
'Кінець Древності'
Володимир
Ляшкевич

Готуючи шухляду письмового стола до нового літературного вантажу, виносиш кудись попереднє наповнення. І, схоже, Net саме те місце, куди навіть потрібно додавати, і де напій може досягнути своєї нормальної зрілості, і різний паперовий супровід не згубиться...
Що стосується віртуальної книжечки, що перед вами, то вона збирає деякі як реальні, так і не підтверджені явними доказами події від Атлантиди (... - 45000 років до Р.Х.) до часів Мойсея (біля 1320 - 1200 років до Р.Х.). Матеріали філософічні і не розраховані на широкі верстви читача.
З повагою,
автор.
|
Коли би смерть несла кінець всьому,
то для недолюдків була б вона
закінченням щасливим.
Раз померши,
вони би позбувалися одразу,
із тілом і душею вкупі, сонму
своїх пороків, та коли насправді
вже вияснилося - душа безсмертна,
то, певно і для неї не існує
притулку іншого та порятунку
од бід окрім єдиного - зробитись
ще ліпшою, даладнішою більш.
Якщо душа безсмертна, то вона
турботи потребує на часи
не тільки нинішні, які ми звем
життям своїм, але і на майбутнє.
Отож, як не піклуються душею,
надалі будемо таке вважати
страшною небезпекою.
Ось так...
Можливо в когось бачення інакше?
Гадаю, розповідь для вас була
цікавою, і є про що згадати?
На лицях учнів награна покора,
кивають Аристоклу головами,
мовляв, аякже, буде що згадати,
та не сьогодні, - бо невдовзі вечір,
чого ж тут гомоніти про сумне.
Домовилися видно між собою.
Жадають відпочинку і розваг.
Учитель згідний: - На сьогодні досить.
І вмить, немов крізь прорвану загату
в долину з гір кидається потік,
зірвались юнаки й мужі поважні.
Наставнику вклонившись, заспішили
строкатим юрбищем стежками саду,
махаючи руками й язиками,
покваплюючись на нову виставу,
яку привезли щойно із Афін.
- Говорять, там гарненькі танцівниці.
- А ще кумедності про Аристокла!
- Він голий буде стрибати! - Не брешеш?
- Клянусь, учора бачив тренування!
- Нехай не думає, що наймудріший...
- Він чує нас, замовкніть ідіоти!
Наставник посміхається їм вслід,
так радісно вбираючим життя.
Він любить їх, як любить це повітря -
промінням ткане з трав і евкаліптів,
морської безконечності й свободи,
і незабутого повік блаженства
від осягання величі краси
залишеного на людей Творіння.
“Ось чаша з моїм серцем, о як терпко!
І чаша з Правдою. Терези, прошу,
замріть, не коливайтеся!
О, серце
моєї матері, о серце мого
народження! що було в мене завжди,
там, на землі, не свідчи проти мене!
Не будь же супротивником ти перед
Божественною Владою, не тяж
супроти мене, не розповідай:
“Ось що робив насправді, він вчинив це...”
Не накликай на мене зла!
О Ваги!
Замріть, не коливайтеся!
О, Боже…”
Зміст:
Частина I:
'Дім Сонця'
Глави:
Бену (Фенікс)
Круг Тота (Зодіакальні Сузір'я)
Змія
Частина II :
'Уасет' (Фіви)
Глави:
Палац
Сади
Єдем
Син Хапу
Са
Святилище Амона
Частина III :
'Сходини Сходу'
Глави:
Розставання
Харемху (Великий Сфінкс)
Он (Геліополь)
- Менес
- Унефер
Витоки
Велике море
Арвад
Долина Оронту
Частина IV :
'Міжріччя'
Глави:
Мітані
Ефрат
Вавилон
Харан
Тадухепу (Нефертіті)
Частина V :
'Повернення'
Глави:
Повчання
Атлант
Тір
Частина VІ :
'Ехнатон'
Глави:
Он
Столиця
Менес
Частина VІІ :
'Ахатетон'
Глави:
Ахет
Перніт
Шему
Хамсин
Частина VІІІ :
'Нефертіті'
Глави:
Семнехкара
Тутанхамон
Цариця
Частина ІХ :
'Мойсей'
Глави:
Са
Раі
Епілог
ВСІ ПРИМІТКИ.
