Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.19
09:06
Уже не та, але гойдаю
осіннє небо на руках,
і не кажу, що в хати скраю
давно просочується дах.
Фундамент ледь тримає двері,
у вікон сліпкуватий зір.
Заполонив ліловий вереск
пороги і широкий двір.
осіннє небо на руках,
і не кажу, що в хати скраю
давно просочується дах.
Фундамент ледь тримає двері,
у вікон сліпкуватий зір.
Заполонив ліловий вереск
пороги і широкий двір.
2025.12.19
06:11
Знайомою стежиною
Вертаю до села, -
Тернами та ожиною
Вузенька поросла.
Але ще гарно видимі,
Ведучі будь-куди, -
Віддалено розкидані
Потоптані сліди.
Вертаю до села, -
Тернами та ожиною
Вузенька поросла.
Але ще гарно видимі,
Ведучі будь-куди, -
Віддалено розкидані
Потоптані сліди.
2025.12.18
20:22
Над річкою тулилося село.
Із пагорба у воду зазирало.
У нім дулібів плем’я проживало
Та господарство, як могло, вело.
Раніше ліс під річку підступав,
Але його дуліби скорчували.
Тепер колосся ячмені здіймали
Від лісу аж до річкових заплав.
Із пагорба у воду зазирало.
У нім дулібів плем’я проживало
Та господарство, як могло, вело.
Раніше ліс під річку підступав,
Але його дуліби скорчували.
Тепер колосся ячмені здіймали
Від лісу аж до річкових заплав.
2025.12.18
13:58
Назирці у сутінках вилискуєш,
бродить сказ у амбасадах кіс,
зирком!
місце для десанту висмалиш…
зірка!
зопалу упала в ліс, –
може, серце не моє, зурочене
покотилося і запалило хмиз?
бродить сказ у амбасадах кіс,
зирком!
місце для десанту висмалиш…
зірка!
зопалу упала в ліс, –
може, серце не моє, зурочене
покотилося і запалило хмиз?
2025.12.18
13:19
Ми так відвикли від зими.
Вона ж вернулася раптово.
Так серед поля ковили
Слова вриваються у мову.
Події увірвуться враз
У тихоплинний рай розмаю,
Здіймаючи в новий екстаз,
Вона ж вернулася раптово.
Так серед поля ковили
Слова вриваються у мову.
Події увірвуться враз
У тихоплинний рай розмаю,
Здіймаючи в новий екстаз,
2025.12.18
07:24
Набуду щастя й поділюся
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.
2025.12.18
00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
2025.12.17
23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
2025.12.17
20:15
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
2025.12.17
16:51
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
2025.12.17
14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
2025.12.17
12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
2025.12.17
10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мойсей Фішбейн (1946) /
Вірші
Леонард Коген. ОСЬДЕ ВАЛЬС
Контекст : FEDERICO GARCIA LORCA Leonard Cohen
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леонард Коген. ОСЬДЕ ВАЛЬС
(За Федеріко Ґарсія Лоркою)
Десять гарних панянок у Відні.
І плече, плаче Смерть на плечі.
Передпокою тисяча вікон.
Голубиної смерті плачі.
І окраєць, відтятий від ранку,
В Ґалереї Морозу повис.
Ай, ай-ай-ай,
Осьде вальс, осьде вальс,
Осьде вальсу замкнуті вуста.
Я жадаю тебе, я жадаю
Там, де мертвий журнал на стільці.
У печері віночка лілеї,
Де любові нема, навманці.
В ліжку, там, де пітнявіє місяць,
Де в горланні сліди і пісок.
Ай, ай-ай-ай,
Осьде вальс, осьде вальс,
Обійми переламаний стан.
Цей вальс, цей вальс, цей вальс, цей вальс,
Його подих – то вщерть і бренді, і Смерть,
І у морі лишається шлейф.
Осьде Відень, концертна зала,
Повна поглядів ця круговерть.
Хлопчаки позмовкали у барі,
Вже засуджені блюзом на смерть.
Хто ж несе до твоєї подоби
Ту гірлянду обтятих сльозин?
Ай, ай-ай-ай,
Осьде вальс, осьде вальс,
Осьде вальс, він роками вмира.
Ось горище, де граються діти,
Де я маю з тобою лягти
У примарі угорських ліхтарень
В полуденні солодкі світи,
Я побачу прикутих до горя
І овечку, й лілеї снігів.
Ай, ай-ай-ай,
Осьде вальс, осьде вальс
"Ти знай, повік не забуду тебе!"
Цей вальс, цей вальс, цей вальс, цей вальс,
Його подих – то вщерть і бренді, і Смерть,
І у морі лишається шлейф.
Ми станцюєм з тобою у Відні,
Де я маску ріки понесу.
Ґіацинт на моєму рамені,
Твоїх стегон пригублю росу.
І душа моя згине в альбомі,
Де світлини, де мох. І вуста,
І твоєї краси половіддя
Понесуть мою скрипку й хреста.
Ти нестимеш мене у тім танці,
Він обіймами нас обів’є.
О, любове моя, Осьде вальс, осьде вальс,
Він є твій. Все твоє, все твоє.
З англійської
переклав Мойсей Фішбейн
Оригінальне виконання: Leonard Cohen
Take This Waltz
(After Federico Garcia Lorca)
Десять гарних панянок у Відні.
І плече, плаче Смерть на плечі.
Передпокою тисяча вікон.
Голубиної смерті плачі.
І окраєць, відтятий від ранку,
В Ґалереї Морозу повис.
Ай, ай-ай-ай,
Осьде вальс, осьде вальс,
Осьде вальсу замкнуті вуста.
Я жадаю тебе, я жадаю
Там, де мертвий журнал на стільці.
У печері віночка лілеї,
Де любові нема, навманці.
В ліжку, там, де пітнявіє місяць,
Де в горланні сліди і пісок.
Ай, ай-ай-ай,
Осьде вальс, осьде вальс,
Обійми переламаний стан.
Цей вальс, цей вальс, цей вальс, цей вальс,
Його подих – то вщерть і бренді, і Смерть,
І у морі лишається шлейф.
Осьде Відень, концертна зала,
Повна поглядів ця круговерть.
Хлопчаки позмовкали у барі,
Вже засуджені блюзом на смерть.
Хто ж несе до твоєї подоби
Ту гірлянду обтятих сльозин?
Ай, ай-ай-ай,
Осьде вальс, осьде вальс,
Осьде вальс, він роками вмира.
Ось горище, де граються діти,
Де я маю з тобою лягти
У примарі угорських ліхтарень
В полуденні солодкі світи,
Я побачу прикутих до горя
І овечку, й лілеї снігів.
Ай, ай-ай-ай,
Осьде вальс, осьде вальс
"Ти знай, повік не забуду тебе!"
Цей вальс, цей вальс, цей вальс, цей вальс,
Його подих – то вщерть і бренді, і Смерть,
І у морі лишається шлейф.
Ми станцюєм з тобою у Відні,
Де я маску ріки понесу.
Ґіацинт на моєму рамені,
Твоїх стегон пригублю росу.
І душа моя згине в альбомі,
Де світлини, де мох. І вуста,
І твоєї краси половіддя
Понесуть мою скрипку й хреста.
Ти нестимеш мене у тім танці,
Він обіймами нас обів’є.
О, любове моя, Осьде вальс, осьде вальс,
Він є твій. Все твоє, все твоє.
З англійської
переклав Мойсей Фішбейн
Оригінальне виконання: Leonard Cohen
Take This Waltz
(After Federico Garcia Lorca)
Контекст : FEDERICO GARCIA LORCA Leonard Cohen
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
