ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.11.27 18:12
До подій в Польщі 1980 року
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво

Борис Костиря
2025.11.27 12:41
Пілігрим мовчання
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.

Микола Дудар
2025.11.27 09:21
***
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…

Тетяна Левицька
2025.11.27 09:21
Не спи
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!

Віктор Кучерук
2025.11.27 07:03
* * *
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.

Артур Курдіновський
2025.11.27 06:05
Пізнє кохання
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.

Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,

В Горова Леся
2025.11.26 16:55
Туман уранішній осів...
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.

І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів

Микола Дудар
2025.11.26 15:35
***
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…

В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель

Світлана Пирогова
2025.11.26 13:00
Вірші для дітей
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.

Тетяна Левицька
2025.11.26 12:09
У оберемках
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!

Іван Потьомкін
2025.11.26 11:12
***
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

С М
2025.11.26 09:40
Нам було би добре разом (The Doors)
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би

ще дурня
збочена дурня
ще дурня

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Пейзаж з уяви
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
* * *
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Золота сивина
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

  ***
Хтось чув коли плач дороги?
Чи просто стежинки малої…
Їх топчуть байдужі ноги,
Й немає тут волі злої.

Їх можна облити брудом –
Хай потім дощем змиває.
Чомусь так вважають люди,
Що стежка душі не має.

Чи варто дивитись під ноги,
Коли нам так сяють зорі?
І топчемо серце дороги
Шляхами своїх історій.

Все стерпить стежина сіра,
Бо то вже така її доля.
У серці дороги – діри
Шматочками мертвого поля.

Трава проросте крізь серце,
Як будуть вони вмирати.
На стежці – калюж озерця
Чи сльози? Не людям знати.

Не скаже того дорога,
Мовчатиме і стежина,
Бо зронить собі під ноги
Людина гірку сльозину.

Обпечені людським горем
Страждатимуть вони тихо.
Покара то чи покора –
Біль чути чужого лиха?

***
«Людина я» - так гадаєш, –
«То що мені до доріг?»
До часу, як помічаєш
На серці сліди…від ніг.


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-26 00:50:01
Переглядів сторінки твору 3715
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 10:33:54 ]
Дужий, як на мене, початок: " Хтось чув коли плач дороги?" Це як раз той випадок, коли запитання містить і вичерпну відповідь, і дійсно спонукає до роздумів. У такій формі інформація доноситься динамічно і має виразне емоційне забарвлення.
Мені дуже імпонує настрій твору і акцент на "дорогу" - це направду багатоплановий і глибокий образ. На жаль, я не зрозуміла вповні (а тому і не відчула) слів "У серці дороги – діри
Шматочками мертвого поля". Але "На серці сліди…від ніг", думаю, знайоме і болюче багатьом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 12:33:52 ]
Дякую, Людочко, за відгук. Мені важливо знати, чи вдалось сказати те, що я намагалась, так, щоб мене зрозуміли. А як це іще дізнатися, як не з коментарів? Тож щиро дякую. Щодо "У серці дороги – діри Шматочками мертвого поля." - інфаркт, коли у мого тата був інфаркт, лікарі казали "у нього все серце в дірках", при інфаркті виникають на серці неробочі, мертві ділянки. Якщо поєднати образ дороги і людини, то вибоїни на дорозі, якою усі користуються, але залишаються байдужими до її стану, стають подібними до інфарктних сердець людей з такою ж долею. Сумно, що мені не вдалось донести цей образ достатньо виразно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 12:51:39 ]
Не сумуйте, Тетяно, адже я коментувала від себе особисто, а інші читачі будуть чутливішими. Та й я ще не зовсім зачерствіла, Ваш настрій, як мені здається, вловила, просила лише уточнень.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-26 12:38:19 ]
Таня, Вас з святом, пройдешнім, вчорашнім, хорошим святом Татіани. А вірш серйозний. Мабуть є ще смисл попрацювать і тоді вийде дуже навіть нічого так собі.... Я хотів сказати достойний вірш. Як читач.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-26 13:27:41 ]
Дякую, Олександре. Я не пишу Вам коментарів, але вже давно хочу вам сказати, що завжди рада бачити Вас на своїй сторінці із зауваженнями. Від Вас віє позитивом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-03 10:27:01 ]
"стежкИ","на стежкАх" правильніше, чи ні?

Пані Тетяно, якщо без образ, то ви зараз ніби на роздоріжжі і можливо прийшов час вирішувати, куди далі - йти "наліво" - шляхом модернізму, себто суттєвих заперечень задля створення нових формальних ілюзій, "направо" - "оцерковлення творчості", чи "прямо" - намагатися гармонізувати себе із глибинними властивостями Природи, Всесвіту.
Для останнього варто продовжити серйозну роботу із термінами і означеннями, які ви вживаєте - бо наприклад розуміння "людини" у цій композиції недостатньо глибоке.
"Чи сльози? Не людям знати" - повірте, що людям якраз це і дано знати...

Тобто йдеться про рівень протиріч, на якому ви творите - він уже не достатній для вас. Себто, ввійшовши глибше в терміни, і означення - ви ввійдете у глибші творчі води, що, напевно, актуально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-02-08 19:39:13 ]
Шановна Редакціє, дякую за увагу. Образ бути не може. На жаль, чи ні, я не належу до когорти тих, хто свідомо формує свій поетичний світ, обирає напрям; швидше усі досяжні для мене світи моделюють якщо не мій внутрішній світ, то , принаймні, його стан. Чи це мій особистий недолік, чи гармонійні відносини з негармонійним світом, але, не маючи уявлення про себе завтра, я не маю можливості обирати і напрям. Тож, як мені не сумно, але змушена визнати, що Ви, очевидно, робите мені великий комплімент, зауваживши, що мій рівень уже для мене недостатній. Це не означає, що я не хочу його підвищувати, просто не впевнена, що здатна. Але завжди рада бачити Вас на своїй сторінці з найжорсткішими зауваженнями. Як фактор впливу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-02-08 20:48:37 ]
Шановна Тетяно, ви помітили, що ви задаєте у своїх творах запитання? І це дуже добре. Просто, як мені здається, ви очікуєте відповідей не звідти, звідки вони приходять. І намагаєтесь отримане "вкласти у вуста" чогось такого дуже ідеалізованого, звичного свого бачення. Тобто у ваших рядках досить сильно помітний оцей примус. Він, щоправда, помітний ледь не у всіх авторів - у кого більше, в кого менше. Не помітний у людей із ідеальним слухом, які направляють погляд у той бік, звідки прийшла відповідь насправді. На кшталт, того ж Петра Сороки чи Мойсея Фішбейна, ще ряду авторів, серед яких і Аня Осадко.
На це здатні всі ми, але потрібно у кожному вірші намагатися відмовлятися від своєї сили - особистісної чи колективної, і проявляти слабкість. Бо там, де ваша слабкість, там найбільше ввійде у композицію "сторонній" Вищий вимір, і саме цей вимір ми вже повинні оточувати своїм досвідом, своєю мовою...