ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Володимир Мацуцький
2026.10.11 16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка? Ні, це не о

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї

В Горова Леся
2026.10.11 15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Вячеслав Руденко
2026.10.11 09:42
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.

Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Тетяна Левицька
2026.10.10 11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші / З Обличчя

 По межі терпіння
Вийшов на славу усміх -
участь її мине
в п`ятихвилиннім не-
порозумінні уснім.
Вираз обличчя - стримність,
загнана до образ,
впасти вдається раз,
вдруге - шукай хто винний.
Скільки б не підбирати
гриму до слова "ні" -
видно, як по мені
тінь проковзає ґратів.
Спокою позолота
витерта. Анапест -
трухне терпіння хрест,
сиплеться - болю соти.
Сухо - вода до вуха,
тісно словам до сліз.
Вибив з-під неба Віз -
голос, мов камінь, Духу.
Падає - в серці глухо.
Кола - чоло із бриж,
стиснутий міцно криж,
холоднокровні рухи.
Темно - пов`язка люті,
слизне від крові твердь.
Де наслідила смерть -
там прорости спокуті.

6 Жовтня 2008




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-10-07 00:01:44
Переглядів сторінки твору 1872
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.461 / 5.5  (5.081 / 5.68)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.149 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.662
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2026.09.25 17:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-07 11:19:08 ]
Привіт, Юрію. Із цікавістю прочитав вашого вірша.
Сподіваюсь, що і з користю. Бо щось прийшло у свідомість, щось - у підсвідомість.
Радий, що ви більше стали довіряти милозвучності.

Кинулось в очі "сипиться".

Щодо серйозніших зауваг, то радив би вам відходити від короткого рядка. Можливо тимчасово.
Чому? Бо важливою видається композиційна цільність. Наразі саме це вважаю дуже важливим на сьогоднішній день, і не тільки для вас. :)


Ось наприклад, чому б не так:

Вийшов на славу усміх - участь її мине
в п`ятихвилиннім не
                       порозумінні уснім.
Вираз обличчя - стримність, загнана до образ,
впасти вдається раз, вдруге - шукай хто винний.

Скільки не підбирати гриму до слова "ні" -
видно, як по мені тінь проковзає ґратів.
Спокою позолота витерта. Анапест -
трухне терпіння хрест, сипиться - болю соти.

Сухо - вода до вуха, тісно словам до сліз.
Вибив з-під неба Віз - голос, мов камінь, Духу.
Падає - серцю глухо. Кола - чоло із бриж,
стиснутий міцно криж, холоднокровні рухи.
Темно - пов`язка люті, слизне від крові твердь.
Де наслідила смерть - там прорости спокуті.

У такий спосіб демаскуються можливі недоробки у базисі (дещо відстороненого, але існуючого) ліричного героя, його певна непослідовність, непродуманість деяких концепцій, зрештою, не достатнє володіння собою.
Володіння собою, Юрію, - тут найголовніше.
Ваш герой зачіпає дуже серйозні світобудовні протиріччя, і його стан має значення. Прекрасне означення в кінці "прорости спокуті", але ж як воно прописано і використовується? Очевидно, що герой вірша намагається прийти до чогось, скажімо до позитиву, але у нього це не виходить. Тобто не вийшло ніби із заключним моментом. "Там прорости спокуті" надто відсторонене вирішення проблеми. "Там" і в когось, може, якось... Але така "слабкість" рішення строго продиктована саме вервицею попередніх "розмитих" образів. Так що все логічно. Логічне не попадання в прекрасне закінчення...

До речі, схожі проблеми вирішує і Ніка Новікова, але у неї якраз навпаки - ліргероїні до жодного позитиву йти не збираються і намагаються потрапити тільки в емоцію, що трохи легше.

А ось, скажімо, у Татчина - рівень проблем ніколи не виходить за рівень, на якому ліричний герой здатен тримати позитивно життєву рівновагу в керівництві дрібничками і не дрібничками.
Ось такі ось, Юрію, підозрілі навіть мені самому спекуляції, - але що прийшло до голови, те й сказав.
Словом, Dixi. :)