ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.05.11 13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.

У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим

Борис Костиря
2026.05.11 12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.

Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом

хома дідим
2026.05.11 11:56
мою печаль художник
намалював як міг
він не ван гог на бога
але ж і я не з тих
від мойого порога
пустир відомий всім
а хто хотів ван гога
згубилися між цін

Тетяна Левицька
2026.05.11 09:30
На дворі розігралася спека —
травень в літа позичив жарінь.
Сироїжки із чорного дека
витягає засмучена лінь.

Вечір виснажив тіло лелече,
відбирає красу у наяд,
і вагомих нема заперечень

Іван Потьомкін
2026.05.11 09:03
Ані синиці,ні тим паче журавля
Так і не вдалось мені спіймати.
Може, тому,, що все звелося до життя,
Аби йому якесь облаштування дати.
Щасливі ті, хто не картав себе,
Кому життя саме під ноги слалось,
Кому немов в дитинство вороття,
Мені ж у прикри

Вячеслав Руденко
2026.05.11 09:02
Ні мідні дзвони, ні масні макітри
Нам не наврочать шлях вузький за межі,
Де хрест новий звели нейромережі
Над рештками природної палітри.

І не марнОта! Лише пересуди -
Ковтай вареник пійманий в сметані,
Рятуй від спраги березня тюльпани,

Віктор Кучерук
2026.05.11 07:00
Спалахнула блискавка на сході
І невдовзі докотився грім, -
Підганяло торжество негоди
Якнайшвидше втрапити у дім.
Ударяли в спину, наче кулі,
Перші краплі сильного дощу
І гудів на вітрі, ніби вулик,
Дім мені, як завше: Упущу...

Охмуд Песецький
2026.05.11 01:47
Нема чого прибріхувати про вік, а що треба, то це голитись, щоб не виглядати старшим. На четвертак неголеним не тягнеш, з тобою охоче знайомляться, гадаючи що ти при бабках, і можеш зійти за папіка не дозріваючого, а бутона. А тебе цим часом тільки п

Володимир Бойко
2026.05.10 23:12
«Час кохати» – шепотять світила,
Вабить вечір до інтимних справ.
На крайнебі зіронька умліла –
Місяченько бісики пускав.

Євген Федчук
2026.05.10 15:05
Москалі уже віддавна люблять похвалятись,
Як їх предки з ворогами уміли справлятись.
Як усіх перемагали не числом, а вмінням,
Тому-то й непереможна Московія й нині.
Можна було б про ті брехні говорить багато,
Прикладів наводить сотні, як їх предки кл

Борис Костиря
2026.05.10 13:30
Я жду новин, живильної води,
Мов листя з позачасся, позасвіття.
Так огортають спокій холоди,
Немов опале і сухе суцвіття.

Я жду листів з минулої доби,
Померлих жестів, вицвілих мелодій,
Прадавніх, ніби заклик "Полюби...",

Вячеслав Руденко
2026.05.10 10:40
Рясніла правда апріорі,
ЇЇ тепло було в мінорі,
Текло у простір, наче спів,
Де зло, добро і поготів,
Де світ осяяний ховався,
Як віл на конику катався
І реготався між ковил,
Змітав хвостом небесний пил.

хома дідим
2026.05.10 09:59
поспівай
мені радо
за соняхи
що цвітуть
замість
житніх полів
і невидимі зорі
і подихи

Тетяна Левицька
2026.05.10 07:45
Рахує годинник нестримні хвилини
твого неймовірного соло;
аж луснуло небо на дві половини,
коли у душі захололо.

Розсипався град на долівку природи
намистом із Божого раю.
Губами лови льодяну прохолоду,

Віктор Кучерук
2026.05.10 06:47
Пережив багато
Зморений дідусь, -
Працював завзято,
Крився від спокус.
Вікував несито, -
Тяжко й сумно жив,
І на Божім світі
Щастю був чужий.

Охмуд Песецький
2026.05.10 00:00
Дошкуляє запах димового нікотину, який осів на шторах ще не твоєї квартири, але ти знаєш, що багато чого є тимчасовим, і кинеш палити, як тільки отримаєш запрошення – ні, не до пульмонолога, а до берега зустрічей і прогулянок - ні, не там, де тусуєть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Орися Матешук (1929) / Вірші

 Лиш вам я віддам свою музу убогу
Колись ви тюремні згадаєте ночі,
І дні арештантські, до болю сумні,
В нужденнім одінні обличчя дівочі,
Крізь сльози відспівані нами пісні.

Колись пригадаю і я мимоволі,
Як з вами ділила надію-печаль,
Як мріяла вголос і прагнула волі,
Хоч марно ті прагнення рвались, на жаль.

Тоді ж я, потайки, у думці, звичайно,
Складала невольничі вірші про вас
І в них виливала всі помисли тайно,
Про що у розмовах мовчала не раз.

Нехай ви знедолені, щастям забуті,
Пройшли крізь знущання, тортури, біду,
Безправні і гнані, у морок закуті,
Одначе лиш з вами я далі піду.

І вам я віддам свою музу убогу,
Нехай тільки з вами іде вона в світ
І чесно пройде ту страждальну дорогу
Крізь тюрми й заслання, крізь сталінський гніт.


1949
Львівська тюрма "Бригідки"





Найвища оцінка Олександр Комаров 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Іван Редчиць 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-05-03 09:46:21
Переглядів сторінки твору 4622
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.586 / 5.75  (4.538 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.336 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-07 15:22:28 ]
Як життя людське складається. А як світ влаштований. Молоду дівчину беруть і везуть на край світу в тундру і морози. Вона що мишьяк сипала в хліб чи мінувала мости? Ну хай вже тих хто воював - вони взяли в руки зброю, виступили проти влади, знали на що йшли і жалітися не личить їм. Може кормила когось з лісу і якби таких як вона не покарали так жорстоко, то кровопролиття непотрібне продовжувалося б хоч на день, але більше? Це оправдовує?
Пройшло якихось піввіку і синок-пасинок нового чинуші-олігарха поїхав по живих людях якимось мотором за ціною місячного бюджету немалого міста. І потім реабілітується десь на Кіпрі. Без його папи стала б економіка всієї України? Це виправдовує? Хто сказав, що Україна як держава відбулася? Ще десятиліття пройдуть, тоді можливо. Дай бог.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Гребенюк (М.К./Л.П.) [ 2012-04-27 00:29:32 ]
.... І нині все тягне до краю
В брехню "більшовицьку блакить
Я серцем "царьків" зневажаю
- Кайдани зніми хоч на мить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-08-30 09:36:56 ]
Чи буду здатний на самопожертву,
Сприймаючи цей дивний світ інертно?
Вирує кров у серці день і ніч,
І мисль моя - про наш народ безсмертний.