ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2021.04.11 07:08
Давайте будемо дружити.
А, якщо ні, я маю палку!
Мені таких, як ви не жалко.
Великороси – то еліта!
А ти мовчи, хохол смердючий,
ми й не таких в Дніпрі топили…
Ви всі – лайно, росія – сила!
А тут лиш чорнозем родючий

Ярослав Чорногуз
2021.04.10 10:39
Чи замку старовинного уламок?
Чи арфи чарівливий силует?
Безверхе диво стало перед нами -
Тополі білої сяйний квартет

Із стовбурів, що їх зростив Пашкевич -
Талановитий, мудрий садівник.
Потоцького родини світле древо

Ігор Шоха
2021.04.10 08:53
                І
Неологізми – це, таки, обнова...
Що тільки не видумує поет,
аби розбагатіла наша мова
на чим попало латаний сюжет.
Усе це файно: словеса наяди,
омоніми – і танки, і танки...
але хоча би наголосу ради,

Сергій Губерначук
2021.04.10 07:24
Я все скажу, бо не скажу нічого.
Моя любов маленькою була.
Вона мене зайняла на недовго…
і загула.

Найперше почуття несупокою
між нами, між нерівними двома,
я перевірю вогкою рукою –

Микола Соболь
2021.04.10 04:30
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
де перших квітів суголосся
леліє на зорі земля…

Пішла душа у шлях небесний,
осиротивши рідний дім.
Хай світлі спогади не скреснуть

Микола Дудар
2021.04.09 20:09
У подумках своїх про вишкіл і повагу
Де кожен з нас підскарбій і рушій
Спочатку я заколотив би брагу
І кілька діб посидів би у ній…

У подумках своїх про смертне і безсмертне
Де кожен з нас державець і ключар…
Зізнався б я вам, людоньки, відверто

Сергій Губерначук
2021.04.09 16:29
Ай, риба..,
ніби вдих у воді…
потрапив до сита вихор,
вітре мій ти…
Розтинала ти тіло таємне
і зябра знайшла,
на тарелі тонка тарантела
перестала звучать…

Микола Соболь
2021.04.09 12:57
Моя мама педагог від Бога,
як до рук ухопить кропиву,
то тікають небажання й втома
і не знаю: вмер, чи ще живу.

Так зростали і сусідські діти
(кропиви хватало геть на всіх)
молоді цього не зрозуміти,

Ігор Шоха
2021.04.09 11:14
Коли надій на мир уже немає
і москалю Європа – не указ,
вона усе ще думає-гадає, –
як помирити Київ і Донбас?
Куди подіти з мапи Україну?
Як поділити націю її,
а заодно і землю... і руїну,
аби понаїдались буржуї?

Володимир Бойко
2021.04.09 09:33
Хтось сильний правдою, а хтось – побрехеньками. Хто дивиться на світ поганим оком, погане й бачить. Влада без корупції, як холодець без хрону. Не важливо, якої породи пташка. Головне, аби її яйця приносили прибуток. Любов за гроші – продажніст

Тетяна Левицька
2021.04.09 08:36
На Покрову, я поспішала в Романів до мами на її День народження. На трасі, біля метро Житомирська, стояла вервечка маршруток. Я заглянула в салон, потрібної мені, і побачила єдине порожнє місце, біля водія. - Це сидіння вільне? Чи можна тут присісти?, -

Микола Соболь
2021.04.09 06:06
«Спасителі» крокують по землі
у колір крові їх криваві стяги.
Де підлість править не чекай відваги.
Убивці смерть смакують у кремлі.

Вони ідуть на захід і на схід…
Вбивають просто так, заради втіхи.
З убитих тіл течуть криваві ріки,

Юлія Івченко
2021.04.08 23:18
врешті яка різниця коли вона голосна
стає принишклою і мовчки іде додому
коли слово чує різке то планета їй затісна
а може у неї сьогодні нестримно боліли скроні

а може не треба під ребра пускати дим
бо не палить і сумніви часу у торбу збирає

Євген Федчук
2021.04.08 21:22
Чутки, одна другої тривожніш, долітали
Із волості до Січі. Робилось щось сумне.
З повсталих, хто потрапив до рук катів, скарали.
Як зловлять, то їх також покара не мине.
Отож брати сиділи на Січі, дослухались,
Чекали, може якось на краще все піде.
Н

Олена Музичук
2021.04.08 12:51
Перецвітають проліски у лісі.
Ще й не було, а вже нема весни.
Сіяє сонце у блакитній висі,
а білий світ усе-таки сумний.

І є чого. У ньому стільки візій
од пандемії, голоду, війни
і до найголовнішої із місій...

Ігор Деркач
2021.04.08 12:45
Наче вирушаємо в дорогу
як у перший і останній раз
вимолити прощення у Бога,
що напевне пожаліє нас.

А якщо ніде нема нікого
і не чути піднебесний глас,
то іду я сам до гаю того,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анна Марічка
2021.03.24

Віктор Михайлович Насипаний
2021.03.06

Пан Сам
2021.03.01

Оля Мовшук
2021.02.22

Неоніла КОВАЛЬСЬКА
2021.02.22

Вікторія Павлишин
2021.02.03

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Терещенко (1970) / Вірші

 ФАНДАНГО
Танцюй, Міньон, танцюй своє фанданго!
І хай пульсують жили кастан’єт,
і шаленіє в прочуванні танку
цей вечір - виночерпій Ганімед.
Гітара стогне, зваблена, мов жінка,
і тіла напинається струна,
смагляві перса, яблук половинки,
вино спокуси випите до дна.
Ні, не тобою, діво-невакханко,
а тими, хто в полоні танцю - сну
очима з тебе п’є свою коханку.
Їх так багато - п’ють тебе одну...
У вирі танцю - веремія звуків,
плоть почуттів, цнотлива кров душі,
гірке спасіння і солодка мука,
На чистій, не затоптаній межі.
Танцюй, Міньон, свою жагу і долю,
Тремтливим станом одганяй жалі-
богиня танцю у земній юдолі.
І босі ніжки на жорсткій землі.




Найвища оцінка Редакція Майстерень 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Юрко Семчук 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-20 12:03:16
Переглядів сторінки твору 4135
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.171 / 5.75  (4.947 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.374 / 6  (4.895 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Постфемінізм
Flame. Полум'я танцю
Автор востаннє на сайті 2010.01.15 09:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-20 13:53:58 ]
Красиво, і цікава різновидність полум'я у танці присутня.
Але ще можна, як на мене, трохи над милозвучністю попрацювати, якщо ритміка танцю дозволяє...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-20 21:52:08 ]
Дякую, попрацювала:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2008-12-20 16:39:48 ]
Милозвучність іспанського танцю - рвучка, особливо ритмічна і безперервна. У вірші це вдало передано. Дякую за римування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-20 21:55:50 ]
Дуже приємно, Еліночко, що відчувається милозвучність і ритмічність танцю. Адже тема саме цього й вимагає. Вдячна за гарний коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-20 20:39:07 ]
Дуже сподобався Ваший вірш: вдало передано іспанський темперамент, жага, полумя - українською мовою. Зрозлено це майстерно!
Зі світлими побажаннями - Костя!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-20 22:02:41 ]
Ви праві, Костянтине, яке щастя, що українською мовою можна передати усе і навіть більше. Чим більше її любиш, тим щедріше вона передає відтінки й кольори життя. Дякую за побажання.
З прихильністю - Н.Т.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрко Семчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-21 17:08:50 ]
Ну, як не ошаліти перед неймовірною чарівливістю образу п"янкої од експресії почувань вечорової Іспанї! Ритміка захоплює, але ж: "босі ніжки на жорсткій землі"...- ось фантастичний оклик ЖІНОЧНОСТІ!Пані Наталіє, Ви, як завжди, неперевершені!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 17:44:45 ]
Наталько, можна, і я трішки послухаю тієї кастаньєтної музики? Взуй свою танцівницю, взуй, фанданго вимагає відбиття ритму каблуками. Шкода ніжок страшенно. Втім, "поети ходят пятками по лезвию ножа и режут в кровь свои босые души", і хто їх шкодує?
Твоя Вовчиця синя-посиніла.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 19:45:10 ]
Лесю, Міньона- це босонога дівчинка, танцівниця і циркачка з «Мандрівних років Вільгельма Мейстера» (Гете)
Вільгельм Мейстер, побачивши як вона танцює фанданго босоніж, викупив її у жорстокого хазяїна і став покровителем бідної дівчини.
Ось така передісторія мого вірша. А надихнули мене на його написання саме Ви своєю п*янкою циганочкою, Афродіта Небесна своїм солодким танго і, звичайно ж, незабутній Гете , твір якого я читала ще у будучи шкільною ученицею, але який досі хвилює мою уяву.
(тож я й рада Міньону взути, та Гете не дозволяє:))
А Вовчиця - найкраща.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 20:40:41 ]
Наталю, гадаю, ми дівчину вже взули - річ не у мештах, а у відчутті гарячої сухої іспанської землі під босою ніжкою, яке гарно передане у вірші.
А Гете не загнівався б, він дівчаток любив, ще той був дідуньо!
Твоя боса вовчиця. У-у-у-у-у...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 20:51:52 ]
Так, Лесю, Іоганн дідуньо був ще той! Але ж інакше й натхнення б не було! А що таке поет без натхнення? (Хай Господь милує і відводить!)
Дякую, прекрасній Вовчиці за мудрі слова на моїй сторінці. Хай приходить частіше, у мене тепленько.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-24 21:16:33 ]
Дуже гарно, Наталю! :)

Жаль, що я сама танцювати не вмію...

Останній рядочок, як на мене, дуже символічний, адже повністю відтворює світовідчуття жінки-оптимівстки: хай там земля буде триста разів жорсткою, а вона все одно з усмішкою танцюватиме це непросте життя :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-12-24 21:27:54 ]
Дякую, Ганю, за те, що читаєш і за те, що умієш бачити в поезії - філософію буття, а у буденній суєті суєт- свято людського духу.
Тримаймося, дорога моя "Любитель(ко) поезії"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-12-24 21:34:30 ]
Так поезія ж і є філософією буття1 (ну, якщо це справді Поезія).

Тримаймося! Я справді- Любителька :) і в тому, і в іншому сенсі :)