ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.08 17:31
Підібралася тишком осінь,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.

«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,

Борис Костиря
2026.09.08 13:39
Лишився Лишега у синім вогні,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.

Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,

Вячеслав Руденко
2026.09.08 12:32
Чи є вона, та чакра повноти?
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли

Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,

Віктор Кучерук
2026.09.08 07:37
Знов закурений димами
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.

Артур Курдіновський
2026.09.08 01:13
Індик - це своєрідна птиця.
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.

Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,

Ігор Терен
2026.09.07 21:14
Немає віроломнішої віри
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.

***
Неписані закони для совдепії

Іван Потьомкін
2026.09.07 20:44
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло

хома дідим
2026.09.07 20:15
ось і надвечіря
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий

Тетяна Левицька
2026.09.07 18:24
Святе догорає обійстя,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.

Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,

Світлана Пирогова
2026.09.07 17:23
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.

Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,

Ольга Садкова
2026.09.07 16:46
Хильнув — і позбувся болю.
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.

На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім

Борис Костиря
2026.09.07 14:08
Вода розлилася в долини.
Мовчання панує в степах.
І правда тополі й калини
Кричить, як поранений птах.
Чекаємо світлої днини,
Яка відкидатиме страх.

Вода розлилася степами,

Вячеслав Руденко
2026.09.07 13:38
Холодний бовдур
Скляної печі,
Рукою злидня
Під плач малечі,
Ще теплій миші —
Шпаркій, голодній —
Даруй зернину,
Як преподобний!

Олександр Сушко
2026.09.07 09:48
Старі бульбульці - публіка нервова,
Вони самі для себе сомельє.
Глитають чикилдиху із полови,
Носи вмочають потім в олів'є.

Сивуха з часником - найліпша страва ,
А шнапс із пивом - це делікатес!
За штоф винця кумасю кум вкривавив,

Віктор Кучерук
2026.09.07 07:43
Занадився тхір
У бабусин двір, -
Уночі проник
Знову у курник.
Ухопив курча
І мерщій помчав
Звично до нори,
Де малі тхори

Ірина Вовк
2026.09.07 07:40
ЦИКЛ V: АНТИЧНИЙ СВІТ (ТРОЯ-ІЛІАДА)

ГЕКТОР І АНДРОМАХА: Захід сонця над Іліоном
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Гектор – царевич, вождь троянського війська, надія Іліона, щит і жертовна кров троянського роду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Терещенко (1970) / Вірші

 ФАНДАНГО
Танцюй, Міньон, танцюй своє фанданго!
І хай пульсують жили кастан’єт,
і шаленіє в прочуванні танку
цей вечір - виночерпій Ганімед.
Гітара стогне, зваблена, мов жінка,
і тіла напинається струна,
смагляві перса, яблук половинки,
вино спокуси випите до дна.
Ні, не тобою, діво-невакханко,
а тими, хто в полоні танцю - сну
очима з тебе п’є свою коханку.
Їх так багато - п’ють тебе одну...
У вирі танцю - веремія звуків,
плоть почуттів, цнотлива кров душі,
гірке спасіння і солодка мука,
На чистій, не затоптаній межі.
Танцюй, Міньон, свою жагу і долю,
Тремтливим станом одганяй жалі-
богиня танцю у земній юдолі.
І босі ніжки на жорсткій землі.




Найвища оцінка Редакція Майстерень 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Юрко Семчук 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-20 12:03:16
Переглядів сторінки твору 6620
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.171 / 5.75  (4.947 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.374 / 6  (4.895 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Постфемінізм
Flame. Полум'я танцю
Автор востаннє на сайті 2010.01.15 09:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-20 13:53:58 ]
Красиво, і цікава різновидність полум'я у танці присутня.
Але ще можна, як на мене, трохи над милозвучністю попрацювати, якщо ритміка танцю дозволяє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-20 21:52:08 ]
Дякую, попрацювала:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2008-12-20 16:39:48 ]
Милозвучність іспанського танцю - рвучка, особливо ритмічна і безперервна. У вірші це вдало передано. Дякую за римування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-20 21:55:50 ]
Дуже приємно, Еліночко, що відчувається милозвучність і ритмічність танцю. Адже тема саме цього й вимагає. Вдячна за гарний коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-20 20:39:07 ]
Дуже сподобався Ваший вірш: вдало передано іспанський темперамент, жага, полумя - українською мовою. Зрозлено це майстерно!
Зі світлими побажаннями - Костя!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-20 22:02:41 ]
Ви праві, Костянтине, яке щастя, що українською мовою можна передати усе і навіть більше. Чим більше її любиш, тим щедріше вона передає відтінки й кольори життя. Дякую за побажання.
З прихильністю - Н.Т.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрко Семчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-21 17:08:50 ]
Ну, як не ошаліти перед неймовірною чарівливістю образу п"янкої од експресії почувань вечорової Іспанї! Ритміка захоплює, але ж: "босі ніжки на жорсткій землі"...- ось фантастичний оклик ЖІНОЧНОСТІ!Пані Наталіє, Ви, як завжди, неперевершені!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 17:44:45 ]
Наталько, можна, і я трішки послухаю тієї кастаньєтної музики? Взуй свою танцівницю, взуй, фанданго вимагає відбиття ритму каблуками. Шкода ніжок страшенно. Втім, "поети ходят пятками по лезвию ножа и режут в кровь свои босые души", і хто їх шкодує?
Твоя Вовчиця синя-посиніла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 19:45:10 ]
Лесю, Міньона- це босонога дівчинка, танцівниця і циркачка з «Мандрівних років Вільгельма Мейстера» (Гете)
Вільгельм Мейстер, побачивши як вона танцює фанданго босоніж, викупив її у жорстокого хазяїна і став покровителем бідної дівчини.
Ось така передісторія мого вірша. А надихнули мене на його написання саме Ви своєю п*янкою циганочкою, Афродіта Небесна своїм солодким танго і, звичайно ж, незабутній Гете , твір якого я читала ще у будучи шкільною ученицею, але який досі хвилює мою уяву.
(тож я й рада Міньону взути, та Гете не дозволяє:))
А Вовчиця - найкраща.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 20:40:41 ]
Наталю, гадаю, ми дівчину вже взули - річ не у мештах, а у відчутті гарячої сухої іспанської землі під босою ніжкою, яке гарно передане у вірші.
А Гете не загнівався б, він дівчаток любив, ще той був дідуньо!
Твоя боса вовчиця. У-у-у-у-у...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 20:51:52 ]
Так, Лесю, Іоганн дідуньо був ще той! Але ж інакше й натхнення б не було! А що таке поет без натхнення? (Хай Господь милує і відводить!)
Дякую, прекрасній Вовчиці за мудрі слова на моїй сторінці. Хай приходить частіше, у мене тепленько.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-24 21:16:33 ]
Дуже гарно, Наталю! :)

Жаль, що я сама танцювати не вмію...

Останній рядочок, як на мене, дуже символічний, адже повністю відтворює світовідчуття жінки-оптимівстки: хай там земля буде триста разів жорсткою, а вона все одно з усмішкою танцюватиме це непросте життя :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 21:27:54 ]
Дякую, Ганю, за те, що читаєш і за те, що умієш бачити в поезії - філософію буття, а у буденній суєті суєт- свято людського духу.
Тримаймося, дорога моя "Любитель(ко) поезії"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-24 21:34:30 ]
Так поезія ж і є філософією буття1 (ну, якщо це справді Поезія).

Тримаймося! Я справді- Любителька :) і в тому, і в іншому сенсі :)