ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.09.20
21:44
У гаю, край села,
я зірвала ромашку шовкову,
і причину знайшла,
щоб до тебе вернутися знову.
Любиш... ні? Любиш...ні?
Не розкаже ця квітка лапата.
Що ж гадати мені,
я зірвала ромашку шовкову,
і причину знайшла,
щоб до тебе вернутися знову.
Любиш... ні? Любиш...ні?
Не розкаже ця квітка лапата.
Що ж гадати мені,
2020.09.20
20:52
Уподобав якось лев доньку лісникову
І відтоді позабув, що то жить в спокої.
Почвалав у дім красуні, просить її руку,
Та не віда, що батькам завдає лиш муку:
Хоч і цар лев серед звірів, а доньці не пара,
А відмовиш – в хижака наготові кара.
«Бачиш,-
І відтоді позабув, що то жить в спокої.
Почвалав у дім красуні, просить її руку,
Та не віда, що батькам завдає лиш муку:
Хоч і цар лев серед звірів, а доньці не пара,
А відмовиш – в хижака наготові кара.
«Бачиш,-
2020.09.20
20:26
На сонному пагорбі блідого сновиди –
Камінного ліхтаря чорнокнижників,
Що червоніє раз на століття –
Від передчуття жахливого –
Як провісник,
Серед вересового квіту ранньої осені
Я снив оксамитову казку – медову й бджолину:
Я – лицар королівств
Камінного ліхтаря чорнокнижників,
Що червоніє раз на століття –
Від передчуття жахливого –
Як провісник,
Серед вересового квіту ранньої осені
Я снив оксамитову казку – медову й бджолину:
Я – лицар королівств
2020.09.20
20:21
Як на озеру Долобську князі засідали
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Ой, тримали князі раду і дружини з ними:
Що робити? Що чинити з половцями тими?
Не дають Русі спокою: розор за розором.
Чи найти на них війною чи походом скорим?
Говорила С
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Ой, тримали князі раду і дружини з ними:
Що робити? Що чинити з половцями тими?
Не дають Русі спокою: розор за розором.
Чи найти на них війною чи походом скорим?
Говорила С
2020.09.20
17:22
Картинка V. «АЛЕЯ ВІКОВИХ ЛИП» У КУТКОРІ. МОЛИТВА ДО АНГЕЛА-ХОРОНИТЕЛЯ.
З появою у нашій Вовчо-Михайлівській сім’ї вітчима Зеновія Олійника, мала Ірочка з мамою Лідою почали їздити до родини ще в напрямку стародавнього села Куткір, що розкинулося у Б
2020.09.20
16:57
Нетривале усе, що тримається страхом,
Що ламає людей, затоптавши в багно,
Як і все, що колись здобувалося махом,
Обертається прахом.
І кане на дно.
Що ламає людей, затоптавши в багно,
Як і все, що колись здобувалося махом,
Обертається прахом.
І кане на дно.
2020.09.20
15:39
Ходили довго манівцями,
нас розділяв підступний тин,
та поєдналися серцями –
злились два подихи в один.
Це знову сталося… Нарешті!
Нарешті знову ми удвох!
Квітують восени черешні
нас розділяв підступний тин,
та поєдналися серцями –
злились два подихи в один.
Це знову сталося… Нарешті!
Нарешті знову ми удвох!
Квітують восени черешні
2020.09.20
13:07
В суботу злодія гуртом
Схопили на базарі,
Хотіли "врізати" кийком,
Погрози промовляли.
"Ану, танцюй, як каже пан,
Танцюй, вражино, чуєш?
Із шкіри буде барабан,
Схопили на базарі,
Хотіли "врізати" кийком,
Погрози промовляли.
"Ану, танцюй, як каже пан,
Танцюй, вражино, чуєш?
Із шкіри буде барабан,
2020.09.20
11:53
на громадянській війні поміж пеклом і раєм
весь в драматичній симфонії спалених сонць
я забісовано неба комп’ютером граю
між Стоунхенджом і храмом кавказьким Звартноц
це «між» колись хтось невправно назвав «Україна»
хоча тут до краю бігти стол
весь в драматичній симфонії спалених сонць
я забісовано неба комп’ютером граю
між Стоунхенджом і храмом кавказьким Звартноц
це «між» колись хтось невправно назвав «Україна»
хоча тут до краю бігти стол
2020.09.20
08:33
Щастя, від якого ти психічно втомлюєшся,
мешкає поруч у будинку номер сорок шість.
Тільки-но ти прокидаєшся,
йдеш на кухню й пораєшся –
як у двері вже
дзвонить щастя непрошений гість.
Гість шепоче крізь щілину,
мешкає поруч у будинку номер сорок шість.
Тільки-но ти прокидаєшся,
йдеш на кухню й пораєшся –
як у двері вже
дзвонить щастя непрошений гість.
Гість шепоче крізь щілину,
2020.09.19
21:22
Прохолоди подих все єство відчує.
Десь луна озветься в сірих комишах.
Вітер в підворотні згодом заночує.
Сирістю підступно нагонивши страх.
Це іще не осінь - відлітає літо.
Мружить сонце очі в безлічі промінь.
Це не дощ, а мряка. І перепочити
Десь луна озветься в сірих комишах.
Вітер в підворотні згодом заночує.
Сирістю підступно нагонивши страх.
Це іще не осінь - відлітає літо.
Мружить сонце очі в безлічі промінь.
Це не дощ, а мряка. І перепочити
2020.09.19
17:36
Осінній вечір в скромнім, а утім –
містечкові, не байдужім до мапи
(топограф у азарті був, чи квапив
свої стосунки з дочкою судді).
Утомлений і від своїх дивацтв,
тут Простір ніби здихався одразу
рис величі, обмежуючи вас
містечкові, не байдужім до мапи
(топограф у азарті був, чи квапив
свої стосунки з дочкою судді).
Утомлений і від своїх дивацтв,
тут Простір ніби здихався одразу
рис величі, обмежуючи вас
2020.09.19
15:30
На кінчиках пальців тополі
Вмостилось багряне сонце,
Проміння блискучо-червоне,
Відчинене в небі віконце.
І світом оцим милувалось,
Раділо рожеве серденько,
І ранечку ніжно всміхалось
Вмостилось багряне сонце,
Проміння блискучо-червоне,
Відчинене в небі віконце.
І світом оцим милувалось,
Раділо рожеве серденько,
І ранечку ніжно всміхалось
2020.09.19
09:55
Я хочу – пролісків, а всюди лиш асфальт
з під нього в пекло лине навіть Лета.
Чи з розуму зійшла наша планета?
Брехня роїться між газетних шпальт…
Згущається із кожним днем пітьма.
Міліють наче ріки наші душі
і сонце землю все сильніше сушить,
здає
з під нього в пекло лине навіть Лета.
Чи з розуму зійшла наша планета?
Брехня роїться між газетних шпальт…
Згущається із кожним днем пітьма.
Міліють наче ріки наші душі
і сонце землю все сильніше сушить,
здає
2020.09.19
09:33
Світло є, а неучених – тьма.
Є кому у хаосі світити,
є кого сліпити, зокрема,
перлами богеми
у сучліті*.
Вже і генерація нова
копіює клони дієслова
Є кому у хаосі світити,
є кого сліпити, зокрема,
перлами богеми
у сучліті*.
Вже і генерація нова
копіює клони дієслова
2020.09.19
08:50
У нас все, нібито, гаразд,
біжу до тебе, як на свято.
Та сірі думи повсякчас
не хочуть в спокою лишати.
Як миші, сумніви гризуть,
в норі заховані зернини.
Дощей - печалі каламуть,
задуха в серця порожнині.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...біжу до тебе, як на свято.
Та сірі думи повсякчас
не хочуть в спокою лишати.
Як миші, сумніви гризуть,
в норі заховані зернини.
Дощей - печалі каламуть,
задуха в серця порожнині.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2020.09.18
2020.09.07
2020.09.04
2020.09.01
2020.08.01
2020.07.28
2020.06.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Вірші
Леся Романчук – Мій пожиттєвий строк
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леся Романчук – Мій пожиттєвий строк
(переклад з російської)
То неучасті участь –
то безглуздя сурма.
Стільки літ мене мучить
білий край – Колима.
До дзвінка, до фіналу,
де скипівся рядок,
я його доконаю,
пожиттєвий мій строк.
На змагнічену стрічку,
аби біль з`якорів,
відходили у вічність
табори, табори.
Смолоскип Інван-чаю
не згорить на очах
і пече – не згасає
чорний Бутугичаг.
Блиски сонця солодкі,
стерти літо пора.
Біля голої сопки
батько мій помирав.
Полічу їх незнаних,
переведених в дим...
Розкажи мені, камінь,
як він був молодим.
Як він жив, як він вижив,
як терпів, як мовчав.
З кожним роком він ближче,
мій колимський причал.
Як зайти – мов картинка,
а назовні – рентген.
Бурхала, Серпантинка,
Ізвестковий, Ельген…
Ці жахітливі цяти –
чорнохмарі літа
Tи лежиш необнято,
злотожила Тенька!
Не суди, прокурори,
без торбин та тюрми
ти мій присуд і горе –
строк дітей Колими.
Не по праву бажання
край мій – сон, де болить...
Присуд у виконання
привели. Привели.
3 Вересня 2009
То неучасті участь –
то безглуздя сурма.
Стільки літ мене мучить
білий край – Колима.
До дзвінка, до фіналу,
де скипівся рядок,
я його доконаю,
пожиттєвий мій строк.
На змагнічену стрічку,
аби біль з`якорів,
відходили у вічність
табори, табори.
Смолоскип Інван-чаю
не згорить на очах
і пече – не згасає
чорний Бутугичаг.
Блиски сонця солодкі,
стерти літо пора.
Біля голої сопки
батько мій помирав.
Полічу їх незнаних,
переведених в дим...
Розкажи мені, камінь,
як він був молодим.
Як він жив, як він вижив,
як терпів, як мовчав.
З кожним роком він ближче,
мій колимський причал.
Як зайти – мов картинка,
а назовні – рентген.
Бурхала, Серпантинка,
Ізвестковий, Ельген…
Ці жахітливі цяти –
чорнохмарі літа
Tи лежиш необнято,
злотожила Тенька!
Не суди, прокурори,
без торбин та тюрми
ти мій присуд і горе –
строк дітей Колими.
Не по праву бажання
край мій – сон, де болить...
Присуд у виконання
привели. Привели.
3 Вересня 2009
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0849 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0849 seconds