ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Магадара Світозар (1983) / Вірші

 Вже близько до зими...
Робота, на жаль, невідомого мені автора. І ми – як ми, бо ближче до зими –
І ти – не я, і жереб крутить світом:
Мені наліво – в учні до Хоми,
Тобі направо – жити, жити, жити!

І хай болить, і хай пече… Дарма –
Однаково, як їжачкам в тумані.
Ця осінь – видиво, усе, чого нема.
Ці сльози – вигадка, а ми – такі жадані.

Бо виросли, як з розміру нога –
Я, певно, ліва, ти, напевно, права.
Ми так багато наловили ґав,
Що не збагнули, осінь – переправа.

І десь на тому березі ріки,
Де два шляхи зійдуться знов докупи,
Ми доторкнемось Божої щоки,
Нас Бог знайде і, мов нектар, пригубить.



І ми – то ми, вже близько до зими.




Найвища оцінка Жорж Дикий 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Юля Щасливець 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-11-11 14:05:26
Переглядів сторінки твору 5307
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.323 / 5.5  (4.972 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 5.550 / 5.75  (4.898 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Постфемінізм
Автор востаннє на сайті 2024.08.29 16:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-11-11 16:36:20 ]
Їжачок у тумані- надзвичайно глибокий образ. І за сюжетом мультфільму йому не було однаково, адже то насправді була ініціація, причому дуже серйозна.

А вірш- чудовий. Мене завжди радують твої, Магадаро, несподівані порівняння (а надто- про ногу і про Хому :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2008-11-11 16:52:14 ]
Ганнусю, однаково - не у значенні несерйозності чи байдужості, а якраз у націленості жити попри все (і хай хоч болить, хоч пече).

Спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2008-11-11 20:01:38 ]
Класно. Особливо сильне закінчення. Загалом, будь-які образи з Богом роблять вірші дуже сильними.
Я спочатку не побачила останнього рядка, але вірш і без нього мені здався таким завершеним.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2008-11-11 21:54:50 ]
Відповідь.
( Контекст " Блакитна троянда" Ганни Осадко.


Таких не буває… Буває, мій любий, буває!!!
Чи знову пробачиш, трояндо холодного краю.))
Ці руки блакитні - росточки в розтрощенім небі…
Померзлі пальчата … Тугий завантажений невід
З живою води ізнов спрагле серце виймає.
І нібито знаєш : дороги назад вже не має .
- Іди вже до краю, коли синьооко пішла…

-А хочеш, кохана, я річку зрівняю із пусткую?
Плотвичка полине в ясну океанну пелюстку.
Будинок збудую на березі край чагарю.
І рідна – лови!
А ні - то лети, хай не колеться!!!
Не кволиться літу твоєму , дитинному голосу …
Чого ж ти мовчиш?
- Чого ж я насправді мовчу?

Не треба, коханий! Не треба , бо річці так шкарубко,
Їй зимньо дурненькій : ні грошей, ні сонця, ні парубка,
Зарубки на серці прямими висять пересічними,
В ній рибки маленькі -сліпенькі, гарненькі, невінчані…
А що коли справді зросте там якась золота?
Зплеча рубонеш – розруйнуєш дзвінкого листа,
І стане пуста златопера без права освідчення.
Блакитна троянда , -
Дитино моя розхвильована,
Хоч провчена, та не вивчена …
Із відчаєм…
Відчаєм...
Відчаєм…



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2008-11-11 23:02:05 ]
Еліно, спасибі!

БлаКиті, дякую! ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Строкань (М.К./М.К.) [ 2008-11-12 09:38:33 ]
сподобалось