ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.30 15:15
* * *
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.

Іван Потьомкін
2025.11.30 12:48
***
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,

Тетяна Левицька
2025.11.30 10:34
В любистку
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад

Віктор Кучерук
2025.11.30 06:52
* * *
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.

Тетяна Левицька
2025.11.29 23:08
Група крові
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.

І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю

Микола Дудар
2025.11.29 21:59
***
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…

М Менянин
2025.11.29 18:07
Дай знать
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.

Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,

Борис Костиря
2025.11.29 17:23
Туманність
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,

Світлана Пирогова
2025.11.29 16:33
Вірші для дітей
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.

Володимир Бойко
2025.11.29 11:36
Тернопіль. 10 днів по тому
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Час марних надій (серед падолисту)
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

С М
2025.11.29 09:09
Мов Подорожній Камінь (Bob Dylan)
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не

Віктор Кучерук
2025.11.29 07:11
* * *
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.

Тетяна Левицька
2025.11.29 01:38
Боже, Боже...
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!

Іван Потьомкін
2025.11.28 22:16
***
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

М Менянин
2025.11.28 21:41
Грув* і грім
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.

+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

  ***
Хтось чув коли плач дороги?
Чи просто стежинки малої…
Їх топчуть байдужі ноги,
Й немає тут волі злої.

Їх можна облити брудом –
Хай потім дощем змиває.
Чомусь так вважають люди,
Що стежка душі не має.

Чи варто дивитись під ноги,
Коли нам так сяють зорі?
І топчемо серце дороги
Шляхами своїх історій.

Все стерпить стежина сіра,
Бо то вже така її доля.
У серці дороги – діри
Шматочками мертвого поля.

Трава проросте крізь серце,
Як будуть вони вмирати.
На стежці – калюж озерця
Чи сльози? Не людям знати.

Не скаже того дорога,
Мовчатиме і стежина,
Бо зронить собі під ноги
Людина гірку сльозину.

Обпечені людським горем
Страждатимуть вони тихо.
Покара то чи покора –
Біль чути чужого лиха?

***
«Людина я» - так гадаєш, –
«То що мені до доріг?»
До часу, як помічаєш
На серці сліди…від ніг.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-26 00:50:01
Переглядів сторінки твору 3717
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 10:33:54 ]
Дужий, як на мене, початок: " Хтось чув коли плач дороги?" Це як раз той випадок, коли запитання містить і вичерпну відповідь, і дійсно спонукає до роздумів. У такій формі інформація доноситься динамічно і має виразне емоційне забарвлення.
Мені дуже імпонує настрій твору і акцент на "дорогу" - це направду багатоплановий і глибокий образ. На жаль, я не зрозуміла вповні (а тому і не відчула) слів "У серці дороги – діри
Шматочками мертвого поля". Але "На серці сліди…від ніг", думаю, знайоме і болюче багатьом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 12:33:52 ]
Дякую, Людочко, за відгук. Мені важливо знати, чи вдалось сказати те, що я намагалась, так, щоб мене зрозуміли. А як це іще дізнатися, як не з коментарів? Тож щиро дякую. Щодо "У серці дороги – діри Шматочками мертвого поля." - інфаркт, коли у мого тата був інфаркт, лікарі казали "у нього все серце в дірках", при інфаркті виникають на серці неробочі, мертві ділянки. Якщо поєднати образ дороги і людини, то вибоїни на дорозі, якою усі користуються, але залишаються байдужими до її стану, стають подібними до інфарктних сердець людей з такою ж долею. Сумно, що мені не вдалось донести цей образ достатньо виразно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 12:51:39 ]
Не сумуйте, Тетяно, адже я коментувала від себе особисто, а інші читачі будуть чутливішими. Та й я ще не зовсім зачерствіла, Ваш настрій, як мені здається, вловила, просила лише уточнень.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 12:38:19 ]
Таня, Вас з святом, пройдешнім, вчорашнім, хорошим святом Татіани. А вірш серйозний. Мабуть є ще смисл попрацювать і тоді вийде дуже навіть нічого так собі.... Я хотів сказати достойний вірш. Як читач.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 13:27:41 ]
Дякую, Олександре. Я не пишу Вам коментарів, але вже давно хочу вам сказати, що завжди рада бачити Вас на своїй сторінці із зауваженнями. Від Вас віє позитивом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-03 10:27:01 ]
"стежкИ","на стежкАх" правильніше, чи ні?

Пані Тетяно, якщо без образ, то ви зараз ніби на роздоріжжі і можливо прийшов час вирішувати, куди далі - йти "наліво" - шляхом модернізму, себто суттєвих заперечень задля створення нових формальних ілюзій, "направо" - "оцерковлення творчості", чи "прямо" - намагатися гармонізувати себе із глибинними властивостями Природи, Всесвіту.
Для останнього варто продовжити серйозну роботу із термінами і означеннями, які ви вживаєте - бо наприклад розуміння "людини" у цій композиції недостатньо глибоке.
"Чи сльози? Не людям знати" - повірте, що людям якраз це і дано знати...

Тобто йдеться про рівень протиріч, на якому ви творите - він уже не достатній для вас. Себто, ввійшовши глибше в терміни, і означення - ви ввійдете у глибші творчі води, що, напевно, актуально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-02-08 19:39:13 ]
Шановна Редакціє, дякую за увагу. Образ бути не може. На жаль, чи ні, я не належу до когорти тих, хто свідомо формує свій поетичний світ, обирає напрям; швидше усі досяжні для мене світи моделюють якщо не мій внутрішній світ, то , принаймні, його стан. Чи це мій особистий недолік, чи гармонійні відносини з негармонійним світом, але, не маючи уявлення про себе завтра, я не маю можливості обирати і напрям. Тож, як мені не сумно, але змушена визнати, що Ви, очевидно, робите мені великий комплімент, зауваживши, що мій рівень уже для мене недостатній. Це не означає, що я не хочу його підвищувати, просто не впевнена, що здатна. Але завжди рада бачити Вас на своїй сторінці з найжорсткішими зауваженнями. Як фактор впливу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-08 20:48:37 ]
Шановна Тетяно, ви помітили, що ви задаєте у своїх творах запитання? І це дуже добре. Просто, як мені здається, ви очікуєте відповідей не звідти, звідки вони приходять. І намагаєтесь отримане "вкласти у вуста" чогось такого дуже ідеалізованого, звичного свого бачення. Тобто у ваших рядках досить сильно помітний оцей примус. Він, щоправда, помітний ледь не у всіх авторів - у кого більше, в кого менше. Не помітний у людей із ідеальним слухом, які направляють погляд у той бік, звідки прийшла відповідь насправді. На кшталт, того ж Петра Сороки чи Мойсея Фішбейна, ще ряду авторів, серед яких і Аня Осадко.
На це здатні всі ми, але потрібно у кожному вірші намагатися відмовлятися від своєї сили - особистісної чи колективної, і проявляти слабкість. Бо там, де ваша слабкість, там найбільше ввійде у композицію "сторонній" Вищий вимір, і саме цей вимір ми вже повинні оточувати своїм досвідом, своєю мовою...