ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мессір Лукас
2020.01.17 20:51
Зелена муха – муха гнойова
Між вікон сонно крильцями тріпоче.
Вона жива, о так, іще жива!
На неї хижий кіт націлив очі.

На ложці цукор повагом горить,
Стікає карамеллю до полину,
Я випив три, а може, тридцять три,

Сергій Губерначук
2020.01.17 18:55
Людино, Пасхо Золота!
Яйце, невиїдене Змієм!
Твій Бог забрів у болота,
що живляться з Твоїх помиїв!

Твій Бог з драглистого багна
простягує останні руки,
а Ти на крилах з полотна

Володимир Бойко
2020.01.17 16:42
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.

Але ж – нема
І сліду тих мелодій,

Тетяна Левицька
2020.01.17 14:19
Збирають думи кучуруги
свинцевих хмар холодну тугу.
Судомить серце, струм зажури
у венах збільшує напругу.

І черв'ячок свердлить віднині,
горіх волоський мізку - думка.
А після мрії голубині

Вікторія Лимарівна
2020.01.17 14:09
Сяюча зірка у Небі єдина.
Диво з далеких космічних світів.
Саме сьогодні зійшла в надвечір’ї.
Відгук, сполука колишніх життів.

Тих, хто не встиг на землі догоріти!
Хто передчасно в миттєвості зник.
Як відчайдушно хотілося жити!

Козак Дума
2020.01.17 14:00
Я – Україна. Я вмираю!
Хто допоможе, людоньки, мені?!
Де ті, у кого хата скраю,
хто першим ворога стрічає?
Тону і захлинаюсь у багні…

Я Україна-мати. Мої діти,
куди ви із домівки подались?

Ярослав Чорногуз
2020.01.17 11:45
Не забирай у мене любу –
Все, доле, у руках твоїх.
Не напились мої ще губи
Її цілунків чарівних.

Не забирай кохану, доле,
Благаю, ні, не забирай.
Життя моє не сповнюй болем…

Серго Сокольник
2020.01.17 11:32
сюр***

Ніч поринула в сон
Інтернетоновин монітору.
Сон накинув ласо
На думки, і затиснув у шори
На перебіг подій
Погляд зморений сплячого ока...

Микола Соболь
2020.01.17 05:27
Здається розум щось інопланетне.
Для «Homo sapiens» недоступна річ.
Вже не камінням, обстріли – ракетні
Та не шаблями, – кулеметна січ.

Чи може хтось знущається над нами?
Чи буде промінь світла ув імлі?
Дамоклів меч навис над головами

Олексій Кацай
2020.01.16 22:01
В ніч упурхує птах Гамаюн.
Я себе силуетом окреслюю
і сиджу з марсіанською «Теслою»
поміж обертів космосу й дюн.

До Землі, для авто недосяжної,
Гамаюне, прошу, долети
попри відстаней і самоти,

Іван Потьомкін
2020.01.16 21:43
В хмільному вальсі побажань
Пливуть до загсів молоді...
Дитячий сад, ти паузою стань
На їх зритмованій путі.
Найглибші очі – у дітей.
В них – цноти невичерпная криниця.
Долийте ж в свої кухлі, молоді,
Тепер лиш можете рідниться.

Сергій Губерначук
2020.01.16 18:54
На безлюддя сільських ландшафтів
визвірився собака на цепу,
це доказ моєї бездарності,
прорив свійських кілометрів,
це тиранія великого міста,
множена на нулі сповитух-пупорізок,
що жодну мою думку не приймуть
до складу мовних колізій,

Надія Тарасюк
2020.01.16 14:39
Чіпкий туман.
Розморена розлука.
Шкребе засмуток, наче кіт у двері…
Тремтливо мревом ходять попід руки
розквітлі душі
наших півмістерій.

Вечірніх зір

Козак Дума
2020.01.16 14:00
Було завжди відвертим важко жити,
в наш час велика розкіш благородність.
Як любиш правду в вічі говорити –
повинен полюбити і самотність…

Галина Сливка
2020.01.16 11:37
Ти не одна, хоч нас лиш по одному,
Ховала душу у жалях і втратах,
Крапки лічила, не шукала коми,
Жадала тверді й виплітала ґрати.
Ти не одна блукала попелищем.
Уже в снігу вчорашнє, щоб заснуло.
Вгорі вітрисько дивну пісню свище.
Іди вперед і залиш

Олександр Сушко
2020.01.16 10:34
Свята у мене жінка! Роботяща!
А я у неї - форменне ледащо.
Працюю на печі - не так як всі,
Щоб догодить її святій красі.

Мій хрест легкий, її ж тягар – важезний:
коса, сокира із гострющим лезом,
курчата, дві корови, кнур, коза...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

киянка Світлана
2020.01.14

Олександр Миколайович Панін
2020.01.12

Тіна Якуб'як
2020.01.08

Янка Кара
2020.01.05

Сергій Зубець
2020.01.01

Ірина Ваврик
2019.12.29

Олена Цип'ящук
2019.12.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші / З Обличчя

 Чекання нитка
Образ твору Чекання - нитка, протягніть від вушка тихо,
в три чисниці до смерті і навспак. Навхрест
церуйте серце кожним видихом і вдихом,
давайте волю нервам, наче раду лихам -
і буде вам добро - на зраду, чи на хрест.

Хай в люди виб`єтесь, та вистелять вам терня
і пустять вгору йти по ньому босоніж.
Та розскородять, батуватимуть майстерно
у пеклі боже. І назвуться комінтерном,
щоби навідліг, безсумнівно нісся ніж.

А ви прийміть його, немов уста причастя,
хай легко схрестяться в холодному живе -
і вам залишаться три чисниці до щастя,
півкроку до любові - то ж не бійтесь впасти,
у те незнане, де душа переживе...

17 Листопада 2008





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-11-17 18:38:41
Переглядів сторінки твору 6674
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.609 / 5.5  (4.990 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 4.598 / 5.5  (4.930 / 5.55)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.689
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2019.03.08 16:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-11-17 23:16:59 ]
Зараз ми доберемося до теми "геній і злодєйство" :) Так, все дійсно не так просто... Іноді одні й ти самі сліди ведуть і на звалище, і на берег моря. Тому на питання: чи менш виний простий солдат вермахта, який "добротно" виконував свою справу, розстрілюючи чи зачиняючи дверцята газової камери (бо просто виконував накази), ніж той, хто ці накази віддавав, у мене немає готової відповіді. Особливо якщо брати до уваги вашу систему координат, Володю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-18 00:09:48 ]
Отут мені хочеться встряти. Можна?
Закономірність, Юрцю, є і вона доволі проста.(Боюсь, що тут почну розглагольствовать книжковими фразами, але постараюся якомога простіше). Коли чогось надмірно хочеш, виходить все навпаки, бо не можна надто сильно хотіти, це породжує спротив середовища і законів існування всесвіту. Але всесвіт дає тобі все необхідне, лише коли ти його просто береш - не хочеш, не вимагаєш, не рвеш дупу і не борешся, а просто береш. Тоді воно й має вигляд випадковості.
Тому можу заспокоїти - з Вашою уявою все окей :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-18 00:22:44 ]
Чорі, ну як у воду дивилася :)
Сиділи ми оце дві дєвіци-красавіци з сусідкою на кухні німкеня та українка, і обговорювали обидва боки "солдатів"... З нашої колокольні символом пекельного зла є солдат вермахту і Гітлер. Але звідси бачиш речі інакше. Наші солдати місцями поводилися не менш звіряче, ніж "чужі". Навіть у відоношенні до своїх земляків.
А тема вини тут, у Німеччині, досі висить у повітрі... Коли ми взяли й забули, чи перекрутили, чи досі крутимо болючими темами, як циган сонцем.
Тему вини добре показав Бернхард Шлінк у своєму "Чтеці", як раз ті питання, якими ти тут задаєшся...
А вина, як на мене, справа совісті. А совість суспільною не буває, врешті-решт вона може бути викликана суспільством, але існує лише всередині кожного.
Тут я абсолютно погоджуюсь з Володимиром. Є сила, що рухає і будує, а є - що знищує і руйнує, при тій же, на перший погляд, ілюзії прогресу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-11-18 00:28:10 ]
Мудра ти, Юльцю :) Це германці тебе до цього довели? Шепни на вушко, де просто "взяти" круїз навкруги світу на білому великому пароплаві? Бажано, за рахунок світу :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-11-18 00:40:53 ]
Так, Юль, я цілком згідна з тим, що у нас траплялося таке ж, а може, ще й гірше. І щодо совісті теж згідна - немає "совісті нації", є "совість особистості". І тезу про руйнівну і життєдайну сили я не заперечую. Я лише про те, щоб не перебільшувати силу мистецтва (і антимистецтва). Скажи, як ти думаєш, чи багато селян і робітників, з яких складалася Червона Армія (наприклад), мали хоча б будь-яке відношення до мистецтва? Просто у Володимира система координат, крім суто мистецтва як такого, включає і інші речі, заперечувати які безглуздо. А я намагаюсь "звузити питання" до простої фрази: "Не стріляйте в піаніста"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-18 00:44:32 ]
Германці - то ти надто голосно про них :))))
Жиццє довело, шо тут скажеш. Ранній шлюб і всьо такоє :)))))
А шепну! Не слабо. Ну я зараз у такому круїзі, і шо? Думаєш, щаслива? Німці платять за все, але від того не перестають бути німцями - жалуються, що життя у них дороге, економічна, блін, криза... Одні турки тут щасливі, заробляють свою копійку і живуть, розмножуються.
(І самі німці давно при таких словах заткнули б мені рота, бо то називається шовінізмом і нетолерантністю). Але своїм можна ж, правда? ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-18 00:53:05 ]
Нас в універі одна цьоця вчила, що "культура" - це все, що створено поза природою, тобто все, створене людиною. Якщо розглядати процес створення як процес творчості взагалі, то можно його і мистецтвом назвати. Створення, що прагне гармонії, краси, миру, врівноваженості - то,як на мене, і можна віднести до володимирового "мистецтва". Антимистецтво тоді - то весь постмодернізм, все перекручення, висміювання, треш-арт, вишукування краси у лайні, насподі, у збоченні... Це виставляння речей, які теж є природнім процесом - процесом розпаду, у світлі естетики, віднесення нездорових виключень до рангу правил і подібне.
О, як раз поняття здорового і нездорового можна поставити в паралель до мистецтва і антимистецтва. Сподіваюсь, я вірно розумію систему координат Володимира.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-11-18 01:03:06 ]
Я ж не кажу, що не розумію цю систему координат або що не сприймаю її. Але я не про це. Почуй мене :) Повторю: я намагаюсь "звузити питання" до простої фрази: "Не стріляйте в піаніста"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-11-18 01:10:28 ]
Тобто, не все, що "береться" просто так, робить тебе щасливою? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-18 11:10:53 ]
Ну за законами жанру ж людина, якщо довго чогось добивається, потім відчуває момент щастя саме від того, що зусилля було потрачено не дарма. Тому буває, що й не все. Дурна звичка!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2008-11-18 16:04:58 ]
Привіт і вам, Юліє!
Я вважаю, раз вам Доля дала цікаву нагоду пізнати ближче Старий Світ, то і ви радійте, і ми за вас радітимемо. А потім будуть і інші приводи для радощів.

Шановна Любо, я вже скільки раз звертав увагу, що не варто пов'язувати із добротністю, чи з добром ту діяльність, яка направлена на зло. Ну хоча би тому, що добротність таки має корінь добро.

А покірність німецького чи радянського, чи наполеонівського солдата (громадянина) не можна вважати ні добросовісністю, ні добродійністю, ні солдатською добротністю.
А взагалі, як на мене, Добро ( у системі Божественних координат) не пояснимо із "цивілізаційних точок зору".
А простіше від "Не стріляйте в піаніста" - "не стріляй". "Піаніст" і "стрілок" (по живому) - завжди по різні боки.
Що це значить - а це значить, що кожну, навіть вимушену стрілянину, потрібно компенсовувати ще більшим трудом "піаністів"? Любов'ю і мистецтвом.

Що стосується культури, то її, як на мене, теж неможливо відділяти від Природи.
Що є культура інакше, як набір необхідних для Виживання традицій - у певній точці, і у певний час?

Юліє, а ще я ніяк не міг вибити зі своїх німецьких знайомих - чим займається їхня еліта. Мої знайомі німці (думаю, що такими є і американці) щиро вважали себе елітою (напевно відразу вони наступні після Бетховена). Це я про якість німецького (та і світового) мистецтва після війни. :(((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-18 16:38:41 ]
Дуже тішуся, що ми ведемо такі розмови.
Американці - це вінегрет - тому, поки що, добре підґрунтя для творчості.
У кожного тут своя Америка і кожен її по-своєму бачить.
Стара Європа дуже розмежована по-національній ознаці, Америка - по расовій.
Хоча ця расова межа дещо затерта білими, а чорні вважають себе ображеними історією.
Тому я не маю права сказати вголос тут "негр" чи "чорний" - а "афроамериканець".
Чорні казали, що коли Ти голосуєш проти Абами (котрий і так не 100% блек) - ти расист.
А те, що 95% їх голосувало за "свого" то це не расизм? Ось такі тут пляцки.
Ось зробили білі добро - проголосували... але невідомо чим це добро для них і для самих чорних вилізе.
Добро, як монета - має дві сторони.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-11-18 18:02:00 ]
Добро, як монета - має дві сторони...
Гарний вираз, але в чиїх руках ця монета?

Юрію, мені здається, що велика проблема сучасного світу - це, власне, ота сама відсутність мистецтва.
А якщо точніше - меншість обсягу мистецтва від обсягу антимистецтва.
І не тільки поети нині у повітрі, але й більшість homo.
І тому дуже важливо, чим займається справжня еліта (здебільшого невидима), бо добре видимі речі від антимистецтва вражають своєю колосальністю.
Ось маємо першу, небувалої сили, економічну кризу.
Концептуального виходу із кризи, схоже, немає - бо прийнятний для сучасних гравців вихід - це поновити хоча б якісь домовленості, якусь віру, якісь правила гри.
Але правила знищені. Правил нині вже не існує. І це перші глобальні наслідки антимистецької діяльності землян.
Що далі? Правий - хто сильніший? а сильнішими чуються ті, які готові першими гахнути із новітньої зброї по інших?
Аж не цікаво говорити про війну.
Цікавіше про дітей-індиго. Може з них щось інше нині зростає?
Тому про графоманію нехай говорять тільки лікарі. :)(:


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Овчаренко (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-18 19:21:39 ]
Володимире, зважаючи кого відносити до еліти. Багатих духовно чи багатих матеріально? Я не так довго тут пробула, щоб робити висновки, та й ні з першими, ні з другими ще особливо не перетиналася. Зрозуміла лише, що для тих, хто відносив би себе до освіченої еліти, мистецтво - справа честі. Люди вже далеко не молоді обовязково ходять на виставки, до театрів, купують щось звідти... Займаються мистецтвом самі, влаштовують виставки, ходять на них одне до одного, продають одне одному роботи... В усякому разі тема мистецтва живіша і активніша, ніж у нас. Але про якість мистецтва теж сказати однозначно не можу.
В більшості випадків не зустрічала особливої техніки, естетики чи глибокої думки. Мистецтво дуже сильно привязано до соціалки, до повсякденного, або є концептуальним, несе в собі більше ідею, ніж візуальне втілення. З візуального боку я б назвала більшість з того, що бачила, огидним. Але вони цінують те, що роблять :) Мабуть всі, хто не хоче вважати себе сіспільством споживачів, відносять себе до еліти...
Що стосується культури, то правда, не можна відділяти від природи. Але я це й не мала на думці. Просто в культурі втілюється все духовне, що є в людині, але не знайшло матеріального вираження в пророді само собою. Деякі культури дуже повязані з природою, особливо ранні. Так само, як і сама людина була близькою до природи. Але то давно відома теорія :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-11-18 21:15:20 ]
Юліє, щодо багатства, то думаю ідеально пасувало би, як походженню слова, так і елітності - багатство опісля "смерті", так?

Знаєте, я подумав, що коли (і якщо) вдасться розробити прилад, який вимірюватиме нашу любов, тоді ми можливо отримаємо цікаві докази існування вічності життя, а також і обриси справжньої еліти?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Строкань (М.К./М.К.) [ 2008-11-18 12:58:24 ]
Я часто дивуюсь, коли читаю Ваші вірші, Юрій. Так і бачу, як Вас розбирає сміх, коли ви викладає їх на сайт. Єдине, в чому я впевнений, що у Вас, Юрій, класний тлумачний і орфографічний словник. Але доречність використання «вагона и маленькой тележки» слів, якими ви з маніакальною впертістю користуєтесь у прозі чи у віршах - сумнівна. Здається, що архаїчні слова Ви збираєте, як філателісти збирають марки. Я не виступаю за спрощення чи за обмеження змістового навантаження твору, але такі словарні конструкції, як у Вас, говорять здебільшого про любов до слів, ніж до твору в цілому.
Ну, це я так довго трендів, щоб звести свою думку до висновку щодо Вашої латентної графоманії. А те, що Ви вмієте писати, я навіть не ставлю під сумнів. Просто є в Вас щось таке, «що не вмирає».
З повагою, Юрій


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-11-18 13:15:53 ]
"Три чисниці до смерті"- це досить поширений фразеологізм.

А архаїзми надають творові особливої колоритності, хіба ні? :) Принаймні мені так здається...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Строкань (М.К./М.К.) [ 2008-11-18 14:18:30 ]
Іноді надають.Коли це доречно та не заважає читати. Іноді заради них і увесь вірш задумують. Але ж не так часто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-11-18 16:21:10 ]
Вітаю тезко,
Дякую за відвідини. Мені приємно дізнатися, що Ви часом заглядаєте на мою аторську сторінку.
Маєте рацію - я подекуди "вставляю" маловідомі чи то діалектичні слова. Звичайно - "цо за дужо - то нє здрово".
Часом вони самі влазять у текст підсвідомо, а часом спеціально кладу їх у рядок - з метою популяризацїї того
чи іншого слова. Хто це робитиме, як не ми. Був час, коли я просто експерементував зі словом - пробував його
кордони. Зараз я потихеньку відходжу від цієї, як Ви зауважили, латентної графоманії, але залишилися ще відголоски
давньої звички, котрі, надіюсь, згодом відійдуть по Леті за овид.
Хоча деякі слова мені - ну просто рідніші, як скажімо "церувати" - моя бабуся, мама - "церували" і ніколи не "штопали" -
це звичне для мене слово, а "штопати" не виликає у мене взаємозв`язку, як і "піджак" - для мене це "маринарка",
"сковорода" - "пательня", "добре" - "файно".
Негатив ужитку таких слів - буксування тексту, так як читач, котрий ніколи не чув певного слова губить смак
до вірша, бо думка стає рвучкою. І хто вже дуже цікавий - той заглядає до словника, але зазвичай людина "скіІпає" і
біжить далі.
Всі Ваші зауваги прийняв - вони слушні. Для того ми тут і виставляємось, щоби дізнатися у якому керунку рухатись.
З повагою,
Л.Ю.