,
а все, належне багатьом, вторинне?
А значить, врівноважені ледь чутним
і ззовні майже непримітним впливом,
що чітко промовляє із нутра,
Ті, що пізнали Правду, суть на вірній,
призначеній для сходження дорозі?
10
В дорозі...
І Раі під суперечку
пригадував давно минулі дні,
коли опісля вивчення у Оні
до Уасету плив - навчатись в Храмі.
Якраз тоді піски і розривали...
Четвертий з тих, хто був зачатий з Тотом,
оточенню своєму сповістив
про неприємний, і вже вкотре! сон,
в якому до Царя являвся Бог
і мовив, що засипаний пісками.
Загадку вирішив верховний жрець
і настоятель храму Тота в Оні -
що сталося в останні дні життя
мудрішого у сім тілеснім світі.
Не дочекався навіть на дари,
які в подяку Пераа прислав,
як тільки Ха-рем-ху і храм знайшли.
Бо чим людська є слава і відзнаки,
коли до себе кличе Споконвічний?
11
Запам’яталося, що Ха-Рем-Ху
між лапами тримав тоді відбиту
ще при гіксосах певно голову, - мов лев,
приліг перепочити в прах пустельний.
І царський клафт, як сплутане волосся,
нечесаними гребнями вкривав
обличчя, що забуло сяйво дня.
Не те, що нині - грізний, величавий
з червоно-пурпуровим царським ликом
під грізно настовбурченим Уреєм,
вдивляється на схід, поверх Ріки,
понад пустелею - за небосхил,
за межі Кемет: в землі Ханаану,
в оази шасу, і на сходи Сходу,
які містами стали узбережжя,
та твердю пасовищ - аж до Оранта,
викінчуючись брамами Кадешу.
12
Куди злітає пильний зір Його?
У царство хетів, у краї Євфрату,
до Хіддекелю, в звичну неспокійність
перенаселеного Межиріччя?
Чи може далі, звідки дуже рідко,
але доходять вироби незвичні
укупі із бентежними чутками?
Що бачить Ха-Рем-Ху в далечині -
зростання, процвітання, чи падіння
і зубожіння, світлі дні чи муку?
Жорстокість, нетерпіння, злість, підступність
від висушеної буттям нестерпним
прекрасної з народження натури?
Чи радості щасливого життя?
Палаци в золоті і сріблі, чи
хатини сиротливі із сирої,
на жаркім сонці висохлої цегли?
І в кожній мати кормить дітлахів,
аби із них один чи два зросли.
А як зростають у роки врожайні -
іде велике військо на сусіда,
аби зустрітися з таким же військом.
І лишні писки стуляться назавше
мечем і списом, посвистом стріли...
Що бачить Ха-рем-ху поза Рікою?
Напевне те саме, що і раніше.
13
Са, притулившись до Раі, дрімає.
Чорнобороді дужі веслярі,
попри усю свою сувору грубість,
ковзаючи в своїй невтомній праці
по ньому зорами, щораз світліють.
Немов пригадують своє дитинство.
А може просто бачать, як невдовзі,
на берег витягнувши човен, сядуть
у затінку, щоб випити й поїсти.
14
Весь східний берег - плин зелених схилів.
На них, одне за одним, нескінчені
поселення під куполами пальм,
між виноградників, садів квітучих.
Униз, у напрямку Ріки, течуть
вітрами зворухоблені поля.
Ділянки з овочевими, луги
квітучої духмяно конюшини
охоплюють жовтіючі хліба,
і тягнуться до дальніх пасовищ.
І скрізь шадуфів непорушні стріли -
лише один чи два черпають воду.
В полях незвичайно пусто - нині свято.
15
Люд, переважно, у своїх домівках
і біля повних в пору цю каналів,
побіля вод розкішної Ріки.
Дітей веселі зграйки ловлять хвилі,
що линуть за човнами. А дорослі
глядять, щоб ті не лізли на глибоке.
Якийсь дідок грозить у бік води
своєю палицею, непокоїть
його, що непомітно серед хвиль,
підкрастись може хитрий крокодил.
Поодаль групки гомінких жінок.
Купаються, висушують волосся,
вдягають амулети і прикраси,
ідуть, наспівуючи щось, додому.
Сьогодні сьомий день, день відпочинку,
а також свято древнє – в цю пору
народжується Сонячний Спаситель.
Тож люди спочивають, веселяться,
готують страви і напої задля
великої вечірньої забави.
Ще вчора згадували люту смерть
Прекрасного у дні сумні пахону,
коли почало танути сяяння
утратою засмученого Сонця,
тоді приносили до храму жертви,
ридали і проходили терпіння.
Сьогодні ж-бо радіють – Народився!
і разом з Ним природа розквітає!
* * *


Читати далі, Част.ІІІ. Гл.3
Повернутися до змісту
Всі примітки
ПРИМІТКИ:
47. Хапі – божество повноводного Нілу. Інакше кажучи, Ніл при повеневому розливі.
48. Межиріччя, Міжріччя - долина, сформована Тигром і Євфратом.
49. Ху – (др.єг.) – одне із значень – “блиск”, потім так називали образ лева з людською головою (сфінкса).
50. Чаті – на кшталт Візира, перший міністр, найвищий сановник при Пераа.
51 Владика Кемет – Владика Єгипту - Пераа (фараон). Кемет (Та – Мері) (др.єг.) - дослівно “чорна земля” долини річки (Нілу), оброблена, люба.
52. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла. Окрім Ка, у др..єгиптян були й інші „душевні” поняття, як то – Ба – очевидно духовна складова Творця у сутності людини....
53. Тутмоси – Тутмос I (1530-1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), - Владики Кемет. “Тутмос” дослівно древньоєгипетською - “Дитина бога Тота”.
54. Маа Херу (др.єг.) - “право гласний”, титул померлого, виправданого на суді Усера (Осіріса).
55. Ес (др.єг.) - чоловік.
56. Амамат (др.єг.) - чудовисько гіпопотам–лев–крокодил, прислуговуючий катом на суді Осіріса.
57. Тір – місто–царство на Середземномор’ї, в тій його частині, яку древні греки пізніше назвуть Фінікією.
58. Яхмос І – Перший фараон XVIII династії (1580 – 1310 роки до н. е.), спадкоємець незалежного від гіксосів царя Уасету Камоса, який організував за часи свого правління повстання, що переросло у визвольну війну. Яхмосу І вдалося близько 1580 року до н.е. вигнати гіксосів до Ханаану і знову об’єднати Єгипет. Провів енергійні та успішні реформи з відновленням і подальшим розвитком економіки, адміністрації, війська.
59. Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом (Фівами). Місце загальнодержавного храму Амона.
60. Сахура – Фараон з V династії ( 2496 – 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з’єднуючий Середземне море з Червоним. Організовує першу експедицію в Пунт, будує піраміди і храми Сонцю.
61. Ха-Рем-Ху (др.єг.) – "Гор в сонячнім блиску”, пізніше названий Великим Сфінксом. Знаходиться у підніжжя великих пірамід Гізи.
62. Слова оригінальної молитви тих часів (др.єг.)
63. Птах Гора – сокіл.
64. Хуфу, Хафра, Менкаур (др.єг.) - фараони четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), що звели відомі піраміди в Гізі, більше відомі як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
65. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла.
66. Зачаті з Тотом – Тутмоси. Тутмос, дослівно древньоєгипетською “Дитина бога Тота”. При першому Тутмосі (1530-1520 р. до н. е.) культ бога сонця Амона-Ра був поєднаний з культом Тота. Тутмоси – Тутмос I (1530 -1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), -Владики Кемет.
67. Шасу (др.єг.) - кочівники бедуїни.
68. Оронт – древня назва річки, нині це Нахр-ель-Асі на території Лівану, Сірії, Туреччини, - впадає в Середземне море.
69. Кадеш - знамените древнє історичне місто, на караванній дорозі з Межиріччя до Фінікії, Сирії, Палестини, Єгипту, - знаходилося між Дамаском і Тіром, як ворота в низину.
70. Хіддекель – агедійська назва річки Тигр, Євфрат – той самий, нинішній, Євфрат. Протікає разом з Тигром через Межиріччя.
71. Шадуф (єг.) - журавель для черпання води.
72. Пахон (др.єг.) – дев’ятий місяць староєгипетського календаря.

Частина IІІ: 'Сходини Сходу'

Глава 2. ХАРЕМХУ (Великий Сфінкс)
1
...Коли на заході сідаєш Ти
повзе землею тьма, подібна смерті,
із лігв вилазять хижаки та гади.
Коли на сході знову постаєш,
пітьму женеш - уся земля святкує.
Від погляду ласкавого Твого,
рослини оживають на полях,
птахи летять із гнізд, щебечуть радо
Тобі хвалу. Твоє Сяяння входить
у вод глибінь і на річній поверхні
плескають риби. Збуджені зі сну
здіймають люди руки ввись, до Тебе -
беруться за роботу... - жрець простяг
у напрямку ранкового світила
в молитві руки і продовжив далі,
спостерігаючи за тим, як учень
повторює за ним слова і рухи.
І учень Са старається, його
хвилюють почуття нові, у грудях
немов зернятко вибгало росток.
2
Коліна їхні відчувають твердь
дощок і шурхотіння вод під ними.
Півсонні веслярі раз по раз зводять
лискучі зеленавобокі весла
і майже одночасно, тихим плеском,
занурюють їх в Річку і штовхають.
По різні боки корабля пливуть
ліниві пасма хвиль, які позаду
гойдають ніжно прибережні плавні,
а з ними і рясний пташиний світ.
Розкинувшись, мов крила птаха Гора,
попереду неквапно плинуть царські,
товаром не обтяжені човни.
Флотилія, яка ще до світанку
покинула свою нічну стоянку.
поволі наближається до Ону.
3
Легенький вітер. Чисте небо. Жар
скоріше натякає на майбутній
і ще не дошкуляє. Са і жрець,
заглиблені у мови молитовні,
неначе ідоли у шатах білих
поблизу стернового на кормі
завмерли, відпустили душі в мандри.
Сандал, в барвистих шатах, гостроверхій
шкіряній шапці ходить біля щогли -
готовий вже до прибуття, і миттю
податися у торгівельних справах.
Глядить, то на повільний надто рух
зеленого, квітучого ландшафту,
то на величчя Пірамід позаду.
Пригадує вчорашній, певно, вечір,
коли, опісля дня в дорозі, стали
якраз навпроти Них для відпочинку.
4
Гробниці Хуфу, Хафра, Менкаура -
вмістилище відлічених часів,
божественні сторожові пустелі.
Ввібрали в себе Ка царів спочатку,
затим і Ка підвладного народу,
що з Ними збудував собі спасіння.
Для більшості, укупі з Ха-рем-ху
Гробниці царські - пильні охоронці
покою й благоденства краю Кемет.
Для інших - ці Будови більш значимі.
5
Дбайливо вичищені при гіксосах
од зайвого обтяжливого вмісту -
незчисленних оманливих багатств -
Вони не втратили своєї суті,
не втратили закладеного змісту
і величі - скоріше навпаки.
Осліплюючи білістю поверхні
дорогоцінних мармурових плит,
ще вище підвелись над кам'яним
пустелі горизонтом.
Вечір, Річка -
учора все здавалося несправжнім
перед багряним сяянням Гробниць.
Немов таємні двері з того світу
відкрилися і висвітлили цінність,
вагу сьогоднішньої миті перед
очікувальним Вічності Лицем.
6
Раі згадав Сандалове обличчя,
коли той прислухався до балачки
царевих справників біля багаття.
Ті стверджували, що якби жерці
були не проти, в деяких місцях
не шкодило б добряче пошукати.
Звичайно, не могили, а забуті,
піском засипані міста і села.
Тоді ні війни не потрібні, ні
така украй виснажлива робота
народу Кемет. Бо, мовляв, коли
тому літ сорок узялись копати,
відразу наштовхнулись на скарби -
на Ха-рем-ху і храм, що перед ним.
Це ж не пустеля, а суцільний скарб,
відкладений до завтрашнього дня.
За тисячі і тисячі років
незчисленні багатства назбирались -
бери і з розумом використовуй!
Затим пішли уточнення про місце,
потрібну кількість інструменту, люду,
і суперечка про використання
усього знайденого.
Видно спір
двох справників при цьому досягнув
вершини, за якою була прірва,
бо від сусіднього багаття стали
випитувати, що вони знайшли,
й куди везуть віднайдені скарби.
Це пристрасті відразу остудило.
7
Раі, спостерігаючи те дійство,
розважливо мовчав. Бо, як не дивно,
і серед дурнів, і між мудреців
одне й те саме, краще помовчати.
Лише коли глухий ти і сліпий,
казати станеш їм важливі речі,
в гордині власній візьмешся повчати
того, хто мудрості не прагне зовсім.
Бо для байдужого до вчень, знання
приносять шкоду - внутрішній протест
переростає з суперечки в лайку,
в образу, і спокусу зла - донос.
А до пустих розмов неприєднання
простіше пояснити незнанням
і виглядати диваком - смішним,
невмілим, недалеким, що, напевно,
є значно кращим наслідків печальних.
8
Ханаанянин, судячи з обличчя,
вважав за мудре пильно дослухатись
до розсипу "великих таємниць".
І старанно розпалював балачку
удаваним захопленням своїм.
Раі про себе визнав, що в той вечір
багаття із усім своїм теплом,
мигтінням, хтивим пожиранням древа,
було всього лиш відблиском вогню,
який палав од жадоби багатства.
Хоча останнє не торкалось всіх.
Бо хто відрікся пристрастей земних,
навряд чи зацікавиться скарбами.
9
Та жрець був певен, почуття земні
отримала людина неспроста.
Блаженство, щастя - в осяганні цілі.
А найгостріші прояви повинні
у почуттях з'являтись при відході
від істинного шляху, як сигнал,
як крик, як біль, як сильний владний дотик,
що заблукалих поверта назад.
І добре як нема чуттєвих бур,
то значить у пустелі не блукаєш.
У всіх сказаннях, що дійшли здавен,
творінням основним була людина -
не плем’я, не громада. Значить перше,
найголовніше, в кожного в нутрі,
а все, належне багатьом, вторинне?
А значить, врівноважені ледь чутним
і ззовні майже непримітним впливом,
що чітко промовляє із нутра,
Ті, що пізнали Правду, суть на вірній,
призначеній для сходження дорозі?
10
В дорозі...
І Раі під суперечку
пригадував давно минулі дні,
коли опісля вивчення у Оні
до Уасету плив - навчатись в Храмі.
Якраз тоді піски і розривали...
Четвертий з тих, хто був зачатий з Тотом,
оточенню своєму сповістив
про неприємний, і вже вкотре! сон,
в якому до Царя являвся Бог
і мовив, що засипаний пісками.
Загадку вирішив верховний жрець
і настоятель храму Тота в Оні -
що сталося в останні дні життя
мудрішого у сім тілеснім світі.
Не дочекався навіть на дари,
які в подяку Пераа прислав,
як тільки Ха-рем-ху і храм знайшли.
Бо чим людська є слава і відзнаки,
коли до себе кличе Споконвічний?
11
Запам’яталося, що Ха-Рем-Ху
між лапами тримав тоді відбиту
ще при гіксосах певно голову, - мов лев,
приліг перепочити в прах пустельний.
І царський клафт, як сплутане волосся,
нечесаними гребнями вкривав
обличчя, що забуло сяйво дня.
Не те, що нині - грізний, величавий
з червоно-пурпуровим царським ликом
під грізно настовбурченим Уреєм,
вдивляється на схід, поверх Ріки,
понад пустелею - за небосхил,
за межі Кемет: в землі Ханаану,
в оази шасу, і на сходи Сходу,
які містами стали узбережжя,
та твердю пасовищ - аж до Оранта,
викінчуючись брамами Кадешу.
12
Куди злітає пильний зір Його?
У царство хетів, у краї Євфрату,
до Хіддекелю, в звичну неспокійність
перенаселеного Межиріччя?
Чи може далі, звідки дуже рідко,
але доходять вироби незвичні
укупі із бентежними чутками?
Що бачить Ха-Рем-Ху в далечині -
зростання, процвітання, чи падіння
і зубожіння, світлі дні чи муку?
Жорстокість, нетерпіння, злість, підступність
від висушеної буттям нестерпним
прекрасної з народження натури?
Чи радості щасливого життя?
Палаци в золоті і сріблі, чи
хатини сиротливі із сирої,
на жаркім сонці висохлої цегли?
І в кожній мати кормить дітлахів,
аби із них один чи два зросли.
А як зростають у роки врожайні -
іде велике військо на сусіда,
аби зустрітися з таким же військом.
І лишні писки стуляться назавше
мечем і списом, посвистом стріли...
Що бачить Ха-рем-ху поза Рікою?
Напевне те саме, що і раніше.
13
Са, притулившись до Раі, дрімає.
Чорнобороді дужі веслярі,
попри усю свою сувору грубість,
ковзаючи в своїй невтомній праці
по ньому зорами, щораз світліють.
Немов пригадують своє дитинство.
А може просто бачать, як невдовзі,
на берег витягнувши човен, сядуть
у затінку, щоб випити й поїсти.
14
Весь східний берег - плин зелених схилів.
На них, одне за одним, нескінчені
поселення під куполами пальм,
між виноградників, садів квітучих.
Униз, у напрямку Ріки, течуть
вітрами зворухоблені поля.
Ділянки з овочевими, луги
квітучої духмяно конюшини
охоплюють жовтіючі хліба,
і тягнуться до дальніх пасовищ.
І скрізь шадуфів непорушні стріли -
лише один чи два черпають воду.
В полях незвичайно пусто - нині свято.
15
Люд, переважно, у своїх домівках
і біля повних в пору цю каналів,
побіля вод розкішної Ріки.
Дітей веселі зграйки ловлять хвилі,
що линуть за човнами. А дорослі
глядять, щоб ті не лізли на глибоке.
Якийсь дідок грозить у бік води
своєю палицею, непокоїть
його, що непомітно серед хвиль,
підкрастись може хитрий крокодил.
Поодаль групки гомінких жінок.
Купаються, висушують волосся,
вдягають амулети і прикраси,
ідуть, наспівуючи щось, додому.
Сьогодні сьомий день, день відпочинку,
а також свято древнє – в цю пору
народжується Сонячний Спаситель.
Тож люди спочивають, веселяться,
готують страви і напої задля
великої вечірньої забави.
Ще вчора згадували люту смерть
Прекрасного у дні сумні пахону,
коли почало танути сяяння
утратою засмученого Сонця,
тоді приносили до храму жертви,
ридали і проходили терпіння.
Сьогодні ж-бо радіють – Народився!
і разом з Ним природа розквітає!
* * *


Читати далі, Част.ІІІ. Гл.3
Повернутися до змісту
Всі примітки
ПРИМІТКИ:
47. Хапі – божество повноводного Нілу. Інакше кажучи, Ніл при повеневому розливі.
48. Межиріччя, Міжріччя - долина, сформована Тигром і Євфратом.
49. Ху – (др.єг.) – одне із значень – “блиск”, потім так називали образ лева з людською головою (сфінкса).
50. Чаті – на кшталт Візира, перший міністр, найвищий сановник при Пераа.
51 Владика Кемет – Владика Єгипту - Пераа (фараон). Кемет (Та – Мері) (др.єг.) - дослівно “чорна земля” долини річки (Нілу), оброблена, люба.
52. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла. Окрім Ка, у др..єгиптян були й інші „душевні” поняття, як то – Ба – очевидно духовна складова Творця у сутності людини....
53. Тутмоси – Тутмос I (1530-1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), - Владики Кемет. “Тутмос” дослівно древньоєгипетською - “Дитина бога Тота”.
54. Маа Херу (др.єг.) - “право гласний”, титул померлого, виправданого на суді Усера (Осіріса).
55. Ес (др.єг.) - чоловік.
56. Амамат (др.єг.) - чудовисько гіпопотам–лев–крокодил, прислуговуючий катом на суді Осіріса.
57. Тір – місто–царство на Середземномор’ї, в тій його частині, яку древні греки пізніше назвуть Фінікією.
58. Яхмос І – Перший фараон XVIII династії (1580 – 1310 роки до н. е.), спадкоємець незалежного від гіксосів царя Уасету Камоса, який організував за часи свого правління повстання, що переросло у визвольну війну. Яхмосу І вдалося близько 1580 року до н.е. вигнати гіксосів до Ханаану і знову об’єднати Єгипет. Провів енергійні та успішні реформи з відновленням і подальшим розвитком економіки, адміністрації, війська.
59. Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом (Фівами). Місце загальнодержавного храму Амона.
60. Сахура – Фараон з V династії ( 2496 – 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з’єднуючий Середземне море з Червоним. Організовує першу експедицію в Пунт, будує піраміди і храми Сонцю.
61. Ха-Рем-Ху (др.єг.) – "Гор в сонячнім блиску”, пізніше названий Великим Сфінксом. Знаходиться у підніжжя великих пірамід Гізи.
62. Слова оригінальної молитви тих часів (др.єг.)
63. Птах Гора – сокіл.
64. Хуфу, Хафра, Менкаур (др.єг.) - фараони четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), що звели відомі піраміди в Гізі, більше відомі як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
65. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла.
66. Зачаті з Тотом – Тутмоси. Тутмос, дослівно древньоєгипетською “Дитина бога Тота”. При першому Тутмосі (1530-1520 р. до н. е.) культ бога сонця Амона-Ра був поєднаний з культом Тота. Тутмоси – Тутмос I (1530 -1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), -Владики Кемет.
67. Шасу (др.єг.) - кочівники бедуїни.
68. Оронт – древня назва річки, нині це Нахр-ель-Асі на території Лівану, Сірії, Туреччини, - впадає в Середземне море.
69. Кадеш - знамените древнє історичне місто, на караванній дорозі з Межиріччя до Фінікії, Сирії, Палестини, Єгипту, - знаходилося між Дамаском і Тіром, як ворота в низину.
70. Хіддекель – агедійська назва річки Тигр, Євфрат – той самий, нинішній, Євфрат. Протікає разом з Тигром через Межиріччя.
71. Шадуф (єг.) - журавель для черпання води.
72. Пахон (др.єг.) – дев’ятий місяць староєгипетського календаря.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Он (Геліополь). Менес. Гл.3. Ч III. Кінець Древності"
• Перейти на сторінку •
"Розставання. Гл.1. Ч III. Кінець Древності"
• Перейти на сторінку •
"Розставання. Гл.1. Ч III. Кінець Древності"
Про публікацію
