ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.17 22:28
Руїни
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,

Галина Кучеренко
2025.09.17 18:46
***
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь  свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час

С М
2025.09.17 18:18
Магдалена, мій Ріґел Зонофон (Procol Harum)
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото

Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с

Віктор Кучерук
2025.09.17 17:57
* * *
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота

Юрій Лазірко
2025.09.17 16:58
Чужина - Матимачуха --- український блюз
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.

Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.

Володимир Бойко
2025.09.17 11:14
Геть традиційну поезію!
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.

Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.

Юрій Гундарєв
2025.09.17 08:56
Михайло Коцюбинський
вересня - День народження видатного українського письменника

Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…

Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.

М Менянин
2025.09.17 02:36
година зухвалого нечестя
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.

Ярослав Чорногуз
2025.09.17 00:22
Відлуння імення кохання
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.

Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Канцона
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
УВАЖЕНИЕ К ЛЮДЯМ (История из Талмуда)
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Минулось
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Плекає осінь
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
* * *
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Провінція
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василина Іванина / Вірші

 Звичайна містика ( монолог біля підмурків Десятинної)
Сховала тисячі облич
в руїнах Десятинна церква...
.................Леся Романчук
Старезній липі злива листя вмила,
кору шорстку, покручене гілля.
І стрепенулась липа шелестливо,
тремтливі краплі ронячи з чола.
У ніч таємну, найкоротшу в році,
раз на сто літ дано мені прийти.
Тут десь мої сліди згубились босі...
О липонько, чи пам’ятаєш ти,
чи пам’ятаєш голос мій дівочий,
мої мрійливі, радісні пісні,
мої щасливі і веселі очі...
Все зниділо, немов у хворім сні.
Лишився тільки день отой жахливий,
зостались зойк, прокльони, страх – і смерть...
О липонько, я тут була щаслива,
душа любов’ю повнилася вщерть.
... Тепер я за космічною межею,
у вічній скрижанілій далині,
та крізь століття рвусь сюди душею, –
любов свій голос подає мені.
Всі імена, всі долі вже забуті,
до кого я вертаюсь з хащі літ?
Лиш ти мене чекаєш в цьому світі,
лиш твій цілющий животворний цвіт
мене із тернів забуття рятує...
О липонько, буяй, цвіти – живи!!!
Тримай корінням древню землю Кия,
щоб ми іще були, були, були.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-07-06 18:34:37
Переглядів сторінки твору 10120
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.883 / 5.5  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 19:07:56 ]
схоже на каяття дівчини, яку збезчестив хлопець. чи я помиляюся?

я дуже гарно уявила собі цю липу. і навіть запах цвіту відчула.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 19:17:35 ]
Біля руїн Десятинної росте липа – свідок Батиєвого розбою. Церква згоріла з людьми, а липа зосталася – уже вона найстаріша киянка... Колись після грози там валялася на землі відчахнута гілочка – я її взяла і засушила. Ну а дівчина – одна з тих, хто тоді там згорів заживо... Ось таке я хотіла передати. Але, видно, не зовсім вийшло. На жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 19:20:17 ]
Все у Вас вийшло, не переймайтеся! це радше мені не вдалося гаразд зрозуміти суть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Дігай (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 19:42:13 ]
Гарний настроєвий вірш, але не точні рими: гілля-чола, році-босі, забуті-світі, живи-були, а шкода, бо вірш виглядає черновиком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:29:30 ]
Шановна пані Тетяно, дякую за увагу. (Я щось постійно не туди потрапляю, біда з технікою). Згодна, що рими бідні, навіть асоціативними їх не назвеш. Можливо, вдасться покращити. спробую. З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:12:40 ]
Надзвичайно зворушливий вірш, пані Василино, схожий на баладу, адже події описуються дійсно трагічні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:24:25 ]
Рада, що Вам сподобалося, мені хотілося щось пафосне передати, бо там справді відчуваєш глибину коренів і водночас страх перед минущістю. Ну, треба ще працювати, думаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 09:20:20 ]
Відносно коментаря. Штурм Києва Батиєм був десь так в рік 1240. Липи стільки не ростуть. Біологічно. Але вірші живуть. Натурально. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:00:31 ]
Думаю, варто було б витерти цю сторінку, попрацювати над віршем і знову помістити його. Але(без пафосу) занадто дорожу усіма порадами, не хочу, щоб вони щезали. Хай поки що все так і залишається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь К (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-16 22:36:42 ]
Ну і до яких пір "хай все так і залишається" ? :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:06:29 ]
Ви мене примусили зайнятися біологією. Так от Вам результати: липи в середньому живуть 400 років, але на Україні є екземпляри, яким по 1200-1400 років.(це з книги"Оповіді про дерева" , П. Вакулюк). Далі: у путівнику "Київ" (1996 р.) йдеться, що та липа таки свідок отого всього. І екскурсоводи так говорять. Можливо, цим тільки хочуть привернути туристів, не знаю. Але мені здалося, що це дерево – справді медіум, воно поєднує нас із тими киянами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:09:03 ]
До того ж, ці біологи стверджують, що рослини все відчувають і реагують на поведінку людей. краще бим цього не читала, бо тепер боюся їсти капусту. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 11:52:21 ]
Матка Боска! Скільки ж можна ті очі римувати з дівочі, сні-пісні.
Хочеться не тільки нових думок, нового вираження почуттів, хочеться також нових, незатертих банальноримних форм.
Василинко, у Вас є іскорка Божа до писменства, не засипте її попелом недолугого поетичного письма, будь-ласочка :)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:15:02 ]
Дорогий Критусе! Дяка безмежна за "іскорку". Можливо, Ви переоцінюєте мої можливості. Я звернула увагу, що в усіх моїх творах банальні рими і банальні почуття. Мабуть, не варто б їх поміщати – але Ви не уявляєте, яке це відчуття, коли бачиш, що хтось прочитав... Навіть, якщо покритикували. Я не знаю, чому це для мене так важливо. Може, це як наркотик. Одним словом, з цим щось треба робити. Але дуже Вам дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-18 14:42:05 ]
Старезній ЛИпі зЛИва ЛИстя вмИЛа - та за таку алітерацію дівочі очі з пісенними снами вибачить треба!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-19 19:17:27 ]
Та ні, Анатолію. Метри (мистецькі, мю на увазі) так речуть: хто вперше порівняв жінку з трояндою – був геній. Хто вдруге – графоман чи як там ще кажуть. Отож-то. Але щиро дякую за уважне прочитання і за підтримку!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 11:59:30 ]
Дорога Василинко! Ніжно і щиро вітаю Вас із нашим великим святом! Несіть у собі ту силу українки, якої Господь стільки вклав у Вашу душу. Пишаюся знайомством з Вами. Хай ніхто і ніколи більше не зазіхає на наші церкви! Хай іскра Вашого таланту горить яскраво і потужно. Ваша Леся Романчук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 22:21:50 ]
Сердечно дякую, Лесю! Таких високих слів я, мабуть, не заслужила, але дуже приємно почути їх від Вас.