ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василина Іванина / Вірші

 Звичайна містика ( монолог біля підмурків Десятинної)
Сховала тисячі облич
в руїнах Десятинна церква...
.................Леся Романчук
Старезній липі злива листя вмила,
кору шорстку, покручене гілля.
І стрепенулась липа шелестливо,
тремтливі краплі ронячи з чола.
У ніч таємну, найкоротшу в році,
раз на сто літ дано мені прийти.
Тут десь мої сліди згубились босі...
О липонько, чи пам’ятаєш ти,
чи пам’ятаєш голос мій дівочий,
мої мрійливі, радісні пісні,
мої щасливі і веселі очі...
Все зниділо, немов у хворім сні.
Лишився тільки день отой жахливий,
зостались зойк, прокльони, страх – і смерть...
О липонько, я тут була щаслива,
душа любов’ю повнилася вщерть.
... Тепер я за космічною межею,
у вічній скрижанілій далині,
та крізь століття рвусь сюди душею, –
любов свій голос подає мені.
Всі імена, всі долі вже забуті,
до кого я вертаюсь з хащі літ?
Лиш ти мене чекаєш в цьому світі,
лиш твій цілющий животворний цвіт
мене із тернів забуття рятує...
О липонько, буяй, цвіти – живи!!!
Тримай корінням древню землю Кия,
щоб ми іще були, були, були.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-06 18:34:37
Переглядів сторінки твору 10055
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.883 / 5.5  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 19:07:56 ]
схоже на каяття дівчини, яку збезчестив хлопець. чи я помиляюся?

я дуже гарно уявила собі цю липу. і навіть запах цвіту відчула.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 19:17:35 ]
Біля руїн Десятинної росте липа – свідок Батиєвого розбою. Церква згоріла з людьми, а липа зосталася – уже вона найстаріша киянка... Колись після грози там валялася на землі відчахнута гілочка – я її взяла і засушила. Ну а дівчина – одна з тих, хто тоді там згорів заживо... Ось таке я хотіла передати. Але, видно, не зовсім вийшло. На жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 19:20:17 ]
Все у Вас вийшло, не переймайтеся! це радше мені не вдалося гаразд зрозуміти суть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Дігай (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 19:42:13 ]
Гарний настроєвий вірш, але не точні рими: гілля-чола, році-босі, забуті-світі, живи-були, а шкода, бо вірш виглядає черновиком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:29:30 ]
Шановна пані Тетяно, дякую за увагу. (Я щось постійно не туди потрапляю, біда з технікою). Згодна, що рими бідні, навіть асоціативними їх не назвеш. Можливо, вдасться покращити. спробую. З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:12:40 ]
Надзвичайно зворушливий вірш, пані Василино, схожий на баладу, адже події описуються дійсно трагічні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:24:25 ]
Рада, що Вам сподобалося, мені хотілося щось пафосне передати, бо там справді відчуваєш глибину коренів і водночас страх перед минущістю. Ну, треба ще працювати, думаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 09:20:20 ]
Відносно коментаря. Штурм Києва Батиєм був десь так в рік 1240. Липи стільки не ростуть. Біологічно. Але вірші живуть. Натурально. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:00:31 ]
Думаю, варто було б витерти цю сторінку, попрацювати над віршем і знову помістити його. Але(без пафосу) занадто дорожу усіма порадами, не хочу, щоб вони щезали. Хай поки що все так і залишається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь К (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-16 22:36:42 ]
Ну і до яких пір "хай все так і залишається" ? :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:06:29 ]
Ви мене примусили зайнятися біологією. Так от Вам результати: липи в середньому живуть 400 років, але на Україні є екземпляри, яким по 1200-1400 років.(це з книги"Оповіді про дерева" , П. Вакулюк). Далі: у путівнику "Київ" (1996 р.) йдеться, що та липа таки свідок отого всього. І екскурсоводи так говорять. Можливо, цим тільки хочуть привернути туристів, не знаю. Але мені здалося, що це дерево – справді медіум, воно поєднує нас із тими киянами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:09:03 ]
До того ж, ці біологи стверджують, що рослини все відчувають і реагують на поведінку людей. краще бим цього не читала, бо тепер боюся їсти капусту. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 11:52:21 ]
Матка Боска! Скільки ж можна ті очі римувати з дівочі, сні-пісні.
Хочеться не тільки нових думок, нового вираження почуттів, хочеться також нових, незатертих банальноримних форм.
Василинко, у Вас є іскорка Божа до писменства, не засипте її попелом недолугого поетичного письма, будь-ласочка :)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:15:02 ]
Дорогий Критусе! Дяка безмежна за "іскорку". Можливо, Ви переоцінюєте мої можливості. Я звернула увагу, що в усіх моїх творах банальні рими і банальні почуття. Мабуть, не варто б їх поміщати – але Ви не уявляєте, яке це відчуття, коли бачиш, що хтось прочитав... Навіть, якщо покритикували. Я не знаю, чому це для мене так важливо. Може, це як наркотик. Одним словом, з цим щось треба робити. Але дуже Вам дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-18 14:42:05 ]
Старезній ЛИпі зЛИва ЛИстя вмИЛа - та за таку алітерацію дівочі очі з пісенними снами вибачить треба!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-19 19:17:27 ]
Та ні, Анатолію. Метри (мистецькі, мю на увазі) так речуть: хто вперше порівняв жінку з трояндою – був геній. Хто вдруге – графоман чи як там ще кажуть. Отож-то. Але щиро дякую за уважне прочитання і за підтримку!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 11:59:30 ]
Дорога Василинко! Ніжно і щиро вітаю Вас із нашим великим святом! Несіть у собі ту силу українки, якої Господь стільки вклав у Вашу душу. Пишаюся знайомством з Вами. Хай ніхто і ніколи більше не зазіхає на наші церкви! Хай іскра Вашого таланту горить яскраво і потужно. Ваша Леся Романчук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 22:21:50 ]
Сердечно дякую, Лесю! Таких високих слів я, мабуть, не заслужила, але дуже приємно почути їх від Вас.